Справа № 308/12918/23
Закарпатський апеляційний суд
01.05.2024 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі :
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретарки судових засідань ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали судового провадження №11-сс/4806/218/24, за апеляційною скаргою прокурорки ОСОБА_5 ,
Ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 22 березня 2024 року, відмовлено у задоволенні погодженого прокурором клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Закарпатській області лейтенанта поліції ОСОБА_6 (далі - слідчий), у кримінальному провадженні №42023070000000142, внесеному 07 червня 2023 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР), про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 365-2 КК України,
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Магдебург, Німеччина, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , мешканця АДРЕСА_2 , громадянина України, українця, не одруженого, працюючого - державним реєстратором відділу цифрового розвитку Берегівської районної державної адміністрації Закарпатської області, раніше не судимого.
Цією ухвалою щодо підозрюваного ОСОБА_7 обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у нічний час доби з 22 год 00 хв по 07 год 00 хв у межах строку досудового розслідування до 29 квітня 2024 року включно, з покладенням на підозрюваного таких процесуальних обов'язків: не залишати місце постійного проживання за адресою: АДРЕСА_2 , у визначений в ухвалі час, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора, суд про зміну свого місця проживання, роботи; прибувати до слідчого, у провадженні якого перебуватиме дане кримінальне провадження, прокурора та суду за першим викликом; утриматись від спілкування зі свідками у вказаному кримінальному провадженні; здати на зберігання до відповідного органу державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну, в разі наявності таких.
З матеріалів клопотання убачається, що 11 березня 2024 року, до слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області звернувся слідчий із клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 365-2 КК України. У клопотанні слідчий вказує на те, що ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 365-2 КК України, а саме у зловживанні своїми повноваженнями державним реєстратором з метою отримання неправомірної вигоди, що завдало тяжкі наслідки охоронюваним законом громадським інтересам, що відповідно до ст. 12 КК України, скоєне діяння відноситься до категорії тяжких злочинів, за яке передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк до від 5 до 8 років із конфіскацією майна або без такої. У клопотанні слідчий посилається на наявність доказів, які слугували підставою для висунення підозри, на існування передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України ризиків, а саме: підозрюваний ОСОБА_7 , перебуваючи на волі, може : переховуватися від органів досудового розслідування та суду ; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків ; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчиняти інші кримінальні правопорушення. З огляду на наведене вище, слідчий вважає, що інші, більш м'які запобіжні заходи, окрім як тримання під вартою не забезпечать належну процесуальну поведінку підозрюваного, - просить застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з можливістю внесення застави у максимальному розмірі.
В ухвалі слідчий суддя зазначає, що ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 365-2 КК України, у зловживанні своїми повноваженнями державного реєстратора з метою отримання неправомірної вигоди, що завдало тяжкі наслідки охоронюваним законом громадським інтересам, що відповідно до ст. 12 КК України, скоєне діяння відноситься до категорії тяжких злочинів, за яке передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна або без такої. Слідчий суддя вважає, що наведені у клопотанні обставини є підставами для висновку про існування ризиків, передбачених п. п. 1, 2, 3 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме: підозрюваний ОСОБА_7 , перебуваючи на волі, може переховуватись від органу досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-які речі чи документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, з метою приховання слідів вчинених кримінальних правопорушень та уникнення кримінальної відповідальності за їх вчинення. Про наявність ризику, передбаченого п. 2 ч. 1 ст.177 КПК України, свідчить те, що ОСОБА_7 у силу своїх повноважень проводив реєстраційні дії на підставі документів, що не давали змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження. Ризик незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні, на переконання слідчого судді, також існує. Інші ризики, на існування яких слідчий вказує у клопотанні, а саме: перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, є припущенням, оскільки не доведені ні слідчим, ні прокурором у судовому засіданні. Крім того, слідчий суддя врахував дані про особу підозрюваного, а саме: наявність у ОСОБА_7 постійного місця проживання, роботи, відсутність судимостей, наявність на утриманні непрацездатної матері. Тому, слідчий суддя вважає, що для убезпечення вищезазначених ризиків відносно підозрюваного ОСОБА_7 достатньо буде обрати більш м'який запобіжний захід - домашній арешт у нічний час доби з покладенням на підозрюваного ОСОБА_7 відповідних процесуальних обов'язків.
В апеляційній скарзі прокурорка ОСОБА_5 вказує на незаконність та необґрунтованість ухвали слідчого судді, просить її скасувати. Зазначає, що слідчий суддя при постановленні ухвали про відмову у задоволенні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_7 , не взяв до уваги характер та тяжкість діянь, які інкримінуються підозрюваному ОСОБА_7 , обставини вчинення кримінального правопорушення, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Вважає, що обрання підозрюваному запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту у нічний час доби, не забезпечить належної процесуальної поведінки підозрюваного, не зменшить наявність ризиків та не зможе перешкодити їх реалізації, оскільки зважаючи на особу підозрюваного - підозрюваний не може самоорганізуватись для здійснення належного самоконтролю. Просить ухвалу слідчого судді скасувати, постановити нову, якою щодо підозрюваного ОСОБА_7 застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, або визначити заставу у максимальному, відповідно до положень п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, розмірі.
