Рівненський апеляційний суд
Іменем України
23 квітня 2024 року м. Рівне
Справа № 569/9419/17
Провадження № 11-кп/4815/48/24
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Рівненського апеляційного суду в складі:
Суддів - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_4
прокурора - ОСОБА_5
обвинуваченого - ОСОБА_6
захисника-адвоката ОСОБА_7
потерпілого - ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12016180010004699 від 08.07.2016 року щодо ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Колодне Тячівського району Закарпатської області, українця, громадянина України, раніше не судимого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 343, ч.2 ст. 345 КК України, за апеляційними скаргами прокурора, захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 та потерпілого ОСОБА_8 на вирок Рівненського міського суду Рівненської області від 23 червня 2022 року, -
Вироком Рівненського міського суду Рівненської області від 23 червня 2022 року ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.342, ч. 2 ст. 345 КК України, і призначено покарання:
За ч. 2 ст. 342 КК України - два роки позбавлення волі. На підставі ст. 49, ч.5 ст. 74 КК України звільнено від призначеного покарання у зв'язку із закінченням строків давності. За ч. 2 ст. 345 КК України - три роки позбавлення волі. На підставі ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України звільнено від призначеного покарання у зв'язку із закінченням строків давності.
Стягнуто з ОСОБА_6 на користь держави процесуальні витрати за проведення судової експертизи в розмірі 880.40 грн. та вирішено питання щодо речових доказів у провадженні.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_8 залишено без розгляду.
Як визнав доведеним суд, 08.07.2016 року близько 14.00 год. оперуповноважені Управління захисту економіки в Рівненській області Департаменту захисту економіки в Рівненській області Національної поліції України (далі - УЗЕ в Рівненській області ДЗЕ НП України) майор поліції ОСОБА_8 , старший лейтенант поліції ОСОБА_9 , старший лейтенант поліції ОСОБА_10 , лейтенант поліції ОСОБА_11 та старший лейтенант поліції ОСОБА_12 на виконання ухвали слідчого судді Березнівського районного суду Рівненської області від 06.07.2016 року та доручення начальника СВ Березнівського ВП Сарненського ВП ГУНП в Рівненській області від 08.07.2016 року у кримінальному провадженні № 12016180060000275 від 15.06.2016 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України, прибули до багатоквартирного житлового будинку, що на АДРЕСА_2 , з метою проведення обшуку квартири №72 .
Під час проведення працівниками поліції обшуку за вищевказаною адресою, до вхідних дверей квартири №72 підійшов ОСОБА_6 і, усвідомлюючи, що працівники поліції виконують свої службові обов'язки, повідомив, що не допустить проведення обшуку. З метою перешкоджання його проведення і недопущення працівників поліції до квартири, діючи умисно, вчинив їм активну фізичну протидію: дістав з-під сорочки короткоствольну вогнепальну зброю - пристрій (пістолет) моделі «ВІЙ» серійний номер НОМЕР_4 кал. 9 мм Р.А , повідомивши, що буде стріляти, і направив ствол пістолета в бік оперуповноваженого УЗЕ в Рівненській області ДЗЕ НП України майора поліції ОСОБА_8 , чим створив небезпеку для життя працівника поліції.
З метою припинення неправомірних дій ОСОБА_6 , для забезпечення проведення слідчої дії та безпеки осіб, які знаходилися в коридорі загального користування біля квартири № 72 вищевказаного будинку, а також особистої безпеки, ОСОБА_8 , діючи відповідно до положень ст.ст. 29, 42, 43, 44 Закону України «Про національну поліцію», застосував законний, необхідний, пропорційний та ефективний поліцейський захід примусу - фізичну силу, схопивши своїми руками руку ОСОБА_6 , в якій знаходився пістолет. В цей момент ОСОБА_6 , діючи умисно, незаконно, з метою перешкоджання проведення слідчої дії та недопущення працівників поліції до місця проведення обшуку, вчинив опір працівникові правоохоронного органу, вступив у фізичну боротьбу з ОСОБА_8 , здійснюючи активну фізичну протидію останньому, та здійснив при цьому чотири постріли з пістолета в різні напрямки.
