печерський районний суд міста києва
Справа № 760/25484/20-ц
пр. 2-1977/24
07 березня 2024 року
Печерський районний суд м. Києва у складі:
головуючого - судді Хайнацького Є.С.,
при секретарі судового засідання - Сміян А.Ю.,
за участю:
представника позивача: не з'явився,
відповідача-1: не з'явився,
представника відповідача 2: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Алоіс Даллмайр Каффе ОГ до ОСОБА_2 , Державної організації «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій» про визнання відсутності авторства на твір та визнання недійсним свідоцтва № НОМЕР_1 про реєстрацію авторського права на твір, -
Алоіс Даллмайр Каффе ОГ (далі - позивач, Алоіс Даллмайр Каффе ОГ ) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2 (далі - відповідач-1, ОСОБА_2 ), Державного підприємства «Український інститут інтелектуальної власності» (далі - відповідач-2, ДП «Український інститут інтелектуальної власності»), в якому просить: визнати відсутність авторства відповідача-1 на твір «ІНФОРМАЦІЯ_4» для розробки знаку для товарів та послуг або промислового зразка»; визнати недійсним свідоцтво № НОМЕР_1 від 09.07.2018 року про реєстрацію авторського права на твір «ІНФОРМАЦІЯ_4» для розробки знаку для товарів та послуг або промислового зразка»; зобов'язати відповідача-2 внести до Державного реєстру свідоцтв про реєстрацію авторського права на твір відомості щодо визнання недійсним свідоцтва № НОМЕР_1 від 09.07.2018 року про реєстрацію авторського права на твір «ІНФОРМАЦІЯ_4» для розробки знаку для товарів та послуг або промислового зразка» та здійснити публікацію про це в офіційному бюлетені «Авторське право і суміжні права».
Позов обґрунтовано тим, що компанія Алоіс Даллмайр Каффе ОГ належним чином зареєстрована у 1984 році і діє за законодавством Німеччини. Позивачу стало відомо, що Міністерство економічного розвитку і торгівлі України на підставі поданої заявки від 15.05.2018 року № 80407 зареєструвало авторське право на зображення за свідоцтвом від 09.07.2018 року № НОМЕР_1 про реєстрацію авторського права на твір «ІНФОРМАЦІЯ_4» для розробки знаку для товарів та послуг або промислового зразка», автором зображення за оскаржуваним свідоцтвом вказано ОСОБА_2 .
Позивач також вказує, що з системного тлумачення ст.ст. 1, 8, 11 Закону України «Про авторське право і суміжні права» (в редакції, що була чинною станом на момент подання заяви на реєстрацію авторського права на зображення за оспорюваним свідоцтвом) випливає, що критеріями для визначення об'єкта авторського права є: 1) оригінальність твору - створення твору творчою працею автора, коли твір не є відтворенням або повторенням уже існуючого (раніше створеного) твору (критерій оригінальності твору) та 2) матеріальна форма твору - вираження твору в об'єктивованій формі, яка дозволяє його сприйняття іншими людьми (критерій матеріальної форми вираження твору).
Позивач вважає, що у ОСОБА_2 не виникло авторського права на зображення за оспорюваним свідоцтвом, оскільки зображення не є об'єктом авторського права. Відтак, позивач просить суд визнати відсутність авторства на зображення за оспорюваним свідоцтвом, а саме оспорюване свідоцтво - визнати недійсним повністю.
Позивач посилається на те, що він є власником майнових авторський прав на об'єкт авторського права - твір образотворчого мистецтва « Малюнок фасаду будівлі «Дім кави Alois Dallmair » (далі - оригінальний твір). Оригінальний твір зображує знаменитий фасад будівлі штаб-квартири позивача з її відомим головним магазином «Дім кави Alois Dallmair» у Німецькому місті Мюнхен по вул. Дінерштрасе 14-15, що відповідає фактичній та юридичній адресі позивача. Оригінальний твір був створений на замовлення позивача 04.11.2002 року. Останній одноосібно та виключно набув усі права інтелектуальної власності (без обмеження щодо строку, способу чи території) на оригінальний твір, що підтверджується у п.п. 3-7 Афідевіту про авторські права позивача на оригінальний твір від 08.07.2020 року. Отже, позивач є власником майнових прав інтелектуальної власності на оригінальний твір з 04.11.2002 року.
