Гребінківський районний суд Полтавської області
Справа №: 528/318/24
Іменем України
01 травня 2024 року м. Гребінка
Гребінківський районний суд Полтавської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,
за участю учасників кримінального провадження:
за участю:
прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду з повною технічною фіксацією обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12024170580000101 внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні від 04.03.2024 відносно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровськ, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, не працюючого, утриманців не має, особою з інвалідністю не являється, участі в АТО та ООС не брав, на військовому обліку не перебуваючого, раніше судимого,-
обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.263, ч.1 ст.309 КК України,-
На початку 2022 року, точної дати та часу під час досудового розслідування встановити не представилось можливим, ОСОБА_5 , перебуваючи в приміщенні покинутої будівлі на одній з АДРЕСА_2 знайшов нижчевказаний вибуховий пристрій, який зберігав без передбаченого законом дозволу. 08.03.2024 в ході проведення санкціонованого обшуку за місцем проживання ОСОБА_5 за адресою: АДРЕСА_1 , в приміщенні сараю було виявлено та вилучено предмет зовні схожий на корпус гранати РГН та предмет схожий на запал до гранати УДЗ, які згідно висновку експертизи є ударно-дистанційний запал (УДЗ) та корпус ручної осколкової гранати РГН, споряджений всередині, які, у разі поєднання в єдину конструкцію корпусу ручної осколкової гранати РГН і ударно-дистанційного запала (УДЗ), будуть відноситись до категорії вибухових пристроїв (боєприпасів), які ОСОБА_5 зберігав без передбаченого законом дозволу.
Таким чином, ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, а саме: придбання та зберігання вибухового пристрою, без передбаченого законом дозволу.
Окрім цього, наприкінці лютого місяця 2024 року, точної дати та часу під час досудового розслідування встановити не представилось можливим, ОСОБА_5 перебуваючи на залізничному вокзалі станції Гребінка, що в АДРЕСА_1 , знайшов нижчеперелічені наркотичні засоби, тобто вчинив незаконне придбання наркотичної речовини.
В подальшому, ОСОБА_5 , незаконно придбавши наркотичний засіб "метадон", в кількості 5 пігулок, кожна з яких містить метадон, діючи умисно, всупереч вимогам Законів України "Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори" , "Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанням ними" , зберігаючи при собі без мети збуту, перевіз до свого місця проживання на АДРЕСА_1 , де незаконно зберігав без мети збуту.
В подальшому, 08.03.2024 в ході проведення санкціонованого обшуку за місцем проживання ОСОБА_5 , за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_5 добровільно видав частину блістера лікарського засобу з написом «Метадон», в якому знаходилось 5 пігулок, які відповідно до висновку експерта містять метадон загальною масою 0,115 г., які ОСОБА_5 незаконно зберігав без мети збуту.
Таким чином, ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, а саме як: незаконне придбання та зберігання наркотичних засобів без мети збуту.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, відповідно до ч.6 ст.22 КПК України, створив необхідні умови для реалізації сторонами кримінального провадження їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
Так, в судовому засіданні 01.05.2024 року на запитання передбачені ст.348 КПК України, обвинувачений ОСОБА_5 надав відповіді, що суть обвинувачення йому зрозуміла, свою провину в інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях, які передбачені ч. 1 ст.263 та ч.1 ст.309 КК України, обставини яких викладені в обвинувальному акті від 29.03.2024 року визнає повністю, не заперечував та не оспорював щодо обставин їх вчинення, а саме місця, дати, часу та способу. Згодився надавати покази.
Прокурор Пирятинського відділу Лубенської окружної прокуратури ОСОБА_3 вважає за можливе не досліджувати докази щодо тих обставин, які ніким не оспорюються і здійснювати судовий розгляд на підставі ч.3 ст.349 КПК України.
Обвинувачений ОСОБА_5 не заперечував щодо розгляду даного кримінального провадження в спрощеному порядку.
Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_5 в повному обсязі визнав свою провину в інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях, які передбачені ч.1 ст. 263 та ч.1 ст.309 КК України і обставини яких викладені в обвинувальному акті від 29.03.2024 року, та беручи до уваги думки: прокурора, обвинуваченого, за згодою учасників судового розгляду, відповідно до вимог ч.3 ст.349 КПК України, суд прийшов до висновку про недоцільність дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.
При цьому, суд з'ясував, чи правильно обвинувачений розуміє зміст цих обставин, які не оспорюються. Сумнівів щодо добровільності та істинності його позиції у суду немає.
Суд також роз'яснив учасникам розгляду даного кримінального провадження, що при таких обставинах вони позбавляються права оскаржити ці обставини справи у апеляційному порядку.
