Справа №:755/4407/24
Провадження №: 1-кп/755/919/24
"25" квітня 2024 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
секретарів судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши в залі суду в м. Києві у відкритому судовому засіданні клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого, у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024100040000130 від 11 січня 2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, у зв'язку з примиренням винного з потерпілим,
за участю учасників судового провадження:
прокурора ОСОБА_5 ,
потерпілого ОСОБА_6 ,
представника потерпілого ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_8 ,
12 березня 2024 року до Дніпровського районного суду м. Києва надійшов обвинувальний акт по кримінальному провадженню № 12024100040000130 від 11.01.2024 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 13 березня 2024 року у вказаному кримінальному провадженні призначено підготовче судове засідання.
05 квітня 2024 року ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва кримінальне провадження призначено до судового розгляду, прийнято до розгляду в даному кримінальному провадженні цивільний позов потерпілого ОСОБА_6 про стягнення коштів; відмовлено у задоволенні клопотання потерпілого (цивільного позивача) ОСОБА_6 про накладення арешту на майно з метою забезпечення цивільного позову; призначено обвинуваченому ОСОБА_4 захисника з числа адвокатів Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у м. Києві.
23 квітня 2024 року до суду надійшло клопотання потерпілого ОСОБА_6 про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого ОСОБА_4 у зв'язку з примиренням з потерпілим.
Крім того, разом з клопотанням подано Угоду від 18.04.2024 укладену між обвинуваченим ОСОБА_4 та потерпілим ОСОБА_6 , згідно якої сторони визнають, що загальний розмір моральної шкоди та шкоди завданої життю та здоров'ю потерпілого, внаслідок злочину (ДТП), вчиненого обвинуваченим, становить 2 500 (дві тисячі п'ятсот) доларів США; обвинувачений беззаперечно визнає свою вину в ДТП та відшкодовує потерпілому суму коштів, зазначену в п. 4, в рахунок відшкодування завданої шкоди життю та здоров'ю, моральної шкоди та будь-якої іншої шкоди, яка була завдана потерпілому внаслідок ДТП, крім матеріальних збитків, пов'язаних із пошкодження транспортного засобу» ГАЗ 33023-14», д.н.з. НОМЕР_1 (VIN - НОМЕР_2 ). Додатково, сторони погодили, що обвинувачений компенсує потерпілому витрати на професійну правничу (правову) допомогу, що складають 19 000 (дев'ятнадцять тисяч) гривень. Сторони погодили, що в разі звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності та закриття кримінального провадження, дана сума є фіксованою і подальші витрати на професійну правничу (правову) допомогу обвинуваченим не відшкодовуються. Оскільки, цивільно-правова відповідальність водія «RENAULT MASTER», д.н.з. НОМЕР_3 на момент ДТП була застрахована у ТДВ «Страхова компанія «Альфа-гарант» згідно полісу № 216317434, матеріальні збитки, пов'язані із пошкодженням транспортного засобу «ГАЗ 33023-14», д.н.з. НОМЕР_1 , потерпілий буде в подальшому вимагати зі Страховика - ТДВ «СК «АЛЬФА-ГАРАНТ» а до обвинуваченого, в даній частині завданих збитків, претензій не має.
У судовому засіданні захисник обвинуваченого ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_8 підтримав подане клопотання, просив його задовольнити у зв'язку з примиренням винного з потерпілою мотивуючи його тим, що обвинувачений повністю визнає вину у вчиненні кримінального правопорушення, щиро кається, примирився з потерпілим та відшкодував йому завдані збитки.
Обвинувачений ОСОБА_4 визнав вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, всі фактичні обставини справи, та просив задовольнити клопотання потерпілого, оскільки з потерпілим він примирився, моральну шкоду відшкодував.
Представник потерпілого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 не заперечував проти задоволення клопотання, підтвердив обставини щодо відшкодування шкоди.