Позивач також зазначає, що юридичне найменування позивача, до складу якого входить позначення «Dallmayr», було зареєстровано ще у 1984 році, а сам торговий дім «Alois Dallmayr» існує вже близько трьохсот років, що підтверджується наявним у матеріалах справи афідевітом (письмовими поясненнями позивача під присягою із відомостями про історію, права інтелектуальної власності та діяльність позивача, в тому числі на території України) від 12.12.2019 року.
Разом із тим, «Малюнок фасаду будівлі «Дім кави Alois Dallmair»» без згоди позивача, як власника авторських прав на оригінальний твір з 04.11.2002 року за всіма елементами та деталями відтворено у зображені за оскаржуваним свідоцтвом.
Викладене також підтверджується і висновком експерта від 14.08.2020 року № 57-06/20, складеного експертом Саповою К.А. , відповідно до якого «твір образотворчого мистецтва « Малюнок фасаду будівлі «Дім кави Alois Dallmair » …відтворений у художньо-графічному творі «ІНФОРМАЦІЯ_3» (п. 2 стор. 67 Висновку експерта); «всі елементи, що входять до складу/зображення за оспорюваним свідоцтвом/або позбавлені оригінальності, або не є результатом творчої діяльності» (абз. 4 стор. 29 Висновку експерта).
Позивач посилається на те, що з урахуванням наданих доказів зображення за оспорюваним свідоцтвом не створене творчою працею автора, а відтак не є оригінальним. За відсутності дотримання критерію оригінальності твору зображення за оспорюваним свідоцтвом не є і не може бути об'єктом авторського права. На цій підставі позивач доходить висновку, що у ОСОБА_2 не виникло авторське право на зображення за оспорюваним свідоцтвом, а саме, оспорюване свідоцтво має бути визнане недійсним, оскільки воно видано на об'єкт, що не є об'єктом авторського права.
Крім того, позивач поніс та очікує понести наступні судові витрати: судовий збір у розмірі 6 306,00 грн; витрати на професійну правову допомогу орієнтовно оцінює у розмірі 500 000,00 грн.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 17.03.2021 року прийнято до свого провадження та відкрито провадження у вищевказаній цивільні справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 14.07.2021 року.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 17.03.2021 року заяву позивача Алоіс Даллмайр Каффе ОГ ( Alois Dallmayr Kaffe oHG ) про забезпечення позову задоволено.
Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 14.07.2021 року відкладено підготовче засідання на 07.09.2021 року.
02.09.2021 року ДП «Український інститут інтелектуальної власності» подало відзив на позовну заяву, у якому просить у задоволенні позовних вимог відмовити. Зазначає, що ДП «Український інститут інтелектуальної власності» виконує функцію Національного органу інтелектуальної власності. Разом із тим, станом на дату подання заявки № 80433 про реєстрацію авторських прав на твір (15.05.2018) головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечувало реалізацію державної політики, зокрема, у сфері інтелектуальної власності було Міністерство економіки розвитку і торгівлі України. Відповідно до чинного на той час законодавства, під час розгляду заявки Мінекономрозвитку не проводить експертизу твору і не встановлює факт виникнення авторства. Автор або особа, яка має авторське право, несе відповідальність за достатність і достовірність інформації, наведеної у заявці на реєстрацію авторського права на твір. Таким чином, при здійсненні реєстрації авторського права на твір - Збірка творів образотворчого мистецтва «Ескізи дизайнів «Dallmayr» для розробки знаку для товарів та послуг або промислового зразка», на дату подання та розгляду вказаної заявки Мінекономрозвитку, діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України. Таким чином, така вимога позивача , як визнання відсутності авторства ОСОБА_2 на твір «ІНФОРМАЦІЯ_4» для розробки знаку для товарів і послуг або промислового зразка», не є належним способом захисту цивільних прав та інтересів.
Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 07.09.2021 року відкладено підготовче засідання на 08.11.2021 року.
27.09.2021 року до суду надійшла відповідь позивача на відзив, у якій позивач звертає увагу, що ним не оспорюється процедура та порядок прийняття відповідачем-2 рішення про реєстрацію авторського права на зображення за оскаржуваним свідоцтвом та видача самого свідоцтва. Позивач наголошує, що саме зображення за оскаржуваним свідоцтвом не є об'єктом авторського права, оскільки не є оригінальним. У випадку задоволення позовних вимог та визнання оскаржуваного свідоцтва недійсним, саме відповідач-2 буде зобов'язаний внести зміни до Державного реєстру свідоцтв про реєстрацію авторського права на твір та здійснити відповідну публікацію в офіційному бюлетні «Авторське право і суміжні права». Крім того, позовна вимога про визнання відсутності авторства відповідача-1 на твір за оскаржуваним свідоцтвом є одним із невиключних належних способів захисту порушених прав та інтересів позивача. Крім того, у особи, яка підписала відзив, відсутні повноваження на представництво.
Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 08.11.2021 року відкладено підготовче засідання на 21.02.2022 року.
Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 21.02.2022 року відкладено підготовче засідання на 01.04.2022 року.
Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 01.04.2022 року відкладено підготовче засідання на 05.09.2022 року.
Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 05.09.2022 року відкладено підготовче засідання на 30.11.2022 року.
Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 30.11.2022 року відкладено підготовче засідання на 22.03.2023 року.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 22.03.2023 року замінено у вищевказаній цивільній справі первісного відповідача - Державне підприємство «Український інститут інтелектуальної власності» належним відповідачем - Державною організацією «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій» (далі - відповідач-2, УКРНОІВІ), у зв'язку з чим протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 22.03.2023 року відкладено підготовче засідання на 05.06.2023 року.
Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 22.03.2023 року відкладено підготовче засідання на 05.06.2023 року.
31.05.2023 року УКРНОІВІ подало відзив на позовну заяву, у якому зазначає, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з підстав, аналогічних у відзиві ДП «Український інститут інтелектуальної власності».
31.05.2023 року позивач подав до суду відповідь на відзив, у якому просив позов задовольнити.
Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 05.06.2023 року відкладено підготовче засідання на 12.09.2023 року.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 05.06.2023 року закрито підготовче провадження у вищевказаній справі та призначено справу до розгляду по суті в загальному позовному провадження на 12.09.2023 року.
Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 12.09.2023 року відкладено підготовче засідання на 29.11.2023 року.
Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 29.11.2023 року відкладено підготовче засідання на 07.03.2024 року.
Представник позивача у судове засідання не з'явився; про день, час, місце розгляду справи повідомлений належним чином; подав заяву про розгляд справи за його відсутності, в якій підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив задовольнити.
Відповідач-1 у судове засідання не з'явився; про день, час, місце розгляду справи повідомлений належним чином, відзив на позов не подав.
Представник відповідача-2 у судове засідання не з'явився; про день, час, місце розгляду справи повідомлений належним чином. У відзиві на позовну заяву просив розглядати справу за його відсутності та відмовити в задоволенні позову.
Суд, заслухавши пояснення представників учасників справи, врахувавши доводи сторін та подані до суду матеріали справи, дослідивши докази, вивчивши підготовлений на замовлення позивача висновок експерта за результатами проведення експертизи об'єктів інтелектуальної власності та надані письмові докази у сукупності, дійшов наступного висновку.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що позивач є власником майнових прав інтелектуальної власності на твір образотворчого мистецтва «Малюнок фасаду будівлі «Дім кави Alois Dallmair», що підтверджується копією п.п. 3-7 Афідевіту про авторські права позивача від 08.07.2020 року та додатками 1-4 до цього Афідевіту, а також на промислові зразки, у складі яких відтворено даний твір, та які охороняються в Україні на підставі міжнародних реєстрацій DM/080 871 «Упаковка для харчових продуктів» від 02.04.2013 року та DM/080 875 «Етикетка для упаковки» від 02.04.2013 року (п.п. 6, 13 Афідевіту, додаток 7).