Заслухавши доповідь судді про суть ухвали слідчого судді, повідомлення про те, ким і в якому обсязі вона оскаржена, перевіривши матеріали судового провадження, та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що підстав для задоволення апеляційної скарги не має.
Відповідно до ст. 177 КПК України запобіжні заходи застосовуються з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобіганню спробам: переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста в цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України для цього підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби, а відповідно до ч. 6 даної статті строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців. У разі необхідності строк тримання особи під домашнім арештом може бути продовжений за клопотанням прокурора в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу. Сукупний строк тримання особи під домашнім арештом під час досудового розслідування не може перевищувати шести місяців. По закінченню цього строку ухвала про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту припиняє свою дію, і запобіжний захід вважається скасованим.
Відповідно до ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно в разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти передбаченим статтею 177 цього Кодексу ризикам, крім випадків, передбачених частиною п'ятою ст. 176 цього Кодексу.
Колегія суддів вважає, що висновок слідчого судді місцевого суду про те, що клопотання про застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_7 подано до суду в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування й відповідає вимогам ст. 184 КПК України, ґрунтується на вимогах закону та змісті викладених у ньому доводів.
Із журналу судового засідання вбачається, що у розгляді клопотання брали участь як підозрюваний ОСОБА_7 , так і його захисник - адвокат ОСОБА_8 , що свідчить про дотримання права підозрюваного ОСОБА_7 на захист.
Обґрунтованим є й висновок слідчого судді про наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення. Указаний висновок підтверджується приєднаними до клопотання доказами, зокрема: технічною документацією щодо поділу та об'єднання земельної ділянки з кадастровим номером 2120486400:01:001:0002 площею 14.2139 га від 27.06.2020 складена ФОП ОСОБА_9 ; технічною документацією щодо поділу та об'єднання земельної ділянки з кадастровим номером 2120486400:01:000:0044 площею 0.9699 га від 13.01.2021 складена ФОП ОСОБА_9 ; договором купівлі - продажу земельних ділянок з кадастровими номерами 2120486400:01:000:006 та 2120486400:01:000:007 від 22.07.2008 р. ; протоколом огляду місця події (земельних ділянок з кадастровими номерами 2120486400:10:001:0170 ; 2120486400:01:000:0048 ; 2120486400:01:000:0049) від 26.01.2024, висновками судового експерта оціночно-земельних експертиз, висновком камеральної перевірки Міністерства Юстиції України, та іншими матеріалами, на підставі яких слідчий виніс повідомлення ОСОБА_7 про підозру в скоєнні кримінального правопорушення, яке 29.02.2024 йому вручено. Погоджуючись з указаним висновком, колегія суддів також враховує позицію Європейського суду з прав людини, відображену в п. 175 рішення від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990, п. 32, Series A, N 182). При цьому, колегія суддів доходить висновку про те, що додані до клопотання докази підтверджують причетність ОСОБА_7 до скоєння кримінального правопорушення, а також підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний міг вчинити кримінальне правопорушення. Разом із тим, колегія суддів зазначає, що висловлені в ухвалі слідчого судді, суду за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, обвинувачення, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінальних проваджень. Крім того, колегія суддів враховує і те, що обґрунтованість підозри ОСОБА_7 сторонами кримінального провадження не оспорюється.
Окрім того, апеляційний суд вважає, що тяжкість покарання, яке загрожує ОСОБА_7 , у разі визнання його винуватим у скоєнні інкримінованого йому злочину (позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з конфіскацією майна або без такої ), дає обґрунтовані підстави вважати, що існують передбачені ст. 177 КПК України ризики, зокрема того, що з метою ухилення від кримінальної відповідальності підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, знищити, сховати або спотворити будь-які речі чи документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, з метою приховання слідів вчиненого кримінального правопорушення та уникнення кримінальної відповідальності за його вчинення, незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні.
Одночасно колегія суддів обґрунтованим визнає висновок слідчого судді про недоведеність ризиків перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином; вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, в якому підозрюється.
Разом із тим, апеляційний суд погоджується і з висновками слідчого судді про те, що слідчим та прокурором не доведено, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою, не зможе запобігти передбаченим ст. 177 КПК України й вищенаведеним ризикам. Погоджуючись з указаним висновком, апеляційний суд вважає, що стороною обвинувачення не надано доказів, які б свідчили про те, що інший, більш м'який запобіжний захід, ніж тримання під вартою, буде недостатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного ОСОБА_7 . Тому, апеляційний суд вважає, що доводи слідчого та прокурора в цій частині ґрунтуються на припущеннях, які не підтверджені будь-якими доказами як під час розгляду слідчим суддею клопотання, так і апеляційним судом під час розгляду апеляційної скарги.
