Справа №:755/6436/24
Провадження №: 2/755/4498/24
"01" травня 2024 р. м. Київ
Суддя Дніпровського районного суду м. Києва САВЛУК Т.В., вивчивши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 , в інтересах малолітньої ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - Служба у справах дітей та сім'ї Дніпровського районної в місті Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав,-
ОСОБА_1 , діючи в інтересах малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 з вимогами: «Позбавити ОСОБА_3 батьківських прав відносно малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ».
Вивчивши матеріали позовної заяви та долучені до неї додатки на предмет дотримання вимог цивільного процесуального законодавства при зверненні з цим позовом до суду, суддя приходить до наступних висновків.
Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданнями цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. (ч.ч. 1, 2 статті 2 Цивільного процесуального кодексу України)
Відповідно до статті 30 Цивільного кодексу України цивільну дієздатність має фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними.
Цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільні справа і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов'язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання.
Відповідно до частини першої та другої статі 59 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що права, свободи та інтереси малолітніх осіб віком до чотирнадцяти років, а також недієздатних фізичних осіб захищають у суді відповідно їхні батьки, усиновлювачі, опікуни чи інші особи, визначені законом.
Права, свободи та інтереси неповнолітніх осіб віком від чотирнадцяти до вісімнадцяти років, а також осіб, цивільна дієздатність яких обмежена, можуть захищати у суді відповідно їхні батьки, усиновлювачі, піклувальники чи інші особи, визначені законом. Суд може залучити до участі в таких справах неповнолітню особу чи особу, цивільна дієздатність якої обмежена.
Згідно зі статтею 165 Сімейного кодексу України визначено, що право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Згідно з п. 3 та п.13 Порядку здійснення органами опіки та піклування діяльності, пов'язаної з захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року № 866 (зі змінами та доповненнями), - органами опіки та піклування є районні, районні в м. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчі органи міських, районних в містах, сільських, селищних рад, які відповідно до законодавства здійснюють діяльність по наданню статусу дитині - сироті і дитині, позбавленому батьківського піклування, влаштування дітей-сиріт і дітей позбавлених батьківського піклування, встановлення опіки та піклування над дітьми сиротами і дітьми, позбавленими батьківського піклування, по захисту особистих, майнових і житлових прав дітей.
Облік дітей, які залишились без батьківського піклування, здійснює служба у справах дітей за місцем проживання батьків дитини або одного з них, з яким проживала дитина до настання обставин, за яких вона залишилася без піклування батьків, незалежно від місця виявлення дитини, а дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, - служба у справах дітей за місцем походження дитини.
У разі коли батьки дитини або місце їх проживання невідомі, дитина, яка залишилась без батьківського піклування, береться на облік у службі у справах дітей за місцем виявлення дитини або місцем розташування закладу охорони здоров'я, в якому дитину залишили.
Облік дітей, розлучених із сім'єю, веде служба у справах дітей за місцем виявлення дитини.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 185 Цивільного процесуального кодексу України заява повертається у випадках, коли: заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.
З огляду на вищевикладене, встановлено, що заяву про позбавлення батьківських прав подано та підписано особою, яка не відноситься до переліку осіб, які мають право на звернення з цим позовом до суду в розумінні положень ст. 165 Сімейного кодексу України, разом з тим до позову не долучено належних та допустимих доказів, які мали підтвердити наступні факти, що позивач ОСОБА_1 є опікуном малолітньої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наявне рішення служби у справах дітей та сім'ї про надання малолітній дитині статусу дитини, яка залишилась без батьківського піклування, як і відсутні докази щодо близьких родинних стосунків між позивачем та малолітньою дитиною (не долучено документи родичів за походженням), фактичного місця проживання малолітньої дитини та її правовий статус на час подання даного позову до суду, що є підставою для повернення позовної заяви позивачу відповідно до положення п. 1 ч. 4 ст. 185 ЦПК України.
Частиною 7 ст. 185 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.
На підставі викладеного та керуючись статями 59, 185, 354 Цивільного процесуального кодексу України,-
Позовну заяву ОСОБА_1 , в інтересах малолітньої ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - Служба у справах дітей та сім'ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації про позбавлення батьківських прав, - повернути позивачу.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.