Справа № 359/179/21
Провадження № 1-кп/359/96/2024
17 квітня 2024 року м. Бориспіль
Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3 , обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , їх захисника - адвоката ОСОБА_6 , потерпілого ОСОБА_7 , свідків: ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13
розглянувши у відкритому судовому засіданні з технічною фіксацією в залі суду кримінальне провадження №12020110100001449, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11.07.2020 року, що надійшло до суду з обвинувальним актом, по обвинуваченню
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Велика Димерка Броварського району Київської області, громадянина України, українця, раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
та
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Велика Димерка Броварського району Київської області, громадянина України, українця, раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України, -
За обвинувальним актом обвинуваченим ОСОБА_5 та ОСОБА_4 ставиться в вину вчинення кримінального правопорушення за наступних обставин.
Так, 06.06.2020, приблизно о 08 год. 40 хв., ОСОБА_5 , керуючи автомобілем марки «Пежо партнер» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись по АДРЕСА_2 на території стихійного ринку, виїхав на узбіччя дороги, де в цей час торгував сільськогосподарською продукцією ОСОБА_4 , створивши небезпеку для руху пішохода ОСОБА_8 , яка відскочила від автомобіля та уникла наїзду.
Після цього, ОСОБА_7 зробив ОСОБА_5 зауваження з приводу порушення вимог Правил безпеки дорожнього руху та створення ним аварійної ситуації.
В цей момент у ОСОБА_5 та ОСОБА_4 виник злочинний умисел на нанесення ударів ОСОБА_7 з використанням малозначного приводу, а саме, його зауважень щодо неправомірних дій ОСОБА_5 , з метою грубого порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства з особливою зухвалістю, групою осіб.
Реалізовуючи свій злочинний умисел, діючи з хуліганських мотивів, перебуваючи у громадському місці під час скупчення людей, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 06.06.2020, приблизно о 08 год. 45 хв., нанесли ОСОБА_7 по одному удару в голову кожен, після чого кожен - по 2-3 удари по тулубу, передпліччям та голові.
Від нанесених ударів ОСОБА_7 впав, після чого ОСОБА_5 та ОСОБА_4 нанесли кожен ще по 3-4 удари ногами по голові та тулубу ОСОБА_7 .
Усіма своїми хуліганськими діями ОСОБА_5 та ОСОБА_4 спричинили ОСОБА_7 легкі тілесні ушкодження у виді: двох саден на внутрішній поверхні правого передпліччя в нижній третині;садна в області лівої скроні; синця із садном на передній поверхні правої гомілки в середній третині.
Таким чином, органом досудового розслідування ОСОБА_4 та ОСОБА_5 обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення ( злочину ), передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України - за кваліфікуючими ознаками: хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, вчинене групою осіб.
Судовий розгляд проведено лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта за ч. 2 ст. 296 КК України згідно з вимогами ч. 1 ст. 337 КПК України.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 вину у скоєнні злочину не визнав та повідомив, що 06.06.2020 року вони з сином ОСОБА_4 продавали розсаду на стихійному ринку в АДРЕСА_2 , було близько 08 год. 30 хв. Оскільки покупців було мало, вони вирішили поїхати іще на ринок в м. Бровари. З цією метою, він на своєму автомобілі марки «Пежо» вишневого кольору рухався по центральній вулиці, після чого повернув до місця де продавали розсаду, з метою подальшого завантаження ящиків з розсадою. Тільки заїхав, відразу почув удар ззаду по машині. Коли вийшов з авто, побачив потерпілого з дружиною і запитав, навіщо той вдарив по машині, на що потерпілий почав висловлюватись в його адресу грубою, образливою лайкою, жінка також. Остання просила потерпілого заспокоїтись, однак він її не слухав і продовжував свої нецензурні висловлювання. Перехожі також робили потерпілому зауваження з приводу лайки. Після цього між ними відбулась сутичка, під час якої вони штовхали один одного. Все це побачив його син ОСОБА_4 , підбіг та почав їх розбороняти. Ніхто нікому ударів не наносив. ОСОБА_4 потерпілого не бив, лише розбороняв їх. Конфлікт швидко закінчився. Після цього, вони з сином завантажили ящики з розсадою та поїхали в Бровари. Обвинувачений також повідомив, що коли потерпілий знімав окуляри, у нього під очима вже були синці зеленуватого кольору. З приводу нанесення ударів потерпілому кулаками та ногами обвинувачений заперечив, як і заперечив те, що ОСОБА_7 падав на землю. ОСОБА_5 також зазначив, що фото задніх дверей автомобіля робив самостійно та в подальшому передавав їх адвокату.
Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні свою вину не визнав та повідомив, що 06.06.2020 року він зі своїм батьком ОСОБА_5 приїхали на стихійний ринок в АДРЕСА_2 здійснювати продаж саджанців. Приїхали туди близько 5 год. 30 хв. Подія сталася близько 9-00 години, коли вони вже почали збиратися, щоб їхати на інший базар в м. Бровари, оскільки торгівля тут була погана. Його батько під'їхав машиною до їхнього місця торгівлі, щоб завантажити ящики з розсадою і в цей момент почув удар по машині ззаду. Позаду автомобіля стояв чоловік, а саме потерпілий, який був в темних окулярах, з ним також була жінка. Потерпілий відразу в грубій формі почав висловлюватись в адресу його батька, з приводу того, що той не дивиться куди їде. Жінка, яка була з потерпілим, просила останнього заспокоїтись, після чого пішла вперед. Погрузивши якусь частину ящиків в машину, він сказав потерпілому, що досить вже сваритись, йдіть собі. Однак останній продовжив грубу лайку, викрикуючи, що він прокурор і що вони тут взагалі можуть не торгувати, вдарив ногою по ящику з розсадою, пошкодивши його та розсипавши розсаду. Після цього почалась між потерпілим та його батьком штовханина. Він у свою чергу їх лише розбороняв. Жодних ударів потерпілому ні він, ні його батько не наносили, і потерпілий теж не наносив ударів. Конфлікт тривав близько кількох хвилин і закінчився досить швидко. Звідки у потерпілого тілесні ушкодження не знає. Обвинувачений зазначив, що коли потерпілий знімав окуляри, щоб комусь зателефонувати та пофотографувати у нього вже були синці під очима зеленого кольору.
