ЄУ№ 712/7067/23
Провадження №2/712/312/24
24 квітня 2024 року м. Черкаси
Соснівський районний суд м. Черкаси у складі головуючого судді Стеценко О.С., представника позивача за первісним позовом відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_1 , відповідача за первісним позовом позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 , представника відповідача за первісним позовом позивача за зустрічним позовом ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за первісним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна, за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про визнання права власності,
Стислий виклад позиції позивача за первісним позовом
Позивач за первісним позовом звернувся до суду з позовною заявою до відповідача, в якій просить здійснити поділ майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , а саме: трикімнатну квартиру загальною площею 57,3 кв. м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , визнати за ОСОБА_4 право власності на частину трикімнатної квартири загальною площею 57,3 кв. м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та стягнути з відповідача судові витрати у сумі 25 386,65 грн., з яких: 2 886,65 грн. - судовий збір, 22 500,00 грн. - витрати на професійну правничу допомогу.
У обґрунтування своїх вимог посилається на те, що позивач та відповідач з 09.11.2022 по 17.05.2023 перебували у шлюбі, який був зареєстрований відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) за актовим записом № 2615, що підтверджується свідоцтвом про шлюб НОМЕР_1 .
Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 17.05.2023 шлюб між сторонами розірвано. Шлюбні відносини між сторонами припинено.
Під час перебування у шлюбі подружжям було придбано за спільні кошти трикімнатну квартиру загальною площею 57,3 кв. м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується договором купівлі-продажу квартири від 14.01.2023, посвідченим приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Алексєєвим М.Ю., та заявою позивача від 11.01.2023 про надання згоди на купівлю квартири у спільну сумісну власність посвідченою приватним нотаріусом Покровського району Донецької області Дух І.О.
Вартість квартири за договором складає 577329,00 грн.
Після розлучення сторони не можуть дійти згоди щодо поділу спільного майна, зокрема зазначеної вище квартири.
Оскільки майно було придбане у період шлюбу, воно належить подружжю на праві спільної сумісної власності, тому позивач має намір поділити вищезазначене майно шляхом визначення за позивачем 1/2 частки квартири в порядку поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Стислий виклад заперечень відповідача за первісним позовом
Відзив на первісну позовну заяву відповідачем за зустрічним позовом не надано.
Стислий виклад позиції позивача за зустрічним позовом
Позивач за зустрічним повозом звернувся до суду із зустрічною позовною заявою, в якій просить визнати об'єктом особистої приватної власності ОСОБА_2 квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .
У обґрунтування своїх вимог зазначає, у 2019 році вона познайомилась з ОСОБА_5 , вони почали проживати однією сім'єю та в подальшому одружились.
28 травня 2019 року позивач за зустрічним позовом уклала шлюб з ОСОБА_5 , який зареєстрований в Центральному районному у м. Миколаєві відділі ДРАЦС.
У шлюбі у них народилось двоє дітей син ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , донька ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
24 лютого 2022 року на початку повномасштабного вторгнення чоловіка призвали до лав ЗСУ, через два тижні, а саме ІНФОРМАЦІЯ_3 її чоловік ОСОБА_5 загинув, позивач лишилась вдовою з трьома малолітніми дітьми.
09 листопада 2022 року сторони у справі одружилися.
09 листопада 2022 року позивач разом з дітьми отримали державну допомогу за загиблого військовослужбовця в сумі 5 625 000,00 гривень, що підтверджується випискою з карткового рахунку AT «Ощадбанк».
14 січня 2023 року позивач придбала трьохкімнатну квартиру за адресою АДРЕСА_1 . Квартира була в занедбаному стані, тому її вартість є невеликою. Перед укладанням договору купівлі-продажу 11 січня 2023 року ОСОБА_4 підписав заяву про надання згоди на укладення угоди, запевнив позивача, що це квартира позивача та дітей, а заява просто формальність, оскільки вони перебувають у зареєстрованому шлюбі.
Після купівлі квартири позивач за власні кошти, а саме з тієї ж державної допомоги найняла працівників та розпочала в квартирі капітальний ремонт, замінила вікна, електрику, сантехніку, придбала меблі, побутову техніку.