Потерпілий ОСОБА_6 підтримав свого представника, просив задовольнити клопотання, оскільки з обвинуваченим вони примирились, останній відшкодував йому моральну шкоду та витрати на правову допомогу, що підтверджується укладеною між ними угодою. Враховуючи ці обставини, просив залишити без розгляду цивільний позов до обвинуваченого ОСОБА_4 .
Прокурор також не заперечував щодо задоволення клопотання.
Суд, заслухавши клопотання, думку учасників судового засідання, ознайомившись з матеріалами кримінального провадження, а також долученими матеріалами до кримінального провадження, дійшов такого висновку.
З матеріалів вбачається, що 08.12.2023 приблизно о 06 год 40 хв, ОСОБА_4 , керуючи автомобілем марки «Renault Master» д.н.з. НОМЕР_4 , рухався по третій смузі руху, проїзної частини просп. Соборності з боку мосту «Патона» в напрямку вул. Євгена Сверстюка в м. Києві.
Проїзна частина просп. Соборності має три смуги руху в напрямку мосту «Патона», та три смуги руху в бік вул. Є. Сверстюка в м. Києві, по середині мається реверсивна смуга руху котра розділяє потоки по якій рух був заборонений в обох напрямках, також наявна горизонтальна дорожня розмітка 1.5 та 1.9 ПДР України.
Під час руху водій ОСОБА_4 допустив порушення вимог п. 12.1 Правил дорожнього руху України:
- п.12.1 ПДР України - під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.
Порушення вище вказаних вимог з боку водія ОСОБА_4 , виразилось в тому, що він, керуючи автомобілем марки «Renault Master» д.н.з. НОМЕР_4 , проїхавши приблизно 200 метрів від мосту «Патона», не врахував дорожню обстановку, а саме те, засніжену проїзну частину, в подальшому ОСОБА_4 , наїхавши лівими колесами керованого ним автомобіля на засніжену частину дороги, втратив контроль над керуванням автомобіля внаслідок чого його автомобіль змінив напрямок свого руху ліворуч, виїхав спочатку на реверсивну смугу, та в подальшому на смугу зустрічного руху, при цьому водій ОСОБА_4 не переконався, що це буде безпечно та не створить перешкод, або небезпеки іншим учасникам руху, в результаті чого водій ОСОБА_4 здійснив зіткнення передньою правою боковою частиною керованого ним автомобіля марки «Renault Master» д.н.з. НОМЕР_4 , з лівою передньою частиною автомобіля марки «ГАЗ 33023-14» д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , котрий в той час рухався в середній смузі руху по просп. Соборності зі сторони вул. Є. Сверстюка в бік мосту «Патона» в м. Києві. Внаслідок зіткнення автомобіль марки «Renault Master» д.н.з. НОМЕР_4 декілька разів розвернуло навколо своєї осі, після чого він зупинився перпендикулярно між першою та другою смугами руху зустрічного напрямку, а автомобіль марки «ГАЗ 33023-14», д.н.з. НОМЕР_1 відкинуло в праву сторону, де він здійснив наїзд на металевий колесо відбійник. В результаті зіткнення зазначених вище транспортних засобів водій ОСОБА_6 отримав тілесні ушкодження та був доставлений до медичного закладу.
Причиною виникнення даної дорожньо-транспортної пригоди, з технічної точки зору, є невідповідність дій водія автомобіля «Renault Master» д.н.з. НОМЕР_4 ОСОБА_4 вимогам пункту 12.1 Правил дорожнього руху України.
В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди водій потерпілий ОСОБА_6 отримав середньої тяжкості тілесні ушкодження у вигляді закритої травми правого променево-зап'ясткового суглобу - лінійний перелом дистального епіметафізу правої променевої кістки без зміщення уламків.
Порушення вказаних пунктів Правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_4 знаходяться в причинно-наслідковому зв'язку з наслідками дорожньо-транспортної пригоди, а саме заподіяння водію ОСОБА_6 тілесних ушкоджень середньої тяжкості.
Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.
Згідно ч. 3 ст. 288 КПК України суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Відповідно до положень ст. 46 КК України особа, яка вперше вчинила кримінальний проступок або необережний нетяжкий злочин, крім корупційних кримінальних правопорушень, кримінальних правопорушень, пов'язаних з корупцією, порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона примирилася з потерпілим та відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду.
