Справа № 686/15866/20
Провадження № 2/686/3925/24
30.04.2024 м. Хмельницький
Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області
в складі: головуючого судді - Стефанишина С.Л.,
при секретарі судового засідання - Дмітрієвій Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Хмельницький цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Веллфін» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
встановив:
У червні 2020 року ТОВ «Веллфін» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в обґрунтування якого вказав, що 19.05.2017 року між позивачем та відповідачем було укладено Договір позики №1191608 в електронній формі. За умовами п.1.1 укладеного Договору позики, позикодавець надає позичальникові грошові кошти в сумі 1500 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути позику та сплатити проценти за користування позикою.
Пунктами 1.3, 1.4 Договору позики встановлено, що позика надається строком на 30 днів. Дата перерахування суми позики на банківський рахунок вказаний позичальником, за домовленістю сторін вважається датою укладення Договору позики між позичальником і позикодавцем.
Позивачем в порядку встановленому п.1.4 Договору позики на картковий рахунок відповідача була перерахована сума позики в розмірі 1500 грн., що підтверджується повідомленням ТОВ ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ», яке надає ТОВ «Веллфін» технічну можливість для проведення операцій, по якій банк-еквайер здійснює зарахування коштів, згідно Договору про організацію переказу грошових коштів №ВП-180516-3 від 18.05.2016 року.
Позивачем належним чином виконані умови Договору позики, в той час як відповідачем отримані грошові кошти в передбачені строки не повернуті, внаслідок чого в останнього утворилась заборгованість за Договором позики зі сплати основного боргу, процентів та прострочених процентів.
Згідно п.1.5.1 Договору позики, нарахування процентів за користування позикою проводиться у відповідності до наступних умов: 0,95% від суми позики, але не менше ніж 30 грн. за перший день користування позикою; 0,95 % від суми позики, щоденно, за кожен день користування позикою, починаючи з другого дня в межах строку позики, зазначеного в п.1.3 цього Договору.
Відповідно до п.1.1, 1.5.1 Договору позики, загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем станом на 17.06.2020 року становить 60936,75 грн., з яких: 1500 грн. - основний борг; 15190,50 грн. - заборгованість по відсотках; 44246,25 грн. - заборгованість за простроченими відсотками.
Реєстрація відповідача на сайті позивача, подання відповідачем заповненої заявки на отримання позики із зазначенням номеру банківської картки для перерахування коштів, підтвердження позивачем заявки на отримання позики у передбачений Правилами спосіб, вчинення відповідних дій щодо отримання позики, свідчить про те, що відповідач був ознайомлений з усіма істотними умовами отримання позики, а Договір позики було укладено та підписано в електронній формі, що в силу приписів ст.ст. 6, 627 ЦК України, ст.ст. 11,12 Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що прирівнюється до договору у письмовій формі.
Станом на день подання позову відповідач взяті на себе зобов'язання по договору позики не виконав, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість, що порушує законні права та інтереси позивача, тому позивач просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість за договором позики в загальному розмірі 60936,75 грн., а також 2102 грн. судового збору.
Заочним рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 04.12.2020 року позов було задоволено та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Веллфін» заборгованість за договором позики у розмірі 60936,75 грн. та судовий збір у розмірі 2102 грн.
Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 16.04.2024 року вказане заочне рішення суду було скасовано та справу призначено до судового розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження.
26.04.2024 року до суду надійшов відзив на позов, у якому заперечуються позовні вимоги з огляду на їх необґрунтованість та безпідставність, в тому числі подано клопотання про застосування строків позовної давності.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, подав до суду заяву про розгляд справи без його участі.
Відповідач та його представник в судове засідання також не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, його представник подав до суду клопотання про проведення розгляду справи без участі відповідача та його представника, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог.
Суд, дослідивши матеріали справи у їх сукупності встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Судом об'єктивно встановлено, що 01.05.2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВІЛЛФІН» та ОСОБА_1 було укладено договір позики №1191608 в електронному вигляді, згідно якого відповідач отримав кредит в розмірі 1500 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, строком на 30 днів зі сплатою процентів за користування позикою: 0,95% від суми позики, але не менше ніж 30 грн. за перший день користування позикою; 0,95 % від суми позики, щоденно, за кожен день користування позикою, починаючи з другого дня в межах строку позики, зазначеного в п.1.3 цього Договору.
Пунктами 1.3, 1.4 Договору позики встановлено, що позика надається строком на 30 днів та має бути повернута згідно Графіку розрахунків до 18.06.2017 року. Цей договір є укладеним з моменту перерахування суми позики на банківський рахунок, вказаний позичальником та діє до повного виконання позичальником своїх зобов'язань за договором.
Відповідно до п. 1 Графіку розрахунків до договору позики №191608 від 19.05.2017 року сукупна вартість позики складає 1943,256 гривень; проценти за користування позикою складають 443,25 гривень.
Вказані обставини підтверджуються: Договором позики №191608 від 19.05.2017 року, заявкою відповідача та графіком розрахунків.
Відповідно до довідки щодо заборгованості за договором позики №191608 від 19.05.2017 року, який укладений між ТОВ «Веллфін» та ОСОБА_1 , загальний розмір заборгованості відповідача перед позивачем станом на 18.06.2020 року становить 60936,75 грн., з яких: 1500 грн. - основний борг; 15190,50 грн. - заборгованість по відсотках; 44246,25 грн. - заборгованість за простроченими відсотками.
