Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 301
Іменем України
20.11.2007
Справа №2-30/8330-2007А
Господарський суд Автономної Республіки Крим у складі :
Головуючого судді Ловягіної Ю.Ю.
Секретаря судового засідання Золотарьової А.В.
З участю представників сторін:
Від позивача - Комедова, за дов. від 19.06.2007 р. у справі, Рощупкін, директор.
Від відповідача - Підронова, за дов. від 23.10.2006 р. № 18455/8/10.
розглянувши адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Передплатне агентство «Кримський експрес», м. Сімферополь, вул. Кримських партизан, буд. 4/55, кв. 96.
до відповідача Державної податкової інспекції в м. Сімферополь, м. Сімферополь, вул. М. Залки, буд. 1/9.
Про визнання незаконними та нечинними податкових повідомлень - рішень ДПІ в м. Сімферополі від 22.05.2007 р. № 38550/ю/23-7 та № 38551/ю/23-7.
Позивач - ТОВ «ПА «Кримський експрес» звернувся до господарського суду АР Крим з позовом про визнання незаконними та нечинним податкових повідомлень - рішень ДПІ в м. Сімферополі від 22.05.2007 р. № 38550/ю/23-7 та № 38551/ю/23-7 про визначення податкового зобов'язання на суму 4260,0 грн. та 5323,5 грн.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що винесені рішення є незаконним та необґрунтованими, суперечать чинному з питань оподаткування, а тому підлягають визнанню незаконними та нечинними.
Відповідач у відзиві від 09.07.2007 р. № 11900/9/10-10 проти позову заперечує з підстав обґрунтованості винесених податкових повідомлень - рішень, просить у позові відмовити.
Розглянув матеріали справи, заслухав пояснення представників сторін, суд встановив наступне.
11.05.2007 р. ДПІ в м. Сімферополя була проведена позапланова невиїзна документальна перевірка з питань взаємовідносин ТОВ «ПА «Кримський експрес» з ПП «Гефест Крим» за період з 01.10.2004 р. по 31.03.2005 р.
На підставі проведеної перевірки був складений акт № 2803/23-7/3159235 від 11.05.2007 р. (а.с. 15 - 23).
Документальною перевіркою були встановлені порушення п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства» від 22.05.1997 р. № 283/97 - ВР, в результаті чого донараховано податкового зобов'язання по податку на прибуток в розмірі 3549,0 грн., у тому числі по періодах 4 квартал 2004 р. - в сумі 2991,0 грн., 1 квартал 2005 р. - в сумі 558,0 грн.
Крім того, встановлено порушення порушено п.п. 7.2.3., 7.2.4. п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97 - ВР від 03.04.1997 р., п. 2.5. «Порядку заповнення податкової накладної», зареєстрованого Наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.2007 р. № 165, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 р. за № 233/2037, в результаті чого донараховано податкове зобов'язання по ПДВ на загальну суму 2840,0 грн., в тому числі по періодах: жовтень 20054 р. - в сумі 497,0 грн., листопад 2004 р. - 390,0 грн., грудень 2004 р. - 1506,0 грн., лютий 2005 р. - 212,0 грн. , березень 2005 р. - в сумі 235,0 грн.
На підставі встановлених порушень ДПІ в м. Сімферополі були винесені податкові повідомлення - рішення № 38551/ю/23 - 7 від 21.05.2007 р. про визначення податкового зобов'язання на суму 5323,5 грн., в тому числі 3549,0 грн. за основним платежем та 1774,5грн. штрафних санкцій (а.сч. 8) та податкове повідомлення - рішення № 38550/ю/23 - 7 від 21.05.2007 р. про визначення податкового зобов'язання на загальну суму 4260,0 грн., в тому числі 2840,0 грн. за основним платежем та 1420,0 грн. штрафних санкцій (а.с. 9).
Дослідивши представлені докази, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону "Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. N 168/97-ВР (далі - Закон) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду.
Не підлягають включенню до складу податкового кредиту згідно з п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Згідно з пунктом 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. № 334/94 - ВР валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Вичерпний перелік витрат, що можуть бути включені до складу валових витрат перелічений в п. 5.1., 5.2. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». До них, зокрема відносяться витрати, пов'язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва, а так само витрати, зроблені як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), що здобуваються для подальшого використання у власній господарській діяльності.
Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (п.п. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 «Про оподаткування прибутку підприємств»).
ДПІ вважає, що позивач неправомірно включив до складу податкового кредиту суми ПДВ по податковим накладним, які видані ПП «Гефест Крим», оскільки рішенням Залізничного районного суду м. Сімферополя від 27.10.2006 р. визнано недійсним з моменту видачі статут ПП «Гефест Крим», зареєстрований 16.08.2004 р. під № 18821020000000165 Виконкомом Сімферопольської міської ради; свідоцтво № 00790223 від 10.08.2004 р. про реєстрацію платника податку на додану вартість, а також визнані недійсними усі первинні бухгалтерські документи ПП «Гефест Крим».
Однак суд не може погодитися з такими твердженням ДПІ і вважає їх безпідставними з наступного.
Визнання недійсними установчих документів юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість само по собі не тягне за собою недійсність всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи і до моменту виключення з державного реєстру, та не позбавляло правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних.
Згідно зі ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» від 15.05.2003 р. № 755 якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.
Відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.
Платники податку, визначені у пп. "а", "в", "г", "д" п. 10.1 ст. 10, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (п. 10.2 ст. 10 Закону).
Таким чином, як випливає з вищенаведеного, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування. Покупець не може нести відповідальність як за несплату податків постачальниками, так і за можливу недостовірність відомостей про них, включених до ЄДРПОУ, за умови необізнаності покупця щодо таких відомостей.
Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори у порядку і розмірах, встановлених законом.
Крім того, визнання в судовому порядку недійсними з 27.10.2006 р. статуту та свідоцтва платника податку на додану вартість ПП «Гефест Крим» не є підставою для визнання здійснених ним з іншими особами господарювання юридично значимих дій недійсними, оскільки їх контрагенти по договорам можуть нести відповідальність лише при наявності їх вини.
Також слід звернути уваги і на те, що під час проведення перевірки позивачем були представлені податкові накладні, які не мали недоліків та порядок заповнення яких відповідав встановленому чинним законодавством.
Стаття 19 Конституції встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, донараховування ДПІ податку на додану вартість та податку на прибуток та накладення штрафних санкцій на покупця при несплаті цього податку продавцем є неправомірним та не відповідає чинному законодавству.
Аналогічна позиція викладена в постанові Судової палати в адміністративних справах Верховного суду України від 26.09.2006 р.
З приведених підстав суд вважає, що є неправомірним нарахування позивачу штрафних санкцій, оскільки судом встановлено неправомірність донарахування податку на прибуток та податку на додану вартість.
Відповідно до ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Частина 2 ст. 71 КАС України також передбачає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Доводи відповідача, викладені у відзиві не приймаються судом до уваги, оскільки спростовуються матеріалами справи.
Згідно з ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Відповідно до п. 3 ст. 160 КАС України, вступна та резолютивна частини постанови проголошені в судовому засіданні 20 листопада 2007 р., постанова складена та підписана суддею 28 листопада 2007 р.
Керуючись ст. ст. 71, 94, 158 - 161, п. 1 ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Передплатне агентство «Кримський експрес» задовольнити.
2. Визнати незаконними та нечинним податкові повідомлення - рішення ДПІ в м. Сімферополі від 22.05.2007 р. № 38550/ю/23-7 та № 38551/ю/23-7 про визначення податкового зобов'язання на суму 4260,0 грн. та 5323,5 грн.
3. Стягнути з Державного бюджету України (р\р 31115095700002, одержувач - державний бюджет м. Сімферополь, код платежу 22090200, ЕГРПОУ 34740405, в банку - ГУ ГКУ в АРК м. Сімферополь, МФО 824026) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Передплатне агентство «Кримський експрес», м. Сімферополь, вул. Кримських партизан, буд. 4/55, кв. 96 (ЄДРПОУ 31592305) судовий збір в сумі 3,40 грн.
Постанова може бути оскаржена до Севастопольського апеляційного господарського суду через господарський суд АР Крим шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови в десятиденний строк з дня її проголошення, з подальшим поданням апеляційної скарги на постанову протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження та в порядку передбаченому ч. 5 ст. 186 КАС України.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, у разі неподання відповідної заяви (ст. 254 КАС України).
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Ловягіна Ю.Ю.