Апеляційний суд також вважає, що клопотання слідчого та доводи апеляційної скарги прокурора не містять переконливого обґрунтування про наявність у підозрюваного наміру перешкоджати ходу досудового розслідування у такий спосіб, що застосування більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, буде недостатнім для запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Погоджуючись із висновками слідчого судді, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано врахував дані про особу підозрюваного (підозрюваний ОСОБА_7 має постійне місце проживання, роботи, відсутність судимостей, наявність на утриманні непрацездатної матері).
Разом із тим, до апеляційної скарги прокурором не додано доказів, які б із певною вірогідністю свідчили, що обрання ОСОБА_7 менш суворого запобіжного заходу, ніж взяття під варту, не забезпечить його належну процесуальну поведінку, а також про те, що підозрюваний ОСОБА_7 не виконував чи не виконує покладені на нього процесуальні обов'язки. Окрім того, при оцінці доводів апеляційної скарги та прийнятті судового рішення, колегія суддів враховує матеріали судового провадження, які не містять даних про те, що у період з моменту пред'явлення ОСОБА_7 підозри - з 29.02.2024 до часу розгляду апеляційної скарги, підозрюваний ОСОБА_7 порушував покладені на нього обов'язки, ухилявся від слідства, впливав на свідків, експертів й перешкоджав кримінальному провадженню іншим чином чи вчинив інші кримінальні правопорушення.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що слідчим та прокурором не доведено, що інший, більш м'який запобіжний захід, ніж тримання під вартою, зокрема, домашній арешт у період з 22 год до 07 год щоденно буде недостатнім для забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного та виконання покладених на нього обов'язків як підозрюваного, а також запобігання передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України ризикам.
При прийнятті судового рішення враховуються положення, які містяться у п. п. 3 і 4 ст. 5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, колегія суддів зазначає, що сама по собі тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 , не може бути безумовною підставою для застосування щодо нього найбільш суворого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки ця обставина повинна враховуватись у сукупності разом з іншими обставинами.
Тому, колегія суддів доходить висновку про те, що запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в нічний час доби забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваного ОСОБА_7 у кримінальному провадженні.
Доводи апеляційної скарги про те, що слідчим суддею не враховано ризики, передбачені ст. 177 КПК України, те, що підозрюваний не може самоорганізуватись для здійснення належного самоконтролю, і застосований запобіжний захід не зможе запобігти таким ризикам, - апеляційний суд відхиляє як такі, що не знайшли свого підтвердження, ґрунтуються виключно на припущеннях сторони обвинувачення та жодним чином не спростовують висновків слідчого судді про можливість застосування щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в нічний час доби.
На інші доводи в обґрунтування незаконності судового рішення в апеляційній скарзі не вказується, і таких даних у ході розгляду апеляційної скарги колегією суддів не встановлено.
Разом із тим, слідчим суддею встановлено строк дії запобіжного заходу відповідно до вимог ч. 6 ст. 181 КПК України.
Процесуальних порушень, які б могли слугувати підставами для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не встановлено.
За таких обставин, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а ухвала слідчого судді, відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 407 КПК України, як законна та обґрунтована, підлягає залишенню без зміни.
Приймаючи рішення колегія суддів також бере до уваги положення ст. 26 КПК України, зокрема, те, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та в спосіб, передбачених цим Кодексом; положення ст. 404 цього Кодексу в частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги; що під час апеляційного розгляду не встановлено фактів, які б могли вплинути на висновки слідчого судді чи спростувати їх, і прокурором не надано доказів, які б достовірно підтверджували наведені в клопотанні та апеляційній скарзі доводи, що строк дії ухвали сплив 29. 04.2024 і така втратила чинність.
Керуючись ст. ст. 176-183, 194, 404, 405, 407, 418, 419, 422 КПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу, яку подала прокурорка ОСОБА_5 , залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 22 березня 2024 року, якою відмовлено у задоволенні погодженого прокурором клопотання слідчого, у кримінальному провадженні №42023070000000142, внесеному 07 червня 2023 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань та обрано відносно ОСОБА_7 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 365-2 КК України, запобіжний захід у вигляді домашнього арешту у нічний час доби з 22 год 00 хв по 07 год 00 хв без застосування електронного засобу контролю за адресою: АДРЕСА_2 , в межах строку досудового розслідування до 29 квітня 2024 року включно, з покладенням на підозрюваного процесуальних обов'язків, - залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною й відповідно до ч. 4 ст. 424 КПК України оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді: