Житомирський апеляційний суд
Справа №296/9495/23 Головуючий у 1-й інст. Дідоренко А. Е.
Категорія ч. 1 ст. 130 КУпАП Доповідач Григорусь Н. Й.
01 травня 2024 року м.Житомир
Суддя Житомирського апеляційного суду Григорусь Н.Й., за участі: особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , захисника - адвоката Кушніренка А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Корольовського районного суду міста Житомира від 26 березня 2024 року, якою останнього визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,
Постановою Корольовського районного суду міста Житомира від 26 березня 2024 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір в розмірі 605,60 грн.
Згідно з постановою судді місцевого суду, ОСОБА_1 15 вересня 2023 року о 23-57 год у м. Житомирі по вул. Лятошинського, 18 керував транспортним засобом TOYOTA CAMRY з д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з ротової порожнини, порушення мови. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Не погоджуючись із вказаною постановою судді місцевого суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив постанову скасувати, провадження в справі закрити у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, неповне з'ясування судом обставин справи. Зокрема скаржник заперечує факт зупинки його за кермом автомобіля та відсутність підстав для витребування працівниками поліції у нього як пішохода документів та пропозиції про проходження огляду, що підтверджується показами свідка. Вказав, що рапорт поліцейського не може слугувати однозначним доказом винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення. На думку скаржника, у зв'язку з протиправними діями працівників поліції щодо нього, всі їх подальші дії щодо складення адміністративних матеріалів є незаконними. Також зазначив, що висновки суду про наявність ознак сп'яніння як підстави для пропозиції пройти огляд не підтверджені доказами, а складені процесуальні документи не узгоджуються у часі з подіями згідно наданих відеозаписів. Разом з тим, йому не було оголошено зміст направлення на огляд, яке є додатком до протоколу.
Зазначив, що у його діях відсутній склад правопорушення, передбачений ч. 1 ст. 130 КУпАП, а вина у вчиненні даного адміністративного правопорушення - недоведена.
В судовому засіданні скаржник ОСОБА_1 та захисник - адвокат Кушніренко А.В. апеляційну скаргу підтримали та просили її задовольнити.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, перевіривши доводи апеляційної скарги, доходжу висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.
Як слідує з матеріалів справи ОСОБА_1 порушив пункт 2.5 Правил дорожнього руху України за що передбачена відповідальність згідно ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Відповідно до ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.
Згідно пункту 1.3 Правил дорожнього руху (далі - ПДР України) передбачено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
Пунктом 1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Пункт 2.5 ПДР України зобов'язує водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідальність за порушення зазначеної вимоги ПДР України передбачена ст. 130 КУпАП.
Адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП настає, зокрема, за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за встановлених та викладених у постанові обставин, підтверджується зібраними у справі доказами, зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення серії АДД №423609 від 16 вересня 2023 року, у графі пояснення водій зазначив, що транспортним засобом не керував; направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, рапортом інспектора взводу № 2 роти №2 БУПП в Житомирській області ДПП лейтенанта поліції Ю. Андрієвського від 16 вересня 2023 року; відеозаписами з нагрудних камер поліцейських.
Так, із вказаного відеозапису з нагрудних портативних камер працівників поліції вбачається, що 16.09.2023 о 23:59:13 у м. Житомирі по вул. Лятошинського у напрямку вул. Небесної сотні перед автомобілем працівників поліції з увімкненими проблесковими маячками біля тротуару в зоні дії знаку 3.34 зупинився автомобіль TOYOTA CAMRY з д.н.з. НОМЕР_1 , увімкнулась аварійна світлова сигналізація та з водійського місця вийшов ОСОБА_1 і почав віддалятися від автомобіля у бік скверу, якого працівник поліції наздогнав. На вимогу пред'явити документи, водій відмовився. Разом з тим, працівник поліції виказав підозру про перебування ОСОБА_1 у стані алкогольного сп'яніння. На пропозицію поліцейського пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці за допомогою приладу газоаналізатора Драгер чи у медичному закладі, ОСОБА_1 категорично відмовився, зазначив, що не є водієм та не перебував за кермом вказаного автомобіля, натомість почав вимагати у працівників поліції відеодокази протилежного, отримав роз'яснення наслідків такої відмови та заборону подальшого руху за кермом. Водію також роз'яснені права та обов'язки, передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП. Після оформлення процесуальних документів ОСОБА_1 ознайомлено під підпис із протоколом за ч. 1 ст. 130 КУпАП, складеним за виявленими у водія ознаками алкогольного сп'яніння (запахом алкоголю з ротової порожнини). Від керування транспортним засобом поліцейські водія відсторонили, водійське посвідчення вилучили, виписали тимчасовий дозвіл.
Апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції щодо доведеності факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом, який у повному обсязі узгоджується з наданим відеозаписом, а доводи скаржника у цій частині суд вважає необґрунтованими та розцінює як намагання скаржника уникнути притягнення до адміністративної відповідальності.
Наданий відеозапис апеляційний суд визнає відповідним п. 5 розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапиису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої Наказом МВС України 18.12.2018 р. №1026, оскільки останній повно відображає обставини, за яких патрульні, після виявлених у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп'яніння, у відповідності до встановленого законом порядку, пропонували йому пройти огляд на визначення стану алкогольного сп'яніння. ОСОБА_1 відмовився від огляду на місці зупинки автомобіля та в медичному закладі, а тому його дії вірно кваліфіковані за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Твердження скаржника про відсутність у нього ознак алкогольного сп'яніння та недоведеність перебування водія у такому стані не узгоджується із зібраними у справі доказами. Так, з відеозаписів опосередковано вбачається у поведінці ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп'яніння. Відомостей на підтвердження своїх доводів або на спростування встановлених судом першої інстанції обставин, скаржник не надав.
Щодо посилання скаржника на неналежність рапорту поліцейського як доказу, варто зазначити, що рапорт є лише одним із доказів, на підставі яких можна встановити наявність адміністративного правопорушення та винність особи, а згідно ст. 252 КУпАП, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Щодо доводів скаржника про неоголошення йому змісту направлення водія на огляд з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що у зв'язку з відмовою від проходження ОСОБА_1 такого огляду, він не проводився, тому й вказаний аргумент апеляційним судом не приймається, оскільки жодним чином не впливає на висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Таким чином наведені в апеляційній скарзі доводи не заслуговують на увагу і не можуть бути взяті до уваги, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 130 КУпАП відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції тягнуть за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Тобто сам факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду був причиною складання протоколу про адміністративне правопорушення за п. 2.5 Правил дорожнього руху України.
Як встановлено під час апеляційного розгляду, суддя місцевого суду дав належну оцінку всім доказам у справі, проаналізував їх у сукупності та взаємозв'язку з іншими доказами, та дійшов правильного висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Під час апеляційного розгляду справи апелянтом не були спростовані об'єктивні висновки суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги стосовно неправомірних дій працівників поліції при складенні протоколу про адміністративне правопорушення за ст. 130 ч. 1 КУпАП судом не приймаються, як не підтверджені доказами.
Інші доводи апеляційної скарги не містять посилання на нові факти чи засоби доказування, які б вказували на незаконність ухваленої у справі постанови.
Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, будь-яких вагомих доказів та доводів на спростування правильності висновків суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, не надано.
Враховуючи наведене, приходжу до висновку про те, що при розгляді даної справи суддя місцевого суду повною мірою дотримався вимог ст. ст. 245, 251, 252, 278, 280, 283 КУпАП, правильно встановив всі фактичні обставини справи та дійшов обґрунтованого висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Апеляційним переглядом справи про адміністративне правопорушення не встановлено порушення судом першої інстанції норм процесуального права чи неправильного застосування норм матеріального права. Висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, та не спростовуються доводами апеляційної скарги.
За таких обставин, підстав для скасування чи зміни постанови судді місцевого суду відносно ОСОБА_1 немає.
Керуючись ст. 294 КУпАП, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Корольовського районного суду міста Житомира від 26 березня 2024 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, - без змін.
Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Н.Й.Григорусь