79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
16.11.07 Справа№ 5/1136-25/184 А
15 год. 50 хв.
79014, м.Львів вул.Личаківська,128. Зал судових засідань № 310
Господарський суд Львівської області розглянувши в судовому засіданні справу:
за позовом :
Товариства з обмеженою відповідальністю “Фокстрот» (м. Львів)
до відповідача :
Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова (м. Львів)
про :
скасування рішення № 0001642380/0/8860 від 17.04.2007 р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 111 587 (сто одинадцять тисяч п'ятсот вісімдесят сім) грн. 25 коп.
Головуючий :
Пазичев В.М.
Секретар :
Люта Я.Я.
Представники сторін:
Від позивача:
Сеньків А. -представник (довіреність № 11/06/2007-02 від 11.07.07 року)
Від відповідача :
Мельничук В.А. -представник (довіреність № 11021/10-010 від 16.05.2007 р.)
Присутнім в судовому засіданні, згідно ст. 130 КАС України, роз'яснено їхні процесуальні права та обов'язки, а також видано пам'ятки про їхні права та обов'язки.
Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Фокстрот» (м. Львів) до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова (м. Львів про скасування рішення № 0001642380/0/8860 від 17.04.2007 р. про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 111 587 (сто одинадцять тисяч п'ятсот вісімдесят сім) грн. 25 коп.
Ухвалою суду від 31.05.2007 року відкрито провадження у справі та призначено її розгляд в попередньому судовому засіданні на 08.06.07 року. У зв'язку з неявкою представників сторін, 08.06.2007 року розгляд справи було відкладено на 15.06.2007 р. У зв'язку з неявкою представника відповідача, 15.06.2007 р. розгляд справи було відкладено на 18.07.2007 р. В судовому засіданні 18.07.2007 р. було оголошено перерву до 15.08.2007 р. У зв'язку з неявкою представника відповідача, 15.08.2007 р. розгляд справи було відкладено на 23.08.2007 р. У зв'язку з неявкою представника відповідача, 23.08.2007 р. розгляд справи було відкладено на 04.09.2007 р. Ухвалою суду від 04.09.2007 р. закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 11.09.2007 р. У зв'язку з неявкою представника відповідача, 11.09.2007 р. розгляд справи було відкладено на 17.10.2007 р. У зв'язку з неявкою представника відповідача, 17.10.2007 р. розгляд справи було відкладено на 29.10.2007 р. В судовому засіданні 29.10.2007 р. було оголошено перерву до 05.11.2007 р. В судовому засіданні 05.11.2007 р. було оголошено перерву до 12.11.2007 р. В судовому засіданні 12.11.2007 р. було оголошено перерву до 16.11.2007 р.
Позивач вимог ухвал суду про порушення провадження у справі від 31.05.2007 р. та про відкладення розгляду справи від 08.06.2007 р., від 15.06.2007 р., від 18.07.2007 р. , від 15.08.2007 р., від 23.08.2007 р., від 04.09.2007 р., від 17.10.2007 р. в повному обсязі не виконав, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.
15.06.07 року. до суду за вх. № 12486 від представника позивача поступило нормативне обґрунтування позовних вимог.
В судовому засіданні 18.07.2007р. до суду було подано клопотання від представника позивача про відкладення розгляду справи до 15.08.2007 року.
15.08.07 року. до суду за вх. № 17323 від представника позивача поступило пояснення до позовних вимог.
23.08.07 року. до суду за вх. № 18058 від представника позивача поступило пояснення до позовних вимог.
31.10.2007 р. до суду за вх. № 23475 від представника позивача поступило заперечення на відзив відповідача.
В судовому засіданні 16.11.2007 р. від позивача поступило заперечення до додаткових пояснень відповідача від 09.11.2007 р.
Представник позивача позов підтримав, просив задоволити позовні вимоги з підстав, наведених у заяві, обгрунтуваннях і поясненнях.
Відповідач вимог ухвал суду про порушення провадження у справі від 31.05.2007 р. та про відкладення розгляду справи від 08.06.2007 р., від 15.06.2007 р., від 18.07.2007 р. , від 15.08.2007 р., від 23.08.2007 р., від 04.09.2007 р., від 17.10.2007 р. в повному обсязі не виконав, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.
13.06.2007 р. до суду за вх. № 12267, від представника відповідача поступило клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.