Потерпілий ОСОБА_7 в судовому засіданні надав пояснення, в яких зазначив, що 06.06.2020 року вони з дружиною йшли по узбіччю на стихійному ринку в АДРЕСА_2 , рухаючись на зустріч транспортним засобам. В цей час автомобіль марки «Пежо» червоного кольору виїхав на узбіччя, переїхавши зустрічну смугу руху, в почав рухатись фактично наїжджаючи на нього та його дружину. Оскільки він знаходився ближче краю проїзної частини, то загрози для нього не було. В той же час, його дружина знаходилась в межах середини бампера вказаного автомобіля, який рухався, у зв'язку з чим він був змушений її швидко відтягнути за руку в сторону, щоб уникнути наїзду на неї. Після цього він зробив водію, яким був ОСОБА_5 , зауваження, щодо даної ситуації, щоб той дивився куди їде і не наїжджав на людей. Вважає, що саме це зауваження і спричинило конфлікт. Водій відповів йому агресивно і він, у свою чергу, також відповів ОСОБА_5 агресивно. Після цього, він присів зав'язати шнурівку на взутті і в цей момент обвинувачені почали наносити йому удари руками в голову, по руках та по тілу. Перший удар був у ліву скроню, хто саме з обвинувачених його наніс точно не знає, але вважає, що це був ОСОБА_5 . Після першого удару він відскочив, потім обидва обвинувачені почали наносити йому удари руками, їх послідовності він не пам'ятає. Від удару він впав на прилавок з печивом, потім на автомобіль, який стояв перед цим прилавком, а вже потім на землю. Від якого саме удару він впав не пам'ятає. Коли знаходився в лежачому положенні на землі, то удари наносили обоє обвинувачені, він втратив на кілька секунд свідомість, тому не пам'ятає куди саме ці удари останні наносили. Вважає, що обвинувачені били ногами, оскільки була садна на нозі, яка могла з'явитись лише в лежачому положенні. Він особисто ударів не наносив. Коли прийшов до тями, то обвинувачені швидко зібрались і поїхали, ще до прибуття поліції та швидкої. Піднявшись, він знайшов свої окуляри, які були зламані та помітив відсутність навушників, які він нещодавно купив та які він так і не знайшов. Продавець запропонував йому викликати швидку, але він зробив це сам. Також викликав поліцію. Після приїзду швидкої, на місці події йому встановили струс головного мозку. Поліція відібрала у нього заяву про обставини події. Потерпілий також зазначив, що під час бійки його дружина стояла неподалік, але під удав не лізла. Щодо удару по машині потерпілий заперечив, як і щодо удару по ящику з розсадою.
В судовому засіданні були також допитані свідки сторони обвинувачення та сторони захисту.
Так, допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 показала, що потерпілий є її чоловіком. Точної дати події вона не пам'ятає, був ранок, близько 9-00 години. Вони разом з чоловіком приїхали на стихійний ринок, що в АДРЕСА_2 , припаркували автомобіль та йшли по узбіччю. В цей час, легковий автомобіль червоного кольору рухався прямо на неї, чоловік встиг її відтягнути за руку. Машина зупинилась і вони зробили зауваження водієві з приводу того, що він на неї ледь не наїхав. Свідок спочатку зазначила, що за кермом «Пежо» був обвинувачений ОСОБА_4 , однак в процесі допиту, звернула увагу, що все таки точно не пам'ятає хто саме був за кермом вказаного автомобіля. Після цього між водієм та її чоловіком відбулась словесна перепалка. Вона пішла далі вперед, чоловік пішов за нею, потім присів зав'язати шнурки і в цей момент до нього підійшли обвинувачені, спочатку ОСОБА_4 тоді ОСОБА_5 , штовхнули потерпілого в плече, почали наносити удари. Коли почалась бійка між обвинуваченими та її чоловіком, вона була на відстані 2-3 метрів, щось купувала. Вона намагалась це все зупинити, хотіла підійти, але не змогла. Коли її чоловік впав на землю, то обвинувачені наносили удари потерпілому і руками і ногами. Скільки саме ударів нанесли обвинувачені ОСОБА_7 не знає. Окуляри чоловіка після бійки були зламані. Що далі робили обвинувачені не бачила. Після бійки вони з чоловіком викликали швидку. Щодо тілесних ушкоджень зазначила, що у потерпілого були синці на руці, на обличчі та на нозі.
Свідок ОСОБА_13 в судовому засіданні показала, що точної дати події не пам'ятає, лише пам'ятає, що це було влітку на стихійному ринку в АДРЕСА_2 . Вона продавала товар, почула лайку та повернулась, побачила, як якісь незнайомі їй люди в кількості 2-3 чоловік сваряться, через що виник між ними конфлікт не знає. Бачила, як вони хватали один одного за одяг, але чи бились не бачила, на землі ніхто з них не лежав.
Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні показав, що був свідком бійки, яка відбулась влітку, точної дати не пам'ятає. Це було на ринку в с. Артемівка, він там торгував печивом та цукерками. Стояв з лівої сторони від місця події на відстані близько 2-3 метрів. Бачив, як два чоловіки, один з яких старший близько 60 років, а другий молодший, били третього чоловіка. Вони нанесли останньому близько 5-7 ударів по голові, хто з них які наносив удари не пам'ятає. Потім вони кинули потерпілого на капот автомобіля, на землю не кидали. Він до них підійшов та почав розбороняти, бійка закінчилась, вони розійшлись. Тих два чоловіки пішли, а третій присів та сказав, що у нього паморочиться голова. Він запропонував викликати швидку, але чоловік відповів, що зробить це сам. Зі слів потерпілого конфлікт відбувся через те, що на нього ледь не наїхала машина і це спровокувало між ними словесну перепалку, а в подальшому незнайомі почали його бити. Особисто він словесного конфлікту не бачив і не чув. На землі потерпілий не лежав, ногами його не били.
Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні показала, що обвинувачених знає, відносини між ними робочі. Подія відбулась близько 10-00 години, в суботу 06.06.2020 року на ринку в с. Артемівка. В той день людей було багато, вона стояла на відстані близько 4 метрів навпроти від ОСОБА_4. Між обвинуваченими та потерпілим відбувся конфлікт, через що виник точно не знає, але тривав недовго. Вона бачила, як штовхалися ОСОБА_5 та потерпілий, махали руками. ОСОБА_4 їх розбороняв. Не бачила, щоб хтось з них лежав на землі.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_15 показав, що обвинувачені йому знайомі, потерпілий теж, оскільки спостерігав конфлікт, який відбувся між останніми. Подія сталась 06.06.2020 року, близько 9-00 години на стихійному ринку в с. Артемівка. Він там торгував розсадою, стояв навпроти ОСОБА_4, які також торгували розсадою, на відстані не більше 10 метрів. Коли обвинувачений ОСОБА_5 на автомобілі червоного кольору під'їхав до свого місця торгівлі та паркувався так, щоб завантажувати ящики, то потерпілий з жінкою проходив біля вказаного автомобіля та вдарив рукою по задній дверці цього транспортного засобу, в результаті чого була вм'ятина. Обвинувачений ОСОБА_5 вийшов з автомобіля та запитав навіщо потерпілий вдарив по машині, на що останній відповів, щоб той дивися куди їде. Між останніми виникла суперечка, під час якої вони висловлювались в адресу один одного нецензурною лайкою. До них підійшов ОСОБА_4 та почав їх заспокоювати, щоб вони розійшлись. Бійки між ними не було, ударів ніхто нікому не наносив, конфлікт тривав недовго, до 10 хвилин. Перехожі також казали їм заспокоїтись. Дружина потерпілого стояла в стороні і не підходила. Після того, як конфлікт закінчився потерпілий пішов в сторону магазину, а обвинувачені завантажили ящики та поїхали. Він також бачив, як потерпілий фотографував місце, де все відбулось.
Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні показала, що обвинувачені є її родичами. 06.06.2020 року вона приїхала на базар в с. Артемівка зі своїми друзями Долінськими, продавати розсаду. Стояла вона навпроти місця, де продавали розсаду обвинувачені. ОСОБА_5 під'їхав своєю машиною до місця своєї торгівлі, що завантажити ящики з розсадою. В цей момент повз автомобіль обвинувачених проходив потерпілий з жінкою, вона їх побачила краєм ока, але почула удар по машині. Після цього ОСОБА_5 вийшов з автомобіля та запитав у потерпілого навіщо той вдарив по транспортному засобу, на що останній почав висловлюватись в адресу обвинуваченого нецензурною лайкою. Дружина просила потерпілого заспокоїтись після чого пішла далі вперед, а потерпілий з ОСОБА_5 продовжили суперечку, махаючи руками та тягаючи один одного. В той же час, ніхто нікого ногами не бив, на землі ніхто не лежав. Чи наносили потерпілому удари не бачила, при ній не наносили. Конфлікт тривав недовго, близько трьох хвилин. Вважає, що цей конфлікт спровокував потерпілий через те, що автомобіль заважав йому пройти, тому він вдарив по ньому. Також свідок зазначила, що потерпілий вдарив ногою по ящику з розсадою. Під час суперечки обвинувачений ОСОБА_4 складав ящики. Коли обвинувачені поїхали, то потерпілий прийшов та фотографував. Окрім того, свідок показала, що під час штовханини обвинуваченого з потерпілим, у останнього впали окуляри і він на них наступив.
В обґрунтування винуватості ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України, стороною обвинувачення надані письмові докази, що були досліджені безпосередньо судом в ході судового розгляду, а саме:
- протокол прийняття заяви про вичинене кримінальне правопорушення (або таке, що готується) від 06.06.2020 року, згідно якого потерпілий ОСОБА_7 звернувся до Бориспільського ВП ГУНП в Київській області із заявою про вчинення щодо нього кримінального правопорушення, а саме, що 06.06.2020 року близько 09:00 години в с. Артемівка, поблизу ринку невідомі особи нанесли йому тілесні ушкодження (т. 1 а.с. 64);
- протокол пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 05.11.2020 року, який було проведено старшим слідчим СВ Бориспільського ВП ГУ НП в Київській області підполковником поліції ОСОБА_16 під час досудового розслідування кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020110100001449 від 11.07.2020 року, за участю потерпілого ОСОБА_7 та у присутності понятих ОСОБА_17 та ОСОБА_18 (т. 1 а.с.65-67). В ході цієї слідчої дії було встановлено, що потерпілий ОСОБА_7 серед пред'явлених знімків для впізнання, впізнав особу під №2, яку запам'ятав під час бійки. Згідно Довідки до протоколу впізнання особи під №2 розміщено фотознімок ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
- протокол пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 05.11.2020 року, який було проведено старшим слідчим СВ Бориспільського ВП ГУ НП в Київській області підполковником поліції ОСОБА_16 під час досудового розслідування кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020110100001449 від 11.07.2020 року, за участю потерпілого ОСОБА_7 та у присутності понятих ОСОБА_17 та ОСОБА_18 (т. 1 а.с.68-70). В ході цієї слідчої дії було встановлено, що потерпілий ОСОБА_7 серед пред'явлених знімків для впізнання, впізнав особу під №4, яку запам'ятав під час бійки. Згідно Довідки до протоколу впізнання особи під №4 розміщено фотознімок ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- протокол проведення слідчого експерименту від 15.12.2020 року, який було проведено старшим слідчим СВ Бориспільського ВП ГУ НП в Київській області підполковником поліції ОСОБА_16 під час досудового розслідування кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020110100001449 від 11.07.2020 року, із застосуванням безперервного відеозапису, за участю потерпілого ОСОБА_7 , з метою уточнення показів та механізму заподіяння тілесних ушкоджень (а.с.71-73). До протоколу слідчого експерименту додається цифровий носій CD - диск, який було досліджено та переглянуто в судовому засіданні;
- висновок експерта № 106д від 16.09.2020 року (т. 1 а.с.74), відповідно до якого при вивченні медичних документів гр. ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 виявлено ушкодження: на внутрішній поверхні правого передпліччя в нижній третині садно довгастої форми рожевого кольору з відпавшими кіркам розміром 1x0,3см. На 1см вище від даного садна, садно характеру вище описаного розміром 3x0,2см. В області лівого виска садно характеру вище описаного розміром 1,5x1см. На передній поверхні правої гомілки в середній третині синець зелено-жовтого кольору невизначеної форми розміром 5x4см. На фоні даного синця садно невизначеної форми розміром 2,5x0,8см, укрите кірками що відлущуються по периферії. Описані вище тілесні ушкодження (кожне окремо та в сукупності) виникли від дії тупих предметів, можливо в час та за обставин вказаних в постанові та самим освідуваним згідно і «Правил визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» відносяться до легких тілесних ушкоджень. Увесь комплекс тілесних ушкоджень не міг утворитися внаслідок падіння. Характерологічні особливості травмуючих предметів не відобразились у ушкодженнях;
