Справа № 367/3716/24
Провадження №1-кс/367/528/2024
Іменем України
19 квітня 2024 року Ірпінський міський суд Київської області у складі:
слідчого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
підозрюваного ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання слідчого СВ Бучанського РУП ГУНП в Київській області капітана поліції ОСОБА_6 , погодженого з прокурором Бучанської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні, відомості щодо якого 17.04.2024 внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12024111040000484 за ч. 2 ст. 307 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Горлівка Донецької області, громадянина України, не працюючого, не одруженого, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
До Ірпінського міського суду Київської області надійшло клопотання слідчого СВ Бучанського РУП ГУНП в Київській області капітана поліції ОСОБА_6 , погодженого з прокурором Бучанської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні, відомості щодо якого 17.04.2024 внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12024111040000484 за ч. 2 ст. 307 КК України, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Вказане клопотання обґрунтоване тим, що слідчим відділенням ВП № 2 Бучанського районного управління поліції ГУ НП в Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024111040000484 від 17.04.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307 КК України.
Згідно з клопотанням, 17.04.2024, приблизно о 17 год. 30 хв. (точний час не встановлено) ОСОБА_5 , перебуваючи на відкритій ділянці місцевості навпроти будинку за адресою: АДРЕСА_3 , діючи умисно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, незаконно, не маючи на те спеціального дозволу, з метою подальшого збуту зберігав при собі у вакуумних поліетиленових пакетах кристалоподібну речовину, яка містить у своєму складі особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP, загальною масою 8,005 г, що є великим розміром. Таким чином, ОСОБА_5 незаконно зберігав з метою збуту особливу небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP, загальною масою 8,005 г, що є великим розміром.
В подальшому, 17.04.2024 в період часу з 17 год. 33 хв. по 18 год. 06 хв. в ході проведення огляду місця події на відкритій ділянці місцевості навпроти будинку за адресою: АДРЕСА_3 , ОСОБА_5 добровільно видав працівникам поліції вказані речовини, які він незаконно зберігав з метою збуту.
Таким чином, ОСОБА_5 , підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України - незаконне зберігання з метою збуту психотропних речовин, предметом якого були особливо небезпечні психотропні речовини у великих розмірах.
ОСОБА_5 , 17.04.2024 о 20:20 год. затримано у порядку ст. 208 КПК України та 18.04.2024 о 15:55 год. повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч. 2 ст. 307 КК України - незаконне зберігання з метою збуту психотропних речовин, предметом якого були особливо небезпечні психотропні речовини у великих розмірах.
Слідчим зазначено, що обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України підтверджується наявними у матеріалах кримінального провадження доказами, зокрема: рапортом реєстрації на лінію «102»; протоколом огляду місця події від 17.04.2024; показаннями свідка ОСОБА_7 ; протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками зі свідком ОСОБА_7 ; показаннями свідка ОСОБА_8 ; протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками зі свідком ОСОБА_9 ; показаннями неповнолітнього свідка ОСОБА_9 ; оглядом місця події (телефону свідка ОСОБА_9 ) від 17.04.2024; показаннями свідка ОСОБА_10 ; протоколом обшуку від 17.04.2024; висновком експертизи за результатами проведення експертизи матеріалів, речовин та виробів за №СЕ-19/111-24/24171-НЗПРАП від 18.04.2024; висновком експертизи за результатами проведення експертизи матеріалів, речовин та виробів за №СЕ-19/111 -24/241 70-НЗПРАІІ від 18.04.2024; іншими доказами наявними в матеріалах кримінального провадження.
Окрім цього, у ході досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_5 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, вчинити.
Слідчий вказує, що передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України ризик обгрунтовується тим, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, яке згідно ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжких злочинів та за вчинення якого передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від шести до десяти років. Крім того, в ході ОМП було виявлено та вилучено кристалоподібну речовину загальною масою близько 1500 г, що є особливо великими розмірами, а тому в подальшому можлива зміна правової кваліфікації кримінального правопорушення на ч.3 ст. 307 КК України, що є особливо тяжким злочином. Ризик, передбачений п.3 ч. 1 ст. 177 КПК України, згідно з яким ОСОБА_5 може впливати на свідків у кримінальному обґрунтовується тим, що наразі існує ризик того, що підозрюваний, знаючи про фактичне місце проживання свідків, один з яких є неповнолітнім та може з метою уникнення від кримінальної відповідальності незаконно впливати на них змушуючи із застосуванням фізичного чи психологічного примусу змінювати свої показання, давати неправдиві показання або відмовитися від дачі показань. Про можливість незаконного впливу на свідків також свідчить характер вчинення кримінального правопорушення, оскільки до його вчинення було залучено неповнолітнього, який навіть не усвідомлював того, що вчиняється кримінальне правопорушення.
Ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме того, що підозрюваний ОСОБА_5 може вчинити інше кримінальне правопорушення обґрунтовується тим, що відповідно до вимоги про судимість відносно ОСОБА_5 . 24.01.2024 відділом поліції № 2 Одеського управляння № 1 ГУ НГІ в Одеській області направлено обвинувальний акт за вчинення кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, у зв'язку з чим у кримінальному провадженні наявний ризик вчинення ним іншого кримінального правопорушення, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Також, звертаючись з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_5 , органом досудового розслідування на підставі зібраних матеріалів кримінального провадження враховано вагомість наявних доказів про вчинення останнім кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, тяжкість покарання, що загрожує у разі доведення вини останнього в суді, а саме позбавлення волі на строк від шести до десяти років з конфіскацією майна.
Крім того, до підозрюваного ОСОБА_5 взагалі неможливо застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, оскільки він не має постійного місця проживання.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримав подане слідчим клопотання та просив задовольнити його у повному обсязі, зазначивши про те, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, зазначених у ст. 177 КПК України, тому щодо ОСОБА_5 необхідно застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, що зумовлено виконанням передбаченого ст. 2 КПК України завданням кримінального провадження.
Захисник ОСОБА_4 у судовому засіданні заперечував з приводу клопотання слідчого, вказав, що підозра є необгрунтованою, докази зазначені прокурором на її обгрунтування недопустимими. Вважає достатнім та можливим запобіжним заходом, який у повній мірі забезпечить виконання покладених на підозрюваного обов'язків, не пов'язаний з триманням під вартою, цілодобовий домашній арешт.
Підозрюваний ОСОБА_5 у судовому засіданні підтримав позицію захисника.
Заслухавши позицію прокурора, підозрюваного та його захисника, дослідивши наявні у матеріалах клопотання докази, слідчий суддя приходить до такого висновку.
У судовому засіданні встановлено, що слідчим СВ Бучанського РУП ГУ НП в Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12024111040000484 від 17.04.2024 за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
Згідно протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 17.04.2024 складеного слідчим СВ ВП №2 Бучанського РУП ГУ НП в Київській області ОСОБА_11 - 17.04.2024 о 21 год. 55 хв. (час фактичного затримання 20:20 17.04.2024 за адресою: АДРЕСА_4 ) затримано ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
18 квітня 2024 року слідчим СВ Бучанського РУП ГУ НП в Київській області ОСОБА_6 , за погодженням із прокурором Бучанської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_3 , ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
Відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно зі ст.7 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на засадах, в тому числі, верховенства права, згідно якої людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, законності, згідно якої під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства, а також забезпечення права на свободу та особисту недоторканність, згідно якої ніхто не може триматися під вартою, бути затриманим або обмеженим у здійсненні права на вільне пересування в інший спосіб через підозру або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення інакше як на підставах та в порядку, передбачених цим Кодексом.
Так, згідно ч. 1-2 ст.196 КПК України, в ухвалі про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зазначає відомості про: 1) кримінальне правопорушення (його суть і правову кваліфікацію із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність), у якому підозрюється, обвинувачується особа; 2) обставини, які свідчать про існування ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу; 3) обставини, які свідчать про недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу; 4) посилання на докази, які обґрунтовують ці обставини; 5) запобіжний захід, який застосовується.
Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (частина 1 статті 194 КПК України).
Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Слід зазначити, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та, виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України, необхідно взяти до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 Рішення від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої термін обґрунтована підозра означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990, п.32, Series A, N 182).
Водночас, обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.
Такий висновок узгоджується з правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського Суду з прав людини, зокрема, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23.10.1994, в яких суд зазначив, що факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування.
Так, для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри, оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а з метою визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Водночас, слідчому судді під час вирішення вказаного питання не надається весь обсяг доказів, зібраних під час досудового розслідування та дані щодо джерел їх отримання. Такі матеріали мають надаватися суду при судовому провадженні відповідного кримінального провадження та саме на цій стадії, передбачено здійснення оцінки доказів з точки зору належності, допустимості, достовірності та сукупності доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30.08.1990).
З урахуванням письмових доказів, що додані до клопотання та досліджені в судовому засіданні, здійснюючи їх оцінку за своїм внутрішнім переконанням, слідчий суддя, приходить до висновку, що повідомлена ОСОБА_5 підозра є обґрунтованою, а докази, надані органом досудового розслідування, досить вагомими, щоб свідчити про причетність ОСОБА_5 до кримінального правопорушення, що йому інкримінується.