Крім того, судом встановлено, що позивач з 2007 року активно здійснює свою діяльність, пов'язану із імпортом та дистрибуцією кави на територію України, що підтверджується долученими до матеріалів справи листами дистриб'юторів кави «Dallmayr» ТОВ «Метро Кеш енд Кері Україна», ТОВ «АТБ-Маркет», ТОВ «Продмаркет Трейд», контрактами, супровідними документами, афідевітом від 12.12.2019 року, відомостями з мережі Інтернет.
Разом з тим, Міністерство економічного розвитку і торгівлі України на підставі поданої ОСОБА_2 заяви про реєстрацію авторського права на твір № 80407 від 15.05.2018 року зареєструвало авторське право на зображення за свідоцтвом № НОМЕР_1 від 09.07.2018 року про реєстрацію авторського права на твір «ІНФОРМАЦІЯ_4» для розробки знаку для товарів і послуг або промислового зразка». Відповідно до інформації у заяві автором зображення є ОСОБА_2 , дата остаточного завершення роботи над твором - ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Згідно ч. 1 ст. 418 ЦК України, право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об'єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом.
Як визначено у ч. 1 ст. 420 ЦК України, до об'єктів права інтелектуальної власності належать, зокрема, торговельні марки (знаки для товарів і послуг).
Відповідно до ст. 492 ЦК України, ч. 2 ст. 5 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», торговельною маркою може бути будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень, які придатні для вирізнення товарів (послуг), що виробляються (надаються) однією особою, від товарів (послуг), що виробляються (надаються) іншими особами. Такими позначеннями можуть бути, зокрема, слова, літери, цифри, зображувальні елементи, комбінації кольорів.
Згідно ч. 4 ст. 5 Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», обсяг правової охорони, що надається, визначається зображенням торговельної марки та переліком товарів і послуг, внесеними до Реєстру, і засвідчується свідоцтвом з наведеними у ньому копією внесеного до Реєстру зображення торговельної марки та переліком товарів і послуг. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права» (в редакції, що була чинною станом на момент подання заяви на реєстрацію авторського права на зображення за оспорюваним свідоцтвом) твір образотворчого мистецтва - скульптура, картина, малюнок, гравюра, літографія, твір художнього (у тому числі сценічного) дизайну тощо; автор - фізична особа, яка своєю творчою працею створила твір.
Відповідно до ч. 5 ст. 11 Закону України «Про авторське право і суміжні права» суб'єкт авторського права для засвідчення авторства (авторського права) на оприлюднений чи не оприлюднений твір, факту і дати опублікування твору чи договорів, які стосуються права автора на твір, у будь-який час протягом строку охорони авторського права може зареєструвати своє авторське право у відповідних державних реєстрах. Передбачена цим Законом правова охорона поширюється тільки на форму вираження твору і не поширюється на будь-які ідеї, теорії, принципи, методи, процедури, процеси, системи, способи, концепції, відкриття, навіть якщо вони виражені, описані, пояснені, проілюстровані у творі.
Таким чином, із системного аналізу норм Закону України «Про авторське право і суміжні права» випливає, що твором є результат творчої діяльності людини у будь-якій сфері. При цьому ознаками твору як об'єкта авторського права є те, що: 1) твір має бути оригінальним, тобто він не має бути відтворенням або повторенням уже існуючого (раніше створеного) твору; 2) твору має бути надана об'єктивована форма, яка уможливлює його сприйняття іншими людьми.
Відтак, одним з основних критеріїв для визначення об'єкта авторського права є його оригінальність.
Позивач зазначає, що зображення за оспорюваним свідоцтвом не створене творчою працею ОСОБА_2 , а відтак не є оригінальним. За відсутності дотримання критерію оригінальності твору зображення за оспорюваним свідоцтвом не є і не може бути об'єктом авторського права, а у ОСОБА_2 не виникло авторське право на зображення за оспорюваним свідоцтвом. Позивач також зазначає, що оспорюване свідоцтво має бути визнане недійсним, оскільки воно видано на об'єкт, що не є об'єктом авторського права.
Як вбачається із матеріалів справи, позивач використовував торговельну марку «Dallmayr» (словесна торговельна марка «Dallmayr» за міжнародною реєстрацією № 953493 від 14.12.2007 р.) та свій логотип (зображувальна торговельна марка за міжнародною реєстрацією № 839620 від 04.11.2004 р.), які відтворені (скопійовані) у зображенні за оспорюваним свідоцтвом, для маркування продукції, що поширювалась на території України щонайменше з 2007 року, тобто задовго до подачі відповідачем заяви про реєстрацію авторського права на зображення за оспорюваним свідоцтвом. Вказані обставини підтверджуються, зокрема, афідевітом (письмовими поясненнями позивача під присягою із відомостями про історію, права інтелектуальної власності та діяльність позивача, в тому числі на території України) від 12.12.2019 року, а також доданими до афідевіту копіями договорів та розрахункових і товаросупровідних документів за договорами, численними публікаціями та інформацією із мережі Інтернет, відповідями торговельних мереж на адвокатські запити відносно надання відомостей щодо обсягів закупівлі та реалізації продукції під торговельною маркою «Dallmayr», протоколом огляду мережі Інтернет.
Окрім того, Позивачем разом із позовною заявою подано висновок експерта № 57-06/20 від 14.08.2020 року за результатними проведення експертизи об'єктів інтелектуальної власності, складеного судовим експертом Соповою К.А.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Статтею 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Належним та допустимим доказом у справах, пов'язаних з вирішенням спорів про визнанням недійсними свідоцтв про реєстрацію авторських прав на твір, є експертиза, оскільки питання, пов'язані із встановленням факту наявності чи відсутності критерію оригінальності твору (чи є твір результатом творчої праці), потребують спеціальних знань.
За правилами ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 89 ЦПК України).
Проаналізувавши надані докази, суд вважає за можливе в основу рішення покласти висновок експерта № 57-06/20 від 14.08.2020 року за результатами проведення експертизи об'єктів інтелектуальної власності, який підготовлений відповідно до Закону України «Про судову експертизу» судовим експертом Соповою К.А.
З наданого висновку вбачається, що при проведенні дослідження експерту надавались матеріали, необхідні для повного дослідження порушених питань, у ньому міститься докладний опис проведених досліджень та обґрунтовані, чіткі висновки з поставлених запитань. Будь-яких належних та допустимих доказів на спростування зазначеного висновку зі сторони відповідачів суду не надано, і наданий висновок не суперечить іншим матеріалам справи.
При проведенні дослідження експертом було встановлено наступне: «твір образотворчого мистецтва « Збірка творів образотворчого мистецтва «Малюнок фасаду Дому кави «Dallmaуr » відтворений у художньо-графічному творі «ІНФОРМАЦІЯ_3» (кольоровий) п. 2 стор. 67 Висновку.
Експертом було проведено детальне дослідження всіх елементів зображення за оспорюваним свідоцтвом (кожного окремо та всіх разом) на предмет їх оригінальності. За результатами проведеного дослідження експерт встановила, що всі елементи, що входять до складу «зображення за оспорюваним свідоцтвом» або позбавлені оригінальності або не є результатом творчої діяльності, абз. 4 стор. 29 Висновку експерта.
З наведеного слідує, що зображення за оспорюваним свідоцтвом не відповідає критерію оригінальності та не є результатом творчої праці ОСОБА_2 . Відтак, судом встановлено, що ОСОБА_2 не є автором зображення за оспорюваним свідоцтвом, авторське право у відповідача-1 на вказане зображення не виникало, а саме свідоцтво про реєстрацію авторського права на твір № НОМЕР_1 від 09.07.2018 року підлягає визнанню недійсним.