Також ОСОБА_6 , перебуваючи в коридорі загального користування біля квартири № 72 , не виконуючи законних вимог працівника поліції щодо припинення протиправних дій, діючи умисно, незаконно, з метою перешкоджання працівникові поліції виконувати свої службові обов'язки, усвідомлюючи, що своїми протиправними діями він вчиняє насильство щодо працівника правоохоронного органу, під час вчинення опору працівникові правоохоронного органу вагою тіла натиснув на лівий колінний суглоб ОСОБА_8 , внаслідок чого останній отримав тілесне ушкодження у вигляді травматичного пошкодження медіального меніска лівого колінного суглобу і часткового пошкодження внутрішньої бокової зв'язки, яке відноситься до середнього ступеня тяжкості тілесних ушкоджень по критерію довготривалості розладу здоров'я.
У поданих апеляційних скаргах :
Прокурор та потерпілий ОСОБА_8 , не оспорюючи фактичні обставини, доведеність вини ОСОБА_6 , правильність кваліфікації його дій та призначеного покарання, від якого звільнений за закінченням строків давності, вважають вирок незаконним в частині вирішення цивільного позову потерпілого ОСОБА_8 , який безпідставно, без будь - якого обґрунтування, залишено без розгляду.
Доводять, що судом проігноровано вимоги ст. 128 КПК України, відповідно до яких цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом, і при розгляді провадження встановлено, що потерпілому ОСОБА_8 внаслідок отриманої травми заподіяно моральну шкоду, що залишилося поза увагою суду.
Просять вирок Рівненського міського суду Рівненської області від 23 червня 2022 року щодо ОСОБА_6 в частині вирішення цивільного позову змінити і ухвалити рішення про стягнення з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_8 500000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.
Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_7 вважає вирок суду першої інстанції незаконним та не обґрунтованим, ухваленим без належної оцінки доказам у справі, з формальним їх наведенням у вироку. На думку апелянта, в порушення ст.94, 374 КПК України суд не навів переконливих доказів вини ОСОБА_6 в пред'явленому обвинуваченні з точки зору їх належності та допустимості, і не дав відповідної оцінки законності зазначеної у вироку ухвалі слідчого судді Березнівського районного суду Рівненської області від 06.07.2016 року про надання дозволу на проведення обшуку, що призвело до ухвалення незаконного процесуального рішення.
Просить вирок Рівненського міського суду Рівненської області від 23 червня 2022 року щодо ОСОБА_6 скасувати, постановити ухвалу, якою кримінальне провадження закрити на підставі п.2 ч.1 ст. 284 КПК України - відсутністю в діях підзахисного складу злочинів, та повторно дослідити докази, зазначені в апеляційні скарзі.
До початку апеляційного розгляду захисник ОСОБА_7 відмовився від заявленого клопотання про повторне дослідження доказів, покликаючись на те, що дані докази досліджені судом першої інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи прокурора та потерпілого ОСОБА_8 на підтримання поданих ними апеляційних скарг, які вважають апеляційну скаргу сторони захисту безпідставною і просять її відхилити, доводи захисника - адвоката ОСОБА_7 на підтримання апеляційної скарги, поданої в інтересах обвинуваченого, з якими погоджується ОСОБА_6 , та їх позицію щодо невизнання скарг прокурора і потерпілого, перевіривши матеріали кримінального провадження й обговоривши викладене в апеляційних скаргах, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги прокурора та потерпілого ОСОБА_8 підлягають частковому задоволенню, а апеляційна скарга адвоката ОСОБА_7 - відхиленню.
Висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_6 у вчиненні злочинів за наведених у вироку обставин підтверджується сукупністю зібраних у справі й досліджених судом доказів.
Покликання захисника в апеляційній скарзі щодо невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, побудованих на сумнівних, з його погляду, та недопустимих доказах, не заслуговують на увагу.