Згідно з ч. 4 ст. 286 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, сторона кримінального провадження звернеться до суду з клопотанням про звільнення від кримінальної відповідальності обвинуваченого, суд має невідкладно розглянути таке клопотання.
При вирішенні клопотання суд враховує те, що ОСОБА_4 раніше не судимим (згідно вимоги про судимість від 14 лютого 2024 року), обвинувачується у вчиненні нетяжкого злочину (відповідно до ст. 12 КК України), відшкодував потерпілому збитки за завдану моральну шкоду та витрати на правничу допомогу у повному обсязі та примирився з ним, не заперечує проти закриття кримінального провадження у зв'язку з його примиренням з потерпілим.
Крім того, судом встановлено те, що обвинувачений та потерпілий, за вище викладених обставин, дійсно примирилися.
Питання відшкодування моральних збитків потерпілому врегульоване, на що прямо вказує укладена між потерпілим ОСОБА_6 та обвинуваченим ОСОБА_4 угода від 18.04.2024.
ОСОБА_6 відповідає критеріям потерпілого у кримінально-правовому розумінні, позаяк є особою, якій кримінальним правопорушенням безпосередньо заподіювалася фізична шкода, тобто право на примирення реалізоване належним суб'єктом у розумінні підходів сформованих ВПВС у справі №439/397/17.
Порушень КПК України, зокрема § 2 - звільнення особи від кримінальної відповідальності, та КК України, які б слугувати передумовою для відмови у задоволенні цього клопотання у судовому засіданні судом не встановлено.
Таким чином, судом встановлено, що це клопотання в повній мірі відповідає вимогам Кримінального процесуального кодексу України, Кримінального кодексу України та закону.
За таких обставин, беручи до уваги вказані правові норми та особу обвинуваченого у їх сукупності, суд вважає, що клопотання підлягає задоволенню, враховуючи наявність обставин передбачених ст. 46 КК, а тому останній підлягає звільненню від кримінальної відповідальності, у зв'язку з примиренням з потерпілим, а кримінальне провадження - закриттю.
Питання процесуальних витрат урегульовано відповідно до положень Глава 8. Процесуальні витрати КПК України, шляхом їх стягнення з обвинуваченого, у т.ч. з урахуванням того, що Велика Палата Верховного Суду (постанова від 17 червня 2020 року у справі № 598/1781/17), зробила висновок про те, що КПК не обмежує процесуальної форми вирішення питання щодо розподілу процесуальних витрат виключно обвинувальним вироком та зазначила, що суд повинен вирішити питання про розподіл процесуальних витрат у будь-якому рішенні, яким завершується розгляд кримінального провадження по суті, у тому числі й в ухвалі про закриття кримінального провадження у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
З наведеного видно, що своїм рішенням Велика Палата Верховного Суду вказала про необхідність вирішення судом питання про розподіл процесуальних витрат у будь-якому рішенні, яким завершується розгляд кримінального провадження по суті. Однак цей висновок не містить орієнтирів стосовно того, в яких випадках і які саме процесуальні витрати стягуються з особи, кримінальне провадження щодо якої закрито, або з держави.
Проте, в цьому аспекті слід вказати, що Верховний Суд у постанові від 01 лютого 2024 року в справі № 930/497/23 зауважив, що, згідно з ч. 1 ст. 126 КПК, суд вирішує питання щодо процесуальних витрат у вироку суду або ухвалою.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 118 КПК України встановлено, що процесуальні витрати складаються, зокрема, із витрат, пов'язаних із залученням потерпілих, свідків, спеціалістів, перекладачів та експертів.
Процесуальні витрати виникають та пов'язані зі здійсненням кримінального провадження, є матеріальними витратами органів досудового розслідування, прокуратури, суду та інших учасників кримінального провадження.
