Справа № 333/1788/24
Провадження № 2-а/333/58/24
30 квітня 2024 року м. Запоріжжя
Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого-судді Кулик В.Б., за участю секретаря судового засідання Пантюх Ю.О,, представника позивача - адвоката Кального Д.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду м. Запоріжжя, адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Кального Дмитра Станіславовича до Департаменту патрульної поліції в особі Управління патрульної поліції в Запорізькій області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі, -
27.02.2024 року до суду звернувся ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Кального Д.С. із адміністративним позовом про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі серії ББА № 12187 від 16.02.2024 року.
Позов обґрунтований таким. 16.02.2024 року відносно ОСОБА_1 було складено постанову серії ББА № 121875 за ч. 1 ст. 140 КУпАП про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі. Згідно з постановою, 12.02.2024 року о 10 год. 10 хв., по вул. Дніпровське шосе, буд. 9, в м. Запоріжжі, (Дніпровський район), біля ЗГТ «Завод Перетворювач», будучи посадовою особою, відповідальною за експлуатаційний стан, не вжив заходів щодо ліквідації ями (довжиною 2,9 м, ширина 1 м, глибина 0,2 м) на проїзній частині вулиці, чим порушив п. 3.1.1 ДСТУ 3587-22, пункт 3 ст. 12 Закону України «Про дорожній рух», п. 1.5 Правил дорожнього руху України, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 140 КУпАП. Позивач вважає, що постанова є необґрунтованою, винесена з порушенням норм процесуального права без повного та всебічного з'ясування обставин справи і така, яка на підставі п. 3 ч. 1 ст. 293 КУпАП підлягає скасуванню та справа закриттю.
Просить суд: скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі серії ББА № 12187 від 16.02.2024 року, винесену інспектором ВБДР УПП В Запорізькій області Денисовим О.В.; провадження у справі закрити за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення; стягнути понесені судові витрати, які включають сплачений судовий збір та витрати на правову допомогу.
Ухвалою судді від 27.01.2024 року позов прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено провести в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
28.03.2024 року до суду надійшов відзив на позов. Заперечення проти позову полягають у наступному. Вимоги позивача є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню з огляду на те, що 12.02.2024 року під час несення служби інспектором ВБДР УПП в Запорізькій області ДПП виявлено адміністративне правопорушення за адресою: м. Запоріжжя, вул. Дніпровське шосе, буд. 9, біля заводу «Перетворювач», внаслідок чого винесено постанову на гр. ОСОБА_1 , який будучи посадовою особою (начальник ШЕД № 5 КП «Елуаш»), відповідальною за утримання та експлуатаційний стан проїзної частини вулиць та доріг, не вжив заходів щодо ліквідації ям (вибоїн) розміром: 1) довжина - 2,9 м, ширина - 1 м, глибина - 0,2 м на проїзній частині, чим порушив норми та стандарти утримання автомобільних доріг, а саме п. 3.1.1 ДСТУ 3587-22, ст. 12 Закону України «Про дорожній рух», п. 1.5 Правил дорожнього руху України. В наступному, в ході розгляду справи, було роз'яснено та дотримано права особи, що притягається до адміністративної відповідальності, згідно з ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП. Позивач будь-яких клопотань не заявляв. Обставини, на які вказує позивач, не виключають подію інкримінованого йому правопорушення та склад такого правопорушення в її діях. Щодо вимог на правову допомогу представник відповідача вважає, що оскільки справа є малозначною, то заявлені вимоги у сумі 4 000,00 грн. є неспівмірними відносно даної категорії справ. Просить у задоволенні позовних вимог позивача відмовити.
У судовому засіданні представник позивача надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві, позовні вимоги просив задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача, будучи повідомленим судом своєчасно та належним чином про час та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явився. Скористався своїм правом на надання відзиву.
Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з вимогами ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України, передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Судом встановлено, що за постановою інспектора Управління патрульної поліції у Запорізькій області Департаменту патрульної поліції Денисовим О.В., серії ББА № 121875 від 16.02.2024 року, ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 140 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 1020,00 грн. (а.с. 8).
З постанови серії ББА № 121875 від 16.02.2024 року вбачається, що 12.02.2024 року о 10 год. 10 хв., по вул. Дніпровське шосе, буд. 9, в м. Запоріжжі (Дніпровський район), біля ЗГТ «Завод Перетворювач», будучи посадовою особою, відповідальною за експлуатаційний стан, не вжив заходів щодо ліквідації ями (довжиною 2,9 м, ширина 1 м, глибина 0,2 м) на проїзній частині вулиці, чим порушив п. 3.1.1 ДСТУ 3587-22, пункт 3 ст. 12 Закону України «Про дорожній рух», п. 1.5 Правил дорожнього руху України, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 140 КУпАП.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод та інтересів людини і громадянина від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється КУпАП.
Так, ст. 7 КУпАП встановлено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Частина перша ст. 140 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху при утриманні автомобільних доріг і вулиць, залізничних переїздів, інших дорожніх споруд,невжиття заходів щодо своєчасної заборони або обмеження руху при виникненні умов, які загрожують безпеці руху,а бо неприйняття своєчасних заходів до відновлення безпечних умов для руху та тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб у розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ст. 222 КУпАП розгляд справ про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 140 КУпАП, віднесено до компетенції органів Національної поліції, від імені яких діють працівники, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови (ст. 245 КУпАП).
Згідно з ст. 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до вимог ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів та показаннями свідків.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень (ст. 73 КАС України).
З'ясувавши повно, всебічно та об'єктивно обставини даної справи, суд приходить до висновку про наявність підстав для скасування спірної постанови про притягнення позивача ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 140 КУпАП.
В даному випадку суд враховує, що у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи. Відповідний правовий висновок викладено у п. 39 постанови Верховного Суду від 08.07.2020 року у справі № 463/1352/16-а.
У зв'язку із застосуванням даного принципу саме відповідач, як особа, що виявила факт адміністративного правопорушення, повинна довести наявність події і складу адміністративного правопорушення та винуватість особи, тобто наявність законних підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
Крім того, відповідно до ст. ст. 9, 77 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. При цьому, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Сама по собі оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не може бути належним доказом вчинення особою адміністративного правопорушення, оскільки постанова про притягнення до адміністративної відповідальності по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує відповідне фіксування цього правопорушення.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 26.04.2018 року у справі № 338/1/17.
Звертаючись до суду з вказаним позовом позивач заперечує факт вчинення ним адміністративного правопорушення та вказує на недоведеність відповідачем наявності в його діях суб'єктивної сторони правопорушення, передбаченого ч.1 ст.140 КУпАП, за яке його притягнуто до відповідальності.
Суд враховує, що склад правопорушення - це сукупність передбачених законом об'єктивних і суб'єктивних ознак протиправного соціально шкідливого діяння, за вчинення якого винна особа несе юридичну відповідальність. Склад правопорушення містить чотири необхідні елементи: об'єкт, об'єктивну сторону, суб'єкта і суб'єктивну сторону правопорушення.
Об'єктом правопорушень, передбачених даним складом, є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. Об'єктивна сторона цих правопорушень полягає у недодержанні правил, норм і стандартів при утриманні шляхів та невжитті заходів щодо своєчасної заборони або обмеження руху чи позначення на дорогах місць провадження робіт. Суб'єктивна сторона правопорушень, передбачених коментованою статтею, характеризується наявністю як умислу, так і необережності. Суб'єктом правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 140 КУпАП, є посадові особи, до компетенції яких належить додержання правил, норм і стандартів при утриманні шляхів.
Зі змісту ч. 1 ст. 140 КУпАП вбачається, що суб'єкт вказаного адміністративного правопорушення - спеціальний, а саме: посадова особа, відповідальна за утримання автомобільних доріг і вулиць, залізничних переїздів, інших дорожніх споруд.