14.08.07 року. до суду за вх. № 17305. до суду було подано клопотання від представника відповідача про відкладення розгляду справи на 25 днів.
В судовому засіданні 17.10.2007 р. від представника відповідача поступив відзив на позовну заяву.
09.11.2007 р. до суду за вх. № 24379, від представника відповідача поступили додаткові пояснення по справі.
Представник відповідача позов заперечив повністю, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав, наведених у відзиві та поясненнях.
В судовому засіданні 16.11.2007 р., відповідно до ст.ст. 160, 163 КАС України, за узгодженим клопотанням представників сторін, оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 19.11.2007 р.
Відповідно до п.6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005 року № 2747-IV, справу розглянуто в порядку, встановленому цим Кодексом.
Розглянувши документи і матеріали, подані сторонами, заслухавши пояснення представників присутніх в судовому засіданні, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:
Представниками ДПА у Львівській області 02 квітня 2007 р. проведена виїзна планова перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «ФОКСТРОТ»/далі позивач/.
За результатами перевірки, ДПА у Львівській області складено Акт перевірки щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб'єктами підприємницької діяльності № 023646 від 02.04.2007 /далі Акт перевірки/. На підставі Акту перевірки ДПІ у Шевченківському районі м. Львова /далі відповідач/ винесено рішення про застосування штрафних /фінансових/ санкцій від 17 квітня 2007 року № 0001642380/0/8860, яким до позивача застосовано штрафні /фінансові/ санкції у розмірі 111587,25 грн. Вказане рішення позивачем отримано 20.04.2007 року.
Як видно з Акту перевірки, контролюючим органом встановлено: відсутність запису у КОРО № 1307003597 в розділі 2 «облік руху готівки та сум розрахунків»за 31.03.2007 року.
На підставі цього відповідач дійшов висновку про неоприбуткування позивачем готівки 31.03.2007 у книзі обліку розрахункових операцій /далі КОРО/ № 1307003597 та про порушення п.2.6. Положення про ведення касових операцій у національній валюті України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637.
Із рішенням про застосування штрафних /фінансових/ санкцій від 17 квітня 2007 року № 0001642380/0/8860 позивач не погоджується повністю /у сумі 111587,25 грн./ з підстав, вказаних у позові.
На думку позивача, з моменту підклеєння фіскального звітного чеку РРО /Z-звіту/ до КОРО, вона відображає та реєструє інформацію про повну суму готівкових коштів, що отримані господарюючим суб'єктом із застосуванням РРО та підклеєнням фіскального звітного чеку РРО /Z-звіту/ до КОРО у ній фіксується та відображається інформація про готівкові кошти, що надійшли господарюючому суб'єкту із застосуванням РРО. Оскільки оприбуткуванням готівки є здійснення її обліку у КОРО, а готівка є облікованою у КОРО вже з моменту підклеєння до неї фіскального звітного чеку РРО /Z-звіту/, готівку слід вважати оприбуткованою вже з моменту підклеєння до КОРО фіскального звітного чеку РРО /Z-звіту/. Таким чином, факт підклеєння до КОРО фіскального звітного чеку свідчить про оприбуткування готівки отриманої господарюючим суб'єктом через РРО.
Позивачем фіскальний звітний чек РРО /Z-звіт/ № 00120 за 31.03.2007 року, у якому відображено всі розрахункові операції, підклеєно до КОРО № 1307003597 та було представлено для перевірки. Таким чином, на думку позивача, 31.03,2007 року ним здійснено облік готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у КОРО на підставі фіскального звітного чеку, а отже , на думку позивача, готівка отримана ним 31.03.2007 року із застосуванням РРО у повній сумі оприбуткована.
Крім того, позивач вважає, що при нарахуванні штрафної санкції відповідачем невірно застосовано норми Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки»від 12 червня 1995 року N 436/95, оскільки фінансова санкція застосовується за неоприбуткування виключно готівки.
Фіскальний звітний чек РРО /Z-звіт/ № 00120 за 31.03.2007 року містить наступну розбивку за формами оплати:
Графа «гроші», у якій відображається власне сума готівкових коштів, яка отримана Позивачем через РРО;
Графа «картка», у якій відображаються безготівкові розрахунки, що проведені із застосуванням банківської платіжної картки;
Графа «кредит», у якій відображаються кошти, що сплачені у безготівковому порядку за рахунок банківського кредиту.
