Дата документу 01.05.2024 Справа № 333/10132/23
Запорізький апеляційний суд
Єдиний унікальний №333/10132/23 Головуючий у 1-й інстанції: Холод Р.С.
Провадження №22-ц/807/921/24 Суддя-доповідач: Подліянова Г.С.
01 травня 2024 року м. Запоріжжя
Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого,судді-доповідача суддів: Подліянової Г.С., Гончар М.С., Кочеткової І.В.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Універсал Банк» на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 08 лютого 2024 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання послуг, -
У листопаді 2023 року Акціонерне товариство «Універсал Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання послуг.
В обґрунтування позову зазначено, що Акціонерне товариство «Універсал Банк» (далі - АТ «Універсал Банк») є правонаступником всіх прав та обов'язків Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» (далі - ПАТ «Універсал Банк»).
26 квітня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Банку з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг від 26 квітня 2019 року. Положеннями Анкети-заяви визначено, що Анкета-заява разом з Умовами, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг (далі - Договір). Відповідач, підписавши Анкету-заяву підтвердив, що він ознайомився та отримав примірники у мобільному додатку вищезазначених документів, що складають Договір та зобов'язується виконувати його умови. На підставі укладеного Договору відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку НОМЕР_1 в розмірі 20000 грн, з можливістю його коригування, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 3,1 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом (37,2 % річних), зі сплатою збільшених відсотків за користування кредитом у розмірі 6,2 % на місяць на суму простроченої заборгованості за кредитом (74,4% річних).
АТ «Універсал Банк» свої зобов'язання за Договором виконало у повному обсязі та надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених Договором та в межах встановленого кредитного ліміту.
ОСОБА_1 не надавав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору (не сплатив щомісячні мінімальні платежі), що має відображення у розрахунку заборгованості за договором. Таким чином, у порушення умов кредитного договору, відповідач зобов'язання за вказаним договором не виконав.
У зв'язку з чим утворилась заборгованість, яка станом на 10 вересня 2023 року становить 30 184,65грн, і складається із заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) 30 184,65 грн, заборгованість за пенею - 0,00 грн, заборгованість за порушення грошового зобов'язання - 0,00 грн, яку просив суд стягнути з відповідача на користь банку.
Заочним рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 08 лютого 2024 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» заборгованість за кредитним договором від 26 квітня 2019 року у сумі 20 000, 00 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» 1778,42 грн судового збору.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду АТ «Універсал Банк» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповно з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати в частині відмовлених позовних вимог і ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги АТ «Універсал Банк» в повному обсязі та стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» заборгованість за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 26 квітня 2019 року урозмірі 10 184,65 грн, в іншій частині рішення суду залишити без змін, розподілити судові витрати.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що судом не враховано специфіку відносин між сторонами у справі, які відрізняються від типових кредитних відносин, що виникли між споживачами та АТ «Універсал Банк». Підписавши Анкету-заяву, відповідач підтвердив, що він ознайомлений з Умовами обслуговування рахунків фізичної особи в АТ «Універсал Банк», Тарифами за карткою Monobank, Таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту, та отримав їх примірники у мобільному додатку, які йому зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення. Відповідач висловив свою згоду з вказаними документами в електронному вигляді у мобільному застосунку «monobank» шляхом застосування клієнтом електронного цифрового підпису. Відтак сторонами погоджені усі істотні умови договору. Виконаний Банком розрахунок заборгованості є належним доказом, котрий підтверджує розмір заборгованості за кредитним договором, адже містить детальний розпис нарахованої заборгованості, дати здійснення платежів, період, за який нарахована заборгованість. Тому вважає, що суд мав стягнути всю визначену на підставі Умов обслуговування рахунків фізичної особи та Тарифів заборгованість.
Відзиву на апеляційну скаргу в порядку ст. 360 ЦПК України, до суду не надходило. Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно зі статтею 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об'єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).
В силу вимог ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з 1 січня 2024 року це 302 800 грн (відповідно до Закону України «Про Державний бюджет на 2024 рік» з 1 січня 2024 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 3028,00 грн (3028,00 грн Х 100 = 302 800 грн), крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Встановлено, що ціна позову в даній справі становить 30 184,65грн, оскаржується в частині відмови 10 184,65 грн, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Апеляційний суд врахував ціну та предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін та дійшов висновку, що дана справа є незначної складності, ціна позову якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а тому не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини 6 статті 19 ЦПК України.
