Справа № 539/1689/24
Провадження № 2/539/698/2024
30 квітня 2024 року м.Лубни
Суддя Лубенського міськрайонного суду Полтавської області Просіна Я.В., перевіривши позовну заяву ОСОБА_1 до Лубенської міської ради про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу, визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування, -
встановила:
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаною позовною заявою, в якій просила: встановити факт проживання однією сім'єю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 як чоловіка та жінки без шлюбу починаючи з 2014 року по 20.02.2020 року; визнати за нею право власності на домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Суд, дослідивши позовну заяву та додані до неї документи, дійшов до висновку, що позовна заява підлягає залишенню без руху у зв'язку із невідповідністю вимогам ст. 175 та 177 ЦПК України.
Вимоги до форми та змісту позовної заяви викладені у ст.175 ЦПК України.
Так, у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.
Позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником, або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.
Позовна заява повинна містити: 1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв'язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти; 3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; 4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; 5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; 6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору; 7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; 8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; 9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи; 10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Позивачкою у порушення вимог п. 2 ч. 3 ст. 175 ЦПК України у позовній заяві не зазначено відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.
Згідно п. 3 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, позовна заява повинна містити ціну позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці, обґрунтований розрахунок сум, що стягується чи оспорюються.
Ціна позову визначається у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна (п. 2 ч. 1 ст. 176 ЦПК України).
Позивач в обґрунтування ціни позову надала копію довідки про оціночну вартість об'єкта нерухомості, у якій зазначена оціночна вартість об'єкта оцінки, а саме домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 .
Судом встановлено, що Порядок ведення єдиної бази даних звітів про оцінку, затверджений наказом Фонду державного майна України від 17.05.2018 № 658 (у редакції наказу Фонду державного майна України від 12.01.2021 № 24), додатком до якого є надана суду довідка, визначає механізм ведення Фондом державного майна України (далі - Фонд) Єдиної бази даних звітів про оцінку, формування електронних довідок про оціночну вартість об'єкта нерухомості та реєстрації звітів про оцінку майна, складених суб'єктами оціночної діяльності (оцінювачами) для цілей обчислення доходу платника податку - фізичної особи від продажу (обміну) нерухомого майна, а також доходу, отриманого платником податку в результаті прийняття ним у спадщину чи дарунок майна (крім випадків успадкування та/або отримання у дарунок майна, вартість якого оподатковується за нульовою ставкою), доходу, отриманого за іншими правочинами, за якими здійснюється перехід права власності на нерухомість, дохід за якими підлягає оподаткуванню у випадках, передбачених Податковим кодексом України.
Відтак, сфера застосування оціночної вартості дуже обмежена: лише для оподаткування доходів фізичних осіб від продажу власного майна, а тому, суд не може прийняти надану позивачем довідку про оціночну вартість об'єкта нерухомості, як доказ дійсної (ринкової) вартості нерухомого майна, яке є предметом спору.
Дійсна вартість майна визначається відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».
Статтею 3 цього Закону передбачено, що оцінка майна це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в ст. 9 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності. Датою оцінки є дата, за станом на яку здійснюються процедури оцінки майна та визначається вартість майна.
Відповідно до роз'яснень, які містяться в постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справі «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17.10.2014 № 10, розмір судового збору за подання позовної заяви про визнання права власності на майно або його витребування визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру. При цьому, суд не повинен визначати вартість майна за відповідними вимогами, оскільки за змістом ЦПК України такий обов'язок покладається на позивача.
Вартість майна визначається на момент пред'явлення позову.
Ціна позову має важливе значення, насамперед, для правильного визначення розміру судового збору, який повинен сплатити позивач при зверненні до суду.
Натомість, із наданої позивачем довідки про оціночну вартість об'єкта нерухомості вбачається, що не визначено ринкової вартості майна, яке є предметом позову, відповідно до вимог Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», зокрема, не подано звіт про оцінку саме ринкової вартості, а не оцінку для оподаткування у відповідності до вимог п. 56 Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затверджених постановою КМУ від 10.09.2003 № 1440.
З огляду на наведене, довідка про оцінку вартості об'єкта нерухомості від 24.04.2024 № 201-20240424-0007699351 не може вважатися належним підтвердженням ринкової вартості нерухомого майна, що унеможливлює прийняти цю оцінку для визначення розміру судового збору, який слід сплатити позивачу за подання даного позову.
Отже, при зверненні до суду з майновим позовом, з вимогою про визнання права власності на майно, для визначення ціни позову, суми судового збору, яка підлягає до сплати та вартості спірного майна, необхідно надати звіт про оцінку майна та в разі надання уточненої оцінки щодо дійсної ринкової оцінки майна на теперішній час сплатити 1 відсоток ціни позову з врахуванням вже сплаченого судового збору.
При зверненні з вказаним позовом до суду позивачем порушено вимоги п.5-7 ч.3 ст.175 ЦПК України, оскільки і у ньому відсутнє зазначення вказаних обставин.
Так, позивачка просить встановити факт проживання з померлим починаючи з 2014 року, при цьому не надає суду жодних доказів того, що саме з цього часу вона проживала з померлим як чоловік та дружина: вели спільне господарство, піклувались одне про одного, тощо.
До позову не надано доказів такого проживання: фото, відео сумісного проживання, відпочинку, подорожей; придбання спільного майна, спільних витрат на ремонт/купівлю майна. Не заявлено клопотання про виклик свідків, які б могли надати пояснення по справі.
Крім того, позивачкою не надано суду доказів того, що станом на початок січня 2014 року вона та померлий ОСОБА_2 не перебували у іншому шлюбі.
Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.
Відповідно до пункту 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов'язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.
Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження.
Належними відповідачами у спорах про визнання права власності на спадкове майно є спадкоємці, які прийняли спадщину, або особи які потенційно можуть бути такими (діти, батьки померлого) у випадку відсутності таких територіальні громади в особі органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини (відповідні сільські, селищні, міські ради).
Згідно з п.24 вищевказаної постанови Пленуму Верховного суду України, при відсутності інших спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття відповідачами є територіальні громади в особі відповідних органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.
У позові відсутні докази того, що після смерті ОСОБА_2 відсутні будь-які інші спадкоємці (за законом, за заповітом), які могли бути залучені до участі у справі в якості відповідачів станом на час подання позову. Такими спадкоємцями, окрім позивачки, та відповідача по справі, можуть бути діти спадкоємця.
Позивачем не надано доказів того, що такі особи відсутні.
Також, позивачем не надано до суду доказів, що спірне домоволордіння не перебуває у власності інших осіб, доказом даної обставини крім іншого може бути витяг з Інформації держаного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 185 ЦПК суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає необхідним залишити позовну заяву без руху, надавши позивачці строк для усунення вказаних недоліків.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 185, 260 ЦПК, суддя,-
постановила:
Позовну заяву ОСОБА_1 до Лубенської міської ради про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу, визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування- залишити без руху.
Надати позивачці строк п'ять днів з дня отримання копії ухвали для усунення зазначених недоліків заяви.
У разі невиконання ухвали в зазначений строк заяву вважати неподаною та повернути позивачу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею і оскарженню не підлягає.
Суддя Я.В. Просіна