Таким чином, сума готівкових коштів, отриманих позивачем відображається лише у графі «гроші»фіскального звітного чека / Z-звіту/. Фіскальний звітний чек /Z-звіт/ № 00120 за 31.03.2007 р. у графі «гроші»містить суму 7959,35, грн. Вказана обставина підтверджується сторінкою КОРО № 1307003597 з підклеєним фіскальним звітним чеком РРО /Z-звіт/ № 00120 за 31.03.2007 р., копія якої долучена до матеріалів справи та оригіналом КОРО № 1307003597 з оригіналом підклеєного фіскального звітного чеку РРО /Z-звіту/ № 00120 за 31.03.2007 р., який ведеться на підприємстві.
Позивач стверджує, що, оскільки згідно вимог Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки», фінансова санкція застосовується за неоприбуткування виключно готівки у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми готівки, то відповідач при обрахунку фінансової санкції мав виходити із суми 7959,35 грн.
Крім того, позивач наголошує, що у направленні на перевірку № 1742 від 27.03.2007 р. виданому ДПА у Львівській області вказано, що перевірка є плановою виїзною і її метою є, зокрема, здійснення контролю за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари /послуги/ у встановленому законом порядку. У Акті перевірки зазначено, що перевірка проводилась на підставі Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»від 6 липня 1995 року N 265/95-ВР.
Таким чином, на думку позивача, ДПА у Львівській області проводячи планову виїзну перевірку позивача реалізовувала повноваження, надані їй згідно із Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Отже, представники ДПА у Львівській області фактично проводили у позивача позапланову виїзну перевірку, однак, жодних судових рішень, які б надавали ДПА у Львівській області право проводити позапланові перевірки позивача не існує та не було пред'явлено. Таким чином, перевірка є незаконною, проведена безпідставно, з порушенням норм законодавства, яке визначає повноваження контролюючих органів щодо проведення перевірок, а тому результати цієї перевірки не можуть бути підставою для винесення рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Львова про застосування штрафних /фінансових/ санкцій від 17.04.2007 № 0001642380/0/8860.
Отже, наявність судового рішення про проведення позапланової перевірки, на думку позивача, є необхідною передумовою для її проведення.
Крім того, ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»встановлює вичерпний перелік підстав, за яких контролюючий орган може ініціювати проведення позапланової перевірки. Жодної з цих підстав на момент проведення перевірки не існувало та не існує.
Таким чином, ДПА у Львівській області 02.04.2007 року фактично проводила на підприємстві позивача позапланову виїзну перевірку у розумінні Закону України «Про державну податкову службу в Україні». Вказана перевірка проводилась, на думку позивача, за відсутності матеріально-правових підстав для її проведення, вичерпний перелік яких визначено ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні».
За твердженням позивача, перевірка проведена представниками ДПА у Львівській області з порушенням законодавства, а тому є неправомірною.
Заперечуючи проти позовних вимог представник відповідача пояснив та зазначив у Відзиві, що готівкові кошти, отримані суб'єктом господарювання із застосуванням РРО є оприбуткованими, якщо про це здійснено запис у КОРО.
Відповідач, при обрахунку штрафної санкції виходив із загальної суми виручки позивача за 31.03.2007 року, яка складала 22317,45 грн. /сума показників відображених у графах «гроші», «картка», «кредит»/. Представником відповідача було надано пояснення, що причиною такого нарахування штрафної санкції була відсутність у відповідача інформації про розмір готівки, що отримана позивачем 31.03.2007 року. Крім того, позивачем не було подано жодних заперечень щодо Акту перевірки.
У Акті перевірки зафіксовано, що сума виручки за 31.03.2007 року складала 22317,45 грн. З огляду на це, за твердженням позивача, у нього не було жодних підстав для подання заперечень на Акт перевірки у цій частині, оскільки сума виручки за 31.03.2007 року справді складала 22317,45 грн.
Як видно з матеріалів справи, відповідач при винесенні оспорюваного рішення та застосуванні штрафної санкції виходив з того, що відповідальність за неоприбуткування готівки встановлена Указом Президента України від 12.06.1995р. №436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки». Отже, Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м.Львова, позовну заяву ТзОВ «Фокстрот" про скасування рішення про застосування фінансових санкцій № 0001642380/0/8860 від 17.04.2007 року вважає такою, що не підлягає задоволенню.
