ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/5671/24
провадження № 4-с/753/47/24
"16" квітня 2024 р. Дарницький районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - Лужецької О.Р.,
при секретарі - Григораш Н.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність посадових осіб Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), заінтересована особа: Моторне (транспортне) страхове бюро України
ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаною скаргою, мотивуючи свої вимоги тим, що на виконанні у Дарницькому відділі державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебуває виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №753/18437/13 виданого 12.10.2015 р. Дарницьким районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь МТСБУ боргу в розмірі 16 075 грн. Вказує, що державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.
Посилається на те, що ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 13.04.2016 р. у задоволенні заяви МТСБУ про поновлення пропущеного строку для пред'явлення вищевказаного виконавчого листа до виконання - відмовлено, однак арешт накладений на майно боржника не знято, що стало підставою для звернення до суду з вказаною скаргою, в якій просив суд скасувати постанову державного виконавця про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.
Скаржник в судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи повідомлявся належним чином, заяви про відкладення розгляду справи не надав, причини неявки не повідомив.
Державний виконавець Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи повідомлявся належним чином, подав заяву про розгляд скарги без участі державного виконавця та надав копію матеріалів виконавчого провадження №49902393.
Представник заінтересованої особи МТСБУ в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду скарги заінтересована особа була повідомлена належним чином, причини неявки суду не відомі.
Оскільки неявка вказаних осіб в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги, суд в порядку, визначеному ч. 2 ст. 450 ЦПК України вважає за можливе розглянути скаргу за їх відсутності.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до частини 1 статті 447 Цивільного процесуального кодексу України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Встановлено, що 04.07.2013 року Дарницьким районним судом міста Києва ухвалено рішення, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України 16 075,90 грн.
Зазначене рішення суду не було оскаржено сторонами по справі та набрало законної сили 15 липня 2013 року.
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 20.11.2015 р. поновлено Моторному (транспортному) страховому бюро України строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання - виконавчого листа №753/4687/13 від 12.10.2015 року, виданого на підставі рішення Дарницького районного суду м. Києва від 04.07.2013 року, про стягнення з ОСОБА_1 , на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України 15846 грн. 50 коп., судові витрати в сумі 229 грн. 40 коп., а всього 16075 грн. 90 коп.
25.01.2016 року постановою державного виконавця ВДВС Дарницького РУЮ у місті Києві відкрито виконавче провадження №49902393, з примусового виконання виконавчого листа №753/18437/13, виданого 12.10.2015 р. Дарницьким районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 на користь МТСБУ боргу в розмірі 16 075 грн.
Вбачається, що виконавче провадження №49902393 було відкрито на підставі ухвали Дарницького районного суду м. Києва від 20.11.2015 р.
Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 13.04.2016 р. ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 20.11.2015 року - скасовано та постановлено нову ухвалу наступного змісту: У задоволенні заяви Моторного (транспортного) страхового бюро України про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого листа до виконання - відмовити.
08.11.2016 р. старшим державним виконавцем Дарницького РВ ДВС міста Києва ГТУЮ у місті Києві винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.
18.08.2020 р. начальник Дарницького РВ ДВС у місті Києві ЦМУ Міністерства юстиції (м. Київ) листом повідомив скаржника, що законні підстави для закінчення виконавчого провадження відсутні.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Обов'язковість виконання судових рішень закріплена також у конвенцією "Про захист прав та свобод людини", яка ратифікована Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» від 17.07.1997 року. Отже, її положення є обов'язковими для виконання Україною.
Стаття 6 вказаної Конвенції гарантує неухильність виконання рішення суду громадянами, юридичними особами та всіма органами влади України.
Тобто, рішення суду, яке набрало законної сили повинно бути виконано, а інші обставини щодо його невиконання суперечать основним принципам права і до уваги судом не приймаються. У протилежному випадку буде мати місце порушення принципу юридичної визначеності, що є одним із базових складових принципу верховенства права, визнаного Україною як на рівні Конституції, так і шляхом ратифікації Європейської Конвенції з прав людини. Судове рішення, яке підлягає обов'язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов'язок.
Суд враховує також позицію Європейського суду з прав людини, згідно якої право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок. У такому самому контексті відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту статті 1 Першого протоколу. Відповідно необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов'язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції (справа Юрій Миколайович Іванов проти України).
Орган виконавчої служби зобов'язаний вжити усіх заходів до виконання виконавчих документів, оскільки протилежний підхід взагалі знівелював би суть виконавчих документів.
Згідно із положеннями статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до частини першої статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.
Відповідно до положень частини четвертої статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону.
Частиною 5 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.
Суд враховує, що застосування державними виконавцями наданого їм широкого кола повноважень та законодавчо визначених механізмів, спрямованих на виконання судових рішень, входить до їх обов'язків, визначених статтею 18 Закону України "Про виконавче провадження", щодо вжиття передбачених цим Законом заходів для неупередженого, ефективного, своєчасного і повного вчинення виконавчих дій.
Аналіз норм Закону України "Про виконавче провадження" щодо підстав накладення арешту на майно боржника та зняття такого арешту дає підстави дійти висновку, що арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який виконавець має право застосувати для забезпечення реального виконання виконавчого документа, що відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" підлягає примусовому виконанню.
Водночас у разі повного виконання виконавчого документа та сплати витрат, пов'язаних з його примусовим виконанням, підстави для збереження чинності арешту майна боржника відсутні. (Висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 2/0301/806/11)
Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що станом на день розгляду скарги виконавче провадження не закінчено та перебуває на виконанні у Дарницькому ВДВС у місті Києві ЦМУ МЮ (м. Київ).
Належних доказів виконання виконавчого документа, скаржником не подано та не встановлено судом в ході розгляду справи.
Відповідно до ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Одним із основоположних принципів цивільного судочинстава є принцип змагальності сторін, в силу якого сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. При цьому кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У контексті положень одного із основоположних принципів цивільного судочинстава - принципу змагальності сторін вирішальним фактором є те, що суд не повинен нічого доказувати за своєю ініціативою, оскільки це - обов'язок сторін, які користуються рівними правами щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом переконливості цих доказів. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведеність.
Скаржник, відповідно до вимог ст.ст. 12, 81 ЦПК України не довів належними та допустимими доказами (ст. ст. 77, 78 ЦПК України), що державним виконавцем було порушено норми чинного законодавства щодо не зняття арешту з майна боржника, у зв'язку із чим скарга є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.
Відповідно до частини 3 статті 451 ЦПК України якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
На основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які посилались сторони, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку, що в задоволенні скарги ОСОБА_1 слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 447, 451 ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», суд -
В задоволенні скарги ОСОБА_1 на бездіяльність посадових осіб Дарницького відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), заінтересована особа: Моторне (транспортне) страхове бюро України - відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга на ухвали суду подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
СУДДЯ О.Р. ЛУЖЕЦЬКА