печерський районний суд міста києва
Справа № 757/16853/24-к
17 квітня 2024 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у засіданні в залі суду в м. Києві клопотання Старшого слідчого першого відділу Управління з досудового розслідування кримінальних правопорушень, вчинених працівниками правоохоронних органів та суддями, Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_3 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 62024000000000188 від 29.02.2024 року, -
15.04.2024 року до провадження слідчого судді ОСОБА_1 надійшло клопотання Старшого слідчого першого відділу Управління з досудового розслідування кримінальних правопорушень, вчинених працівниками правоохоронних органів та суддями, Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_3 про накладення арешту на майно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у т.ч. як спільного майна подружжя, з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання.
Слідчий в судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд клопотання у відсутність, просить задовольнити. Слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання, приходить до наступного висновку. Управлінням з досудового розслідування кримінальних правопорушень, вчинених працівниками правоохоронних органів та суддями, Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62024000000000188 від 29.02.2024 за підозрою ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України. 08.06.2023 06 год. 10 хв. ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , затримано на підставі п. 4 ч. 1 ст. 208 КПК України та цього ж дня йому повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 2 ст. 127, ч. 4 ст. 189 КК України. Встановлено, що ОСОБА_4 , обіймаючи посаду начальника відділу процесуального керівництва при провадженні досудового розслідування територіальними органами поліції та підтримання публічного обвинувачення Черкаської обласної прокуратури, в силу Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» являючись працівником правоохоронного органу, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_5 , дійшовши згоди з вказаним співвиконавцем з вчинення злочину, з метою особистого протиправного збагачення за рахунок чужого майна, діючи відповідно до відведеної ролі, з корисливим мотивом, протиправно з прямим умислом згідно плану злочинних дій, відомого всім учасникам групи, узгоджуючи свої дії між собою, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи настання його суспільно небезпечних наслідків і бажаючи їх настання, вводячи в оману ОСОБА_7 та ОСОБА_8 та їх представника ОСОБА_9 , створюючи перед ними образ себе як порядних, ділових людей із впливом на окремі правоохоронні органи, та хибне враження про добросовісність своїх намірів, при цьому усвідомлюючи відсутність законних прав, повноважень та можливості з фактичного прийняття процесуальних рішень у кримінальних провадженнях № 12021000000000941 від 24.07.2021 та № 12022250360001006 від 13.12.2022, досудове розслідування у яких здійснювалось СУ ГУ НП в Черкаській області, маючи можливість позапроцесуально впливати на орган досудового розслідування, але не збираючись виконувати взяті на себе зобов'язання, в умовах воєнного стану у період з 19 березня по 10 квітня 2024 року, заволоділи чужим майном в особливо великих розмірах, а саме грошовими коштами ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на загальну суму в сумі 41 000 доларів США (що згідно з офіційним курсом Національного банку України станом дні вчинення злочину становило 1 602 617,65 грн.) за нібито урегулювання проблем ОСОБА_8 , які виниклі із правоохоронними органами через дорожньо-транспортну пригоду, яка досліджувалась у кримінальному провадженні № 12022250360001006 від 13.12.2022, а також претензій правоохоронних органів до ОСОБА_7 у кримінальному провадженні № 12021000000000941 від 24.07.2021, запевнивши останніх через посередників у вигідності та обов'язковості передачі їм грошових коштів за для уникнення кримінальної відповідальності, достовірно знаючи, що не будуть виконувати взяті на себе зобов'язання, після чого, безперешкодно покинули місце вчинення злочину, в подальшому маючи можливість розпорядитись зазначеним майном на власний розсуд. 12.04.2024 після вчинення злочину ОСОБА_4 затримано працівниками ДБР в порядку ст. 208 КПК України. До ОСОБА_4 у випадку засудження за ч. 5 ст. 190 КК України, може бути застосовано виключно покарання у виді реального позбавлення волі на строк від п'яти до дванадцяти років з конфіскацією майна. Опрацюванням відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Єдиного державного реєстру транспортних засобів встановлено, що у підозрюваного ОСОБА_4 наявно право приватної власності на наступні об'єкти рухомого, нерухомого майна:
?земельна ділянка з кадастровим номером 7110136700:02:020:0063, площею 0.0817 га (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2734382871101, номер відомостей про речове право 50268853, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 67598106 від 15.05.2023);
?автомобіль марки «TOYOTA» моделі «CAMRY», Д.Н.З. НОМЕР_1 , 2022 року випуску, сірого кольору, VIN: НОМЕР_2 .
Також встановлено, що ОСОБА_4 має банківські рахунки, відкриті в:
- АТ КБ «ПРИВАТБАНК» (ЄДРПОУ 14360570), які прив'язані до платіжних карток з номером НОМЕР_3 та НОМЕР_4 ;
- АТ «Райффайзен Банк» (ЄДРПОУ 14305909), який прив'язано до платіжної картки з номером НОМЕР_5 ;
- АТ «Ощадбанк» (ЄДРПОУ 00032129), який прив'язано до платіжної картки з номером НОМЕР_6 .