Нереабілітуючі підстави закриття кримінального провадження означають, що стосовно особи зібрано достатньо доказів для підозри у вчиненні кримінального правопорушення, однак у силу певних обставин кримінальне провадження щодо цієї особи виключається.
Зазначена підстава дозволяє суду в більш спрощеній формі завершити кримінальне провадження. У разі згоди особи на завершення кримінального провадження у зазначеній формі, без використання своїх прав на доведення своєї невинуватості у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, всі процесуальні витрати, понесені органом досудового розслідування та пов'язані з розслідуванням кримінального провадження, повинна відшкодувати саме вона.
Отже, закриття кримінального провадження стосовно особи на нереабілітуючих підставах і застосування більш м'якої форми закінчення кримінального провадження, ніж обвинувальний вирок, не звільняє від сплати процесуальних витрат.
Згідно зі ст. 36 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» ВС забезпечує однакове застосування норм права судами різних спеціалізацій у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.
Реалізація цього завдання відбувається, зокрема, шляхом здійснення правосуддя, під час якого Верховний Суд у своїх рішеннях висловлює правову позицію щодо правозастосування, орієнтуючи в такий спосіб судову практику на однакове застосування норм права (див. п. 28 постанови ВС від 25 травня 2023 року в справі №457/885/22).
Відповідно до ч. 6 ст. 13 зазначеного Закону висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права. В ухвалі ВП ВС від 25 травня 2023 року в справі №722/594/22 Велика Палата наголосила, що висновок щодо застосування норми права - це не завжди чітко сформульований висновок у судовому рішенні Касаційного кримінального суду у формі постанови, у тому числі із заголовком «Висновок», це також правове обґрунтування одного чи кількох доводів касаційної скарги сторони кримінального провадження, викладене в судовому рішенні як у формі постанови, так і ухвали, за змістом якого цілком зрозумілою є правова позиція щодо застосування конкретної норми матеріального чи процесуального права.
Як наслідок, такі витрати в цій справі слід стягнути з особи, провадження щодо якої закрито.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_6 до обвинуваченого ОСОБА_4 про стягнення коштів (відшкодування моральної шкоди) залишити без розгляду, зважаючи на висловлену потерпілим позицію у судовому засіданні.
Питання щодо речових доказів у кримінальному проваджені, суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.
Керуючись ст. 284, 285, 288, 314 КПК України, ст. 46 КК України, суд
п о с та н о в и в :
клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024100040000130 від 11 січня 2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, у зв'язку з примиренням винного з потерпілим - задовольнити.
Звільнити ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 286 КК України у зв'язку із примиренням винного з потерпілим.
Кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12024100040000130 від 11 січня 2024 року, за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України - закрити.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_6 до обвинуваченого ОСОБА_4 про стягнення коштів (відшкодування моральної шкоди) - залишити без розгляду.
Речові докази у кримінальному провадженні, а саме: диск CD-Rз написом ДТП 08.12.2023 р., «Патона» просп. Соборності, м. Київ, на якому міститься відеозапис «Video 2024-01-16 at 19.00.14.mp4Video 2024-01-16 at 19.00.14.mp4», який зберігається у матеріалах кримінального провадження - залишити у матеріалах кримінального провадження;
автомобілі марки «Renault Master», д.н.з. НОМЕР_4 та марки «ГАЗ 33023-14» д.н.з. НОМЕР_1 , які під зберігальні розписки повернуті власникам - залишити у їх володінні.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта, а саме за проведення судово-медичної експертизи № 042-150-2024 від 09.02.2024 в розмірі 2 672 грн 00 коп.; за проведення автотехнічної експертизи № СЕ-19/111-24/9600-ІТ від 16.02.2024 у розмірі 3 029 грн 12 коп., а разом на загальну суму - 5 701 грн 12 коп.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом 7 днів з дня її оголошення через Дніпровський районний суд м. Києва.
Копію ухвали негайно вручити прокурору, потерпілому, його представнику, захиснику та обвинуваченому.
Визначити час проголошення повного тексту ухвали - 17 год 40 хв 30 квітня 2024 року.
Суддя ОСОБА_1