№ 2-А-769/2010
21 жовтня 2010 року м.Одеса
Суворовський районний суд м.Одеси в складі:
головуючої - судді Позняка В.С.,
при секретарі - Голованець Н.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №6 в м.Одесі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до УДАІ ГУМВС України в Одеській області про визнання протиправними та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до УДАІ ГУМВС України в Одеській області про визнання протиправними дій та визнання не чинною постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності.
Позивач посилається на те, що 24 квітня 2010р. інспектором ДПС Одеського взводу прапорщиком Дідінчук А.В. було складено протокол про адміністративне правопорушення ВН №260247. В протоколі зазначається про те, що він, ОСОБА_1 керуючи автомобілем марки МІНІ купер, державний номер НОМЕР_1, рухаючись в м.Одеса вул. Довженко, при наявності дорожнього знаку 4.2 рух праворуч, здійснив поворот ліворуч на проспект Шевченко не виконавши вимоги дорожнього знаку 4.2 чим порушив п.8.4 правил дорожнього руху, та склав постанову ВН №195737 від 24.04.10р. про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1, ст.122 КУпАП, та наклав стягнення у вигляді штрафу 510 грн.
Під час складення постанови його пояснення та заперечення до уваги не були взяті.
У протоколі ним зроблено запис, що він просить не розглядати справу на місці, а просить відкласти розгляд справи для того, щоб він міг скористатися допомогою адвоката.
Але, не зважаючи на це, прапорщик Дідінчук A.B. склав Постанову, чім порушив його права, гарантовані статтею 268 Кодексу України про Адміністративні порушення. Також, при складанні протоколу на місці неможливо, як це вимагає стаття 33 Кодексу України про Адміністративні правопорушення, при накладенні стягнення врахувати особу порушника, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
В судовому засіданні позивач позов підтримав та зазначив, що він не оспорює сам факт правопорушення від 24.04.2010, а той факт, що прапорщиком Дідінчук A.B. порушив його права, гарантовані статтею 268 Кодексу України про Адміністративні порушення. А також, при складанні протоколу на місці неможливо, як це вимагає стаття 33 Кодексу України про Адміністративні правопорушення, при накладенні стягнення врахувати особу порушника, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Представник відповідача до суду не з'явився, але направив до суду заперечення на позов в якому посилався на правильність висновку інспектора, і просив справу слухати в його відсутності.
Вислухавши позивача, дослідивши матеріали справи, суд вважає що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
В судовому засіданні було встановлено, що 24 квітня 2010р. інспектором ДПС Одеського взводу прапорщиком Дідінчук А.В. було складено протокол про адміністративне правопорушення ВН №260247. В протоколі зазначається про те, що позивач ОСОБА_1 керуючи автомобілем марки МІНІ купер, державний номер НОМЕР_1, рухаючись в м.Одеса вул. Довженко, при наявності дорожнього знаку 4.2 рух праворуч, здійснив поворот ліворуч на проспект Шевченко не виконавши вимоги дорожнього знаку 4.2 чим порушив п.8.4 правил дорожнього руху, та склав постанову ВН №195737 від 24.04.10р. про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1, ст.122 КУпАП, та наклав стягнення у вигляді штрафу 510 грн.
Згідно до вимог ст. 251 КУпАП, відповідно до якої доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, для провадження у справах про адміністративні правопорушення характерним є специфічний вид доказу - безпосередні спостереження осіб, вповноважених на складення протоколу про адміністративні правопорушення і на проведення адміністративного розслідування, які фіксуються у протоколі про адміністративне правопорушення.
Згідно зі ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за внутрішнім переконанням, заснованому на всебічному, повному та об'єктивному дослідженню всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Доказом встановлення вини позивача у порушенні правил дорожнього руху являється складений співробітником ДАІ протокол про адміністративне правопорушення, а також подальше винесення постанови по справі про адміністративне правопорушення відносно позивача.
Відповідно до п. 2.3 „б" ПДРУ для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.
Позивачем не надано жодного доказу, який би міг підтвердити в його діях відсутність складу адміністративного правопорушення. Також у судовому засіданні позивач не оспорював факт вчиненого правопорушення.
Тому суд вважає, що співробітником ДАІ було правомірно складено протокол про адміністративне правопорушення та відповідно винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення, у зв'язку з чим зазначені вище процесуальні документи не підлягають скасуванню як такі, що складені з дотриманням ст. 283 КУпАП.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що відсутні підстави для задоволення вимог.
Керуючись ст.ст. 10,11,71,159,160,161,167 КАС України,
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до УДАІ ГУМВС України в Одеській області про визнання протиправними та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності - відмовити.
Постанова остаточна та оскарженню не підлягає.