- висновок експертного дослідження №115 від 16.0.62020 року (т. 1 а.с.75), відповідно до якого при обстеженні виявлено: на внутрішній поверхні правого передпліччя в нижній третин садно довгастої форми рожевого кольору з відпавшими кірками розміром 1x0,3см. На 1см вище від даного садна садно характеру вище описаного розміром 3x0,2см. В області лівого виска садно характеру вище описаного розміром 1,5x1см. На передній поверхні правої гомілки в середній третині синець зелено-жовтого кольору невизначеної форми розміром 5x4см. На фоні даного синця садно невизначеної форми розміром 2,5x0,8см, укрите кіркам що відлущуються по периферії. Описані вище тілесні ушкодження (кожне окремо та в сукупності) виникли від дії тупих предметів, можливо в час та за обставин вказаних в направленні та самим освідуваним і згідно «Правил визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень відносяться до легких тілесних ушкоджень. Увесь комплекс тілесних ушкоджень не міг утворитися внаслідок падіння «з висоти власного зросту об тверду поверхню»;
- протокол пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 22.12.2020 року, який було проведено старшим слідчим СВ Бориспільського ВП ГУ НП в Київській області підполковником поліції ОСОБА_16 під час досудового розслідування кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020110100001449 від 11.07.2020 року, за участю свідка ОСОБА_12 та у присутності понятих ОСОБА_17 та ОСОБА_18 (т. 1 а.с.76-78). В ході цієї слідчої дії було встановлено, що свідок ОСОБА_12 серед пред'явлених знімків для впізнання, впізнав особу під №2, який разом іще з одним молодим чоловіком заподіяли потерпілому близько 6 ударів кулаками по голові. Згідно Довідки до протоколу впізнання особи під №2 розміщено фотознімок ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
- протокол пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 22.12.2020 року, який було проведено старшим слідчим СВ Бориспільського ВП ГУ НП в Київській області підполковником поліції ОСОБА_16 під час досудового розслідування кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020110100001449 від 11.07.2020 року, за участю свідка ОСОБА_12 та у присутності понятих ОСОБА_17 та ОСОБА_18 (т. 1 а.с.79-81). В ході цієї слідчої дії було встановлено, що свідок ОСОБА_12 серед пред'явлених знімків для впізнання, впізнав особу під №2, який разом зі старшим по віку чоловіком заподіяли потерпілому близько 6 ударів кулаками в область голови. Згідно Довідки до протоколу впізнання особи під №2 розміщено фотознімок ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- протокол пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 15.12.2020 року, який було проведено старшим слідчим СВ Бориспільського ВП ГУ НП в Київській області підполковником поліції ОСОБА_16 під час досудового розслідування кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020110100001449 від 11.07.2020 року, за участю свідка ОСОБА_8 та у присутності понятих ОСОБА_17 та ОСОБА_18 (т. 1 а.с.82-84). В ході цієї слідчої дії було встановлено, що свідок ОСОБА_8 серед пред'явлених знімків для впізнання, впізнала особу під №3, яка 06.06.2020 року в с. Артемівка, на території ринку заподіяла її чоловіку ОСОБА_7 тілесні ушкодження. Згідно Довідки до протоколу впізнання особи під №3 розміщено фотознімок ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
- протокол пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 15.12.2020 року, який було проведено старшим слідчим СВ Бориспільського ВП ГУ НП в Київській області підполковником поліції ОСОБА_16 під час досудового розслідування кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020110100001449 від 11.07.2020 року, за участю свідка ОСОБА_8 та у присутності понятих ОСОБА_17 та ОСОБА_18 (т. 1 а.с.85-87). В ході цієї слідчої дії було встановлено, що свідок ОСОБА_8 серед пред'явлених знімків для впізнання, впізнала особу під №4, яка 06.06.2020 року в с. Артемівка, на території ринку заподіяла її чоловіку ОСОБА_7 тілесні ушкодження. Згідно Довідки до протоколу впізнання особи під №4 розміщено фотознімок ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
- протокол проведення слідчого експерименту від 15.12.2020 року, який було проведено старшим слідчим СВ Бориспільського ВП ГУ НП в Київській області підполковником поліції ОСОБА_16 під час досудового розслідування кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12020110100001449 від 11.07.2020 року, із застосуванням безперервного відеозапису, за участю свідка ОСОБА_8 , з метою уточнення показів та механізму заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_7 (а.с.88-90). До протоколу слідчого експерименту додається цифровий носій CD - диск, який було досліджено та переглянуто в судовому засіданні;
Прокурор, вважаючи вину обвинувачених доведеною достатніми доказами, що узгоджуються між собою, просив суд визнати останніх винними за ч. 2 ст. 296 КК України, та призначити їм покарання у виді позбавлення волі строком на чотири роки із застосуванням положень ст. 75 та ст. 76 КК України.
Захисник, вважаючи обвинувачених невинуватими у скоєнні інкримінованому їм злочині, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України, просив перекваліфікувати діяння ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на ч. 1 ст. 125 КК України.
Суд, безпосередньо дослідивши докази, надані прокурором на підтвердження вини обвинувачених, врахувавши позицію сторони захисту щодо відсутності в діях ОСОБА_5 та ОСОБА_4 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України, оцінивши всі обставини справи, ґрунтуючись на вимогах закону та власному переконанні дійшов висновку, що дії обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_4 невірно кваліфіковані як хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю, вчинене групою осіб, оскільки під час судового слідства така кваліфікація дій обвинувачених не знайшла свого підтвердження, зважаючи на недостатність таких в матеріалах кримінального провадження.
У відповідності до ч. 2 ст. 296 КК України хуліганство - це умисне грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, яке супроводжується особливою зухвалістю або винятковим цинізмом, вчинене групою осіб.
Згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року № 10 «Про судову практику у справах про хуліганство», суди мають відрізняти хуліганство від інших злочинів залежно від спрямованості умислу, мотивів, цілей винного та обставин учинення ним кримінально караних дій. Дії, що супроводжувалися погрозами вбивством, завданням побоїв, заподіянням тілесних ушкоджень, вчинені винним щодо членів сім'ї, родичів, знайомих і викликані особистими неприязними стосунками, неправильними діями потерпілих тощо, слід кваліфікувати за статтями КК, що передбачають відповідальність за злочини проти особи. Як хуліганство зазначені дії кваліфікують лише в тих випадках, коли вони були поєднані з очевидним для винного грубим порушенням громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства та супроводжувались особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом.