Крім того, варто зазначити, що відповідно до ст. 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Положення ст. 368 ЦК України також наголошують, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. Статтею 170 КПК України визначено, що завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів. Виходячи зі змісту вимог ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження, одним з яких, згідно п. 7 ч. 2 вказаної статті, є арешт майна, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, та є тимчасовим позбавленням за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном. Відповідно до ст. 170 КПК України завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Частиною п. 1 ч. 2 вищевказаної правової норми визначено, що арешт майна допускається з метою збереження речових доказів. Частиною 3 вищевказаної статті передбачено, що з метою збереження речових доказів арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України. Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження. Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки, згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону. В свою чергу, у кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків. Згідно з п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження. У відповідності до п. 1 ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження. Разом з тим, відповідно до ст. 60 Сімейного кодексу України від 10.01.2002 № 2947-III (далі - СК України) майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Статтею 61 СК України передбачено, що об'єктом права спільної сумісної власності є будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Розмір часток майна дружини та чоловіка, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя визначено статтею 70 СК України, а саме у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Порядок стягнення зазначеного майна передбачено ст. 73 СК України відповідно до якої стягнення може бути накладено на частку у праві спільної сумісної власності подружжя. Статтею 57 СК України передбачено конкретний та вичерпний перелік майна, що є особистою приватною власністю дружини, чоловіка. Аналогічна правова позиція зазначена в Цивільному кодексі України від 16.01.2003 № 435-IV. Так, ст. 368 ЦК України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Відповідно до ч. 1 ст. 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Статтею 370 ЦК України встановлено, що у разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними. Статтею 371 ЦК України передбачено порядок звернення стягнення на частку майна, що є у спільній сумісній власності, відповідно до якого кредитор співвласника майна, що є у спільній сумісній власності, у разі недостатності у нього іншого майна, на яке може бути звернене стягнення, може пред'явити позов про виділ частки із спільного майна в натурі для звернення стягнення на неї. З урахуванням викладеного, слідчий суддя приходить до висновку про задоволення клопотання слідчого про арешт майна частково та накладення арешту на частки вказаного в клопотанні майна, оскільки відповідно до витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 перебуває у зареєстрованому шлюбі з громадянкою України ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 актовий запис № 766.
При цьому, слідчий суддя роз'яснює, що згідно ч. 1 ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 107, 170, 172, 173, 174, 309, 372, 392, 532 Кримінального процесуального кодексу України, -
Клопотання - задовольнити частково. Накласти арешт у кримінальному провадженні № 62024000000000188 від 29.02.2024 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України на майно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, заборонивши відчужувати наступне майно:
- частини земельної ділянки з кадастровим номером 7110136700:02:020:0063, площею 0.0817 га (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2734382871101, номер відомостей про речове право 50268853, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 67598106 від 15.05.2023);
- частини автомобіля марки «TOYOTA» моделі «CAMRY», Д.Н.З. НОМЕР_1 , 2022 року випуску, сірого кольору, VIN: НОМЕР_2 ;
- частини автомобіля марки «TOYOTA» моделі «CAMRY», Д.Н.З. НОМЕР_7 , 2023 року випуску, білого кольору, VIN: НОМЕР_8 ;
- частини автомобіль марки «VOLKSWAGEN» моделі «ID.4», Д.Н.З. НОМЕР_9 , 2022 року випуску, білого кольору, VIN: НОМЕР_10 ;
-гроші у безготівковій формі, що знаходяться на банківських рахунках на які випущено картки за номерами НОМЕР_3 та НОМЕР_4 , які відкрито у АТ КБ «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570, МФО НОМЕР_11 , місцезнаходження юридичної особи: НОМЕР_12 , м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1д), картку за номером НОМЕР_5 , яку відкрито у АТ «Райффайзен Банк» (код ЄДРПОУ 14305909, МФО 300335, місцезнаходження юридичної особи: 01011, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, 4а), картку за номером НОМЕР_6 , яку відкрито у АТ «Ощадбанк» (код ЄДРПОУ 00032129, МФО 300465, місцезнаходження юридичної особи: 01011, м. Київ, вул. Генерала Алмазова, 4а) без встановлення суми коштів, шляхом заборони розпоряджатись будь-яким чином грошима у безготівковій формі та зупинити проведення всіх видаткових операцій по вказаним рахункам.
Ухвала підлягає виконанню слідчим/прокурором у кримінальному провадженні № 62024000000000188 від 29.02.2024 р.. Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення, може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її отримання безпосередньо до Київського апеляційного суду.
Слідчий суддя ОСОБА_1