Отже, зазначена справа є малозначною в силу вимог закону.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Ухвалою Запорізького апеляційного суду справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання в порядку ч. 1, ч. 2 ст. 369 та ч. 13 ст. 7 ЦПК України.
Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
За вимогами п. 1 ч. 1 ст.374ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно ч. 1 ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до положень частини першої та другої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно грунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обгрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судове рішення зазначеним вимогам відповідає.
Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа, має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції посилався на те, що анкета заява до Договору про надання банківських послуг в АТ "Універсал банк" від 26 квітня 2019 року, підписана відповідачем, але не містить інформації щодо погодженого розміру відсотків, які застосовується у разі невиконання чи неналежного виконання боржником своїх зобов'язань за кредитним договором. Витяг із Умов та правил надання банківських послуг, які передбачали сплату процентів не містять підпису відповідача, а отже, позивачем не доведено, що відповідач, підписуючи анкету-заяву, погодився на приєднання до цих Умов та правил надання банківських послуг Банку, ознайомившись з ними. Крім того, суд першої інстанції зазначав, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами, що саме ці умови розумів відповідач та погодився з ними, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, саме у зазначених у цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування. Тому у цій справі не можна вважати Умови та Правила надання банківських послуг Банку складовою частиною укладеного між сторонами договору. З врахуванням наведеного, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача коштів в розмірі 30 184,65 грн, вважав необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. З відповідача на користь АТ "Універсал Банк" підлягає стягненню заборгованість за кредитом (тіло кредиту) у розмірі 20 000 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
З вказаними висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційного суду погоджується, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, що 26 квітня 2019 року відповідач звернувся до Банку з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг від 26 квітня 2019 року (а.с.11).
У ній зазначено, що останній просить відкрити поточний рахунок у гривні на його ім'я та встановити кредитний ліміт на суму, вказану у додатку, відповідно до умов договору та наведених нижче умов:
- він погодився, що ця анкета-заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг, укладення якого він підтверджує і зобов'язується виконувати його умови;
- ОСОБА_1 ознайомився з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту й Паспортом споживчого кредиту і отримала їх примірник у мобільному додатку, вони їй зрозумілі;
- відповідач просив вважати наведений зразок його власноручного підпису або його аналоги (у тому числі її електронний/електронний цифровий підпис) обов'язковими при здійсненні операцій за всіма рахунками, які відкриті або будуть відкриті у банку; засвідчує генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключом, яка буде використовуватися для накладання електронного цифрового підпису у мобільному додатку з метою засвідчення її дій згідно з договором,
- ОСОБА_1 визнав, що електронний цифровий підпис є аналогом власноручного його підпису та що його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах на паперових носіях;
- відповідач підтвердив, що ця анкета-заява є також заявою на відкриття рахунку і карткою із зразком його підпису;
- останній надав право та доручив ПАТ "Універсал Банк" здійснювати договірне списання коштів з усіх його рахунків, відкритих у цьому товаристві, без додаткових його розпоряджень, для погашення будь-яких інших його грошових зобов'язань перед банком, що випливають з умов договору та/або будь-якого іншого договору, що укладений або буде укладений у майбутньому між нею та банком;
- ОСОБА_1 просив усе листування щодо цього договору здійснювати через мобільний додаток або через інші дистанційні канали відповідно до умов договору.
Відповідно до наданого позивачем розрахунку, станом на 10 вересня 2023 року ОСОБА_1 має перед АТ "Універсал Банк" заборгованість за кредитом (тілом кредиту) в сумі 30 184,64 грн. Цей розрахунок виконано виходячи з процентної ставки за користування кредитом 38,4 % на рік в період з 27 квітня 2019 року по 31 серпня 2020 року, процентної ставки 37,2 % з 01 вересня 2020 року по 01 березня 2022 року процентної ставки 19,2 % з 01 квітня 2022 року по 01 липня 2022 року, процентної ставки 37,2% з 01 серпня 2022 року по 10 вересня 2023 року (а.с.8-10).
З цього розрахунку вбачається, що АТ "Універсал Банк" спрямовувало сплачені ОСОБА_1 кошти, серед іншого, на погашення процентів за користування кредитом.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
На підставі статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Статтею 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Згідно з частиною 1 статті 634 ЦПК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний стороною (сторонами).
Публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги (частини 1 та 2 статті 633 ЦК України).
Оскільки умови договору розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі споживачу і доведені до його відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші.