Одночасно суд оцінює наявність ризику можливості переховування підозрюваного від суду як цілком ймовірний з огляду на додані до клопотання слідчого матеріали, при цьому враховуючи також тяжкість можливого покарання у разі визнання підозрюваного винним у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, обсяг підозри. Ризик переховування від правосуддя обумовлюється можливістю притягнення до кримінальної відповідальності та пов'язаними із цим можливими негативними для особи наслідками та обмеженнями і, зокрема, суворістю передбаченого покарання у виді позбавлення волі.
У контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня ( ОСОБА_12 проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).
Враховуючи викладене, дані про особу підозрюваного, який офіційно не працевлаштований, на території Київської області зареєстрованого місця проживання не має, слідчий суддя, приходить до висновку про доведеність слідчим у клопотанні ризику можливості переховуватися від органів досудового розслідування, оскільки достатні стримуючі фактори, які б свідчили про протилежне, в матеріалах провадження відсутні.
Також існує ризик незаконного впливу підозрюваного на свідків, одним з яких є неповнолітнім.
При цьому слідчий суддя виходить із передбаченої КПК України процедури отримання, зокрема, свідчень від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування свідчення отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України).
Тобто, ризик незаконного впливу існує як на початковому етапі кримінального провадження, так і на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Як вбачається з матеріалів справи, підозрюваний ОСОБА_5 може незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, з огляду на ті обставини, що досудове розслідування триває.
Враховуючи викладене, а також зважаючи на те, що ОСОБА_5 володіє контактними даними свідків, даними щодо перебування свідків, наявні достатні підстави вважати, що перебуваючи на волі ОСОБА_5 матиме можливість впливати на вказаних учасників процесу.
Слідчий суддя враховує, що показання свідків у вказаному кримінальному провадженні мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження та можуть суттєво вплинути на становище ОСОБА_5 як підозрюваного, а тому наявні обґрунтовані підстави вважати, що останній наділений потенційною можливістю, в тому числі і дистанційно, через інших осіб, впливати на свідків у кримінальному провадженні з метою схилити їх не давати правдиві, послідовні показання у ході досудового розслідування та/або змінити свої показання у подальшому в суді, для уникнення або мінімізації кримінальної відповідальності.
При цьому, слідчий суддя враховує і те, що обставини вчинення кримінального правопорушення на теперішній час у повному обсязі не встановлені.
Слідчий суддя зазначає, що кримінальний процесуальний закон не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково здійснить відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснення у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
За таких обставин, з урахуванням характеру вчиненого кримінального правопорушення та особи підозрюваного, який може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, що повністю підтверджується матеріалами кримінального провадження, а тому слідчий суддя вважає що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 забезпечить виконання останнім покладених на нього процесуальних обов'язків та надасть можливість досягти органу досудового розслідування завдань, передбачених ст. 2 КПК України, а саме: захист особи від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування з тим, щоб кожний хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини.
Крім того, слідчий суддя вважає доведеним прокурором те, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти названим вище ризикам, оскільки на даному етапі особисте зобов'язання, особиста порука чи домашній арешт не є достатніми для гарантування поведінки підозрюваного, виходячи із встановлених судом ризиків, тяжкості кримінального правопорушення.
Суд вважає, доводи сторони захисту про те, що зібрані стороною обвинувачення письмові докази не підтверджують поза розумним сумнівом обґрунтованість підозри, є безпідставними, оскільки на даній стадії кримінального провадження, судом не встановлюється винуватість чи невинуватість підозрюваного у скоєнні кримінального правопорушення, а лише вирішується питання про обґрунтованість підозри та наявність ризиків для обрання відповідного запобіжного заходу, а тому суд не може давати остаточну оцінку допустимості та належності доказів, оскільки справа не розглядається судом по суті пред'явленого обвинувачення.
Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до положень ч. 2 ст. 94 КПК України, жоден доказ не має наперед встановленої сили, та всі докази в даному кримінальному провадженні підлягають ретельній перевірці з наступною їх оцінкою у відповідності до положень ч. 1 ст. 94 КПК України.
Відповідно до ст. ст. 89, 94 КПК України, оцінка допустимості та належності доказів буде надана судом при розгляді кримінального провадження по суті.
Докази, які містяться в матеріалах кримінального провадження, що долучені до клопотання, вказують на те, що на даній стадії досудового розслідування існує обґрунтована підозра причетності ОСОБА_5 до інкримінованих йому дій.
Дослідивши долучені до клопотання слідчого докази, суд приходить до висновку, що підстав передбачених ст. 87 КПК України для визнання цих доказів недопустимими, не встановлено та стороною захисту щодо існування таких підстав відомостей не надано.
Таким чином, слідчий суддя вважає, що долучені до клопотання слідчого докази, є такими, що вказують на наявність обставин та відомостей, які можуть переконати суд та неупередженого спостерігача, що підозрюваний можливо вчинив інкриміновані йому дії. Ці докази, на даній стадії досудового розслідування, є достатніми для висновку, що підозра не є вочевидь необґрунтованою та відповідає стандарту переконання «обґрунтована підозра».