При прийнятті рішення суд виходив з наступного:
Відповідно до ст.2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", реєстратор розрахункових операцій - пристрій або програмно-технічний комплекс, в якому реалізовані фіскальні функції і який призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг), операцій з купівлі-продажу іноземної валюти та/або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг). До реєстраторів розрахункових операцій відносяться: електронний контрольно-касовий апарат, електронний контрольно-касовий реєстратор, комп'ютерно-касова система, електронний таксометр, автомат з продажу товарів (послуг) тощо. Книга обліку розрахункових операцій /КОРО/ - прошнурована і належним чином зареєстрована в органах державної податкової служби України книга, що містить щоденні звіти, які складаються на підставі відповідних розрахункових документів щодо руху готівкових коштів, товарів /послуг/. Відповідно до цього ж Закону фіскальний звітний чек - документ встановленої форми, надрукований реєстратором розрахункових операцій, що містить дані денного звіту, під час друкування якого інформація про обсяг виконаних розрахункових операцій заноситься до фіскальної пам'яті.
Відповідно до Порядку реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари (послуги), затвердженого наказом державної податкової адміністрації України від 1 грудня 2000 р. N 614, Z-звіт - денний звіт з обнуленням інформації в оперативній пам'яті та занесенням ЇЇ до фіскальної пам'яті РРО.
Порядок реєстрації та ведення книг обліку розрахункових операцій і розрахункових книжок, затверджений Наказом ДПА України від 01.12.2000 року № 614 передбачає, що при використанні КОРО, зокрема, здійснюється підклеювання фіскальних звітних чеків на відповідних сторінках КОРО.
Відповідно до абз.3 ч.1 ст. 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки»від 12 червня 1995 року N 436/95, до суб'єкта господарювання застосовується фінансова санкція за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі не о прибуткованої суми.
Відповідно до ст.2 Указу Президента України від 12.06.1995р. №436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки»штрафні санкції, передбачені цим Указом, застосовуються до осіб, зазначених у статті 1 цього Указу, органами державної податкової служби на підставі матеріалів проведених ними перевірок і подань державної контрольно-ревізійної служби, фінансових органів та органів Міністерства внутрішніх справ України в установленому законодавством порядку та в розмірах, чинних на день завершення перевірок або на день одержання органами державної податкової служби зазначених подань.
Відповідно до п. 17 Вимог щодо реалізації фіскальних функцій реєстраторами розрахункових операцій для різних сфер застосування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 2002 р. N 199, чек Z-звіту повинен містити, зокрема, загальний підсумок розрахункових операцій за реалізовані товари /надані послуги/ з розбивкою за формами оплати.
Крім того, відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, органи державної податкової служби, як державні органи, зобов'язані діяти лише у рамках, повноважень способом та з дотриманням процедури, що визначена спеціальними законами.
Відповідно до ст. 16 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», контролюючі органи мають право відповідно до законодавства здійснювати планові або позапланові перевірки осіб, які підпадають під дію цього Закону.
Таким чином законодавством, відповідно до якого контролюючі органи мають право проводити перевірки є, зокрема, Закон України «Про державну податкову службу в Україні»від 04 грудня 1990 року № 509-ХІІ. Відповідно до ст. 11-1 вказаного Закону, перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»вважаються позаплановими. Позапланова виїзна перевірка може здійснюватися лише на підставі рішення суду.
Відповідно до ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», позаплановими перевірками вважаються також: перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Таким чином, перевірка, що проводилась на підприємстві позивача 02.04.2007 року представниками ДПА у Львівській області не може вважатися плановою, а є позаплановою виїзною перевіркою.
Однак, неточність при визначенні характеру перевірки не може вплинути на факт наявності порушення чинного законодавства, що визнаний у поясненні відповідальною особою позивача, яке отримано представниками відповідача під час проведення перевірки.
Як вбачається із матеріалів перевірки (акт від 02.04.2007 року № 023646), ревізорами ДНА у Львівській області встановлено факт не оприбуткування позивачем 31.03.2007 року в Книзі обліку розрахункових операцій готівкових коштів в сумі 22317,45 грн. На момент проведення перевірки відповідний запис в КОРО за 31.03.2007 року був відсутній.
