печерський районний суд міста києва
Справа № 757/18785/24-к
01 травня 2024 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві клопотання старшого слідчого першого відділу Управління з досудового розслідування кримінальних правопорушень, вчинених працівниками правоохоронних органів та суддями, Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань майора Державного бюро розслідувань ОСОБА_3 про арешт майна,-
25.04.2024 у провадження слідчого судді Печерського районного суду м. Києва надійшло клопотання старшого слідчого першого відділу Управління з досудового розслідування кримінальних правопорушень, вчинених працівниками правоохоронних органів та суддями, Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань майора Державного бюро розслідувань ОСОБА_3 , за погодженням із прокурором першого відділу першого управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора ОСОБА_4 про накладення арешту на майно, з позбавленням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , права відчуження, користування та розпорядження майном, вилученим під час обшуку 12.04.2024 в ході затримання ОСОБА_5 , а саме: мобільний телефон марки «iPhone 15 pro max» cірого кольору у прозорому чохлі у якому знаходиться сім-картка мобільного оператора ПрАТ «Київстар» НОМЕР_1 .
01 травня 2024 року, до початку розгляду клопотання, стороною кримінального провадження, слідчим було подане клопотання про розгляд клопотання у його відсутність, також, слідчим у заяві зазначено, що клопотання підтримує в повному обсязі, із підстав, наведених у ньому та просить слідчого суддю задовольнити вказане клопотання.
На підставі ч. 2 ст. 172 КПК України, клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.
Частиною 1 статті 172 КПК України передбачено окрім іншого, що неприбуття слідчого, прокурора у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.
У відповідності до положень ст. 26 КПК України, сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачених цим Кодексом.
Зважаючи на ці положення закону та враховуючи принцип диспозитивності, суд визнав можливим прийняти рішення по суті клопотання у відсутність не з'явившихся осіб, оскільки їх не прибуття не перешкоджає розгляду клопотання на підставі наданих доказів.
Вивчивши клопотання та докази, якими обґрунтовується клопотання, надходжу до наступних висновків.
Обґрунтовуючи вказане клопотання слідчий вказує, що управлінням з досудового розслідування кримінальних правопорушень, вчинених працівниками правоохоронних органів та суддями, Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62024000000000188 від 29.02.2024 за підозрою ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України.
Процесуальне керівництво здійснюється прокурорами Офісу Генерального прокурора.
Встановлено, що ОСОБА_5 , обіймаючи посаду начальника відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання публічного обвинувачення Черкаської обласної прокуратури, в силу Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» являючись працівником правоохоронного органу, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_6 , дійшовши згоди з вказаним співвиконавцем з вчинення злочину, з метою особистого протиправного збагачення за рахунок чужого майна, діючи відповідно до відведеної ролі, з корисливим мотивом, протиправно з прямим умислом згідно плану злочинних дій, відомого всім учасникам групи, узгоджуючи свої дії між собою, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи настання його суспільно небезпечних наслідків і бажаючи їх настання, вводячи в оману ОСОБА_7 та ОСОБА_8 та їх представника ОСОБА_9 , створюючи перед ними образ себе як порядних, ділових людей із впливом на окремі правоохоронні органи, та хибне враження про добросовісність своїх намірів, при цьому усвідомлюючи відсутність законних прав, повноважень та можливості з фактичного прийняття процесуальних рішень у кримінальних провадженнях № 12021000000000941 від 24.07.2021 та № 12022250360001006 від 13.12.2022, досудове розслідування у яких здійснювалось СУ ГУ НП в Черкаській області, маючи можливість позапроцесуально впливати на орган досудового розслідування, але не збираючись виконувати взяті на себе зобов'язання, в умовах воєнного стану у період з 19 березня по 12 квітня 2024 року, заволоділи чужим майном в особливо великих розмірах, а саме грошовими коштами ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на загальну суму в сумі 41 000 доларів США (що згідно з офіційним курсом Національного банку України станом дні вчинення злочину становило 1 602 617,65 грн.) за нібито урегулювання проблем ОСОБА_8 , які виниклі із правоохоронними органами через дорожньо-транспортну пригоду, яка досліджувалась у кримінальному провадженні № 12022250360001006 від 13.12.2022, а також претензій правоохоронних органів до ОСОБА_7 у кримінальному провадженні № 12021000000000941 від 24.07.2021, запевнивши останніх через посередників у вигідності та обов'язковості передачі їм грошових коштів за для уникнення кримінальної відповідальності, достовірно знаючи, що не будуть виконувати взяті на себе зобов'язання, після чого, безперешкодно покинули місце вчинення злочину, в подальшому маючи можливість розпорядитись зазначеним майном на власний розсуд.