Після укладання договору купівлі-продажу відносини з відповідачем почали стрімко погіршуватись, про дійсні його наміри одружитись позивачу стало зрозуміло, коли відповідач почав вимагати спочатку придбати йому автомобіль, потім дати грошей.
Вже в березні 2023 року відповідач звернувся до суду з позовом про розірвання шлюбу, позов мотивував нібито подружньою зрадою, при цьому наголошував як при зустрічах, так і в смс, якщо позивач не дасть грошей, буде звертатись до суду з позовом про розподіл квартири.
У рішенні Соснівського районного суду м. Черкаси від 17.05.2023 про розірвання шлюбу встановлено, що майновий спір між сторонами відсутній.
Стислий виклад заперечень відповідача за зустрічним позовом
У відзиві на зустрічний позов відповідач просить відмовити, посилаючись на те, що спірне майно, а саме: трикімнатна квартира загальною площею 57,3 кв. м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , є спільною сумісною власністю подружжя, так як вона була придбана подружжям під час перебування у шлюбі за спільні кошти. На підтвердження зазначеного до матеріалів первісного позову долучено копію нотаріально посвідчених договору від 14.01.2023 та заяви ОСОБА_4 від 11.01.2023 про надання згоди на купівлю квартири у спільну сумісну власність.
Починаючи з 28.03.2022 і по теперішній час, ОСОБА_4 є мобілізованим військовослужбовцем Державної прикордонної служби України, що підтверджується даними, які містяться у військовому квитку та посвідченні військовослужбовця, що додається. У січні 2023 року відповідач перебував на військовій службі в Донецькій області. Не маючи можливості бути особисто присутнім під час оформлення угоди про придбання квартири, відповідачем була надана письмова згода на придбання квартири у спільну сумісну власність подружжя, яка посвідчена 11.01.2023 приватним нотаріусом Покровського району Донецької області Дух І.О. за №45.
Крім того, відповідачем за зустрічним позовом було надано позивачу для придбання квартири, її ремонт та облаштування кошти в сумі 28700,00 дол. США. Указані кошти за дорученням відповідача громадянин України ОСОБА_8 передав позивачу в день укладення договору купівлі квартири. Громадянин ОСОБА_8 був присутнім під час укладення договору купівлі-продажу квартири, передача коштів відбувалася в присутності продавця квартири, кошти перевірялися в установі банку.
Жоден з долучених до матеріалів зустрічного позову доказів, не підтверджує заявлені в зустрічному позові вимоги, більш того, всі долучені до зустрічного позову матеріали не мають відношення до предмету спору.
Заяви, клопотання сторін
Сторони заявили клопотання про виклик свідків, яке судом задоволено.
Процесуальні дії у справі
Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 14.07.2023 відкрито спрощене позовне провадження.
У судовому засіданні 22.08.2023 ухвалою суду прийнято зустрічну позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про визнання права власності; вимоги за зустрічним позовом об'єднано в одне провадження з первісним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна; ухвалено перейти в загальне позовне провадження; призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 16.11.2023 закрито підготовче провадження у цій справі та призначено справу до судового розгляду по суті.
Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 24.04.2024 у задоволенні клопотання позивача за первісним позовом ОСОБА_4 про повернення до стадії підготовчого судового засідання відмовлено, відмовлено позивачу за первісним позовом ОСОБА_4 у задоволенні клопотання від 25.03.2024 про долучення доказів.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.
Сторони у справі з 09.11.2022 перебували у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).
Шлюб між сторонами розірвано на підставі рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 17.05.2023 у справі № 712/2457/23, рішення набрало законної сили 19.06.2023.
Позивач за зустрічним позовом відповідач за первісним позовом є багатодітною матір'ю, що вбачається з наданого посвідчення НОМЕР_2 , виданого 24.07.2022.
У період шлюбу позивачем за зустрічним позовом відповідачем за первісним позовом придбано квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , за 577 329 грн., що вбачається з договору купівлі-продажу квартири від 14.01.2023.
У пункті 9 договору вказано, що чоловік покупця - ОСОБА_4 згодний з укладенням цього договору.
Відповідно до нотаріально посвідченої заяви від 11.01.2023 ОСОБА_4 надав згоду на те, щоб усі без винятку умови договору купівлі-продажу визначалися його дружиною самостійно, без додаткового погодження цих питань із ним, підтвердив, що укладання такого договору та внесення можливих змін та доповнень до нього відповідає його дійсному волевиявленню та здійснюється в інтересах сім'ї.