Як свідчать матеріали справи, ОСОБА_1 є начальником підприємства КП «ЕЛУАШ».
Суб'єктивна сторона правопорушень, передбачених коментованою статтею, характеризується наявністю як умислу, так і необережності.
Суб'єктом правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 140 КУпАП є посадові особи, до компетенції яких належить додержання правил, норм і стандартів при утриманні шляхів.
Диспозиція, сформульована в ч. 1 ст. 140 КУпАП, є бланкетною правовою нормою, тобто такою, що потребує посилання на конкретні норми і правила, які порушила винна особа, до кола повноважень якої входить дотримання правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху при утриманні автомобільних доріг і вулиць, залізничних переїздів, інших дорожніх споруд та вжиття заходів щодо своєчасної заборони або обмеження руху при виникненні умов, які загрожують безпеці руху або відновлення безпечних умов для руху.
Як вже зазначалось вище, позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення п. 3.1.1 ДСТУ 3587:2022, п. 1.5 Правил дорожнього руху України, ст. 12 Закону України «Про дорожній рух».
Частиною третьою ст. 12 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, зокрема, що посадові особи, які відповідають за будівництво, реконструкцію, ремонт, експлуатацію та облаштування автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів, мостів, шляхопроводів, інших споруд, зобов'язані: забезпечувати утримання їх у стані, що відповідає встановленим вимогам щодо забезпечення безпеки дорожнього руху; при виникненні умов, що створюють загрозу безпеці дорожнього руху, здійснювати заходи для своєчасної заборони або обмеження руху, а також відновлення безпечних умов для руху; впроваджувати у повному обсязі заходи щодо безпеки дорожнього руху при здійсненні будівництва, реконструкції та ремонту доріг, вулиць та залізничних переїздів.
Відповідно до п. 1.5 Правил дорожнього руху України, дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків. Особа, яка створила такі умови, зобов'язана негайно вжити заходів до забезпечення безпеки дорожнього руху на цій ділянці дороги та вжити всіх можливих заходів до усунення перешкод, а якщо це неможливо, попередити про них інших учасників дорожнього руху, повідомити уповноважений підрозділ Національної поліції, власника дороги або уповноважений ним орган.
Вимоги до експлуатаційного стану автомобільних доріг, вулиць населених пунктів, залізничних переїздів та технічних засобів організації дорожнього руху станом на 12.02.2024 року встановлені ДСТУ 3587:2022 «Безпека дорожнього руху. Автомобільні дороги. Вимоги до експлуатаційного стану».
Відповідно до п. 3.1.1 ДСТУ 3587:2022 покриття проїзної частини не повинно мати осідань, вибоїн, напливів чи інших деформацій, що утруднюють рух транспортних засобів. Гранично допустимі пошкодження площі покриття, а також терміни ліквідації з моменту їх виявлення повинні відповідати наведеним у таблиці 1.
Зокрема, строк ліквідації руйнувань з моменту виявлення залежить від гранично допустимих величин дефектів дорожнього покриття та для зимового періоду становить від 2-х до 14-ти діб.
У наданому відповідачем в акті обстеження ділянки вулично-шляхової мережі від 02.02.2024 року (обстеження закінчено 06.02.2024 року), форма яких є додатком до Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2015 року № 1395, містяться дані про невідповідність обстеженої ділянки дороги (вул. Дніпровське шосе, біля буд. 9) як ДСТУ 3587-97, так і ДСТУ 3587:2022.
Водночас, важливим є той факт, що сам по собі факт фіксації наявності на певній ділянці дороги вибоїн (ям) не доводить вину позивача у невжитті своєчасних заходів щодо належного експлуатаційного стану цієї ділянки, що є порушенням ДСТУ 3587:2022, адже з матеріалів справи, зокрема, з журналу технічного обліку проїзних частин по Дніпровському району м. Запоріжжя вбачається, що відповідні пошкодження дороги (аварійні ями) на вул. Дніпровське шосе були виявлені 30.01.2024 року, тобто до складання акту обстеження ділянки вулично-шляхової мережі.