Переконавшись у добровільності позиції учасників судового розгляду, а також в тому, що вони усвідомлюють неможливість оскаржити обставини, встановлені під час досудового розслідування, в апеляційному порядку, суд прийшов до висновку про судовий розгляд кримінальної справи за правилами ч.3 ст.349 КПК України.
Це узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яким суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.
При судовому розгляді кримінальної справи у порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України, питання, визначені ч.1 ст.368 КПК України, вирішуються судом.
В судовому засіданні, у порядку ст. 351 КПК України обвинувачений ОСОБА_5 надав наступні покази.
Так, по епізоду зберігання вибухового пристрою, показав, що на початку 2022 року, точної дати та часу він не пам'ятає, він перебуваючи в приміщенні покинутої будівлі на одній з вулиць с. Вищетарасівка Томаківського району Дніпропетровської області знайшов гранату. На його погляд, йому здалось що вона учбова. Взявши дану гранату, він привіз її до свого місця проживання в с.Корніївка, де в подальшому зберігав. Жодних дій з нею не проводив.
По епізоду заволодіння зберігання наркотичних засобів, обвинувачений показав, що наприкінці лютого 2024 року, він перебуваючи на території залізничного вокзалу в м.Гребінка, помітив на дорозі блістер с таблетками. Піднявши його, він прочитав, що вказані таблетки мають назву «Метадон». Йому було відомо, що дані таблетки є наркотичним засобом. Тому він їх взяв, та в подальшому приніс в будинок за місцем свого проживання в АДРЕСА_1 , де зберігав в шухляді. Наміру їх вживати чи продавати він не мав. Вказані таблетки, а також гранату в нього було виявлено під час обшуку його домоволодіння працівниками поліції.
Дані покази обвинуваченого відповідають фактичним обставинам справи, суд находить їх достатніми та істинними.
В судових дебатів прокурор ОСОБА_3 звернув увагу, що під час судового розгляду даного кримінального провадження обставини вчинення обвинуваченим кримінальних правопорушень знайшли своє підтвердження в повному обсязі, дії ОСОБА_5 кваліфіковано за ч.1 ст.263 та ч.1 ст.309 КК України, кваліфікація є вірною і обґрунтованою, а винність обвинуваченого, окрім особистого визнання ним своєї вини, повністю підтверджена отриманими та дослідженими доказами. Зазначив, що відносно нього доцільно обрати покарання в межах санкцій статей кримінального кодексу України, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, а саме: за ч.1 ст.309 КК України у виді обмеження волі строком на 2 роки, за ч.1 ст.263 КК України у виді позбавлення волі строком на 4 роки. На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити покарання у виді позбавлення волі строком 4 роки із застосуванням ст. 75 КК України, встановивши йому іспитовий строк в 2 роки та покладення відповідних обов'язків визначених ст. 76 КК України. Також стягнути з обвинуваченого процесуальні витрати. Питання щодо речових доказів вирішити у відповідності до ст.100 КПК України. Запобіжний захід до вступу вироку в законну силу залишити без змін.
Також в судових дебатах, обвинувачений ОСОБА_5 просив суд суворо не карати, погодився з мірою покарання яка висловлена прокурором, щиро розкаявся за вчинене ним.
У судовому засіданні, окрім допиту обвинуваченого, судом були дослідженні докази, що посвідчують та характеризують його особу, а також документи щодо речових доказів та процесуальних витрат.
Згідно зі ст. 2 КК України підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом.
Склад злочину - це сукупність встановлених у кримінальному законі об'єктивних та суб'єктивних ознак, які визнають вчинене суспільно небезпечне діяння як злочин, тобто включає в себе наступні елементи: об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт та суб'єктивна сторона.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат. Доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження
При встановлених обставинах, оцінюючи досліджені докази, суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні вищезазначених кримінальних правопорушень у судовому засіданні доведена повністю і досліджених доказів достатньо для визнання його винуватим, зважаючи на повне визнання ним вини під час судового розгляду.
Так, дії ОСОБА_5 по одному епізоду кваліфіковані за ч. 1 ст. 263 КК України, як дії, які виразилися у придбання та зберігання вибухового пристрою, без передбаченого законом дозволу.
Таку кваліфікацію дій обвинуваченого ОСОБА_5 суд вважає правильною, виходячи з наступного.
