Справа № 307/3177/23
Провадження №1-кп/307/172/23
про продовження строку тримання під вартою
30 квітня 2024 року м. Тячів
Тячівський районний суд Закарпатської області в складі головуючого судді ОСОБА_1 , секретар судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , представника потерпілого ОСОБА_4 обвинуваченого ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Тячів кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 16 березня 2023 року за № 12023071160000179 про обвинувачення ОСОБА_5 ,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115, ч. 1 ст. 263 КК України,
В провадженні Тячівського районного суду Закарпатської області перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 16 березня 2023 року за № 12023071160000179 про обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115, ч. 1 ст. 263 КК України.
Ухвалою суду від 04 березня 2024 року продовжено обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 24 год. 00 хв. 02 травня 2024 року, без визначення розміру застави.
30 квітня 2024 року через канцелярію суду надійшло клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів. Клопотання мотивував тим, що наявні ризики передбачені п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які були підставою для застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу на даний час не відпали.
Зокрема, наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, обґрунтовується тим, що ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні злочинів, які відносяться до категорії тяжких та особливо тяжких, за які передбачена кримінальна відповідальність у виді позбавлення волі на строк від 3 до 7 років та від 7 до 15 років, а також ОСОБА_5 після вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК України, покинув місце події та намагався приховати факт вчиненого кримінального правопорушення та продовжив вживати дії щодо переховування до моменту виявлення його працівниками поліції.
Крім того, ОСОБА_5 з метою уникнення кримінальної відповідальності, може впливати шляхом підкупу, погроз, тиску на потерпілого та свідків з метою можливої зміни показів на його користь або відмови від дачі показів, оскільки ОСОБА_7 близько знайомий із свідками, а також факт неповідомлення свідками про кримінальне правопорушення, яким ОСОБА_5 повідомив, що наніс тілесні ушкодження потерпілому, вказують на те, що ОСОБА_5 перебуваючи на волі під час досудового розслідування, з урахуванням відомих йому обставин кримінального правопорушення та матеріалів кримінального провадження, зможе вступати у позапроцесуальні відносини із потерпілим та свідками, залякувати і схиляти їх до дачі неправдивих показань, що дає підстави вважати про наявність ризику передбачено п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України наявність ризику, а саме перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, обґрунтовується тим, що ОСОБА_8 будучи військовослужбовцем, користуючись умовами воєнного стану, зможе змінювати місце фактичного проживання та місце служби, чим ускладнюватиме проведення судового розгляду, або схиляти осіб, яким відомі обставини вчинення кримінальних правопорушень, щодо переховування останніх від суду, зміни ними місця фактичного проживання, виїзд за межі державного кордону, що унеможливить або ускладнить їх участь в судових засіданнях з метою встановлення обставин кримінального правопорушення.
Відповідно до п.5 ч. 1 ст. 177 КПК України наявність ризику вчинення інших кримінальних правопорушень обґрунтовується тим, що ОСОБА_5 вчинив кримінальні правопорушення під час проходження військової служби та у службовий час.
Окрім того, ОСОБА_5 , користуючись умовами воєнного стану, може
повторно вчиняти кримінальні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 263 КК
України, або інші правопорушення, оскільки в минулому обвинувачений
притягувався до кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 309, ч. 2 ст. 307, ч. 2
ст. 315, ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 129 КК України.
У зв'язку із викладеним, вважає, що більш м'який запобіжний захід, ніж тримання під вартою не зможе запобігти настанню вказаних ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
30 квітня 2024 року також через канцелярію суду надійшло клопотання захисника ОСОБА_6 про зміну запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_5 .. Клопотання мотивує тим, що ризики відповідно до ст.177 КПК України, в даному кримінальному провадженні відсутні або низькі, а саме: враховуючи стан здоров'я, наявності постійного місця проживання, немає жодних підстав стверджувати про наявність ризику переховування від правосуддя; усі речові докази та документи по справі зібрані, експертизи проведені, а речові докази вилучені, отже, відсутні ризики знищення доказів, оскільки такі досліджені безпосередньо під час судового розгляду; жодних підстав передбачати незаконний вплив на свідків немає, оскільки вони в повній мірі підтверджували версію сторони захисту під час досудового слідства; конкретних підстав передбачати перешкоджання іншим чином кримінальному провадженню немає; також немає жодних конкретних підстав стверджувати про наявність ризику вчинити інше кримінальне правопорушення станом на сьогоднішній день.
