Справа № 308/2341/24
01 травня 2024 року м. Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
за участі учасників судового провадження:
прокурора ОСОБА_3 ,
потерпілої ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області матеріали кримінального провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023071170000893 від 11.12.2023 за обвинуваченням:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Ужгорода Закарпатської області, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, не одруженого, який зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.126-1 Кримінального кодексу України -
Встановлено, що ОСОБА_5 у період часу з 05 квітня 2023 року по 27 листопада 2023 року включно, перебуваючи за місцем проживання, що за адресою: АДРЕСА_1 , маючи прямий умисел на заподіяння психологічного страждання, на ґрунті неприязних відносин, систематично вчиняв психологічне насильство над своєю матір'ю - ОСОБА_4 , що призвело до психологічних страждань та погіршило якість життя потерпілої особи.
Зокрема, 05 квітня 2023 року, близько 01 години, ОСОБА_5 , перебуваючи за місцем проживання, що за адресою: АДРЕСА_1 вчинив відносно своєї матері ОСОБА_4 дії психологічного насильства, що проявилось в образі нецензурною лайкою, пошкодженні дверей у будинку.
Окрім цього, 20 травня 2023 року о 03 годині 30 хвилин, ОСОБА_5 , за місцем проживання, що за адресою: АДРЕСА_1 вчинив відносно своєї матері ОСОБА_4 домашнє насильство, що проявилось в образі нецензурною лайкою, погрозі фізичною розправою, пригнічуванні честі та гідність потерпілої.
Окрім цього, 30 серпня 2023 року о 13 годині 30 хвилин, ОСОБА_5 , перебуваючи за місцем проживання, що за адресою: АДРЕСА_1 вчинив відносно своєї матері ОСОБА_4 домашнє насильство, а саме: виражався в її адресу нецензурною лайкою та погрожував фізичною розправою у формі висловлювання нецензурними словами, погрозах фізичною розправою, внаслідок чого завдано шкоди психологічному здоров'ю потерпілої особи.
ОСОБА_5 , усвідомлюючи, що його мати ОСОБА_4 нічого зробити не може, через її боязнь до сина та переживання за себе, вчергове, 27 листопада 2023 року, близько 20 години 20 хвилин, перебуваючи за вищевказаним місцем проживання, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, вчинив відносно своєї матері ОСОБА_4 домашнє насильство, що проявилось у тому, що ОСОБА_5 словесно, грубо висловлювався в сторону матері нецензурними словами, погрожував фізичною розправою, заводив в будинку бензопилу, чим заподіяв шкоду психічному здоров'ю ОСОБА_4 , про що остання, не витримавши такого відношення до себе подала відповідну заяву про вчинення кримінального правопорушення.
Отже, вищевказаними насильницькими діями, ОСОБА_5 заподіяв ОСОБА_4 ряд систематичних психологічних страждань, що завдали шкоди їх психічному здоров'ю та погіршили якість життя.
Вказані дії ОСОБА_5 кваліфіковано як кримінальне правопорушення, передбачене ст. 126-1 КК України, а саме: умисне, систематичне вчинення психологічного насильства щодо особи, з якою винний перебуває у близьких відносинах, що призводить до психологічних страждань та погіршення якості життя потерпілої особи.
Будучи допитаним в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК України, визнав повністю, надав покази, підтвердив обставини вчинення кримінального правопорушення, щиро розкаявся у вчиненому.
Крім повного визнання своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення, ОСОБА_5 просив суд визнати недоцільним дослідження доказів, так як повністю погоджується з досудовим розслідуванням справи.
Також обвинувачений ОСОБА_5 в судовому засіданні зазначив, що події, зазначені в обвинувальному акті дійсно мали місце, вказав, що був в нетверезому стані, нецензурно висловлювався в бік потерпілої, ображав її, між ними були конфлікти, внаслідок чого він довів потерпілу до нервового зриву. Зазначив, що не погрожував потерпілій і не вчиняв фізичного насильства. Після тих подій більше не ображав потерпілу, примирився з мамою, шкодує про вчинене.
Покази обвинуваченого ОСОБА_5 у судовому засіданні послідовні і логічні, а тому не викликають сумнівів суду у правильності розуміння нею змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності її позиції.
В судовому засіданні прокурор не заперечував проти розгляду справи в порядку, встановленому ст.349 КПК України та просив призначити обвинуваченому покарання у виді 150 годин громадських робіт та на підставі положень ст.90-1 КК України просив застосувати відносно ОСОБА_5 обмежувальний захід, що застосовується до осіб, які вчинили домашнє насильство у вигляді направлення для проходження програми для кривдників строком до 3 місяців.
В судовому засіданні потерпіла підтримала позицію прокурора.
За таких обставин, суд переконавшись, що учасники процесу, вірно розуміють зміст обставин провадження, відсутності сумнівів в добровільності їх позицій, у відповідності до вимог ч. 3 ст. 349 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України), визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого, дослідженням зібраних досудовим слідством матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого, тих, що стосуються вирішення питання про долю речових доказів,а також інших доказів, в яких викладені та посвідчені відомості, що мають значення для встановлення фактів і обставин даного кримінального провадження.