Безпосереднім об'єктом кримінально-правової охорони за статтею 296 КК є громадський порядок, тобто суспільні відносини, що сформовані внаслідок дії правових норм, а також моральних-етичних засад, звичаїв, традицій та інших позаюридичних чинників і полягає в дотриманні усталених правил співжиття.
Кримінально каране хуліганство з об'єктивної сторони полягає в посяганні на ці правоохоронювані цінності, що супроводжується особливою зухвалістю або винятковим цинізмом. Таке посягання, як правило, здійснюється у людних або громадських місцях, зазвичай з ініціативи правопорушника, супроводжується нецензурною лайкою та/або фізичним насильством, пошкодженням майна і призводить до заподіяння моральної та матеріальної шкоди.
За зовнішніми ознаками хуліганство певним чином схоже на ряд інших злочинів, зокрема на ті з них, що посягають на здоров'я, честь і гідність людини, її майно. Критеріями розмежування цих діянь є насамперед об'єкт посягання, що визначає правову природу та суспільну небезпечність кожного з них, і мотив як ознака суб'єктивної сторони злочину.
Хуліганські дії завжди посягають на громадський порядок. Проявами особливої зухвалості під час цих дій є нахабне поводження, буйство, бешкетування, поєднане з насильством, знищення або пошкодження майна, тривале порушення спокою громадян, зрив масового заходу, тимчасове порушення нормальної діяльності установи, підприємства, організації або громадського транспорту тощо. Винятковим цинізмом у контексті статті 296 КК визнаються дії, що демонструють брутальну зневагу до загальноприйнятих норм моралі, зокрема прояви безсоромності чи грубої непристойності, публічне оголення, знущання з хворих, дітей, людей похилого віку, осіб, що знаходяться у безпорадному стані.
Обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони хуліганства є мотив явної неповаги до суспільства. Домінування у свідомості винного такого внутрішнього спонукання і відсутність особистого мотиву посягання на потерпілого є головним критерієм відмежування хуліганства як злочину проти громадського порядку та моральності від злочинів проти особи.
Хоч хуліганські дії нерідко супроводжуються фізичним насильством і заподіянням тілесних ушкоджень, головною їх рушійною силою є бажання не завдати шкоди конкретно визначеному потерпілому, а протиставити себе оточуючим узагалі, показати свою зверхність, виразивши явну зневагу до загальноприйнятих норм і правил поведінки. Означені дії не зумовлені особистими мотивами й конкретною метою, а за своїми внутрішніми чинниками фокусуються в напрямку тотального негативізму й ворожого ставлення до суспільства. Протиправні діяння вчиняються за відсутності зовнішнього приводу або з незначного приводу і зазвичай спрямовані на випадкові об'єкти. Якщо хуліганству передує конфлікт винного з потерпілим (потерпілими), такий конфлікт провокується самим винним як зухвалий виклик соціальному оточенню, і реакція інших на провокуючі дії, в тому числі спроба їх припинити, стають приводом для подальшого насильства.
З урахуванням зазначеного дії, що супроводжувалися погрозами вбивства, завданням побоїв, заподіянням тілесних ушкоджень, обумовлені особистими неприязними стосунками, підлягають кваліфікації за статтями КК, що передбачають відповідальність за злочини проти особи. Як хуліганство зазначені дії кваліфікують лише в тих випадках, коли вони були поєднані з очевидним для винного грубим порушенням громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства та супроводжувались особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом.
Таким чином, для юридичної оцінки діяння за статтею 296 КК обов'язковим є поєднання ознак об'єктивної сторони цього злочину у виді грубого порушення громадського порядку, що супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом, і суб'єктивної сторони, зокрема, мотиву явної неповаги до суспільства.
За відсутності відповідного мотиву, коли застосування насильства зумовлене неприязними стосунками з потерпілим і прагненням завдати шкоди конкретній особі з особистих спонукань, сам собою факт вчинення протиправних дій у громадському місці в присутності сторонніх осіб не дає достатніх підстав для кваліфікації їх як хуліганства.
Зміст і спрямованість протиправного діяння, що має істотне значення для його правової оцінки, в кожному конкретному випадку визначається виходячи з часу, місця, обстановки й інших обставин його вчинення, характеру дій винного, а також поведінки потерпілого і стосунків, що склалися між ними.
Така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 (справа № 288/1158/16), постанові Верховного Суду в складі колегії Другої судової палати Касаційного кримінального суду від 18.06.2020 (справа № 720/990/18), постанові Верховного Суду в складі колегії Третьої судової палати Касаційного кримінального суду від 27.06.2022 (справа №165/2885/19).
З досліджених наведених вище доказів вбачається, що подія, що є предметом розгляду сталася на території стихійного ринку в с. Артемівка Бориспільського району Київської області. Конфлікт між обвинуваченими ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та потерпілим ОСОБА_7 , який переріс у нанесення тілесних ушкоджень, виник на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків.
Так, судом встановлено, що у обвинуваченого ОСОБА_5 , який створив небезпеку для руху пішоходу ОСОБА_8 , виник з потерпілим ОСОБА_7 словесний конфлікт, оскільки потерпілий вдарив рукою по задній дверці автомобіля «Пежо», яким керував ОСОБА_5 , у зв'язку з чим на транспортному засобі утворилась вм'ятина. Це спровокувало словесну перепалку між учасниками. В подальшому конфлікт супроводжувався активними, емоційними діями учасників, словесними образами один одного та штовханиною. Вказані обставини підтвердили в судовому засіданні, як обвинувачені так і свідки ОСОБА_10 , ОСОБА_13 , ОСОБА_11 та ОСОБА_15 .