12.04.2024, слідчим першого відділу Управління з досудового розслідування кримінальних правопорушень, вчинених працівниками правоохоронних органів та суддями, Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань в ході проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні в порядку ст. 208 КПК України, затримано ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України.
В ході затримання ОСОБА_5 на підставі ч. 3 ст. 208 КПК України, з дотриманням положень, передбачених ч. 7 ст. 233 і ст. 236 КПК України, слідчим здійснено обшук затриманої особи ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за результатами якого виявлено і вилучено наступні речі і предмети, які мають значення для досудового розслідування, а саме: мобільний телефон марки «iPhone 15 pro max» cірого кольору у прозорому чохлі у якому знаходиться сім-картка мобільного оператора ПрАТ «Київстар» НОМЕР_1 .
Постановою слідчого від 12.04.2024 вказаний телефон визнано речовими доказами у кримінальному провадженні.
Зазначені вище вилучені речі та предмети мають значення для досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні, а відомості, які вони містять можуть бути доказом під час судового розгляду.
Слідчий вказує, що метою та підставою накладення арешту на вилучені речі та документи є забезпечення збереження речових доказів та можливої конфіскації майна як виду покарання, що визначено п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України.
Статтею 170 КПК України передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: речових доказів.
Згідно ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Згідно ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 КПК України); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 КПК України); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Так, слідчим суддею встановлено, що 12.04.2024 вказаний телефон визнано речовими доказами у кримінальному провадженні.
Прокурором доведено, що вказане майно могло бути набуто кримінально протиправним шляхом та отримано внаслідок вчинення кримінального правопорушення, тобто відповідає критеріям визначеним ст. 98 КПК України, та у випадку не накладення арешту на вказане майно, це може призвести до подальшого відчуження або до інших наслідків, які можуть перешкоджати досудовому розслідуванню.
За викладених обставин, враховуючи правове обґрунтування клопотання, яке відповідає положенням ст. ст. 170-173 КПК України, приходжу до переконання, що клопотання слідчого про накладення арешту на майно підлягає задоволенню з метою збереження речових доказів, задля забезпечення дієвості та об'єктивності розслідування у вказаному кримінальному провадженні, оскільки незастосування арешту може призвести до відчуження майна.
Приходячи до такого висновку, слідчий суддя враховує й те, що в даному випадку обмеження права власності є розумним і співрозмірним завданням кримінального провадження та обставини кримінального провадження станом на час прийняття рішення вимагають вжиття такого методу державного регулювання як накладення арешту. При цьому, доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження слідчим суддею не встановлено.
Таким чином, клопотання підлягає задоволенню.
На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 107, 131, 132, 170-173, 309 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання старшого слідчого першого відділу Управління з досудового розслідування кримінальних правопорушень, вчинених працівниками правоохоронних органів та суддями, Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань майора Державного бюро розслідувань ОСОБА_3 про арешт майна - задовольнити.
Накласти арешт з позбавленням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , права відчуження, користування та розпорядження майном, вилученим під час обшуку 12.04.2024 в ході затримання ОСОБА_5 , а саме: мобільний телефон марки «iPhone 15 pro max» cірого кольору у прозорому чохлі у якому знаходиться сім-картка мобільного оператора ПрАТ «Київстар» НОМЕР_1 .
Підозрюваний, його захисник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Ухвала про накладення арешту може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_1