Вважає, що застосування запобіжного заходу відносно обвинуваченого у вигляді тримання під вартою є безпідставним, так як не має на меті запобігти ризикам, наведеним у ч. 1 ст. 177 КПК України. Обґрунтування ризиків вказаних у клопотанні слідчого, зокрема, ризику переховуватися від органів досудового розслідування тяжкістю вчинення злочину є неправомірним, оскільки згідно ст. 178 КПК України, тяжкість вчинення злочину с самостійною обставиною, яка повинна враховуватися судом при обранні запобіжного заходу. При цьому, у обґрунтування вказаного у клопотанні ризику ставиться не реальні наявні докази його існування, а домисли про його настання. Таким чином, враховуючи вищенаведене та той факт, що ОСОБА_5 , по місцю проживання характеризується позитивно, а також має на утриманні двох неповнолітніх дітей. З перших днів повномасштабного вторгнення російської федерації здійснює захист території України, отримав ряд поранень під час несення служби. Сам запобіжний захід тримання під вартою є не карою за скоєне, а засобом забезпечення виконання зобов'язань, і один тільки факт злочину, у скоєнні якого обвинувачується особа не с визначальним фактором і безумовною обставиною застосування даного запобіжного заходу.
Враховуючи вище викладе, просить змінити відносно обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжний захід із тримання під вартою на домашній арешту в нічний період доби.
В судовому засіданні прокурор підтримав раніше подане клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_7 , посилаючись на викладені у ньому обставини. В задоволенні клопотання захисника про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_5 просив відмовити.
Представник потерпілого ОСОБА_4 просив не продовжувати запобіжний захід, щодо обвинуваченого ОСОБА_7 , у зв'язку з відсутністю претензій потерпілого до обвинуваченого.
Захисник ОСОБА_6 в судовому засіданні підтримав раніше подане клопотання про зміну запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_5 та просив дане клопотання задовольнити. В задоволенні клопотання прокурора про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді триманні під вартою просив відмовити.
Обвинувачений ОСОБА_5 підтримав позицію захисника.
Вислухавши думку учасників судового провадження, з'ясувавши обставини заявленого клопотання, суд приходить до наступного висновку.
У відповідності до ч. 1 статті 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Згідно ч. 3 ст. 331 КПК України, за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ухвалою слідчого судді Тячівського районного суду Закарпатської області від 17 березня 2023 року відносно ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави строком на 60 днів до 16 травня 2023 року, який неодноразово продовжувався.
04 березня 2024 року ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області відносно ОСОБА_5 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави на строк до 02 травня 2024 року.
Відповідно до ч.1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 3 ст. 199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
Водночас ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. П.1 ст. 5 Європейської конвенції з прав людини визначає, що кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.
У кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься і в положеннях ст. ст. 177, 178, 183 КПК України.
Із матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_5 є військовослужбовцем, на даний час являється розлученим. Суд не володіє жодними належними доказами на підтвердження міцності його соціальних зв'язків. Лікарських протипоказань проти утримання обвинуваченого під вартою суду не надано.
Натомість, ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні тяжкого та особливо тяжкого злочину, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 3 до 7 років та від 7 до 15 років, що в свою чергу саме по собі може спричинити бажання обвинуваченого ухилитися від суду.
У межах зазначеного кримінального провадження свідки ще не допитані. Таким чином, перебуваючи на волі, обвинувачений може ухилитися від суду, матиме змогу вплинути на свідків.
Також судом враховується міра покарання, яка може бути призначена обвинуваченому у разі доведення його винуватості, а усвідомлення обвинуваченим цієї обставини, переконливо дає підстави вважати про існування наступних ризиків, а саме: можливість переховуватися від суду; незаконно впливати на потерпілого та свідків у даному кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення.
На підставі викладеного, а також враховуючи дані про обвинуваченого, в їх сукупності, суд приходить до висновку про доведеність прокурором у клопотанні ризиків передбачених пунктами 1,3,4,5 ч.1 ст.177 КПК України та недостатність застосування відносно нього більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою для запобігання вказаним ризикам, а тому клопотання прокурора слід задовольнити та продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави, а в задоволенні клопотання захисника про зміну запобіжного заходу на домашній арешт слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 177, 178, 194, 331, 371, 372 КПК України,
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 24 год. 00 хв. 28 червня 2024 року, без визначення розміру застави.
В задоволенні клопотання захисника ОСОБА_6 про зміну запобіжного заходу обвинуваченому на домашній арешт - відмовити.
Копію ухвали вручити обвинуваченому, захиснику, прокурору, направити уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.
Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення, а для особи, яка перебуває під вартою, в той же строк з моменту вручення їй копії ухвали.
Суддя ОСОБА_1