Позивач за зустрічним позовом відповідач за первісним позовом перебувала з 28.05.2019 у шлюбі з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3 , виданим Центральним районним у місті Миколаєві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області.
Від шлюбу позивач за зустрічним позовом відповідач за первісним позовом має двох неповнолітніх дітей - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .
ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_5 помер, про що свідчить свідоцтво про смерть серії НОМЕР_4 .
У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_5 був військовослужбовцем і загинув під час військових дій внаслідок повномасштабного вторгнення рф, указане не оспорювалось жодною стороною у справі.
Позивач за зустрічним позовом відповідач за первісним позовом 09.11.2022 внаслідок загибелі чоловіка отримала на підставі Постанови КМУ від 25.12.2012 державну допомогу у сумі 5 625 000 грн., що вбачається з виписки по картковому рахунку останньої (а.с. 65).
З виписки по картковому рахунку позивача за зустрічним позовом відповідача за первісним позовом вбачається, що остання у період з 09.11.2022 по 14.01.2023 (дату купівлі квартири) зняла грошові кошти у загальній сумі 1 319 000 (один мільйон триста дев'ятнадцять) грн.
Судом досліджені видаткові накладні та товарні чеки на купівлю товарів, пов'язаних з ремонтом квартири (а.с. 82-89).
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_9 пояснила, що вона разом із іншими власниками квартири за адресою: АДРЕСА_1 , вирішили її продати. ОСОБА_10 прийшла подивитися квартиру разом з ріелтором, розповідала, що отримала державну допомогу після загиблого чоловіка. На оформленні угоди у нотаріуса була Тамара і якийсь чоловік, який надав останній гроші на купівлю квартири.
Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_8 пояснив, що є другом ОСОБА_4 , сторони у справі купляли квартиру. ОСОБА_11 завжди свої гроші зберігав у свідка, до шлюбу з ОСОБА_12 у свідка зберігалося 4000 доларів США, що належали ОСОБА_13 . Ці гроші на час допиту свідка у судовому засіданні знаходяться в останнього. Після шлюбу з ОСОБА_14 перестав передавати гроші на зберігання. Коли ОСОБА_12 з ОСОБА_13 були у гостях у свідка, ОСОБА_11 попросив, щоб гроші, які будуть збирати на квартиру, зберігались у свідка. Тамара надала на зберігання свідку 28 700 доларів США, які згодом були передані продавцю квартири. Походження цих грошей свідку невідомо. Свідок наголосив, що у період шлюбу з ОСОБА_12 , ОСОБА_11 грошей свідку не передавав, 4000 доларів США на купівлю квартиру не бралися, вони перебувають у свідка.
Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування. Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову
Відповідно до частини 1 статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до вимог ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у визначений законом спосіб.
Право спільної сумісної власності подружжя регулюється главою 8 Сімейного кодексу України (далі - СК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 60 CK України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).
Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом із тим, зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17, постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17.
Згідно частини третьої статті 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно частини першої статті 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (стаття 70 СК України).
За змістом пункту 3 частини третьої статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.
Конструкція норми статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом з тим зазначена презумпція може бути спростована одним із подружжя. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує. Статус спільної сумісної власності визначається такими чинниками, як час набуття майна та кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття). У разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя це майно не може вважатися об'єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане. Тому сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об'єктів права спільної сумісної власності подружжя (Така позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі № 711/2302/18 (провадження № 61-13953св19)).
Частиною першою статті 70 Сімейного кодексу України встановлено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Відповідно до частини першої статті 57 Сімейного кодексу України особистою приватною власністю дружини, чоловіка, зокрема, є майно набуте нею, ним до шлюбу; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 червня 2018 року у справі № 711/5108/17 (провадження № 61-1935св18) зроблено висновок по застосуванню пункту 3 частини першої статті 57 СК України та зазначено, що у випадку набуття одним із подружжя за час шлюбу майна за власні кошти, таке майно є особистою приватною власністю.