Відповідно до статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору невстановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріальне посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 травня 2022 року зроблено наступні висновки про правильне застосування норм права: "під формою правочину розуміється спосіб вираження волі сторін та/або його фіксація. Правочин оформлюється шляхом фіксації волі сторони (сторін) та його змісту. Така фіксація здійснюється різними способами. Першим і найпоширенішим з них є складання одного або кількох документів, які текстуально відтворюють волю сторін. Зазвичай правочин фіксується в одному документі. Це стосується як односторонніх правочинів (наприклад, складення заповіту), так і договорів (дво- і багатосторонніх правочинів). Домовленість сторін дво- або багатостороннього правочину, якої вони досягли, фіксується в його тексті, який має бути ідентичним у всіх сторін правочину".
Колегія суддів вважає, що до спірних правовідносин неможливо застосувати правила частини 1 статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки умови та правила обслуговування при наданні банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача неодноразово змінювалися самим АТ "Універсал Банк" у період - з часу виникнення спірних правовідносин (16 листопада 2019 року) до моменту звернення до суду з указаним позовом (червня 2023 року).
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ « Універсал Банк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 зазначено: «як на підставу своїх позовних вимог про погашення заборгованості за договором, позивач посилався на витяг з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та витяг з умов та правил надання банківських послуг у ПАТ КБ «ПриватБанк», які не підписані позичальником. При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме додані до позовної заяви тарифи обслуговування кредитних карт «Універсальна», а також умови та правила надання банківських послуг у ПАТ КБ «ПриватБанк» розумів позичальник , ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету-заяву. Витяг з умов та правил надання банківських послуг у ПАТ КБ «ПриватБанк» ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг, розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, не можуть вважатися складовою частиною спірного кредитного договору. Так, надані позивачем умови та правила надання банківських послуг, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. Отже, сама по собі підписана анкета-заява про приєднання до умов та правил надання банківських послуг, без надання належних та допустимих доказів, що підтверджують укладення договору, не може бути підставою для стягнення процентів за користування кредитними коштами, пені та штрафів за невиконання кредитного договору, оскільки така анкета-заява не може розцінюватись як стандартна (типова) форма кредитного договору. […] Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, Велика Палата Верховного Суду погоджується із висновком судів попередніх інстанцій, що він вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів".
У справі, що переглядається банк, пред'являючи вимоги про погашення заборгованості за договором, просив стягнути тіло кредиту до якого входять зокрема відсотки за користування кредитними коштами.
За приписами статті 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
За правилами статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Як вбачається із матеріалів справи, на підтвердження заявлених вимог, позивач надав до суду копію анкети - заяви до договору про надання банківських послуг, Умови і правила обслуговування в АТ "Універсал Банк" при наданні банківських послуг щодо продуктів Monobank, які набули чинності з 27 листопада 2021 року, витяг з Тарифів за чорною карткою Monobank, Паспорт споживчого кредиту Чорної картки Monobank та розрахунок заборгованості (а.с.11-29).
Частина 1 статті 12 Закону України "Про споживче кредитування" приписує, що у договорі про споживчий кредит зазначається, зокрема, таке: тип кредиту (п. 2), відсоткова ставка, її тип та порядок обчислення, у тому числі порядок зміни та сплати процентів (п. 8), орієнтовна реальна річна процентна ставка та орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача на дату укладення договору; усі припущення, використані для обчислення орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту (п. 9), загальний розмір наданого кредиту (п. 3), строк, на який надається кредит (п. 5).
Надані позивачем витяг з Тарифів за чорною карткою Monobank, Паспорт споживчого кредиту Чорної картки Monobank та Умови і правила обслуговування, які містяться в матеріалах справи, не містять підпису відповідача, а тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного сторонами 16 листопада 2019 року підписанням анкети-заяви, або в електронній формі.
АТ "Універсал Банк" не надало суду ні в оригіналі, ні в електронних, ні у паперових копіях Умови і правила надання банківських послуг, Тарифи, Таблицю обчислення вартості кредиту та паспорт споживчого кредиту, які були надані ним ОСОБА_1 через мобільний додаток та які були нею підписані накладенням електронного цифрового підпису.
Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що АТ "Універсал Банк" не довело належними та допустимими доказами підписання відповідачем Умов і правил надання банківських послуг, Тарифів, Таблиці обчислення вартості кредиту та Паспорту споживчого кредиту шляхом використання його електронного цифрового підпису.