За показаннями потерпілого ОСОБА_8 08.07.2016 року о 14 год. він, як працівник поліції, виконуючи свої службові обов'язки, з метою виконання ухвали слідчого судді Березнівського районного суду Рівненської області від 06.07.2016 року про проведення обшуку квартири АДРЕСА_4 , разом з іншими працівниками поліції - ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 прибули за вказаною адресою для проведення обшуку. Через незначний проміжок часу на сходинкову площадку піднявся ОСОБА_6 , який почав розпитувати про причини перебування працівників поліції біля даної квартири, на що отримав відповідь про намір провести обшук на підставі рішення суду. Всі присутні працівники поліції представилися та показали ОСОБА_6 свої службові посвідчення. Однак ОСОБА_6 сказав, що не дає такої згоди і зателефонував представникам ЗМІ. Через деякий час за вказаною адресою приїхали працівники ТОВ «Телерадіокомпанія «Рівне-1», працівник домової служби та МНС. Після того, як була зачитана ухвала слідчого судді, працівники МНС, домової служби та поліцейські рушили до дверей вказаного у судовому рішенні помешкання.
ОСОБА_6 став спиною перед дверима квартири, не допускаючи працівників поліції до виконання судової ухвали, після чого він ( ОСОБА_13 ), без застосування фізичної сили, намагався відвести ОСОБА_6 в сторону, щоб обвинувачений не заважав проводити слідчу дію, однак ОСОБА_6 відштовхнув його, дістав з під випущеної сорочки пістолет (за зовнішніми ознаками, схожий на бойовий), перезарядивши якого, направив зброю в його ( ОСОБА_13 ) сторону, погрожуючи, що буде стріляти, повторивши дану фразу декілька разів.
Потерпілий, з метою вжиття заходів по обеззброєнню Немеша В,М, схопив його за руку, в якій той тримав пістолет, і направив її в підлогу, ОСОБА_6 продовжував чинити опір, протидіяв спробам забрати пістолет і неодноразово нажимав на курок, здійснивши чотири постріли. ОСОБА_8 вдалося покласти ОСОБА_6 на підлогу та забрати з його рук пістолет, однак, в результаті подолання опору ОСОБА_6 заподіяв йому травму лівого коліна, що в подальшому потребувало операційного втручання та довготривалого лікування.
Показання потерпілого ОСОБА_8 щодо фактичних обставин скоєних злочинів та механізму отримання ним тілесного ушкодження під час чинення опору ОСОБА_6 є послідовними і узгоджуються з іншими доказами кримінального провадження.
При проведенні слідчого експерименту потерпілий ОСОБА_8 показав, як і за яких обставин ОСОБА_6 йому було нанесено тілесне ушкодження, що узгоджується і з висновком судово-медичної експертизи №965/Д-1279 від 23.11.2016 року (том №1 а.с. 151-163; а.с.114-115).
Згідно висновку судово-медичної експертизи №965 від 07.09.2016 року у ОСОБА_8 виявлено травматичне пошкодження медіального меніска лівого колінного суглобу, часткове пошкодження внутрішньої бокової зв'язки, які виникли від дії тупого предмету, могли утворитися 08.07.2016 року при зазначених обставинах та відносяться до середнього ступеня тяжкості тілесних ушкоджень по критерію довготривалості розладу здоров'я (том №1 а.с. 110-111).
Аналогічні показання щодо обставин інкримінованих ОСОБА_6 кримінальних правопорушень надали свідки ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 і ОСОБА_12 , які є працівниками правоохоронного органу, та 08.07.2016 року приймали участь у проведенні обшуку квартири АДРЕСА_4 , котрі підтвердили факт чинення ОСОБА_6 опору працівникам правоохоронного органу та застосування обвинуваченим ОСОБА_6 зброї з метою перешкоджання їм у проведенні обшуку.