В судовому засіданні потерпілий заперечив з приводу того, що він вдарив по машині, у зв'язку з чим виник конфлікт. Між тим, в матеріалах кримінального провадження наявна фотографія, долучена захисником обвинувачених, де видно, який залишився слід від удару потерпілим рукою по автомобілю (т. 1 а.с.103, 104). Вказану обставину також підтвердив свідок ОСОБА_15 в судовому засіданні, зазначивши, що коли обвинувачений ОСОБА_5 на автомобілі червоного кольору під'їхав до свого місця торгівлі та паркувався так, щоб завантажувати ящики, то потерпілий з дружиною проходив біля вказаного автомобіля та вдарив рукою по задній дверці цього транспортного засобу, в результаті чого була вм'ятина. Також свідок ОСОБА_10 під час допиту в судовому засіданні повідомила, що в момент, коли повз автомобіль обвинуваченого ОСОБА_5 проходив потерпілий з жінкою, вона почула удар по машині. Після чого ОСОБА_5 вийшов з автомобіля та запитав у потерпілого навіщо той вдарив по транспортному засобу, на що останній почав висловлюватись в адресу обвинуваченого нецензурною лайкою.
Окрім того, з відеозапису слідчого експерименту з потерпілим ОСОБА_7 вбачається, що останній, розповідаючи про послідовність дій, після того моменту, як автомобіль «Пежо» на них з дружиною ледь не наїхав, зазначив, що проходячи повз вказаного транспортного засобу, йому прийшлося до нього доторкнутися рукою, оскільки це один із тих моментів, коли відходиш від автомобіля, щоб прискорити свій відхід. Свідок ОСОБА_8 під час слідчого експерименту також зазначила той факт, що її чоловік ОСОБА_7 зробивши водієві зауваження з приводу створення небезпечної ситуації, доторкнувся до багажника автомобіля ОСОБА_5 .
Отже, з огляду на вказані вище обставини, покази обвинувачених та свідків, потерпілий ОСОБА_7 , після створення обвинуваченим ОСОБА_5 небезпеки для руху, дійсно вдарив рукою по задній дверці автомобіля обвинуваченого, коли проходив повз і на думку суду, саме такі дії потерпілого ОСОБА_7 спровокували конфлікт.
З цього приводу покази потерпілого, надані в судовому засіданні, а саме, що конфлікт між ним та ОСОБА_5 спричинило висловлене ним останньому зауваження, щодо створення небезпеки для його дружини, суд оцінює критично.
Під час судового розгляду потерпілим також було надано фотознімок, на якому зображено ОСОБА_4 та задню частину транспортного засобу «Пежо», як доказ того, що він не бив по вказаному автомобілю рукою, посилаючись на те, що на ньому відсутня вм'ятина. В той же час, суд не приймає такий доказ до уваги, з огляду на те, що він не несе жодного доказового значення, оскільки не відображає місце удару, у зв'язку з чим не можливо зробити однозначно висновок про відсутність вм'ятини на даному транспортному засобі.
Як встановлено судом, згодом, конфлікт між обвинуваченими та потерпілим переріс у нанесення ОСОБА_5 та ОСОБА_4 потерпілому ОСОБА_7 тілесних ушкоджень, у вигляді двох саден на внутрішній поверхні правого передпліччя в нижній третині, садна в області лівої скроні, синця із садном на передній поверхні правої гомілки в середній третині, які, відповідно до висновків експерта, відносяться до легких тілесних ушкоджень. Факт нанесення потерпілому ОСОБА_7 тілесних ушкоджень повністю узгоджується з показаннями останнього, а також підтверджуються показами свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_19 , які були допитані в судовому засіданні, а також письмовими доказами у справі, зокрема протоколами проведення слідчих експериментів з потерпілим та свідком, протоколами пред'явлення особи для впізнання за фотознімками та висновками експертів.
Тож, судом встановлено, що безпосередньо перед завданням тілесних ушкоджень між обвинуваченими ОСОБА_5 , ОСОБА_4 та потерпілим ОСОБА_7 сталася конфліктна ситуація, викликана діями потерпілого.
Таким чином, обстановка й обставини подій, динаміка їх розвитку й об'єктивні ознаки насильницької поведінки обвинувачених свідчать про те, що така була зумовлена особистою неприязню до потерпілого, яка виникла раптово.
При цьому слід зазначити, що конфлікт мав місце виключно між обвинуваченими та потерпілим і не поширювався на інших осіб та не зачіпав більше будь-чиї охоронювані законом інтереси.
Зазначене дає підстави для висновку про відсутність у діях ОСОБА_4 та ОСОБА_5 мотиву явної неповаги до суспільства, що є обов'язковою юридичною ознакою кримінального правопорушення, передбаченого статтею 296 КК України.
Обвинувачені ОСОБА_4 та ОСОБА_5 діяли з наміром завдати шкоди здоров'ю потерпілого ОСОБА_7 і безпосередньо їх дії спрямовані на досягнення цього результату, а не бажанням протиставити себе суспільству і продемонструвати зневагу до загальноприйнятих норм і правил поведінки, а тому містять об'єктивні та суб'єктивні ознаки кримінального правопорушення проти особи.
Також суд не вбачає підстав кваліфікувати дії обвинувачених за ч. 2 ст. 296 КК України за ознаками особливої зухвалості, оскільки це не підтверджується жодним із доказів.
У формулюванні викладеного в обвинувальному акті обвинувачення відсутні будь-які конкретні обставини, які б свідчили про порушення обвинуваченими громадського порядку та спокою громадян, крім загальних фраз про супроводження дій особливою зухвалістю, безпричинністю дій обвинувачених, тощо.
Таким чином, враховуючи всі обставини справи, суд вважає, що винуватість ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у інкримінованому їм злочині за ч. 2 ст. 296 КК України, а саме хуліганстві, тобто грубому порушенні громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю вчинене групою осіб, не доведена наданими стороною обвинувачення доказами.
Згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду, наведеним у постанові від 3 липня 2019 року у справі № 288/1158/16-к (провадження № 13-28 кс 19), звернення потерпілого до правоохоронних органів із заявою про вчинення щодо нього злочину без визначення кримінально-правової кваліфікації або з неправильною кваліфікацією є проявом волі на притягнення обвинуваченого до кримінальної відповідальності, що надає суду право за результатами судового розгляду кримінального провадження, розпочатого за процедурою публічного обвинувачення, ухвалити відповідно до встановлених частиною третьою статті 337 КПК України меж судового розгляду обвинувальний вирок з перекваліфікацією діяння на злочин приватного обвинувачення незалежно від позиції потерпілого щодо зміни його правової оцінки.