Підписана ОСОБА_1 анкета-заява до договору про надання банківських послуг містить лише його анкетні дані та контактну інформацію, та не містить жодних даних про умови кредитування та обрання певної банківської послуги. Скаржник зазначав, що факт ознайомлення відповідача з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту підтверджується тим, що на підставі анкети-заяви відповідач висловила свою згоду з вищевказаними документами в електронному вигляді у мобільному додатку "Monobank" шляхом застосування електронного цифрового підпису.
Між тим аргументи апеляційної скарги про те, що відповідачу було надано послуги з кредитування дистанційно та всі документи, у тому числі, Умови та правила надання банківських послуг, Паспорт споживчого кредиту, Тарифи підписані електронним цифровим підписом відповідача та отримані ним у мобільному додатку Monobank не заслуговують на увагу з огляду на таке.
Відповідно до пункту 23 частини 1 статті 1 Закону України "Про електронні довірчі послуги" (в редакції на час виникнення правовідносин сторін) кваліфікований електронний підпис - удосконалений електронний підпис, який створюється з використанням засобу кваліфікованого електронного підпису і базується на кваліфікованому сертифікаті відкритого ключа.
Пунктом 24 частини 1 статті 1 Закону України "Про електронні довірчі послуги" передбачено, що кваліфікований надавач електронних довірчих послуг - юридична особа незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, фізична особа - підприємець, яка надає одну або більше електронних довірчих послуг, діяльність якої відповідає вимогам цього Закону та відомості про яку внесені до Довірчого списку.
Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 1 Закону України "Про електронні довірчі послуги" довірчий список - перелік кваліфікованих надавачів електронних довірчих послуг та інформації про послуги, що ними надаються.
Приписами статті 35 Закону України "Про електронні довірчі послуги" центральний засвідчувальний орган впроваджує, підтримує в актуальному стані та публікує на своєму офіційному веб-сайті Довірчий список, в якому міститься інформація про кваліфікованих надавачів електронних довірчих послуг разом з інформацією про кваліфіковані електронні довірчі послуги, які вони надають.
Довірчий список повинен впроваджуватися, підтримуватися в актуальному стані та публікуватися в безпечному режимі з обов'язковим додаванням електронної печатки центрального засвідчуваного органу у вигляді, придатному для автоматичної обробки.
Інформація, що міститься у Довірчому списку, є відкритою. Обов'язкові вимоги до Довірчого списку встановлюються Кабінетом Міністрів України. Порядок ведення Довірчого списку затверджується головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері електронних довірчих послуг.
За інформацією з відомостей електронного реєстру чинних блокованих та скасованих сертифікатів відкритих ключів, АТ "Універсал Банк" не входить до Довірчого списку кваліфікованих надавачів електронних довірчих послуг.
Отже, аргументи апеляційної скарги про надання відповідачу банківських послуг із застосуванням електронного цифрового підпису є неприйнятними.
Твердження в апеляційній скарзі, що Умови обслуговування рахунків фізичної особи в АТ "Універсал Банк", опубліковані на офіційному сайті Банку та публічно доступні в режимі реального часу для ознайомлення, а редакція Умов та правил, що наявні у матеріалах справи може носити показовий характер та може змінюватися позивачем є безпідставними, оскільки суперечать наведеним нормам матеріального права щодо оформлення договірних відносин сторін.
Також доводи апеляційної скарги про те, що суд безпідставно всупереч приписам Закону України "Про електрону комерцію" послався на недоведеність з боку Банку, що саме надані Умови і правила розуміла відповідач та ознайомилася і погодилася з ними, не заслуговують на увагу, з огляду на те, що АТ "Універсал Банк" не довело належними та допустимими доказами підписання відповідачем Умов і правил надання банківських послуг, Тарифів, Таблиці обчислення вартості кредиту та Паспорту споживчого кредиту саме шляхом використання електронного цифрового підпису, як того передбачають вимоги Закону України "Про електрону комерцію". Тож апеляційний суд не може констатувати, що АТ "Універсал Банк" діяло у передбачений кредитним договором між ними спосіб, спрямувавши частину сплачених відповідачем коштів на погашення нарахованих ним процентів за користування кредитом. Відповідно апеляційний суд не може констатувати, що АТ "Універсал Банк" правильно визначило розмір спірної заборгованості за кредитом.
АТ «Універсал Банк» в ході розгляду справи не надано суду першої інстанції виписку про рух коштів за договором №б/н від 26 квітня 2019 року.