Зі змісту протоколів проведення слідчих експериментів зі свідком ОСОБА_10 від 10.11.2016 року (том №1 а.с. 168-175), свідком ОСОБА_9 від 10.11.2016 року (том №1 а.с. 180-187), свідком ОСОБА_12 від 10.11.2016 року (том №1 а.с.192-200) та свідком ОСОБА_11 від 10.11.2016 року (том №1 а.с. 205-212) слідує, що під час проведення вказаних слідчих дій свідками було відтворено обставини та безпосередні умисні дії вчинення ОСОБА_6 опору працівнику правоохоронного органу та нанесення йому тілесного ушкодження.
Вказані протоколи слідчих та процесуальних дій є належними і допустимими доказами, оскільки отримані в порядку, передбаченому КПК України.
Показання вищевказаних працівників поліції підтвердили і очевидці події - свідки ОСОБА_14 , ОСОБА_15 і ОСОБА_16 .
Колегія суддів не ставить під сумнів достовірність показань допитаних свідків, які є логічними, послідовними та узгоджуються між собою, і будь - яких підстав вважати, що дані свідки, які несуть кримінальну відповідальність за дачу суду завідомо неправдивих показань, чи оговорюють обвинуваченого ОСОБА_6 , не має.
Згідно показань обвинуваченого ОСОБА_6 в суді першої інстанції, 08.07.2016 року в обідню пору йому зателефонувала адвокат ОСОБА_17 , котра повідомила про проведення працівниками поліції обшуку в офісі адвокатського обєднання «Справедливість», розташованого в квартирі АДРЕСА_4 , і попросила його бути присутнім під час обшуку. Він прибув на місце проведення обшуку, де вже знаходилися працівники поліції, поняті, працівники пожежної та домової служб. Підтвердив, що працівники поліції показали йому свої посвідчення та пояснили, що ними буде проводитись обшук на підставі ухвали слідчого судді Березнівського районного суду. Оскільки ОСОБА_6 не був згідний з ухвалою слідчого судді і вважав її незаконною, він став перед вхідними дверима квартири, заперечуючи таким чином проти проведення обшуку. Зазначив, що потерпілий ОСОБА_8 відштовхував його від дверей і тоді він з-під сорочки дістав пістолет, зняв його із запобіжника та попередив, що буде стріляти. ОСОБА_8 відразу схопив його за руку, намагаючись забрати пістолет, однак він ( Немеш) не віддавав пістолет і при цьому здійснив декілька пострілів з пістолета в підлогу.
Протоколом огляду місця події від 08.07.2016 року (том №1 а.с. 116-117) зафіксовано обстановку на місці події, виявлено та вилучено: три гільзи, що лежали біля предмета, схожого на пістолет, гільзу, яка випала з предмета, схожого на пістолет, з маркувальним позначенням на них «2 мм. РАПС9», та предмет, схожий на пістолет, з позначеннями «НОМЕР_6» «ВІЙ 9 мм.» « НОМЕР_2 » « НОМЕР_3 ».
Відповідно до висновку судової балістичної експертизи №1.2-252/16 від 25.07.2016 року, 4 стріляні гільзи, вилучені 08.07.2016 року поблизу кв. АДРЕСА_4 , є складовими частинами пістолетних патронів «ПС9 9ммРА» калібру 9 мм Р.А, споряджених еластичними снарядами «несмертельної дії» виробництва ТОВ «ВТК Шмайсер» м. Вешневе Україна. Предмет, зовні схожий на пістолет з маркувальними позначеннями на ньому «НОМЕР_6 ВІЙ 9 мм.», вилучений 08.07.2016 року поблизу кв.АДРЕСА_2 , являється короткоствольною вогнепальною зброєю - пістолетом моделі «ВІЙ» серійний номер НОМЕР_4 кал. 9 мм Р.А. виробництва в.ч. НОМЕР_5 м. Ніжин Чернігівської області, Україна, який призначений для стрільби (відстрілу) патронів, споряджених еластичними снарядами травматичної дії, що відносяться до травматичної зброї з вогнепальним принципом метання снаряду. Даний пістолет придатний для стрільби. Чотири стріляні гільзи, вилучені 08.07.2016 року поблизу кв. АДРЕСА_4 , відстріляні з пістолету «ВІЙ» серійний номер НОМЕР_4 кал. 9 мм Р.А. (том №1 а.с. 125-139).