Відповідно до Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року №637, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 р за №40/10320, оприбуткування готівки - проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій.
Відповідно до п. 2.6. Положення про ведення касових операцій у національній валюті України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637, уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно /у день отримання готівкових коштів/ та у повній сумі оприбутковуватись. У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО.
Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.
У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).
Таким чином, наведені вище норми законодавства передбачають обов'язок ведення обліку готівки отриманої суб'єктом господарювання як шляхом проведення її через РРО, так і шляхом внесення відповідних відомостей в КОРО. Зважаючи на доводи представника позивача, що наведені в судовому засіданні щодо наявності вклеєного денного звіту РРО, що свідчить ніби-то про належний облік (оприбуткування готівки), слід зазначити, що оприбуткуванням готівки, виходячи із вищенаведених норм, є заповнення відомостей про розрахункові операції у графи КОРО, які передбачені у даній Книзі.
Тому, виходячи із викладеного вище, в даному випадку при проведенні перевірки позивача правомірно зроблено висновок про неоприбуткування позивачем суми готівки 22317,45 грн.
Заперечуючи доводи позивача щодо відсутності факту порушення порядку обліку готівки 31.03.2007 р. у зв'язку з необлікуванням такої, відповідач наголошує, що позивач свої доводи в цій частині обґрунтовує тим, що Z-звіт за 31.03.2007 року в КОРО був підклеєний, що вже вказує на належний облік готівки. Однак, наведена вище норма Положення № 637 вказує про оприбуткування готівки здійснюється шляхом її обліку у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК) Тобто підклеєний чек є лише підставою обліку, а отже сам факт підклеєння Z-звіту де не є фактом обліку готівки. Фактом оприбуткування готівки є факт внесення в КОРО відомостей про суму готівки, яка відображена в Z-звіті за відповідний день, що прямо вбачається із самої форми КОРО, затвердженої Наказом Державної податкової адміністрації України від 1 грудня 2000 року № 614, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 5 лютого 2001 року за № 106/5297, яким встановлено порядок реєстрації та ведення книг обліку розрахункових операцій і розрахункових книжок.
Таким чином, Порядком реєстрації та ведення книг обліку розрахункових операцій і розрахункових книжок № 614 прямо передбачено, що обліком готівки є внесення даних про суму готівки в Розділі 2 КОРО, який так і називається «Облік руху готівки та сум розрахунків".
Як вбачається із КОРО позивача, відомості про готівкові надходження за 31.03.2007 року в Розділ 2 не були внесені, що вказує на відсутність належного обліку находження коштів за вказаний день, а отже, виходячи із п.2.6 Положення № 637) її неоприбуткування.
2. Щодо доводів позивача про неврахування інспекцією обставин про отримання 31.03.2007 року готівки в сумі лише в сумі 7959,35 грн., що на думку ТзОВ «Фокстрот" виходячи із ст 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" могло б стати підставою для застосування штрафу лише в сумі 39796,75 грн.
Доводи позивача в цій частині є обґрунтованими, оскільки згідно п.п.1.1 п.1 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 року N 327, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 р. за N 925/11205 (із змінами і доповненнями) (надалі -Порядку 327), цей Порядок розроблено відповідно до вимог Закону України "Про державну податкову службу в Україні" для застосування посадовими особами органів державної податкової служби при оформленні матеріалів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, суб'єктами господарювання - юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами (далі - суб'єкти господарювання).
Згідно п.п.1.7 п.1 Порядку 327, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.
Згідно п.п.2.3.2 п.2 Порядку 327, за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно:
висвітлити показники, які відображаються суб'єктом господарювання у податковій та іншій звітності, та фактичні показники, виявлені у ході перевірки на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку суб'єкта господарювання у розрізі періодів у грошових одиницях, передбачених звітністю;
у разі виявлення розбіжностей чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті нормативно-правових актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) фінансово-господарської діяльності платника податків, в якому дане порушення здійснено, при цьому додати до акта письмові пояснення посадових осіб суб'єкта господарювання щодо встановлених порушень;
зазначити первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (навести кореспонденцію рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення;
у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити перелік цих документів. При цьому до акта перевірки додаються пояснення посадових осіб або інших працівників суб'єкта господарювання (у межах їх компетенції), що перевіряється, щодо відсутності первинних та інших документів;
у разі відмови посадових осіб суб'єкта господарювання надати перевіряючим письмові пояснення щодо встановлених порушень та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, факти відмови відобразити в акті.
