Справа № 569/5429/24
01 травня 2024 року
Рівненський міський суд Рівненської області в особі судді Левчука О.В., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції, командира роти №1 батальйону Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Дуди Дмитра Івановича, про скасування постанови,
До Рівненського міського суду Рівненської області з позовом до Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції, командира роти №1 батальйону Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Дуди Дмитра Івановича звернувся ОСОБА_1 .
В обґрунтування вимог позовної заяви вказує, що постановою від 16 березня 2024 року серії ЕНА №1672333 його було притягнуто до адміністративної відповідальності вигляді штрафу в розмірі 340, 00 грн за ч. 1 ст. 122 КУпАП за те, що 16 березня 2024 року о 13:12:06 годині в с. Піддубці по вул. Київській, 81, керуючи транспортним заособом SKODA, номерний знак НОМЕР_1 водій, перевищив встановлені обмеження руху більш як на 20 км/год, рухаючись зі швидкістю 73 км/год, чим порушив п. 12.4 ПДР - порушення швид. режиму в населених пунктах. Швидкість вимірювалась приладом TruCAM LTI 20/20 TC 008399, який працівник поліції тримав у руках. Вважає оскаржувану постанову протиправною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки ТЗ SKODA, номерний знак НОМЕР_1 , який зазначений у оскаржуваній постанові він ніколи не керував.
Крім того, повідомляє, що 16.03.2024 близько 13 години, керуючи транспортним засобом Skoda Octavia Tour з номерним знаком НОМЕР_2 у с. Піддубці Волинської області, його зупинив працівник патрульної поліції та повідомив про те, що ним було скоєно адміністративне правопорушення, за яке частиною 1 статті 122 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність, а саме перевищення встановлених обмежень руху більш як на 20 км/год, рухаючись зі швидкістю 73 км/ год. Замір швидкості транспортного засобу здійснювався лазерним вимірювачем Трукам LTI 20/20 у спосіб тримання в руках. Про факт тримання в руках лазерного вимірювача при вимірюванні швидкості руху транспортних засобів (ТЗ) ним було повідомлено працівника патрульної поліції, на що останній відповів, що це дозволено.
Стверджує, що лазерний вимірювач швидкості Трукам в момент фіксації правопорушення не був стаціонарно розміщений, а також, що фіксація правопорушення здійснювалась не в зоні дії дорожнього знаку 5.70 «Фото, відеофіксування порушень Правил дорожнього руху».
Ухвалою суду від 21.03.2024 вказаний адміністративний позов прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, за наявними у справі матеріалами.
22 квітня 2024 року представником відовідачів подано відзив на позовну заяву. На обґрунтування своїх заперечень щодо позову вказано, що працівником поліції під час несення служби 16 березня 2024 року відносно позивача було складено постанову про накладення адміністративного стягнення, по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №1672333 від 16.03.2024 за ч. 1 ст. 122 КУпАП. Підставою для винесення даної постанови стало те, що під час несення служби інспектором під час вимірювання швидкості лазерним приладом Trucam LTI 20/20 було виявлено факт порушення Правил дорожнього руху України, а саме: 16.03.2024 о 13 год. 12 хв. на автомобільній дорозі Н-22 «Устилуг-Луцьк-Рівне», с. Піддубці, 101 км. транспортний засіб Skoda Octavia, д.н.3. НОМЕР_2 рухався в населеному пункті зі швидкістю 73 (сімдесят три) км/год., чим перевищив встановлене обмеження швидкості руху в населеному пункті на 23 (двадцять три) км/год. Згідно п. 12.4. ПДР України, у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год. Відповідно, підставою зупинки вказаного транспортного засобу стало перевищення встановленого обмеження швидкості руху. Встановивши особу водія, ким виявився гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та факт вчинення ним адміністративного правопорушення, а саме порушення вимог п. 12.4. ПДР України, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 122 КУпАП, було прийнято рішення про проведення розгляду справи щодо водія. Водію були роз?яснені права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, відповідно до ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, надано можливість надавати пояснення і заявляти клопотання, знайомитись із доказами інкримінованого правопорушення. Під час проведення розгляду справи від Позивача було заявлено клопотання про ознайомлення із доказами інкримінованого йому правопорушення. Поліцейським дане клопотання було задоволено.
