01 травня 2024 року справа № 542/605/24
провадження № 2/542/266/24
Новосанжарський районний суд Полтавської області в складі:
головуючого судді - Кашуби М.І.,
за участю секретаря судового засідання Журавель О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Нові Санжари у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини, -
Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення на її користь аліментів на утримання сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі частини всіх видів заробітку (доходів), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня пред'явлення позову до суду і до досягнення дитиною повноліття.
В обґрунтування позовних вимог зазначала, що з відповідачем ОСОБА_2 вони зареєстрували шлюб 31 грудня 2016 року в Подільському районному у місті Полтаві відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Полтавській області, актовий запис № 291.
Вказала, що вона та відповідач є батьками неповнолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,.
У позові посилалася на те, що їх з відповідачем відносини фактично зупинились, між ними відсутнє взаєморозуміння, любов і повага. Вказала що у відповідача власні погляди на життя та він не здійнює будь-яких дій, які б відчили про його бажання повернутиль до своєї сім'ї.
Зазначила, що після припинення шлюбних відносин, син - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 проживає разом з нею та перебуває на її утриманні. Також вказала, що відповідач матеріальної допомоги на утримання дитини не надає.
Зауважила, що згоди між сторонами про добровільну сплату аліментів не досягнуто.
Ухвалою Новосанжарського районного суду Полтавської області від 11.04.2024 відкрито провадження у справі та призначено судове засідання для розгляду справи по суті (а.с. 14).
26.04.2024 відповідач ОСОБА_2 подав до суду відзив на позовну заяву, у якому вказав, що згоден сплачувати аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_3 у розмірі 1/6 частини усіх видів заробітку (доходів), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Посилався на те, що має на утриманні доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також зазначив, що у провадженні суду перебуває справа про стягнення з нього на користь ОСОБА_5 аліментів на утримання дружини у розмірі 1/6 частини усіх видів заробітку до досягнення дитиною трьохрічного віку. (а.с. 19-22).
29.04.2024 позивачка ОСОБА_1 подала до суду заяву, у якій вказала, що позовні вимоги підтримує та просила їх задовольнити в повному обсязі (а.с. 23).
01.05.2024 від представника позивачки - адвоката Головка І.І. надійшла заява, у якій він вказав, що відмовляється від подання відповіді на відзив у справі № 542/605/24, позовні вимоги підтримує, просив їх задовольнити (а.с. 27).
Ухвалою Новосанжарського районного суду Полтавської області від 01.05.2024 надано ОСОБА_2 та ОСОБА_1 строк на примирення - один місяць. Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу зупинено до закінчення строку для примирення, визначеного судом. Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів роз'єднано. Виділено в самостійне провадження позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу. Справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів продовжено у цьому провадженні.
Учасники справи в судове засідання не з'явилися, про день та час розгляду справи повідомлялися належним чином.
У відповідності з вимогами ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Згідно з частиною 2 статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази, встановив обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що 31 грудня 2016 року Подільським районним у місті Полтаві відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Полтавській області зареєстровано шлюб між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , актовий запис № 291. Після державної реєстрації шлюбу позивачка змінила прізвище на ОСОБА_7 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 21.12.2016 (а.с. 6).
Від вказаного шлюбу сторони мають неповнолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 7).
Дитина проживає разом з матір'ю - ОСОБА_1 та знаходиться на її утриманні.
Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789XII (78912) та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
За змістом положень статті 18 Конвенції про права дитини - батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Предметом їх основного піклування є найкращі інтереси дитини.
Статтею 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Згідно із частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Статтею 51 Конституції України та статтею 180 Сімейного кодексу України передбачено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Із роз'яснень, які містяться в пункті 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» вбачається, що за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.