Крім того, експерт також провела порівняльне дослідження зображення за оспорюваним свідоцтвом із зображеннями промислових зразків позивача за реєстраціями №№ DM\080 871 від 02.04.2013 року, DM\080 875 від 02.04.2013 року та із зображенням оригінального твору на продукції. Експертом встановлено, що всі елементи досліджуваного зображення за оспорюваним свідоцтвом, а також їх поєднання були запозичені шляхом відтворення і переробки об'єктів інтелектуальної власності позивача, тому не можуть вважатись незалежно створеними та не є результатом творчої діяльності (абз. 3 стор 33 Висновку експерта).
Відповідно до ст. 499 ЦК України, права інтелектуальної власності на торговельну марку визнаються недійсними з підстав та в порядку встановлених законом.
Як визначено у ч. 1 ст. 19 «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», в редакції чинній на момент звернення позивача до суду, свідоцтво може бути визнано у судовому порядку недійсним повністю або частково у разі видачі свідоцтва внаслідок подання заявки з порушенням прав інших осіб.
Таким чином, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовної вимоги про визнання відсутності авторства відповідача-1 на твір «ІНФОРМАЦІЯ_4» для розробки знаку для товарів та послуг або промислового зразка».
При цьому, судом відхиляються доводи відповідача УКРНОІВІ, наведені у відзиві, з огляду на наступне.
Визнання відсутності авторства ОСОБА_2 на твір «ІНФОРМАЦІЯ_4» для розробки знаку для товарів та послуг або промислового зразка», є належним способом захисту права позивача на твір образотворчого мистецтва «Малюнок фасаду будівлі «Дім кави Alois Dallmair», а також порушеного інтересу позивача у сфері одноосібного використання та розпорядження своїми правами інтелектуальної власності на твір образотворчого мистецтва «Малюнок фасаду будівлі «Дім кави Alois Dallmair».
Окрім того, у рішенні Європейського суду з прав людини зі справи «Чагал проти Сполученого королівства» від 15.11.1996 року названий Суд зазначив, що норма ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони вирішені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Статтею 41 Угоди про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності (ТРІПС), Члени повинні гарантувати, що процедури щодо захисту прав інтелектуальної власності передбачаються іншим законодавством з тим, щоб дозволити ефективні заходи проти будь-якої дії, що порушує права інтелектуальної власності, яка підлягає під цю Угоду.
Таким чином, визнання відсутності авторства ОСОБА_2 на твір «ІНФОРМАЦІЯ_4» для розробки знаку для товарів та послуг або промислового зразка», є також ефективним правовим засобом захисту прав інтелектуальної власності позивача на твір образотворчого мистецтва «Малюнок фасаду будівлі «Дім кави Alois Dallmair», адже виключатиме можливість порушення таких прав позивача в майбутньому.
При цьому, відповідно до висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 15.12.2020 року у справі № 914/1570/20, правовідносини у сфері інтелектуальної власності мають особливості правового регулювання та визначені на законодавчому рівні невиключні способи захисту порушених прав інтелектуальної власності (з урахуванням специфіки самих правовідносин).
Як встановлено судом, 14.10.2020 року набрав чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо створення національного органу інтелектуальної власності» від 16.06.2020 року № 703-IX, яким визначено повноваження Національного органу інтелектуальної власності.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 13.10.2020 року №1267-Р «Про національний орган інтелектуальної власності» від 13.10.2020 № 1267-р на виконання пп.1 1 п. 7 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення» Закону «Про внесення змін до деяких законів України щодо створення національного органу інтелектуальної власності» визначено, що Державне підприємство «Український інститут інтелектуальної власності» виконує функції Національного органу інтелектуальної власності.
Відповідно до п. 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону «Про внесення змін до деяких законів України щодо створення національного органу інтелектуальної власності» Національний орган інтелектуальної власності є функціональним правонаступником центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері інтелектуальної власності, щодо окремих функцій та повноважень з реалізації державної політики у сфері інтелектуальної власності, визначених цим Законом.
