Справа № 554/7807/22 Номер провадження 22-ц/814/2256/24Головуючий у 1-й інстанції Тімошенко Н.В. Доповідач ап. інст. Карпушин Г. Л.
30 квітня 2024 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Карпушина Г.Л., суддів: Кузнєцової О.Ю., Чумак О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Книша Андрія Леонідовича на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 22 лютого 2024 року у справі за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики,-
У серпні 2024 року ОСОБА_2 звернулася до суду із вказаним позовом в якому просила стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за договором позики у розмірі 153450 грн., інфляційні втрати у розмірі 17094,33 грн., 3% річних - 2976,51 грн., а також просив стягнути судові витрати у розмірі 2211,98 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 27259,91 грн.
В обґрунтування позову вказувала, що 30 червня 2020 року вона надала у борг відповідачу кошти в сумі 153450 грн., строком до 30 липня 2021 року.
У зв'язку із невиконанням своїх зобов'язань у відповідача виникла заборгованість за договором позики, яку вона прохала стягнути з відповідача.
Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 22 лютого 2024 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 заборгованість за договором позики в сумі 153450 грн., три відсотки річних в сумі 2976,54 грн., інфляційні збитки в сумі 17094, 33 грн., судовий збір в розмірі 1735,20 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 17400 грн., а всього 190920,87 грн.
З рішенням суду не погодився представник ОСОБА_1 - адвокат Книш А.Л. та подав на нього апеляційну скаргу, в якій прохає рішення районного суду скасувати, та ухвалити нове рішення про часткове задоволення позову, а саме просив стягнути з нього борг у розмірі 153450 грн., та 16989,83 грн. інфляційних збитків, а в іншій частині позову відмовити.
Апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим, а також таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Зокрема вказує, що суд першої інстанції при розгляді справи не звернув уваги на те, що інфляційні втрати та 3 % річних прораховані по 23.03.2022 року, в той час як з 24.02.2022 року на території України введено воєнний стан та на його період не нараховуються інфляційні втрати та 3 % річних.
Окрім того вказує, що заявлені витрати на правову допомогу є недоведеними та неспівмірними із розглядом справи.
Судове засідання проводилось в порядку письмового провадження за відсутності сторін по справі, з дотриманням принципу гласності судового процесу та забезпеченням сторонам права на своєчасне та повне отримання інформації про хід та результати розгляду справи.
Колегія суддів, заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та мотиви апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступних підстав.
У відповідності з ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Частиною 1 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України, за результатами розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Згідно п.п.3, 4 ч.1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що 30 червня 2020 року ОСОБА_2 надала у борг ОСОБА_1 кошти в сумі 153450,00 грн., про що останній написав розписку. Згідно копії розписки, яка наявна в матеріалах справи відповідач повинен був повернути борг до 30.07.2021 року, проте борг у зазначений строк не повернув.
У зв'язку з викладеним виникла заборгованість, яка складається з 153450 грн. боргу за договором позики, інфляційні втрати у розмірі 17094,33 грн., 3% річних - 2976,51 грн.
Задовольняючи частково позов районний суд виходив з того, що факт отримання позики доведений належними доказами та у зв'язку із неналежним виконанням умов договору позивач має право на відшкодування в порядку ст.625 ЦПК України інфляційних втрат у розмірі 17094,33 грн. та 3 % річних - 2976, 54 грн.
Окрім того районний суд стягнув витрати на правову допомогу у розмірі 17400 грн., які вважав співмірними та обґрунтованими.
Колегія суддів погоджується з висновком районного суду щодо стягнення боргу за договором позики у розмірі 153450 грн., оскільки позовні вимоги в цій частині підтверджені належними та допустимим доказами, а також те, що відповідач визнав борг.
Разом з тим, колегія суддів не може погодитися із висновком суду в частині стягнення інфляційних витрат у розмірі 17094,33, 3% річних - 2976,54 грн., а також в частині стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 17400 грн. з огляду на наступне.
Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Три проценти річних від суми простроченої позики нараховується від дня, коли сума позики мала бути повернута, до дня її фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, передбачених договором позики.
Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання, а ціни в Україні встановлюються в національній валюті - гривні. Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні.
Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві.
Отже, у разі неповернення позичальником суми позики своєчасно його борг складатиме: суму позики з урахування встановленого індексу інфляції за весь час прострочення грошового зобов'язання; проценти за позикою, якщо інше не встановлено договором або законом, нараховані відповідно до договору позики або облікової ставки НБУ за весь строк користування позиченими коштами; три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлено договором або законом.
Згідно п.18, 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями257-259,362,559,681,728,786,1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.
Із матеріалів справи вбачається, що на суму заборгованості у розмірі 153450 грн. було нараховано інфляційні втрати за період з 31.07.2021 по 23.03.2022 у розмірі 17094,33 грн. грн. та 3 % річних у розмірі 2976,51 грн. (а.с.4-5).