Як роз'яснено в п. 4, 5 ППВСУ «Про судову практику в справах про викрадення та інше незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами, вибуховими речовинами, вибуховими пристроями чи радіоактивними матеріалами» №3 від 26.04.2002, бойовими припасами визнаються патрони до нарізної вогнепальної зброї різних калібрів, артилерійські снаряди, бомби, міни, гранати, бойові частини ракет і торпед та інші вироби в зібраному вигляді, споряджені вибуховою речовиною і призначені для стрільби з вогнепальної зброї чи для вчинення вибуху.
Норма ст. 263 КК України є субсидіарною і для розуміння незаконності поводження зі зброєю, вимагає аналізу відповідного закону. При цьому, поняття «закон», яке використав законодавець, має розширене тлумачення і включає в себе законодавство у цілому, в тому числі нормативні акти, що регулюють відповідні правовідносини, порушення яких утворює об'єктивну сторону складу злочину, передбаченого ст. 263 КК України.
Підстави та порядок отримання дозволів на зберігання вогнепальної зброї визначено Положенням про дозвільну систему, затвердженим постановою КМУ №576 від 12.10.1992, а також Інструкцією про порядок виготовлення, придбання, зберігання, обліку, перевезення та використання вогнепальної, пневматичної і холодної зброї, пристроїв вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії та зазначених патронів, а також боєприпасів до зброї та вибухових матеріалів, затвердженої наказом МВС України №622 від 21.08.1998.
Як слідує з роз'яснень, які викладені у постанові Пленуму Верховного Суду України № 2 від 26.04.2002 «Про судову практику в справах про викрадення та інше незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами, вибуховими речовинами, вибуховими пристроями чи радіоактивними матеріалами», під незаконним зберіганням вогнепальної зброї (крім гладко ствольної мисливської), бойових припасів, вибухових речовин чи вибухових пристроїв розуміються умисні дії, які полягають у володінні (незалежно від тривалості в часі) без відповідного дозволу або із простроченням його дії будь-яким із зазначених предметів, що знаходиться не при собі, а в обраному нею місці. Незаконним придбанням вогнепальної зброї (крім гладко ствольної мисливської), бойових припасів, вибухових речовин або вибухових пристроїв слід вважати умисні дії, пов'язані із їх набуттям (за винятком викрадення, привласнення, вимагання або заволодіння шляхом шахрайства чи зловживання службовим становищем) всупереч передбаченому законом порядку в результаті купівлі, обміну, привласнення знайденого, одержання як подарунок, на відшкодування боргу тощо.
Як встановлено судом, ОСОБА_5 всупереч передбаченому законом порядку, шляхом привласнення знайденого, придбав корпус гранати РГН та предмет схожий на запал до гранати УДЗ, які згідно висновку експертизи є ударно-дистанційний запал (УДЗ) та корпус ручної осколкової гранати РГН, споряджений всередині, які, у разі поєднання в єдину конструкцію корпусу ручної осколкової гранати РГН і ударно-дистанційного запала (УДЗ), будуть відноситись до категорії вибухових пристроїв (боєприпасів), яку в подальшому, без відповідного дозволу зберігав. Це означає, що дії ОСОБА_5 мають ознаку незаконності. Таким чином, умисні злочинні діяння ОСОБА_5 , що виразились в незаконному придбанні та зберіганні вибухового пристрою без передбаченого законом дозволу, містять всі ознаки складу злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України
З цього приводу у суду відсутні сумніви щодо притягнення останнього до кримінальної відповідальності за санкцією ч. 1 ст. 263 КК України.
Крім того, дії ОСОБА_5 по іншому епізоду кваліфіковані за ч. 1 ст. 309 КК України, як дії, які виразилися у незаконному придбанні та зберіганні наркотичних засобів без мети збуту.
Так, метадон (фенадон), який ОСОБА_5 придбав шляхом привласнення знайденого та в подальшому зберігав без мети збуту, згідно «Списку № 1 наркотичних засобів, обіг яких обмежено» в «Таблиці ІІ» «Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів», затвердженого Кабінетом Міністрів України від 06.05.2000 року № 770, зі змінами внесеними згідно постанови КМУ № 1890 від 12.12.2002, № 518 (518-2008-п) від 04.06.2008, № 1298 від 02.12.2009, № 373 від 31.05.2010, № 4 від 05.01.2011, № 327 від 02.03.2011, № 796 від 27.07.2011, № 1050 від 05.10.2011, № 248 від 29.02.2012, № 408 від 23.05.2012, № 800 від 22.08.2012, № 1129 від 05.12.2012, № 15 від 09.01.2013, № 234 від 08.04.2013, № 712 від 26.12.2014, є наркотичним засобом, обіг якого обмежено.
