Справа № 450/6362/23 Провадження № 3/450/483/24
29 березня 2024 року суддя Пустомитівського районного суду Львівської області Добош Н.Б. розглянувши матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 ,
за ч. 1 ст. 130 КУпАП,-
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 665874 від 22.12.2023 року, ОСОБА_1 22.12.2023 року о 18 год. 45 хв. в м. Пустомити по вул. Шептицького, 3, керував автомобілем з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода, порушення координації рухів). Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився. ОСОБА_1 ставиться в провину порушення вимог п. 2.5 ПДР України та вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
ОСОБА_1 в судовому засіданні вину у вчиненому не визнав, просив закрити провадження у справі у зв'язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення з підстав викладених в клопотанні. Додатково вказав, що в день коли мала місце події, він за кермом автомобіля не перебував, за кермом автомобіля перебувала його дружина, з якою вони поверталися додому, він перебував на пасажирському місці. Їх зупинили працівники поліції та почали перевіряти їхні документи, та пропонувати йому пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння, він відмовився, оскільки вважав, що він не був водієм автомобіля, тому в нього відсутній обов'язок проходити огляд.
В судовому засіданні допитано в якості свідка ОСОБА_2 , яка надала покази, що в день коли мала місце події, вони з чоловіком ОСОБА_1 поверталися додому, за кермом автомобіля перебувала вона, чоловік ОСОБА_1 був на пасажирському місці, їх зупинили працівники поліції та почали перевіряти документи. В подальшому попросили чоловіка пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, він відмовився, бо за кермом автомобіля не перебував, про що повідомив працівників поліції.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , покази свідка ОСОБА_2 , проаналізувавши матеріали справи, зокрема : протокол про адміністративне правопорушення серії ААБ № 665874 від 22.12.2023 року; реєстрацію ЄО № 13461 від 22.12.2023 року; відеозапис; акт медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування піл впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 22.12.2023 року; рапорт від 22.12.2023 року; направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 22.12.2023 року, приходжу до наступного висновку :
відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 14 ЗУ «Про дорожній рух», учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів. До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, особи, які рухаються в кріслах колісних, велосипедисти, погоничі тварин.
Обов'язковою ознакою вказаного адміністративного правопорушення, в даному випадку, є встановлення факту керування транспортним засобом.
Так, пунктом 27 Постанови Пленуму Верховного суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» передбачено, що судам слід ураховувати, що відповідальність за ст. 130 КпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Стан сп'яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника, який проводять згідно з Інструкцією про порядок направлення громадян для огляду на стан сп'яніння в заклади охорони здоров'я та проведення огляду з використанням технічних засобів. Якщо водій ухилявся від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп'яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному у присутності двох свідків, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності. Керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування. Для притягнення до відповідальності за ст. 130 КпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп'яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли він почав рухатись.
Отже, для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч. 1 ст. 130 КУпАП, необхідно з'ясувати чи дійсно особа знаходилася в стані алкогольного сп'яніння під час керування транспортним засобом та чи дійсно особа, відносно якої складено протокол, керувала транспортним засобом, чи є відмова особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Об'єктивною стороною правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП є керування транспортним засобом у стані сп'яніння (наркотичного чи алкогольного) або відмова від проходження огляду на стан сп'яніння. Тобто доказова база має бути спрямована саме на доведення одночасно двох обставин: керування транспортним засобом і перебування у стані сп'яніння (наркотичного чи алкогольного) або відмова від проходження огляду на стан сп'яніння (наркотичного чи алкогольного).
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_2 , надала покази, що в день коли мала місце події, вони з чоловіком ОСОБА_1 поверталися додому, за кермом автомобіля перебувала вона, чоловік ОСОБА_1 був на пасажирському місці, їх зупинили працівники поліції та почали перевіряти документи. В подальшому попросили чоловіка пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, він відмовився, бо за кермом автомобіля не перебував.
З відеозапису долученого до матеріалів справи, вбачається, що відеозйомка проводиться на бодікамеру поліцейського. При цьому, факт керування ОСОБА_1 транспортного засобу не зафіксовано.
Таким чином, з обстановки події, що зафіксована відеозаписом, не вбачається обставин, які б могли вказувати на керування ОСОБА_1 , вказане також узгоджуються з показами свідка ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
Окрім того з долученого відеозапису вбачається, що такий здійснювався не безперервно, що не дає повною мірою дослідити обставини події.
На вказаному СД-диску є відеофайли, а саме перший відеофайл розпочинається з 19:00:09 та завершується 19:01:21, другий відеофайл розпочинається з 19:31:59 завершується 19:33:02.
На першому відеофайлі зафіксовано, що працівниками поліції пропонується ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, однак він відмовився від проходження такого, на другому відеофайлі зафіксовано, що працівники поліції, оголошують протокол про адміністративне правопорушення.
Вказані обставини свідчать про те, що відеозаписи з нагрудних камер є неналежними доказами, оскільки не відповідають п. 5 Розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України від 18 грудня 2018 року № 1026, відповідно до якого включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.
Таким чином не можуть бути визнані належними та допустимими доказами відомості, що містяться у протоколі про адміністративне правопорушення, оскільки, сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом", оскільки наявні у ньому дані не випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи доказів.
Відповідно до принципу «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п.43 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кобець проти України» від 14.02.2008 р., доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом.
Вина особи, яка притягається до відповідальності повинна бути доведена органом який склав протокол, а доводи вини повинні ґрунтуватися на доказах, об'єктивність яких не викликала б жодних сумнівів. При цьому всі викладені у протоколах про адміністративне правопорушення обставини повинні бути належним чином перевірені та доводитися сукупністю належних і допустимих доказів.
Частиною 2 статті 251 КУпАП передбачено, що обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення.
Відповідно до ст. 62 Конституції України всі сумніви щодо недоведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є зокрема, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Згідно рішення Конституційного суду України від 22.12.2010 року №23-рп/2010, яке є обов'язковим до виконання на території України, фактичні дані або будь-які інші докази, одержані в незаконний спосіб, а саме: з порушенням конституційних прав і свобод людини і громадянина; з порушенням встановлених законом порядку, засобів, джерел отримання фактичних даних; не уповноваженою на те особою тощо є неналежними доказами.
Отже, матеріалами справи не доведено жодним належним та допустимим доказом факт керування автомобілем ОСОБА_1 , що в свою чергу свідчить про недоведеність вини ОСОБА_1 .
Відповідно до ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Склад правопорушення - наявність об'єктивних та суб'єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Відсутність хоча б однієї з ознак означає відсутність складу в цілому.
Відповідно до вимог ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження у справах про адміністративне правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Дослідивши матеріали справи, суддя прийшов до висновку, що в матеріалах справи відсутні будь-які фактичні дані, які б доводили вину ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому враховуючи те, що фактичні обставини не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо винуватості тлумачаться на користь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а тому провадження по справі, на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст. ст. 1, 7, 9, 245, 247 , 251, 252, 255, 279, 283, 284, 285 КУпАП, суддя,-
провадження у справі № 450/6362/23 про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП,- закрити у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя Н. Б. Добош