Крім того, повідомляє, що в оскаржуваній постанові було допущено описку щодо реєстраційного номеру транспортного засобу, просить вважати вірним транспортний засіб, яким здійснював керування позивач - Skoda Octavia, д.н.3. НОМЕР_3 . Вказує, що всі інші дані відповідають обставинам справи і вчиненому правопорушенню. Зазначені відомості не змінюють суть постанови, адже факт зупинка транспортного засобу під керуванням позивача на місці вчинення адміністративного правопорушення, останнім не заперечується.
Зазначає, що доводи позивача про те, що поліцейський не вправі використовувати пристрій TruCam в ручному режимі, оскільки він, на його думку не передбачений законодавством, спростовується положеннями статті 40 Закону України «Про Національну поліцію». Враховуючи наведене, просить суд у задоволенні позову відмовити повністю.
Від позивача 24.04.2024 надійшла відповідь на відзив, в якій вказує, що відзив на позов подано з пропуском. Крім того, вважає, що основний доказ, лазерний вимірювач Trucam LTI 20/20, не є належним, допустимим та достатнім доказом, оскільки знаходився у руках в момент фіксації швидкості та відповідно не може відобразити коректні результати вимірювання швидкості ТЗ.
Дослідивши матеріали справи та врахувавши обставини у справі, суд встановив таке.
Слід зазначити, що відповідно до положень ст.159 КАС України, відзив на позовну заяву є заявою по суті справи.
Як стверджується матеріалами справи, позивач з відзивом та доданими до нього доказами ознайомився та подав відповідь на відзив.
За змістом ч. 6 ст. 162 КАС України, суд вирішує справу за наявними матеріалами без урахування позиції відповідача по справі виключно у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин. Разом з тим, враховуючи, що у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову, тобто зміст відзиву становить позиція відповідача щодо спірних правовідносин по суті заявленого спору, суд не може не прийняти таку позицію до розгляду, оскільки сторона позивача не була позбавлена можливості реалізувати своє право на подання відповіді на відзив та позиція сторони позивача, викладена ними у письмовій заяві по суті спору - відповіді на відзив, що міститься в матеріалах справи.
Так, згідно постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №1672333, позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності вигляді штрафу в розмірі 340, 00 грн за ч. 1 ст. 122 КУпАП за те, що 16 березня 2024 року о 13:12:06 годині в с. Піддубці по вул. Київській, 81, керуючи транспортним заособом SKODA, номерний знак НОМЕР_1 він, перевищив встановлені обмеження руху більш як на 20 км/год, рухаючись зі швидкістю 73 км/год, чим порушив п. 12.4 ПДР - порушення швид. режиму в населених пунктах.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та способом, передбаченими Конституцією та законами України.
Згідно з ч.5 ст.14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» визначається Правилами дорожнього руху (далі - ПДР), затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306.
Згідно п. 1.9. ПДР особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
За визначенням, наведеним у пункті 1.10 Правил дорожнього руху, безпечна швидкість - швидкість, за якої водій має змогу безпечно керувати транспортним засобом та контролювати його рух у конкретних дорожніх умовах.
Відповідно до п.12.1 ПДР, під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.
Пунктом 12.4 ПДР передбачено, що у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.
У житлових і пішохідних зонах швидкість руху не повинна перевищувати 20 км/год. (п.12.5 ПДР)
Згідно з п.12.6 ПДР, поза населеними пунктами на всіх дорогах та на дорогах, що проходять через населені пункти, позначені знаком 5.47, дозволяється рух із швидкістю: а) автобусам (мікроавтобусам), що здійснюють перевезення організованих груп дітей, легковим автомобілям з причепом і мотоциклам - не більше 80 км/год.; б) транспортним засобам, якими керують водії із стажем до 2 років, - не більше 70 км/год; в) вантажним автомобілям, що перевозять людей у кузові, та мопедам, - не більше 60 км/год; г) автобусам (за винятком мікроавтобусів) - не більше 90 км/год; ґ) іншим транспортним засобам: на автомобільній дорозі, що позначена дорожнім знаком 5.1 - не більше 130 км/год., на автомобільній дорозі з окремими проїзними частинами, що відокремлені одна від одної розділювальною смугою - не більше 110 км/год., на інших автомобільних дорогах - не більше 90 км/год.