Виходячи з вказаних вище норм, при виявленні гранично допустимих величин дефектів дорожнього покриття, законодавець визначив спочатку можливість усунення недоліків, зокрема, згідно вимог ДСТУ 3587:2022, строк ліквідації руйнувань з моменту виявлення залежить від гранично допустимих величин дефектів дорожнього покриття та для зимового періоду становить від 2-х до 14-ти діб.
Така конструкція правової норми є абсолютно визначеною, тобто такою що з вичерпною конкретністю і повнотою встановлюють умови дії та зобов'язання адресату, зважаючи на те, що така норма з точки зору наявності санкцій є відносно визначеною, тобто такою, що не містить вичерпних вказівок на зміст санкцій або відсилку на них за недотримання вимог ДСТУ 3587:2022.
Суд приходить до переконання, що відповідач не встановив, чи було відомо позивачу в силу його службових обов'язків про зазначене у постанові пошкодження проїзної частини дороги до моменту його виявлення 12.02.2024 року та чи порушив він, після виявлення пошкоджень, терміни усунення цих недоліків, визначені ДСТУ 3587:2022.
Постанову про накладення на ОСОБА_1 , як на посадову особу, адміністративного стягнення за ч. 1 ст. 140 КУпАП, винесено 16.02.2024 року за події, які відбувались 12.02.2024 року, тобто через чотири доби після виявлення пошкоджень проїзної частини дороги.
При цьому, інформація про винесення та пред'явлення позивачу вимоги (припису) про усунення перешкод для безпечних умов руху, зокрема, ліквідацію ямковості на вищевказаній ділянці проїзної частини, до усунення перешкод, встановлення терміну виконання ліквідації руйнувань або виконання інших заходів задля забезпечення безпеки дорожнього руху після виявлення інспектором ВБДР УПП Запорізькій області ДПП дефектів дорожнього покриття, а також про невжиття позивачем після 12.02.2024 року заходів з метою усунення перешкод та відновлення безпечних умов для руху на вказаній ділянці дороги, в матеріалах справи відсутні.
Також суд враховує, що 05.01.2024 року КП «ЕЛУАШ», яке є балансоутримувачем об'єктів дорожньої інфраструктури м. Запоріжжя (доріг, тротуарів, мостів, зупинкових комплексів, зливної мережі тощо) та за виконані роботи на вказаних об'єктах отримує оплату як одержувач бюджетних коштів за затвердженими Планами використання бюджетних коштів в розрізі кожного виду робі/послуг, звернулось до Департаменту муніципального управління Запорізької міської ради з питанням щодо фінансування послуг з поточних ремонтів доріг міста у 2024 році.
Згідно з відповіддю директора Департаменту муніципального управління Запорізької міської ради від 31.01.2024 року, станом на 31.01.2024 року видатки на надання послуг з поточного ремонту доріг Програмою комплексного благоустрою вулично-дорожньої мережі, міських територій та реалізація повноважень в сфері охоронної діяльності на 2023-2025 роки, що затверджені рішенням міської ради від 17.03.2023 № 70 (зі змінами та доповненнями), не передбачені. Питання щодо фінансування вищевказаних послуг можливо буде розглянуто на найближчій сесії міської ради, яка відбудеться наприкінці лютого 2024 року.
Отже, оскільки в матеріалах справи відсутні належні та допустимі, об'єктивні та беззаперечні докази наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 140 КУпАП, то факт вчинення ним вказаного правопорушення є недоведеним, сумнівним, що в силу принципу презумпції невинуватості трактується на користь позивача.
Суд приходить до висновку, що на час розгляду адміністративної справи та винесення оскаржуваної постанови, в особи, уповноваженої на винесення постанови, була відсутня інформація щодо наявності вини в діях позивача з приводу вчиненого правопорушення, а відтак притягнення позивача до адміністративної відповідальності, є необґрунтованим.