Суд, діючи в межах повноважень щодо перекваліфікації злочину, які окреслені нормою частини третьої статті 337 КПК України, згідно з якою зміна кваліфікації допускається лише в бік покращення становища обвинуваченого, зокрема шляхом застосування кримінального закону про менш тяжке кримінальне правопорушення, вважає, що дії ОСОБА_4 та ОСОБА_5 слід перекваліфікувати з ч. 2 ст. 296 КК України на ч. 1 ст. 125 КК України.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що у діях ОСОБА_4 та ОСОБА_5 наявний склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, так як своїми умисними діями ОСОБА_4 та ОСОБА_5 спричинили потерпілому ОСОБА_7 легке тілесне ушкодження і вина обвинувачених у вчиненому знайшла підтвердження під час судового розгляду.
У цьому зв'язку, покази обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , надані в судовому засіданні, з приводу того, що вони не наносили потерпілому тілесні удари, не знайшли свого підтвердження під час розгляду кримінального провадження, оскільки спростовуються сукупністю наведених вище взаємоузгоджених доказів та є обраним способом захисту від пред'явленого обвинувачення.
Між тим, не знайшли свого підтвердження і викладені в обвинувальному акті обставини про те, що від нанесених ударів ОСОБА_7 впав на землю, після чого ОСОБА_5 та ОСОБА_4 наносили удари ногами по голові та тулубу ОСОБА_7 , докази на підтвердження таких обставин відсутні, а покази потерпілого ОСОБА_7 та свідка ОСОБА_8 в цій частині, на думку суду, не є достовірним доказами, оскільки спростовуються показами всіх інших допитаних свідків, які зазначили, що потерпілий на землі не лежав і ногами його ніхто не бив.
Таким чином, суд зазначає формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним таким: 06.06.2020, приблизно о 08 год. 40 хв., ОСОБА_5 , керуючи автомобілем марки «Пежо партнер» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись по АДРЕСА_2 на території стихійного ринку, виїхав на узбіччя дороги, де в цей час торгував сільськогосподарською продукцією ОСОБА_4 , створивши небезпеку для руху пішохода ОСОБА_8 , яка відскочила від автомобіля та уникла наїзду. Після цього, ОСОБА_7 зробив ОСОБА_5 зауваження з приводу створення ним аварійної ситуації та вдарив рукою по задній дверці автомобіля марки «Пежо партнер» державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , в результаті чого утворилась вм'ятина. Після цього між ОСОБА_7 та ОСОБА_5 виник словесний конфлікт, під час якого останні висловлювались в адресу один одного нецензурною лайкою, яка супроводжувалась штовханиною. В цей момент у ОСОБА_4 та ОСОБА_5 виник кримінальний протиправний намір на спричинення ОСОБА_7 тілесних ушкоджень, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин. Реалізовуючи свій протиправний умисел, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 нанесли ОСОБА_7 не менше ніж по 2-3 удари кожен по тулубу, передпліччю та голові, чим спричинили ОСОБА_7 легкі тілесні ушкодження у виді: двох саден на внутрішній поверхні правого передпліччя в нижній третині; садна в області лівої скроні; синця із садном на передній поверхні правої гомілки в середній третині, які відповідно до висновку експерта відносяться до легких тілесних ушкоджень.
Отже, діяння обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відповідають ознакам складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, оскільки вони умисно заподіяли потерпілому ОСОБА_7 легкі тілесні ушкодження.
Оцінюючи зібрані докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття процесуального рішення, суд приходить до висновку про те, що винуватість обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, поза розумним сумнівом, знайшла своє підтвердження в ході судового розгляду кримінального провадження, внаслідок чого у суду відсутні сумніви щодо притягнення обвинувачених до кримінальної відповідальності за указаним кримінальним законом.
Призначаючи покарання обвинуваченим ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ними кримінального правопорушення, обставини його вчинення, дані про осіб обвинувачених й обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, у зв'язку з чим суд прийшов до висновку про необхідність обрання покарання, визначеного санкцією ч. 1 ст. 125 КК України.
Судом враховується те, що обвинувачені вчинили умисний кримінальний проступок.
Обставин, що пом'якшують покарання обвинувачених, у відповідності до ст. 66 КК України, судом не встановлено.
Обставин, що обтяжують покарання обвинувачених, у відповідності до ст. 67 КК України, судом не встановлено.
Обвинувачений ОСОБА_4 раніше не судимий, має місце реєстрації та місце постійного проживання, позитивно характеризується за місцем проживання, має міцні соціальні зв'язки, на обліку у лікарів нарколога і психіатра не перебуває.
Обвинувачений ОСОБА_5 раніше не судимий, має місце реєстрації та місце постійного проживання, позитивно характеризується за місцем проживання, має похилий вік, міцні соціальні зв'язки, на обліку у лікарів нарколога і психіатра не перебуває.
Указані обставини потребують додаткового врахування при призначенні покарання обвинуваченим, оскільки мають істотне значення щодо вивчення особистості та відношення останніх до скоєного ними.
З цього приводу, суд вважає за доцільне призначити обвинуваченим ОСОБА_4 та ОСОБА_5 покарання у виді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) грн. 00 коп.
Дана міра покарання відносно обвинувачених є необхідною і достатньою для виправлення та попередження скоєння ними нових кримінальних правопорушень, враховуючи тяжкість вчиненого кримінального правопорушення та особу обвинувачених.
Підстави для застосування положення ст. 69 КК України судом не встановлені.
Разом з тим, суд враховує положення ст. 49 КК України, згідно з якими особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки: два роки - у разі вчинення кримінального проступку, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі.
Строк давності - це передбачений ст. 49 Кримінального кодексу певний проміжок часу з дня вчинення злочину і до дня набрання вироком законної сили, закінчення якого є підставою звільнення особи, яка вчинила злочин, від кримінальної відповідальності.
Матеріально-правовими підставами звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності є: закінчення встановлених ч. 1 ст. 49 та ст. 106 КК України строків; відсутність обставин, що порушують їх перебіг (ч.ч. 2-4 ст. 49 КК України).
Процесуально-правовими підставами звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності є: притягнення особи як обвинуваченого; згода обвинуваченого на таке звільнення від кримінальної відповідальності (ст. ст. 284-288 КПК України).
Відповідно до частини 5 статті 74 КК України особу також може бути за вироком суду звільнено від покарання на підставах, передбачених статтею 49 цього Кодексу.