Відповідно до роз'яснень, наданих у п.24 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» від 21.12.2007 №11, не належить до спільної сумісної власності майно одного з подружжя, набуте особою до шлюбу; набуте за час шлюбу на підставі договору дарування або в порядку спадкування; набуте за час шлюбу, але за кошти, які належали одному з подружжя особисто; речі індивідуального користування, в тому числі коштовності, навіть якщо вони були придбані за рахунок спільних коштів подружжя; кошти, одержані як відшкодування за втрату (пошкодження) речі, що належала особі, а також як відшкодування завданої їй моральної шкоди; страхові суми, одержані за обов'язковим або добровільним особистим страхуванням, якщо страхові внески сплачувалися за рахунок коштів, що були особистою власністю кожного з них.
Отже, належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи норму ст. 60 СК України та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.
Тобто у разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя, це майно не може вважатися об'єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане. Тому сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об'єктів права спільної сумісної власності подружжя.
Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 522/19610/15-ц (провадження 61-35779ск18).
Як вбачається з досліджених судом доказів, у день укладення шлюбу позивач за зустрічним позовом відповідач за первісним позовом отримала державну допомогу у сумі 5 625 000 грн.
Ця грошова сума є її особистими коштами, на які не розповсюджується режим спільної власності подружжя.
Сторони у справі перебували у шлюбі протягом незначного часу, позивач за первісним позовом відповідач за зустрічним позовом звернувся до суду із позовом про розірвання шлюбу 14.03.2023 (відомості отримані з офіційного сайту судової влади у розділі «Стан розгляду справи», справа № 712/2457/23). Отже, фактичні шлюбні відносини між сторонами існували з 09.11.2022 по 14.03.2023, квартира придбана 14.01.2023, тобто через два місяця після одруження.
Позивачем за первісним позовом не надано суду доказів у дотримання вимог ст. ст. 12, 81 ЦПК України, що подружжям за такий термін накопичені на придбання житла спільні кошти.
Посилання відповідача за зустрічним позовом, що ним передані позивачу за зустрічним позовом кошти у сумі 28 700 доларів США, жодним доказом не підтверджені; доказів отримання такого прибутку з законних джерел останнім не надано.
Допитаний свідок ОСОБА_8 пояснив, що гроші на придбання квартири надавала відповідач за первісним позовом; надані на зберігання особисті гроші позивача за первісним позовом залишились у свідка, вони не витрачались на придбання спірної квартири; під час перебування у шлюбі з відповідачем за первісним позовом позивач за первісним позовом гроші на зберігання свідку не надавав.
Позивач за первісним позовом не надав належних та допустимих доказів свого майнового стану, доказів надання коштів на придбання спірної квартири (перерахування їх відповідачу за первісним позовом, надання коштів свідку на зберігання для подальшого придбання квартири тощо).
Хоча спірна квартира і придбана у період шлюбу, однак вона придбана за особисті кошти позивача за зустрічним позовом, які вона отримала як вдова загиблого військовослужбовця.
А отже, спірна квартира не є об'єктом спільної власності подружжя.
За таких обставин, у задоволенні первісного позову слід відмовити у зв'язку з його необґрунтованістю та недоведеністю. Вимоги зустрічного позову підлягають до задоволення у повному обсязі, оскільки вони є обґрунтованими, підтверджені матеріалами справи.
Докази, відхилені судом, та мотиви їх відхилення
Судом не надається оцінка наданим позивачем за первісним позовом відомостям з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів, оскільки у їх прийнятті судом відмовлено, про що постановлено ухвалу суду від 24.04.2024.
Судові витрати
Судові витрати за первісним позовом слід покласти на позивача за первісним позовом.
Судовий збір за зустрічним позовом слід стягнути з відповідача за зустрічним позовом на користь позивача за зустрічним позовом.
Керуючись ст.ст. 13, 14, 82, 223, 259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд
У задоволенні первісного позову ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна відмовити.
Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про визнання права власності задовольнити.
Визнати об'єктом особистої приватної власності ОСОБА_2 квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 судовий збір у сумі 5773 (п'ять тисяч сімсот сімдесят три) грн.
Позивач за первісним позовом: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_5 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 .
Відповідач за первісним позовом: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП НОМЕР_6 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі в тридцяти денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження відповідно та в порядку і строки, визначені ст. 354 ЦПК України.
Повний текст рішення виготовлено 01.05.2024.
Суддя: О.С. Стеценко