Відповідно до наказу Міністерства охорони здоров'я № 188 від 01.08.2000 року «Про затвердження таблиць невеликих, великих та особливо великих розмірів наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, які знаходяться у незаконному обігу», метадон (фенадон) масою від 0,02 г до 1,6 г складає розмір від невеликого до великого розміру, тобто становить розмір наркотичного засобу за виготовлення, придбання та зберігання якого настає відповідальність за ч.1 ст.309 КК України.
Таким чином суд вважає, що ОСОБА_5 дійсно вчинив умисні дії, що виразились у незаконному придбанні та зберіганні наркотичних засобів без мети збуту, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 309 КК України.
Тому, суд дійшов до переконання, що обвинувачений повинен бути засуджений за ч. 1 ст. 309 КК України.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_5 суд керується загальними засадами, які визначені у ст.65 КК України, відповідно до якої суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
При цьому, суд також виходить із положень ст.50 КК України відповідно до яких покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
Згідно роз'яснень п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003року із змінами та доповненнями «Про практику призначення судами кримінального покарання», визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст.12 КК), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо). Досліджуючи дані про особу підсудного, суд повинен з'ясувати його вік, стан здоров'я, поведінку до вчинення злочину як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім'ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан тощо.
Так, відповідно до ст.12 КК України вчинене ОСОБА_5 кримінальне правопорушення, за ч.1 ст.309 КК України віднесено до кримінальних проступків, а кримінальне правопорушення за ч.1 ст.263 КК України віднесені до тяжких злочинів.
За час судового розгляду справи в суді, ОСОБА_5 поводив себе позитивно, дотримувався встановленого в суді порядку, зауважень головуючого не отримував.
Щодо обставин, що обтяжують та пом'якшують відповідальність обвинуваченого. З цього приводу суд враховує, що у відповідності до ст. 67 КК України, обставин, що обтяжують відповідальність обвинуваченого органом досудового розслідування та судом не встановлено. Щодо наявності пом'якшуючих його відповідальність обставин, судом, у відповідності до ст. 66 КК України визнано щире каяття.
Згідно вимог ч.1 ст.19 КК України ОСОБА_5 є осудним, оскільки осудною визнається особа, яка під час вчинення кримінального правопорушення могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними.
Судом в повному об'ємі вивчена особа обвинуваченого ОСОБА_5 , який має фактичне місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 . За місцем якого, відсутня негативна характеристика, заяви і скарг на його поведінку не надходило.
Згідно довідки КНП «Гребінківська міська лікарня» ОСОБА_5 на обліку у лікарів психіатра, нарколога не перебуває.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_5 раніше судимий за вчинення корисливих злочинів та злочинів пов'язаних з обігом наркотичних засобів. Неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, відбував покарання в місцях позбавлення волі, що підтверджується даними відповідної вимоги.
За інформацією довідки виданої Лубенським районним сектором №1 філії ДУ «Центр пробації» в Полтавській області, ОСОБА_5 на обліку не перебуває.
Також враховано відсутність сім'ї та утриманців. Крім того, обвинувачений не є депутатом, будучи працездатним ніде не працює, перебуває на військовому обліку.
Згідно досудової доповіді, складеної провідним інспектором Лубенського районного сектору №1 філії ДУ «Центр пробації» в Полтавській області ОСОБА_6 від 23.04.2024, вбачається що з врахуванням інформації, що характеризує особистість обвинуваченого, його спосіб життя, історію правопорушень, а також високу ймовірність вчинення повторного правопорушення, орган пробації вважає, що виправлення обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства.
Указані обставини потребують додаткового врахування при призначенні покарання обвинуваченому, оскільки мають істотне значення щодо вивчення особистості та відношення останнього до скоєного ним.
Отже, враховуючи характер і ступінь суспільної небезпечності вчинених обвинуваченим кримінальних правопорушень, обставин їх вчинення, відомостей, що характеризують його особу, тяжкість вчинених ним кримінальних правопорушень, позицію державного обвинувача, обвинуваченого, додержуючись принципу законності, індивідуалізації, справедливості та обґрунтованості покарання, а також враховуючи, що згідно ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, та з огляду на всі обставини в цілому, суд приходить до висновку про те, що обвинуваченому ОСОБА_5 слід призначити покарання за:
- за ч. 1 ст. 309 КК України - у виді обмеження волі строком на 2 (два) роки;
- за ч. 1 ст. 263 КК України - у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки.
На підставі ч.1 ст.70 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, призначити остаточне покарання у виді 4 (чотири) роки позбавлення волі.