Відповідно до положень частини 2 статті 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Частиною 3 статті 181 Сімейного кодексу України передбачено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
За змістом частини 1 статті 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Положеннями статті 182 СК України, визначено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує:
1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини;
2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів;
3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;
3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;
3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;
4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Вирішуючи спір по суті, суд виходить із сукупності наявних в матеріалах справи доказів та враховує загальновідомі обставини про щоденну потребу неповнолітньої дитини у їжі, одязі, засобах особистої гігієни, забезпеченні належних побутових умов та умов для належного гармонійного розвитку, а також те, що обов'язки з утримання дитини є рівними для обох батьків.
Водночас, відповідач, обгрунтовуючи свої доводи посилалася на те, що на його утриманні перебуває дочка ОСОБА_4 та на підтвердження зазначеної обставини надав копію свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , згідно з яким ОСОБА_4 народилася ІНФОРМАЦІЯ_5 , батьком вказаний ОСОБА_2 , матір'ю - ОСОБА_5 .
Крім того, вказав, що у провадженні суду перебуває справа № 542/669/24 про стягнення з нього на користь ОСОБА_5 аліментів на утримання дружини у розмірі 1/6 частини усіх видів заробітку до досягнення дитиною трьохрічного віку.
Надаючи оцінку твердженням відповідача та наданим доказам, суд зауважує, що перебування на розгляді у суді справи про стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трирічного віку не впливає на вирішення судом питання про розмір аліментів, які слід стягувати на утримання дитини.
Разом з тим, суд враховує, що наявність у відповідача іншої дитини є обставиною, яку відповідно до вимог ст. 182 СК України суд враховує при визначенні розміру аліментів.
Проте, саме по собі існування такої обставини не є підставою для безумовного висновку суду про те, що відповідч не взмозі сплачувати аліменти у заявленому позивачем розмірі.
Відповідач не надав суду жодних доказів на підтвердження свого матеріального становища, доказів неможливості сплати ним аліментів у розмірі частини свого заробітку/доходу, не надав доказів здійснення ним витрат на утримання іншої дитини, їх розміру, тощо.
Водночас обставини, на які посилається відповідач в подальшому можуть бути підставою для зменшення розміру аліментів за умови їх доведення перед судом достатніми, належними та допустими доказами.
При цьому, слід зауважити, що відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.
Згідно зі статтями 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.
Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
За змістом положень ч. 2 ст. 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).
З огляду на викладене, суд вважає недоведеними матеріалами справи обставини, на які посилався відповідач як на підставу своїх заперечень.
Тому суд, враховуючи викладене, вважає, що позовні вимоги позивачки підлягають задоволенню.
У зв'язку з цим суд вважає, що з відповідача необхідно стягнути на користь позивачки аліменти на утримання дитини у розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку, але не менше встановленого законодавством мінімального гарантованого розміру аліментів для дитини відповідного віку.
На переконання суду, такий розмір аліментів забезпечить потреби неповнолітньої дитини, відповідатиме об'єктивним можливостям відповідача та задовольнятиме правомірні очікування позивача на отримання аліментів, і з урахуванням балансу інтересів батьків та дитини буде достатнім для забезпечення її належного утримання та відповідатиме можливостям батька надавати таку допомогу.
Відповідно до частини 1 статті 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а відтак, вимога позивача підлягає задоволенню з дня подання позовної заяви до суду.
У відповідності до пункту 1 частини 1 статті 430 ЦПК України рішення в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми платежу (аліментів) за один місяць підлягає негайному виконанню.
У відповідності до положень статті 4, пункту 3 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір», статті 141 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача в дохід держави судовий збір, від сплати якого позивач звільнена.
Керуючись статтями 12, 13, 81, 141, 211, 223, 247, 263-265, 280-282, 354, 430 ЦПК України, статтями 180, 181, 183, 191 Сімейного кодексу України, суд, -
ухвалив :
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини - задовольнити.
Стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , жительки АДРЕСА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 27 березня 2024 року до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять грн двадцять коп).
Рішення підлягає негайному виконанню в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Рішення суду може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Сторони по справі:
позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ;
відповідач: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 .
Суддя Новосанжарського районного суду
Полтавської області Кашуба М.І.
Повний текст рішення складений 01 травня 2024 року