Заслухавши думку учасників судового провадження, роз'яснивши їм зміст ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці обставини в апеляційному порядку, суд визнає недоцільним дослідження доказів щодо цих обставин і визнає фактичні обставини доведеними наявними у матеріалах кримінального провадження доказами.
Тож, враховуючи наведене, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, у межах ч. 3 ст. 349 КПК України, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, приходить до висновку про повну доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину) передбаченого ст.126-1 КК України, за обставин, встановлених судом.
Суд кваліфікує дії ОСОБА_5 з ст. 126 КК України, тобто останній вчинив умисне, систематичне психологічне насильство щодо особи, з якою винний перебуває у близьких відносинах, що призводить до психологічних страждань та погіршення якості життя потерпілої особи.
При призначенні покарання суд дотримується вимог кримінального закону, зокрема ст.65 КК України, та принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, відповідно до яких слід враховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.
Водночас, згідно з ч.2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.
У рішенні «Бемер проти Німеччини» від 03 жовтня 2002 року Європейський суд з прав людини зазначає, що кримінальний суд має враховувати особу засудженого, його стаж злочинної діяльності, обставини скоєного ним злочину, його поведінку після злочину, умови його життя та наслідки, яких можна очікувати в зв'язку з відстрочкою.
Так, обставиною, що пом'якшує покарання ОСОБА_5 під час досудового розслідування є щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Обставин, що обтяжують покарання, відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.
Суд враховує, що обвинувачений на обліках в лікувальних закладах не перебуває, має постійне місце реєстрації та проживання, його спосіб життя, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення (злочину), а саме: його класифікацію за ст. 12 КК України як нетяжкий злочин, особливості й обставини вчинення: форму вини, мотив і мету, спосіб, стадію вчинення, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали; поведінку під час та після вчинення злочинних дій.
При таких обставинах суд вважає доцільним призначення обвинуваченому покарання в межах санкції статті, що обвинуваченому слід призначити покарання в межах санкції статті, без ізоляції від суспільства, у вигляді громадських робіт, і вважає недоцільним призначення йому більш суворого покарання.
При цьому, суд переконаний, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України, дана міра покарання є достатньою для виправлення обвинуваченого та попередження нових кримінальних правопорушень.
Разом з тим, ст. 24 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» (далі - Закон) передбачені спеціальні заходи щодо протидії домашньому насильству.
Пунктом 4 ч. 1 ст. 24 вказаного Закону передбачено направлення кривдника на проходження програми для кривдників.
Згідно ч. 6 ст. 28 Закону кривдника може бути направлено судом на проходження програми для кривдників на строк від трьох місяців до одного року.
Враховуючи систематичність вчинення домашнього насильства по відношенню до потерпілої, суд приходить до висновку, що в інтересах потерпілого від злочину, пов'язаного з домашнім насильством необхідно застосувати до обвинуваченого обмежувальний захід, поклавши на нього обов'язок, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 91-1 КК України, а саме, направити ОСОБА_5 для проходження програми для кривдників.
Відповідно до ч.1 ст. 28 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» суб'єктами, відповідальними за виконання програм для кривдників є місцеві державні адміністрації та органи місцевого самоврядування.
Оскільки суд дійшов висновку про призначення обвинуваченому ОСОБА_5 покарання, не пов'язаного з позбавленням волі та застосовує до нього обмежувальний захід згідно п. 5 ч.1 ст. 91-1 КК України терміном на 3 місяці, виконання програми для кривдників, слід покласти на орган місцевого самоврядування за місцем проживання кривдника.
Запобіжний захід обвинуваченій не обирався та підстав для його обрання до набрання вироком законної сили не встановлено.
Цивільний позов у провадженні не заявлено.
Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовані.
Процесуальні витрати у кримінальному провадженні - відсутні.
Речові докази - відсутні.
На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 349, 374, 376, 395 КПК України, суд -
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 Кримінального кодексу України і призначити йому покарання за ст. 126-1 Кримінального кодексу України у вигляді ста п'ятдесяти годин громадських робіт.
На підставі п. 5 ч.1 ст. 91-1 КК України, застосувати до ОСОБА_5 обмежувальний захід у вигляді направлення для проходження програми для кривдників строком на 3 (три) місяці, виконання якої покласти на Баранинську сільську раду Ужгородського району Закарпатської області.
Роз'яснити ОСОБА_5 , що умисне невиконання обмежувальних заходів, передбачених статтею 91-1 цього Кодексу, або умисне невиконання обмежувальних приписів, або умисне ухилення від проходження програми для кривдників особою, щодо якої такі заходи застосовані судом, є підставою для притягнення засудженого до кримінальної відповідальності за ст. 390-1 КК України.
Вирок може бути оскаржений, з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Закарпатського апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченим, та прокурору.
Головуючий суддя ОСОБА_1