Разом з тим, згідно п.18, 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями257-259,362,559,681,728,786,1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.
Таким чином, нарахування інфляційних втрат та 3 % річних в період дії воєнного стану заборонено.
За таких обставин лід змінити рішення районного суду в цій частині та стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 9753,99 грн. інфляційних втрат та 3 % річних у розмірі 2623,37 грн., за період з 31.07.2021 року по 23.02.2022 року
Розрахунок інфляційних витрат:
Останній період (31/07/2021 - 23/02/2022)Індекс інфляції
серпень 202199,80
вересень 2021101,20
жовтень 2021100,90
листопад 2021100,80
грудень 2021100,60
січень 2022101,30
лютий 2022101,60
Розрахунок здійснюється за формулою:
ІІС=(ІІ1:100)x(ІІ2:100)x(ІІ3:100)x...(ІІZ:100)
ІІ1-індекс інфляції за перший місяць прострочення,
ІІZ - індекс інфляції за останній місяць прострочення.
Останній період
IIc (99,80 : 100) x (101,20 : 100) x (100,90 : 100) x (100,80 : 100) x (100,60 : 100) x (101,30 : 100) x (101,60 : 100) = 1.06356463
Інфляційне збільшення:
153 450,00 x 1.06356463 - 153 450,00 = 9 753,99 грн.
Дата початкуДата закінченняКількість днівСума боргуВідсоткова ставкаВідсотки
31.07.202131.12.2021154153450,003,000%1942,30
01.01.2022 23.02.202254153450,003,000%681,07
Всього: 208 2623,37
Щодо стягнення витрат на правничу допомогу слід зазначити наступне.
Відповідно до частин першої-четвертої статті 137 ЦК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися (частина третя статті 141 ЦПК України). При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормовані частиною четвертою статті 141 ЦПК України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев'ятої статті 141 цього Кодексу.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на правову допомогу або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою, шостою, сьомою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. При цьому, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Разом із тим, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137, частина восьма статті 141 ЦПК України).
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Об'єднаної палати Верховного Суду у складі КГС від 03.10.2019 р у справі № 922/445/19, додатковій постанові Верховного Суду від 28.05.2021 р у справі № 727/463/19, постановах Верховного Суду від 02.12.2020 р у справі № 317/1209/19, від 03.02.2021 р у справі № 554/2586/16-ц, від 17.02.2021 р у справі № 753/1203/18.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 р у справі Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
У відповідності до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
На підтвердження понесених витрат представником позивача надано копію договору про надання правової допомоги б/н від 15.09.2020 року, копія додаткової угоди від 15.09.2021 року до договору про надання правової допомоги б/н від 15.09.2020 року, додаток до договору про надання правової допомоги б/н від 15.09.2020 року в якому зазначені виконані послуги а саме: консультація, підготовка та направлення вимог при стягнення боргу, аналіз законодавства, складання позовної заяви, відповіді на відзив, пояснень та інших процесуальних документів, пов'язаних із розглядом справи, участь в судових засіданнях, акт наданих послуг на суму 10200 грн., копію договору б/н про надання правової допомоги від 12.09.2022 року.
Враховуючи положення статті 141 ЦПК України, зважаючи на співмірність витрат на правову допомогу та складність даної справи, з урахуванням характеру виконаної адвокатом роботи та обсяг фактично витраченого часу за надані послуги, апеляційний суд дійшов до висновку, що стягнуті районним судом витрати у розмірі 17400 грн. не відповідають критерію розумності, не зовсім є співрозмірними із складністю виконаної роботи.
З огляду на зазначене у сукупності, апеляційний суд дійшов висновку про зміну розміру витрат на право допомогу з 17400 грн. до 4000 грн.
За вказаних обставин колегія суддів дійшла висновку про зміну рішення районного суду в частині стягнення інфляційних втрат, 3 % річних та витрат на правову допомогу.
Згідно з ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч.13 ст.141 ЦПК України).
Так, оскільки позов задоволено на 74,97 % за подачу позову слід стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 1658,32 грн., а за подачу апеляційної скарги слід стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 2602,50 грн.
Керуючись ст. 367, 374, 376, 382-384 ЦПК України, Полтавський апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Книша Андрія Леонідовича - задовольнити частково.
Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 22 лютого 2024 року - змінити шляхом зменшення розміру стягнутих з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 інфляційних збитків та 3 % річних з 20070, 87 грн. до 12377,36 грн.
Змінити порядок розподілу судових витрат.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір за подачу позовної заяви у розмірі 1658,32 грн.,
Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на правову допомогу у розмірі 4000 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір за подачу апеляційної скарги у розмірі 2602, 50 грн.
В іншій частині рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 22 лютого 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Повний текст постанови виготовлено 30 квітня 2024 року.
Головуючий суддя : _______________________ Г.Л. Карпушин
Судді: ___________________ О.Ю. Кузнєцова ______ ____________ О.В. Чумак