Стороною захисту не наведено фактів та не долучено доказів, які очевидно та об'єктивно спростовували б версію органу досудового розслідування щодо обставин кримінального провадження, викладених в повідомлені про підозру, а остаточна оцінка допустимості та належності доказів буде надана судом при розгляді кримінального провадження по суті, на підставі повного, всебічного та об'єктивного дослідження всіх обставин кримінального провадження, та оцінки кожного доказу з точки зору належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального судового рішення.
Слід зазначити, що як згадувалось раніше жоден доказ не має наперед встановленої сили, та всі докази у кримінальному провадженні підлягають ретельній перевірці з їх оцінкою у відповідності до положень ч. 1 ст. 94 КПК України на наступних етапах досудового розслідування та судового розгляду.
Попереднє висловлення судом такої думки неминуче порушує презумпцію невинуватості (рішення ЄСПЛ у справах «Нестак проти Словаччини» (Nestak v. Slovakia), п. 88 та «Гарицкі проти Польщі» (Garycki v. Poland), п. 66).
Більше того, докази на підтвердження винуватості обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень надаються стороною обвинувачення до суду та, відповідно, оцінюються судом лише на стадії дослідження доказів, що також позбавляє суд навіть теоретичної можливості встановити обґрунтованість підозри на даній стадії провадження.
Частина 3 статті 183 КПК України зобов'язує слідчого суддю під час застосування до особи запобіжного заходу у виді тримання під вартою визначати розмір застави, за виключенням злочинів, вчинених із застосуванням насильства або погрозою його застосування; злочинів, які спричинили загибель людини; або якщо у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений особою.
Вирішуючи питання про визначення розміру застави як альтернативного запобіжного заходу, необхідно врахувати, що орієнтиром визначення запобіжного заходу, зокрема й розміру застави, виступає критерій його достатності, який буде виступати належним стимулюючим фактором, який би підозрюваний або інша особа (заставодавець) боялася б втратити внаслідок невиконання або неналежного виконання покладених процесуальних обов'язків.
Відповідно до ч.4 ст.182 КПК України з урахуванням кримінального правопорушення, майнового стану підозрюваного ОСОБА_5 , інших даних про його особу, та ризиків, передбачених ст.177 КПК України, слідчий суддя визначає розмір застави, який достатньою мірою гарантує виконання підозрюваним покладених обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього, у виді 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оскільки внесення застави саме в такому розмірі може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків відповідно до ст.194 ч.5 КПК України.
Такий розмір застави є справедливим, здатний забезпечити стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, не порушує права підозрюваного, та підстав вважати його завідомо непомірним для ОСОБА_5 суд не вбачає.
Разом з тим, на підставі ч. 5 ст. 194 КПК України, у разі внесення застави, суд вважає за необхідне покласти на обвинуваченого ОСОБА_5 такі обов'язки, а саме: прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора чи суду, котрі будуть здійснювати розслідування чи розгляд по суті кримінального провадження щодо нього; не відлучається із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або роботи; утримуватися від спілкування зі свідками; здати на зберігання до Державної міграційної служби України свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Окремо слід зауважити, що згідно зі ст. 198 КПК України висловлені в ухвалі слідчого судді за результатами розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду або для слідчого чи прокурора під час цього або іншого кримінального проваджень.
Керуючись ст.ст. 176-178, 182-184, 186, 193, 194, 196-198, 205, 370-372 КПК України, слідчий суддя
Клопотання - задовольнити частково.
Застосувати до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 58 дні до 15.06.2024 включно.
Початок строку дії ухвали слідчого судді про тримання під вартою обчислювати з 19.04.2024 15.06.2024 включно.
Одночасно визначити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу в розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 242240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) грн., і може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області (Отримувач ТУ ДСА України в Київській області, код отримувача (код ЄДРПОУ) 26268119, банк отримувача: Держказначейська служба України, м. Київ, рахунок отримувача UA768201720355259001000018661).
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звільнити з-під варти негайно після отримання та перевірки документу, що підтверджує внесення застави.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний, вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов'язаний виконати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави:
- прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора чи суду, котрі будуть здійснювати розслідування чи розгляд по суті кримінального провадження щодо нього;
- не відлучається із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або роботи;
- утримуватися від спілкування зі свідками;
- здати на зберігання до Державної міграційної служби України свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Визначити термін дії обов'язків, покладених судом у разі внесення застави, з дня внесення застави до 15.06.2024.
Роз'яснити, що у разі, якщо ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , будучи належним чином повідомленим, не з'явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього процесуальні обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення, а підозрюваним, що тримається під вартою, - протягом п'яти днів з моменту отримання ухвали.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Слідчий суддя: ОСОБА_1