З протоколу обшуку від 08.07.2016 року вбачається, що обшук квартири АДРЕСА_4 проводився ОСОБА_8 , як працівником правоохоронного органу, на підставі ухвали слідчого судді Березнівського районного суду Рівненської області від 06.07.2016 року (том №1 а.с. 39-40).
Із заяви адвоката ОСОБА_19 від 08.07.2016 року слідує, що він не має жодних претензій до працівників поліції в ході проведення обшуку (том №1 а.с. 41)
Протоколом перегляду відеозапису від 15.11.2016 року (том №1 а.с.48-53) та протоколом огляду сайту в мережі Інтернет від 16.01.2017 року (том №1 а.с. 62-68), встановлено, що обвинувачений ОСОБА_6 дістає з-під сорочки пістолет та направляє його в сторону працівника правоохоронного органу ОСОБА_8 , попереджуючи останнього, що буде стріляти. Згодом на відео чути чотири постріли.
З ухвали слідчого судді Березнівського районного суду Рівненської області від 06.07.2016 року вбачається, що начальнику слідчого відділення Березнівського ВП ГУНП в Рівненській області ОСОБА_20 чи іншому уповноваженому ним працівнику оперативного підрозділу, надано дозвіл на проведення обшуку квартири АДРЕСА_4 (том №1 а.с. 36-37).
Згідно змісту доручення начальника СВ Березнівського ВП ГУНП в Рівненській області ОСОБА_20 від 08.07.2016 року, ним доручено Управлінню захисту економіки в Рівненській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України провести виконання ухвали слідчого судді Березнівського районного суду Рівненської області від 06.07.2016 року щодо проведення обшуку квартири АДРЕСА_4 (том №1 а.с. 38).
Відповідно до витягу з наказу №75/0с від 08.04.2016 року, майора поліції ОСОБА_8 призначено старшим оперуповноваженим в особливого важливих справах управління захисту економіки в Рівненській області з 05.04.2016 року (том №1 а.с. 75).
За результатами службового розслідування від 18.10.2016 року встановлено, що ОСОБА_8 перебував за адресою АДРЕСА_5 в робочий час, у зв'язку з виконанням ним безпосередніх службових обов'язків, діяв на виконання судового рішення і отримав тілесне ушкодження середнього ступеня тяжкості в період проходження служби при виконанні службових обов'язків (том №1 а.с. 78-83).
Враховуючи наведене, суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку, що потерпілий ОСОБА_8 на час вчинення злочинів був працівником правоохоронного органу та виконував покладені на нього службові завдання, а опір обвинуваченого був спрямований на протидію виконанню службових повноважень, з чим погоджується і колегія суддів.
За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та об'єктивно з'ясував фактичні обставини кримінального провадження і вірно кваліфікував дії ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 345 КК України, як умисне заподіяння працівникові правоохоронного органу середньої тяжкості тілесних ушкоджень у зв'язку з виконанням цим працівником службових обов'язків, та за ч. 2 ст. 342 КК України, як опір працівникові правоохоронного органу під час виконання ним службових обов'язків, а тому підстав для закриття кримінального провадження за відсутністю в діях ОСОБА_6 складу даних злочинів не вбачається.
Твердження захисника про те, що ОСОБА_6 на момент вчинення інкримінованих йому злочинів, оцінивши ситуацію за своїм переконанням, не виконав вимоги працівників поліції, бо вважав їх неправомірними, не є переконливими.
