Справа №461/2333/24
Провадження №3/461/1078/24
24 квітня 2024 року суддя Галицького районного суду м. Львова Зубачик Н.Б., при секретарі судових засідань Панасюк А.В., розглянувши адміністративний матеріал, який надійшов з Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1
за ч.1 ст.183-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення -
Боржник ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не сплачує аліменти стягувачу ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в твердій грошовій сумі 1000,00 грн., до досягнення дитиною повноліття, що призвело до виникнення заборгованості, сукупний розмір якої згідно розрахунку від 12.03.2024 за період з 23.07.2018 по 01.03.2024 становить 78339,00 грн. та перевищує суму відповідних платежів за шість місяців з дня пред'явлення виконавчого документа до примусового виконання, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 статті 183-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
На поштову адресу ОСОБА_1 скеровувалися судові повістки, однак такі до Галицького районного суду м.Львова повернулися без відмітки про вручення поштового відправлення. Окрім того, виклик особи, яка притягається до адміністративної відповідальності до суду був здійснений через оголошення на офіційному веб-порталі Судової влади України (через веб-сайт Галицького районного суду м.Львова), однак ОСОБА_1 в судові засідання, призначені на 09.04.2024 та 24.04.2024 не з'явився.
Слід зазначити, що в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
За таких обставин, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
У відповідності до положень ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам, а саме: верховенство права, законність, рівність перед законом і судом, повага до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості, тощо.
Аліменти - це обов'язок утримання у визначених законом випадках одним членом сім'ї інших, які потребують цього.
Підстави та порядок реалізації права на утримання (аліменти) встановлені Сімейним кодексом України, який визначає засади шлюбу, особисті немайнові та майнові права і обов'язки подружжя, підстави виникнення, зміст особистих немайнових і майнових прав та обов'язків батьків і дітей, усиновлювачів та усиновлених, інших членів сім'ї та родичів (ст. 1 СК України).
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту прав дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку примусового стягнення заборгованості зі сплати аліментів» №2234-VIII від 07.12.2017, що набрав законної сили 06.02.2018 встановлено адміністративну відповідальність за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 183-1 КУпАП.
Частиною 1 ст. 183-1 КУпАП встановлена адміністративна відповідальність за несплату аліментів на утримання дитини, одного з подружжя, батьків або інших членів сім'ї, що призвела до виникнення заборгованості, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців з дня пред'явлення виконавчого документа до примусового виконання.
З об'єктивної сторони це адміністративне правопорушення характеризується бездіяльністю, яка полягає у невиконанні особою свого обов'язку по сплаті аліментів на утримання дитини, одного з подружжя, батьків або інших членів сім'ї. При цьому, для утворення складу правопорушення є обов'язковим настання суспільно шкідливих наслідків у виді виникнення заборгованості, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців з дня пред'явлення виконавчого документа до примусового виконання.
Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується виною у формі умислу, тобто особа, що не виконує свого обов'язку по сплаті аліментів на утримання дитини повинна усвідомлювати суспільну небезпеку свого діяння, а також передбачати його суспільно небезпечні наслідки.
Внесення до КУпАП статті 183-1 спрямоване, перш за все, на посилення захисту права дитини на належне утримання з боку батьків, яке передбачено нормами Сімейного кодексу України, шляхом вдосконалення порядку примусового стягнення заборгованості зі сплати аліментів.
Відповідно до ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Згідно ч. 12 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження», у разі наявності в діях боржника ознак адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 183-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, державний виконавець складає протокол про адміністративне правопорушення та надсилає його для розгляду до суду за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби.
Винуватість особи у вчиненні адміністративного правопорушення встановлюється шляхом дослідження доказів.
Відповідно до ч. 1 ст. 251 та ст. 252 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Матеріалами справи встановлено, що рішенням Шевченківського районного суду м.Львова від 04 жовтня 2018 року у справі №466/5822/18 ухвалено стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у твердій грошовій сумі у розмірі 1000 (одна тисяча гривень) щомісячно, яка підлягає індексації відповідно до закону, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму, встановлено для дитини відповідного віку, починаючи з 23 липня 2018 року до досягнення дитиною повноліття.
12.11.2018 Шевченківським районним судом м.Львова видано виконавчий лист №466/5822/18 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 /а.с.6/.
Державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Львові Рослюком Т.С. відкрито виконавче провадження НОМЕР_2 /а.с.12/.
Відповідно до розрахунку заборгованості по аліментах від 12.03.2024 розмір заборгованості ОСОБА_1 станом на 29.02.2024 становить 78339 грн. /а.с.7-10/.
Крім того, як встановлено матеріалами справи, державним виконавцем 15.02.2024 скеровувався на адресу ОСОБА_1 , а саме: АДРЕСА_1 , виклик про обов'язок з'явитись до виконавця щодо сплати боргу за виконавчим документом або надання підтверджуючих документів про його сплату /а.с.11/.
Таким чином, оцінюючи вищезазначені докази окремо та в їх сукупності, ґрунтуючись на внутрішньому переконанні, суд дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.183-1 КУпАП, за несплату аліментів на утримання дитини, що призвела до виникнення заборгованості, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців з дня пред'явлення виконавчого документа до примусового виконання.
Такий висновок суду відповідатиме завданням КУпАП, яким є зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством, та буде відповідати в першу чергу правам дітей на належне утримання з боку батьків.
В статті 3 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Раду Української PCP від 27 лютого 1991 року №789-ХІІ, яка ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року №789-ХІІ та набрала чинності для України з 27 вересня 1991 року, закріплено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Згідно із частинами першої та другої статті 27 названої Конвенції, держави-учасники визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення умов життя, необхідних для розвитку дитини, в межах своїх здібностей і фінансових можливостей.
За нормами частин 1 та 2 ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Статтею 51 Конституції України гарантовано, а статтею 180 СК України передбачено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Таким чином, суд дійшов висновку про наявність в діях ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.183-1 КУпАП, за несплату ним аліментів на утримання доньки, що призвела до виникнення заборгованості, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців з дня пред'явлення виконавчого документа до примусового виконання.
Статтею 33 КУпАП передбачено, що стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.
Вирішуючи питання про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.183-1 КУпАП та виду адміністративного стягнення, враховуючи характер вчиненого правопорушення, дані про особу порушника, ступінь його вини, відсутність обставин, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, відсутність обставин, які виключають адміністративну відповідальність визначених ст.ст.38, 247 КУпАП, суд дійшов висновку про наявність визначених законом підстав для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст.183-1 КУпАП та накладення на нього адміністративного стягнення у виді суспільно корисних робіт на строк 120 годин.
Крім того, відповідно до ст.40-1 КУпАП та Закону України «Про судовий збір» з ОСОБА_1 необхідно стягнути на користь держави в особі Державної судової адміністрації України судовий збір у розмірі 605,60 грн.
Керуючись ст.ст.40-1, 183-1, 283, 284 КУпАП, суд -
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.183-1 КУпАП, та накласти адміністративне стягнення у виді виконання суспільно корисних робіт на строк 120 (сто двадцять) годин.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави в особі ДСА України 605 (шістсот п'ять) грн. 60 коп. судового збору.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду через Галицький районний суд м.Львова протягом десяти днів з дня винесення постанови і набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя Зубачик Н.Б.