Таким чином, з урахуванням задоволення вимоги про визнання недійсним свідоцтва № НОМЕР_1 від 09.07.2018 року про реєстрацію авторського права на твір «ІНФОРМАЦІЯ_4» для розробки знаку для товарів та послуг або промислового зразка», підлягає задоволенню і вимога позивача про зобов'язання Державного підприємства «Український інститут інтелектуальної власності» внести до Державного реєстру свідоцтв про реєстрацію авторського права на твір відомості щодо визнання недійсним свідоцтва № НОМЕР_1 від 09.07.2018 року про реєстрацію авторського права на твір «ІНФОРМАЦІЯ_4» для розробки знаку для товарів та послуг або промислового зразка» та здійснити публікацію про це в офіційному бюлетені «Авторське право і суміжні права».
Враховуючи викладене, суд вважає, що позивачем доведено належними доказами свої вимоги, а відповідачем не спростовано їх обґрунтованість, що є підставою для задоволення позову в повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Так, позивачем понесені в якості судових витрат витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 102,00 грн. за подання позову до суду, що підтверджується платіжним дорученням № 55 від 19.11.2020 року, а також у розмірі 4 204,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 52 від 17.11.2020 року.
Оскільки суд задовольняє позовні вимоги в повному обсязі, то з відповідачів на користь позивача підлягають стягненню 6 306,00 грн у відшкодування судових витрат.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача понесені ним судові витрати у розмірі 500 000,00 грн на професійну правничу допомогу.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Як визначено у ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Так, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано: копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 3684, виданого ОСОБА_5 та копія ордеру серії АА № 1062541.
Разом з тим, позивачем не надано для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, що визначено ч. 3 ст. 137 ЦПК України.
Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, детального опису робіт (наданих послуг) або акту виконаних робіт, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
За таких обставин, суд вважає, що в задоволенні вимог позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу необхідно відмовити.
На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про авторське право і суміжні права», Розпорядженням Кабінету Міністрів України «Про Національний орган інтелектуальної власності» від 13.10.2020 № 1267-р, ст. ст. 13, 16, 418, 420, 432, 433 Цивільного кодексу України, , ст. ст. 2, 10, 12, 13, 76-81, 89, 258, 263-265, 273, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
Позов Алоіс Даллмайр Каффе ОГ до ОСОБА_2 , Державної організації «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій» про визнання відсутності авторства на твір та визнання недійсним свідоцтва № НОМЕР_1 про реєстрацію авторського права на твір - задовольнити.
Визнати відсутність авторства ОСОБА_2 на твір «ІНФОРМАЦІЯ_4» для розробки знаку для товарів та послуг або промислового зразка».
Визнати недійсним свідоцтво № НОМЕР_1 від 09.07.2018 року про реєстрацію авторського права на твір «ІНФОРМАЦІЯ_4» для розробки знаку для товарів та послуг або промислового зразка».
Зобов'язати Державне підприємство «Український інститут інтелектуальної власності» внести до Державного реєстру свідоцтв про реєстрацію авторського права на твір відомості щодо визнання недійсним свідоцтва № свідоцтва № НОМЕР_1 від 09.07.2018 року про реєстрацію авторського права на твір «ІНФОРМАЦІЯ_4» для розробки знаку для товарів та послуг або промислового зразка» та здійснити публікацію про це в офіційному бюлетені «Авторське право і суміжні права».
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Алоіс Даллмайр Каффе Ог ( Alois Dallmayr Kaffee oHG ) судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 6 306 (шість тисяч триста шість) грн 00 коп.
Позивач - Алоіс Даллмайр Каффе ОГ ( Alois Dallmayr Kaffe oHG ): Дінерштрасе 14-15, 80331, Мюнхен, Німеччина (Dienerstrasse 14-14, 80331 Munich, Germany ).
Відповідач-1 - ОСОБА_2 : АДРЕСА_2 .
Відповідач-2 - Державна організація «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій»: 01601, м. Київ, вул. Глазунова, буд. 1; код ЄДРПОУ 31032378.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційні скарги на рішення подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення складено та підписано 18.03.2024 року.
Суддя Є.С. Хайнацький