Відповідно до п.п. 4.1., 4.2. Розділу 4 Правил надання грошових коштів у вигляді позики Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН», заявник, що має намір отримати позику, проходить реєстрацію в особистому кабінеті на сайті товариства. Заявник для оформлення позики здійснює оформлення заявки на сайті товариства шляхом заповнення всіх полів заявки, що відмічені як обов'язкові для заповнення.
Згідно п. 5.1. Розділу 5 вказаних Правил, рішення про погодження чи відмову в наданні позики приймається товариством на підставі наданої заявником в електронній формі заявки на отримання позики та будь-якої додаткової інформації, наданої заявником.
У відповідності до пункту 6.3. цих Правил у разі прийняття позитивного рішення товариство інформує заявника шляхом відправлення СМС-повідомлення на телефонний номер зазначений в заявці, розміщенням інформації щодо прийнятого рішення в особистому кабінеті та шляхом надсилання електронного повідомлення на електронну адресу, зазначену в заяві. Електронне повідомлення про прийняття позитивного рішення в наданні позики містить гіперактивне посилання. Здійснюючи перехід по гіперактивному посиланню заявник отримує електронну копію договору позики.
В п. 7.2 Договору позики відповідач підтвердив, що він ознайомлений, повністю розуміє, зобов'язується і погоджується неухильно дотримуватись Правил програми лояльності, текст яких розміщено на сайті позикодавця.
Відповідно до ст.1046 Цивільного кодексу України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Статтею 205 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Ст.1046 ЦК України визначено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно ч. 1 ст. 1047 Цивільного кодексу України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
Відповідно до ст. 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
При цьому, відповідно до норм ст. ст. 1046,1047 ЦК України договір позики (на відміну від договору кредиту) за своєю юридичною природою є реальною односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника або інший письмовий документ, незалежно від його найменування, з якого дійсно вбачається як сам факт отримання в борг (тобто із зобов'язанням повернення) певної грошової суми, так і дата її отримання.
Механізм укладення електронного договору, який має використовуватися позивачем у взаємовідносинах із позичальниками, зокрема вимоги до його підписання сторонами, врегульовано законами України "Про електронну комерцію" та Закону України «Про електронний цифровий підпис».
У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» (в редакції, яка була чинною на день виникнення правовідносин) зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 2 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Частина 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Згідно ч.6 ст.11 цього Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Статтею 12 ЗУ «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільноговідтворення підпису за допомогою засобів механічногоабо іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Правила надання грошових коштів у кредит Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» перебувають в загальному доступі, будучи опублікованими на сайті.
Ці правила є публічною пропозицією (офертою) у розумінні ст. ст. 641, 644 ЦК України на укладення договору кредиту та визначають порядок і умови кредитування, права і обов'язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.
Згідно ст.1 Закону України «Про електронний цифровий підпис» електронний цифровий підпис - вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача. Електронний цифровий підпис накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Відповідно до ст.3 цього Закону електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо: електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису; під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису; особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті. Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму або не ґрунтується на посиленому сертифікаті ключа.
Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного Банку України.
В силу ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
В силу ч.2 ст.77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно ч.1 ст.81 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Так, суд вважає, що позивачем не наведено розрахунку наявної заборгованості, у зв'язку з чим суд позбавлений можливості самостійно визначити чи перевірити розмір наявної заборгованості по відсотках, оскільки тягар доведення обґрунтованості вимог покладений на позивача, який належних доказів на підтвердження як перерахунку коштів позичальнику, так і нарахування відсотків суду не надав.
Окрім того, позивачем не надано доказів, які підтверджують домовленість сторін про застосування положень Закону України «Про електронну комерцію» та не надано доказів належного підписання договору позики.
Також, за умовами укладеного сторонами договору позики №1191608 від 19.05.2017 р. ТОВ «ВЕЛЛФІН» як фінансова установа, надало позичальнику суму позики, а останній зобов'язувався повернути надану позику у повному обсязі 18.06.2017 року.
Таким чином, позикодавець відповідно до статті 1048 ЦК України має право стягнути заборгованість по нарахованих та несплачених процентах за користування кредитними коштами у межах погодженого сторонами строку кредитування, тобто до 18.06.2017 року. Після закінчення строку його дії у позикодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти.
Зазначена правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постановах: від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 4 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц.
Розрахунок заборгованості, наданий позивачем свідчить про те, що визначена позивачем до стягнення заборгованість по нарахованих та несплачених процентах за користування позикою за 1035 днів, тобто за період який виходить за межі строку кредитування, у зв'язку з чим вимога про стягнення відсотків згідно договору є безпідставною та задоволенню не підлягає.
При цьому слід зазначити, що відповідачем подано до суду заяву про застосування строків позовної давності.
Згідно ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно ч.1 ст. 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.
Позика була надана позивачем відповідачу на строк до 18.06.2017 року. Позивач звернувся до суду із позовом 24.06.2020 року, а отже з пропуском встановленого законом строку.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку що в задоволенні позовних вимог позивача слід відмовити в повному обсязі.
Відповідно ст.141 ЦПК України судові витрати понесені позивачем не підлягають стягненню з відповідача, так як у позові відмовлено.
Керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 76, 81, 247, 258, 259, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 256, 257, 264, 526, 599, 627, 629, 1046, 148, 1049, 1054 ЦК України, Законом України «Про споживче кредитування», Законом України «Про електронну комерцію», суд, -
ухвалив:
В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Веллфін» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга в загальному порядку протягом тридцяти днів з часу складання повного судового рішення до Хмельницького апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Сергій Стефанишин