Відповідно до ч.1 ст.122 КУпАП, перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Частиною 1 статті 73 КАС України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.2 ст.74 КАС України).
Доказами ж в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами (ст.251 КУпАП).
Суд зазначає, що тільки належна фіксація вчинення адміністративного правопорушення позивачем може підтвердити правомірність накладення на нього адміністративного стягнення та може вважатися належним доказом у справі.
З матеріалів справи слідує, що на підтвердження вчинення позивачем правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 122 КУпАП України, відповідачем надано відеофайл та роздруківку файлу, здійсненого за допомогою лазерного вимірювача швидкості TruCam LTI 20/20 TC008399, на якому зафіксовано автомобіль марки SKODA, номерний знак НОМЕР_2 , вказано місце автодорога Н-22, 101 км, швидкість руху 73 км/год. Вимірювання здійснювалося інспектором поліції в ручному режимі.
Лазерний вимірювач швидкості TruCAM LTI 20/20 TC008399 отримав сертифікати відповідності, перевірки типу засобів вимірювальної техніки та пройшов повірку.
Щодо доводів позивача про те, що вимірювання швидкості транспортного засобу за допомогою технічного приладу TruCam в ручному режимі не може відобразити коректні результати, то суд зазначає про те, що лазерний вимірювач ТruCam відноситься до ручних вимірювачів швидкості транспортних засобів, тобто конструктивно створений для утримування в руках під час вимірювань. Крім основного, ручного режиму, вимірювач ТruCam також може бути встановлений на триногу для проведення вимірювань швидкості руху транспортного засобу в автоматичному режимі. При цьому, саме вимірювання прилад здійснює автоматично.
Отже, за технічними характеристиками, лазерний вимірювач швидкості TruCAM LTI 20/20, спроможний здійснювати вимірювання швидкості руху транспортних засобів в ручному режимі, а тому його дані можливо розцінювати як беззаперечний доказ по справі.
Стосовно тверджень позивача про те, що він не керував транспортним засобом SKODA, номерний знак НОМЕР_1 , що зазначений у оскаржуваній постанові, слід вказати, що внесення інспектором в постанові неправильних даних, в тому числі, неправильного номерного знаку ТЗ, не спростовує порушення позивачем вимог ч. 1 ст. 122 КУпАП, та є опискою, що стверджується матеріалами справи. Вказана описка не може бути самостійною підставою для визнання протиправним такого рішення, оскільки перевага надається змісту документа порівняно з його зовнішньою формою, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 11.09.2018 у справі №826/11623/16.
Доводи позивача, що контроль швидкості руху транспортних засобів здійснюється лише в місцях, які облаштовані відповідним знаком про здійснення відеофіксації (дорожній знак « 5.70») суд вважає необґрунтованими, оскільки прилад TruCam LT1 20/20 не є автоматичним засобом вимірювальної техніки, а відповідний дорожній знак інформує про можливість здійснення контролю за порушеннями ПДР за допомогою спеціальних технічних та (або) технічних засобів фіксації саме щодо змонтованої техніки. При зупинці патрульного автомобіля наявність попереджувального знаку не є необхідною, адже фото-, відеофіксація здійснюється не постійно, а лише в момент наявності на дільниці дороги екіпажу патрульної поліції.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що наявні у матеріалах справи докази підтверджують в діях позивача склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, а саме порушення останнім вимог п.12.4 ПДР України, у відповідності до якого у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.
Згідно зі ст.245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з п.1 ч.3 ст.286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.
Враховуючи викладене вище та аналізуючи здобуті по справі докази, суд дійшов висновку, що вина позивача у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП є доведена, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
Керуючись ст. 2, 6, 72-77, 90, 241-243, 245, 246, 250, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції, командира роти №1 батальйону Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Дуди Дмитра Івановича, про скасування постанови - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його складення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне найменування учасників справи:
позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 );
відповідач: Управління патрульної поліції у Волинській області (43006, м.Луцьк, вул.Залізнична, буд.15) Департаменту патрульної поліції (вул.Ф.Ернста, 3, м.Київ, ЄДРПОУ 40108646).
відповідач: командир роти №1 батальйону Управління патрульної поліції у Волинській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Дуда Дмитро Іванович (43006, м.Луцьк, вул.Залізнична, буд.15).
Повне судове рішення складене та підписане 01.05.2024.
Суддя Левчук О. В.