Отже, ревізорам ДПА у Львівській області при проведенні перевірки слід було дослідити яка сума саме готівкових коштів була отримана позивачем у день встановлення факту порушення, що стало підставою для винесення рішення, скасування якого є предметом позову, а посилання відповідача на наявність у позивача можливостей для подання заперечень на акт та спростування підстав застосування штрафних санкцій у відповідній сумі до винесенні спірного рішення, не є підставою для визнання в повній мірі правомірності дій відповідача.
Відповідно ж до Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки», у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу, зокрема, за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.
Крім того, відповідно до ст.11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», позапланова виїзна перевірка може здійснюватися як на підставі рішення суду, так і за рішенням керівника податкового органу.
Адже, відповідно до ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», позаплановими перевірками вважаються також перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
При винесенні спірного рішення відповідач діяв на підставі Закону України «Про державну податкову службу в Україні»та Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»як суб'єкт владних повноважень.
Відповідно до ст. 17 КАС України, спори юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень, щодо оскарження його рішень належать до компетенції адміністративних судів. Відповідно до п. 6 прикінцевихта перехідних положень КАС України, до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно ч.1 ст.9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч.2 ст.9 КАС України, суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно ч.3 ст.9 КАС України, суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч.4 ст.9 КАС України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, Закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Згідно ст. 70 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно із ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову. Однак, відповідач у встановленому законом порядку не в повній мірі довів правомірність своєї оспорюваної поведінки.
Враховуючи викладене, виконавши вимоги процесуального права, всебічно і повно перевіривши обставини справи в їх сукупності, дослідивши представлені сторонами докази, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, згідно розяснень Пленуму Верховного Суду України, вказаних у пункті 1 Постанови від 29 грудня 1976 року № 11 “Про судові рішення» суд прийшов до висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Фокстрот» (м. Львів) до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова (м. Львів) в частині скасування рішення № 0001642380/0/8860 від 17.04.2007 р. щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 71 790 (сімдесят одна тисяча сімсот дев'яносто) грн. 50 коп. є обгрунтованим і підлягає до задоволення.
В решті частині позовних вимог слід відмовити.
Згідно ст. 87 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать:
1) витрати на правову допомогу;
2) витрати сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду;
3) витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз;
4) витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів на місці та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи.
Сплата витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу нормами Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено.
Згідно п.п. 1, 2 ч.3 р.VІІ Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України, до набрання чинності законом, який регулює порядок сплати і розміри судового збору:
судовий збір при зверненні до адміністративного суду сплачується у порядку, встановленому законодавством для державного мита;
розмір судового збору визначається відповідно до підпункту "б" пункту 1 статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", та становить 0,2 неоподаткованого мінімуму доходів громадян, тобто 3,4 грн.
Згідно представленого позивачем суду платіжного доручення № 1414 від 24.05.2007 р., останнім сплачено 3,40 грн. судового збору.
Згідно ч.1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Згідно ч.3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Враховуючи наведене вище, керуючись ст.ст. 19, 58, 61 Конституції України, ст.ст. 2, 16 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»(із наступними змінами та доповненнями), ст.ст. 11, 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»(із наступними змінами та доповненнями), ст.ст. 2, 4, 6, 7, 9, 10, 11, 17, 48, 69, 70, 71, 86, 87, 89, 94, 107,112, 120, 122, 123, 124, 138, 139, 140, 151, 152, 153, 154, 157, 158, 159, 160, 161, 162, 163, п. 3 розділу VII Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Позовні вимоги задоволити частково.
2. Рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова (м. Львів) № 0001642380/0/8860 від 17.04.2007 р. в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 71 790 (сімдесят одна тисяча сімсот дев'яносто) грн. 50 коп. -скасувати.
3. Стягнути з Державного бюджету України у встановленому законом порядку на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Фокстрот» (м. Львів) (79058; м. Львів, пр-т Чорновола, 45, код ЄДРПОУ 25554745, інші реквізити відсутні) -2 (дві) грн. 19 коп. сплаченого державного мита.
4. Виконавчий лист видати відповідно до ст. ст. 258, 259 КАС України.
Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена в строк та в порядку, передбаченому ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Пазичев В.М.