Відповідно до висновку, викладеного у Постанові ККС в складі Верховного Суду від 20.10.2020 року (справа №444/2115/17), невиконання вимоги працівника поліції, яка входить до кола його повноважень, не може бути визнане правомірним, якщо особа, виходячи зі своєї оцінки ситуації, вважає таку вимогу безпідставною, і навіть якщо в подальшому виявиться, що ця вимога ґрунтувалася на неправильній оцінці ситуації поліцейським і не мала достатніх підстав.
Наявність чи відсутність у поліцейського підстав для пред'явлення вимоги, що входить у межі його повноважень, не може братися до уваги при вирішенні питання щодо наявності чи відсутності складу злочину, передбаченого статтями 342 та 345 КК України.
В ході судового розгляду встановлено, що в обстановці, що склалася, реальна загроза життю обвинуваченого або приватній власності була відсутня, оскільки не відбулося посягання, яке б викликало невідкладну необхідність заподіяти потерпілому шкоду з метою негайного відвернення протиправних дій.
Дії працівників поліції були необхідними та пропорційними ситуації, що склалася.
Покарання ОСОБА_6 за скоєне судом призначено в межах санкції закону з належним вмотивуванням прийнятого рішення, як правомірно звільнено обвинуваченого і від призначеного покарання у зв'язку із закінченням строків давності.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 342, ч.2 ст. 345 КК України, які на момент їх вчинення, відповідно до положень ст. 12 КК України, відносилися до категорії злочинів невеликої та середньої тяжкості відповідно. З дня вчинення злочинів і до дати ухвалення оскаржуваного вироку минули строки давності притягнення до кримінальної відповідальності, процесуальний строк не зупинявся та не переривався, а обвинувачений не ухилявся від досудового розслідування або суду і нового кримінального правопорушення не вчинив.
Поряд з цим, суд першої інстанції, прийнявши у даному провадженні рішення про залишення цивільного позову потерпілого ОСОБА_8 без розгляду, допустився істотного порушення вимог закону, про що правомірно йдеться в доводах, наведених в апеляційних скаргах прокурора та потерпілого ОСОБА_8 .
За вимогами ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв?язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України, за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Відповідно до положень ст. 129 КПК України, суд, ухвалюючи обвинувальний вирок, задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
Залишення цивільного позову без розгляду можливе лише у випадках виправдання обвинуваченого (ч. 3 ст. 129 КПК України), або неприбуття судове засідання цивільного позивача (ч. 1 ст. 326 КПК України).
Зі змісту вироку не вбачається, чи був цивільний позов ОСОБА_8 предметом розгляду судом першої інстанції, та з яких міркувань виходив суд, ухвалюючи рішення про залишення цивільного позову без розгляду, (оскільки жодного обґрунтування щодо цього вирок суду не містить), враховуючи, що стосовно ОСОБА_6 ухвалено обвинувальний вирок, потерпілий та цивільний позивач ОСОБА_8 брав участь у судовому розгляді і від заявленого цивільного позову про відшкодування шкоди не відмовлявся.
Колегія суддів вважає, що в цій частині судом допущено істотне порушення вимог КПК України, яке перешкодило чи могло перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення, і загальних засад кримінального провадження, а саме положень ч.1 ст. 9 КПК України, відповідно до яких, під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, не дотримано.
Враховуючи наведене, вирок суду в частині вирішення цивільного позову потерпілого ОСОБА_8 не може залишатися чинним і підлягає скасуванню з призначенням нового судового розгляду в порядку цивільного судочинства.
Керуючись ст.ст. 404-405, 407, 409, 412, 415, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги прокурора та потерпілого ОСОБА_8 задовольнити частково. В задоволенні апеляційної скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 відмовити.
Вирок Рівненського міського суду Рівненської області від 23 червня 2022 року стосовно ОСОБА_6 щодо залишення цивільного позову потерпілого ОСОБА_8 без розгляду - скасувати і в цій частині направити на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства.
В решті вирок залишити без змін.
Ухвала в частині залишення вироку без змін може бути оскаржена в касаційному порядку до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з моменту оголошення ухвали.
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3