Єдиним доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення є оскаржувана постанова у справі про адміністративні правопорушення, в якій зафіксовано нібито вчинення позивачем адміністративного правопорушення.
Однак, сама оскаржувана постанова не є беззаперечним доказом вини позивача у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення.
Саме по собі описання адміністративного правопорушення в постанові не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення, а постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не може вважатися беззаперечним доказом вчинення правопорушення, оскільки така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
Тобто особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише у тому разі, якщо її вину у вчиненні правопорушення буде доведено поза розумним сумнівом, на підставі належних та допустимих доказів із дотриманням встановленої законом процедури. Принцип «поза розумним сумнівом», сформульований у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14.02.2008 року у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини», п. 282).
Позивачем в порядку звернення з адміністративним позовом про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі серії ББА № 121875 від 16.02.2024 року, надано до суду беззаперечні докази на спростування його вини.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позивач на момент виявлення правопорушення і складання постанови відносно нього, не міг усунути правопорушення, яке ставиться йому в провину, оскільки Виконавчим комітетом ЗМР не було виділено коштів на ремонт автомобільних доріг.
Відповідно до вимог п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності, місцевий загальний суд, як адміністративний, має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень.
Враховуючи вищенаведені вимоги закону та встановленні обставини справи, оцінюючи в сукупності наявні докази, з врахуванням встановленого КАС України, обов'язку відповідача доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, суд прийшов до висновку про недоведеність вини позивача в скоєнні адміністративного правопорушення.
Зважаючи на викладене, суд дійшов висновків, що оскаржувану постанову слід скасувати із закриттям провадження по справі про адміністративне правопорушення на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 140 КУпАП.
Згідно із ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до договору про надання правової (правничої) допомоги № 07/2024, укладеного між адвокатом Кальній Д.С. та громадянином ОСОБА_1 , останніми було погоджено виплату гонорару адвокату за надання правової (правничої) допомоги (а.с. 11-12). Відповідно до квитанції від 21.02.2024 року ОСОБА_1 сплатив адвокату грошову суму у розмірі 4 000,00 грн. (а.с. 14). До матеріалів справи адвокатом надано детальний опис робіт, який затверджений 21.02.2024 року на загальну суму 4 000,00 грн. (а.с. 15).
Оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи та відповідність наданих послуг видам правової допомоги, визначеним статтями 19, 20 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», а також враховуючи складність справи (справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін), предмет спору та значення справи для сторін, виходячи із принципів співмірності витрат, обґрунтованості та пропорційності їх розміру, вважає за необхідне присудити на користь позивача витрати на правову допомогу в розмірі 4 000,00 грн.
Згідно з ч. 5 ст. 139 КАС України, судові витрати по справі в розмірі 605 грн. 60 коп. необхідно стягнути з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції на користь позивача.
Керуючись ст. ст. 132, 139, 241-246, 286 КАС України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Кального Дмитра Станіславовича до Департаменту патрульної поліції в особі Управління патрульної поліції в Запорізькій області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі - задовольнити.
Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпеченні безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, у виді штрафу у розмірі 1 020,00 грн. відносно ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ), серії НОМЕР_2 від 12.02.2024 року - скасувати.
Провадження по справі щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 140 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Департаменту патрульної поліції (ЄДРПОУ 40108646, адреса: м. Київ, вул. Федора Ернста, буд. 3) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ), сплачений судовий збір у розмірі 605 (шістсот п'ять) грн. 60 коп. та витрати на правничу допомогу у розмірі 4 000 (чотири тисячі) грн. 00 коп.
Рішення може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду через Комунарський районний суд м. Запоріжжя шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його підписання.
Повний текст судового рішення складено 03 травня 2024 року.
Суддя Комунарського районного суду
м. Запоріжжя В.Б. Кулик