Проте, позивачем в ході розгляду справи в суді першої інстанції надано розгорнутий розрахунок заборгованості за договором (а.с.8-10), з якого вбачається, що відповідач ОСОБА_1 з моменту укладення договору систематично частково (не кожен місяць) погашав заборгованість за кредитним договором.
Суд першої інстанції на підставі наявних у справі наданих сторонами і досліджених судом доказів, належним чином дослідив наданий позивачем розрахунок заборгованості, за змістом якого є очевидним здійснення операцій, у тому числі з ідентифікацією особи, яка поповнює рахунок, тому прийшов до обгрунтованого висновку про стягнення з ОСОБА_1 суми непогашеного тіла кредиту, яке за розрахунком суду становить 20000, 00 грн.
Зазначена сума заборгованості за тілом кредиту відповідачем не спростована.
Отже, в цій частині висновки суду першої інстанції щодо стягнення заборгованості за тілом кредиту відповідають закону.
Підписана відповідачем Анкета-заява до Договору про надання банківських послуг, містить лише його анкетні дані та контактну інформацію, та не містить жодних даних про умови кредитування та обрання ним певної банківської послуги.
Матеріали справи свідчать про те, що ОСОБА_1 надано кредитний ліміт в розмірі 20 000 грн.
Згідно з наданим розрахунком заборгованості, позивачем нараховано відповідачу заборгованість за договором про надання банківських послуг б/н від 26 квітня 2019 року в розмірі 30 184,65 гривень, яка складається виключно із заборгованості за тілом кредиту. При цьому зі змісту розрахунку заборгованості (зокрема, стовпчиків 9 та 10 таблиці) також вбачається, що позивачем нараховувались позичальнику проценти за користування кредитними коштами, виходячи з процентної ставки (поточної) 38,4%, простроченої процентної ставки 76, 8%в рахунок погашення яких (процентів) позивачем зараховувались сплачувані позичальником кошти, а якщо таких коштів не вистачало, проценти за користування кредитом зараховувались позивачем до тіла кредиту (погашались за рахунок тіла кредиту шляхом його збільшення). Наведеним чином позивачем в рахунок процентів за користування кредитом зараховано суму в загальному розмірі 25 193,21 гривень. Окрім того, відповідачем сплачено 25424,18 грн в рахунок погашення суми за наданим кредитом, що перевищує кредитний ліміт. Водночас, розрахунок заборгованості не містить даних про отримані відповідачем кошти, а виписку про рух коштів позивач до позову не надав.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що сума боргу за тілом кредиту становить 20000, 00 грн, тобто в межах встановленого кредитного ліміту, яка підлягає стягненню з відповідача.
Твердження банку про те, що розмір заборгованості за тілом кредиту становить 30184,65 грн колегія суддів відхиляє, оскільки з розрахунку вбачається, що до вказаної суми банком також враховано суми списання відсотків, а їх нарахування у відповідності до Умов обслуговування рахунків фізичної особи, що відповідачем не підписані, є безпідставним. Доказів щодо наявності у відповідача заборгованості перед банком саме в заявленому в позові розмірі немає.
Відповідно до положень ст. ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може грунтуватися на припущеннях.
З урахуванням викладеного, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що списання АТ "Універсал Банк" коштів в рахунок погашення заборгованості за процентами не свідчить про узгодження відповідачем умов про порядок сплати та розмір процентної ставки. Відтак, у суду першої інстанції були відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь АТ "Універсал Банк" заборгованості у визначеному позивачем обсязі.
Доводи апеляційної скарги представника АТ "Універсал Банк" не спростовують висновків суду першої інстанції. Рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим. Суд правильно застосував норми матеріального та процесуального права, надав належну оцінку дослідженим доказам.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зістатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржуване судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
З урахуванням викладеного, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване судове рішення слід залишити без змін, оскільки його ухвалено з дотриманням вимог матеріального закону, який регулює спірні правовідносини, та дотриманням вимог процесуального законодавства.
Оскільки у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, то у колегії суддів з урахуванням положень частини тринадцятої статті 141 ЦПК України відсутні підстави для розподілу судових витрат, які в цій справі покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 367, 369, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргуАкціонерного товариства «Універсал Банк»- залишити без задоволення.
Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 08 лютого 2024 рокуу цій справі залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови,лише у випадкуякщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цьогоКодексупозбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Повна постанова складена 01 травня 2024 року.
Головуючий, суддя Суддя Суддя
Подліянова Г.С. Гончар М.С. Кочеткова І.В.