В той же час, загальні засади призначення покарання (стаття 65 КК України) наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності призначити покарання або звільнити від покарання чи від його відбування, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування ст. 75 КК України, за змістом якої рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням суд може прийняти лише у випадку, якщо при призначенні покарання певного виду і розміру, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення обвинуваченого без відбування покарання.
Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини (зокрема, у справі "Довженко проти України"), який у своїх рішеннях зазначає лише про необхідність визначення законності, обсягу, способів та меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів з огляду на відповідність таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення у процесуальному документі суду.
З цього приводу, суд враховує, що вищенаведені обставини знижують фактичну ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень і ступінь небезпечності винної особи для суспільства, що у своїй сукупності утворює підставу для висновку суду, що перевиховання та виправлення ОСОБА_5 залишається можливим без ізоляції від суспільства, та вважає за доцільне застосувати до нього положення ст. 75 та ст. 76 КК України, призначивши покарання з іспитовим строком терміном на 2 роки з визначенням відповідних обов'язків судом.
Такий висновок узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, який зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним («Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року).
На переконання суду, саме таке покарання є необхідним, достатнім, справедливим для виправлення обвинуваченого, запобігання вчинення нових злочинів, як самим обвинуваченим, так і іншими особами, забезпечує співрозмірність діяння та кари, відповідає таким принципам Європейської конвенції з захисту прав людини і основоположних свобод, як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета та невідворотність покарання. Справедливість покарання полягає насамперед у тому, що воно має відповідати загальнолюдським цінностям, моральним устоям суспільства, переконувати громадян у правильності судової політики.
Підстав для застосування до обвинуваченого більш тяжкого покарання чи менш тяжкого, з врахуванням тяжкості скоєного, його особи та відсутності обтяжуючих обставин, суд не знаходить.
Кримінальним правопорушенням майнову шкоду не завдано.
Цивільний позов не заявлявся.
Долю речових доказів слід вирішити у відповідності до ст. 100 КПК України.
Процесуальні витрати у вигляді вартості проведення судової експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів та судової вибухово - технічної експертизи, на підставі ч. 2 ст. 124 КПК України слід стягнути з обвинуваченого на користь держави.
Запобіжний захід у виді особистого зобов'язання, обраний відносно обвинуваченого ОСОБА_5 ухвалою слідчого судді Пирятинського районного суду Полтавської області від 28.03.2024, залишити без змін до набрання вироком законної сили.
Керуючись: ст. 22, ст. 100, ст. 122, 124, ч. 3, ст. 349, ст. ст. 368-371, 373, 374, 376 КПК України, ст.ст. 50, 65-67, 75, 76 ч.1 ст.70, ч. 1 ст. 263, ч.1 ст.309 КК України, суд
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 309, ч. 1 ст. 263 КК України та призначити йому покарання:
- за ч. 1 ст. 309 КК України - у виді обмеження волі строком на 2 (два) роки;
- за ч. 1 ст. 263 КК України - у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки.
На підставі ч.1 ст.70 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 остаточне покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . від відбування призначеного покарання у виді позбавлення волі, з випробуванням, встановивши іспитовий строк терміном у 2 (два) роки.
Покласти на ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов'язки, передбачені ч. 1 ст. 76 КК України, а саме: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання чи роботи; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації, а також виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою, вид якої буде визначено органом пробації.
Іспитовий строк ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 рахувати з моменту проголошення вироку, а саме 01.05.2024 року.
Запобіжний захід ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у виді особистого зобов'язання до вступу вироку в законну силу - залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (паспорт гр.України серії НОМЕР_1 ), на користь держави судові витрати на проведення судових експертиз в загальній сукмі товарознавчої експертизи в розмірі 4543 (чотири тисячі п'ятсот сорок три) грн. 68 коп.
Речові докази:
- частина блістера лікарського засобу з написом «Метадон», в якому знаходиться 5 пігулок, які містять метадон загальною масою 0,115 г., яку передано на зберігання до кімнати зберігання речових доказів СПД №1 ВП №1 Лубенського РВП ГУНП в Полтавській області, що за адресою: м. Гребінка, вул. Магістральна, 16, Лубенського району Полтавської області - знищити.
- ударно-дистанційний запал (УДЗ) та корпус ручної осколкової гранати РГН, споряджений всередині, які передано на зберігання до кімнати зберігання речових доказів ВП №1 Лубенського РВП ГУНП в Полтавській області, що за адресою: м. Пирятин, вул. Зоряна, 7, Лубенського району Полтавської області - знищити;
Вирок суду може бути оскаржений в апеляційному порядку до Полтавського апеляційного суду через Гребінківський районний суд Полтавської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинувачуваному та прокурору.
Суддя ОСОБА_7