Так, у постанові від 12.11.2019 Верховним Судом колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального у справі №566/554/16-к, провадження №51-2110км19, зазначено, що якщо ж обвинувачений, щодо якого передбачено звільнення від кримінальної відповідальності, заперечує проти цього, то судове провадження проводиться в повному обсязі в загальному порядку. У цьому разі, якщо обвинувачений визнається винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, суд ухвалює обвинувальний вирок, призначає покарання і на підставі частини 5 статті 74, статті 49 КК може звільнити від нього засудженого. Звільнення від покарання на наведеній підставі (ч. 5 ст. 74 КК України) застосовується у випадках, коли суд не може звільнити особу від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності відповідно до статті 49 КК. Зокрема у випадку, якщо особа заперечує проти закриття справи за нереабілітуючою обставиною та вимагає закриття справи у зв'язку з відсутністю в її діях складу злочину або виправдання. Тоді суд за наявності підстав визнає особу винною у вчиненні злочину, виносить обвинувальний вирок і звільняє її від покарання, керуючись зазначеною нормою матеріального права та частини 5 статті 74 вказаного Кодексу.
З огляду на вищевикладені норми законодавства, враховуючи, що в ході судового засідання вина обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, знайшла своє підтвердження, хоча обвинувачені не визнали своєї вини у вчиненні кримінального правопорушення та на момент ухвалення вироку закінчились строки давності притягнення обвинувачених до кримінальної відповідальності, так як обвинуваченні вчинили кримінальний проступок 06.06.2020 року, тому суд вважає за необхідне звільнити їх від призначеного судом покарання, на підставі положень ч. 5 ст. 74 КК України.
Вирішуючи заявлений цивільний позов, суд прийшов до такого висновку.
Потерпілим заявлено цивільний позов у даному кримінальному провадженні, у якому заявлено вимоги про стягнення на його користь із обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 матеріальної (майнової) шкоди в розмірі 8 765 (вісім тисяч сімсот шістдесят п'ять) грн. 00 коп. та 218 900 (двісті вісімнадцять тисяч дев'ятсот) гривень 00 копійок в якості відшкодування моральної шкоди.
Обґрунтовуючи вимоги цивільного позову, потерпілий зазначає, що під час нанесення йому обвинуваченими тілесних ушкоджень у різні частини тіла, останні зламали окуляри вартістю 3700 гривень, згодом були куплені лінзи і оправа. Окрім цього при нанесенні йому тілесних ушкоджень ним були загублені чи викрадені недавно куплені навушники ІРods2 вартістю 3 848 грн. 00 коп. та чохол до них за 152 грн. 00 коп. Після побиття ним була викликана швидка допомога, лікарі якої констатували у нього ЗЧМТ та струс мозку, а також за направленням дільничного інспектора Бориспільського УП ним було пройдено СМЕ щодо отриманих тілесних ушкоджень, вартість якої складає 565 грн., з яких 1 грн. це комісія банку. Для поїздок на СМЕ, до дільничного та до слідчого на процесуальні (слідчі) дії, усього 9 поїздок з Києва до Борисполя, потерпілим витрачено 500 грн. на паливо. Загалом матеріальна шкода складає 8 765 (вісім тисячі сімсот шістдесят п'ять) грн. 00 коп. Окрім того, потерпілий зазначає, що протиправними діями ОСОБА_5 та ОСОБА_4 йому було завдано сильного фізичного болю (недомагання, головні болі через ЗЧМТ, порушення сну через головні болі та тілесні ушкодження), стурбованість і тривога через те, що ситуація триває довго - кримінальне провадження розслідувалося тривалий час і існувала невизначеність та глибоке відчуття несправедливості, викликане тривалим слідством і тривалим не встановленням підозрюваних, які вчинили злочин. У зв'язку з цим, завдану моральну шкоду потерпілий оцінює в розмірі ста прожиткових мінімумів, на одну працездатну особу, а саме 218 900 (двісті вісімнадцять тисяч дев'ятсот) гривень 00 копійок.
З цього приводу потерпілий та прокурор підтримали заявлений цивільний позов.
Обвинувачені та їх захисник проти задоволення цивільного позову заперечили, зважаючи на відсутність будь-яких підстав та доказів.
На думку суду, цивільний позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 127 КПК України, шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
Згідно з ч. 1 ст. 128 КПК України, особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
Відповідно до ч. 1 ст. 129 КПК України ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні правовідносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
При вирішенні цивільного позову суд зобов'язаний об'єктивно дослідити обставини справи, з'ясувати учасників та характер правовідносин, що склалися між ними, встановити розмір шкоди, заподіяної внаслідок вчинення кримінального правопорушення, а також визначити порядок її відшкодування. Кожна заявлена цивільним позивачем вимога повинна бути обґрунтована належними й допустимими доказами.
Відповідно до ст. 1177 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.
Згідно з ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Положення ч. 1 ст. 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно частини 6 цієї ж статті, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У цивільному позові потерпілий ОСОБА_7 просить стягнути солідарно з обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 8 765 (вісім тисячі сімсот шістдесят п'ять) грн. 00 коп. майнової шкоди яка включає в себе вартість пошкодженого майна, а саме: окуляр вартістю 3700 гривень, навушників ІРods2 вартістю 3 848 грн. 00 коп., чохла до них за 152 грн. 00 коп., а також вартість проведеної експертизи, яка складає 565 грн. та вартість понесених витрат на проїзд у сумі 500 гривень.
Суд вважає, що розмір майнової шкоди, заявленої потерпілим в цивільному позові до стягнення з обвинувачених, доведений частково, а саме: копією замовлення №124 від 16.07.2020 року на суму 2760 гривень; розрахунково-товарним чеком на суму 3848 грн. 00 коп.; копією квитанції №0.0.1737115111.1 від 16.06.2020 року на суму 565 грн. 00 коп. (з урахуванням комісії). Окрім того, на думку суду, підлягають стягненню і витрати для поїздок на СМЕ, до дільничного та до слідчого з АДРЕСА_1 в розмірі 500 грн., у зв'язку з чим, загальна сума майнової шкоди, яка підлягає стягненню з обвинувачених в загальному складає 7673 гривні 00 копійок (а.с.48,49).
В іншій частині позовних вимог щодо відшкодування майнової шкоди потерпілому, на думку суду, слід відмовити, у зв'язку з недоведеністю.
Відповідно до п.п. 1, 2 ч. 2, ч. 3 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Вчинення обвинуваченими кримінального проступку доводить факт спричинення потерпілому моральної шкоди.
Вирішуючи питання про розмір відшкодування моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, судом ураховано тяжкість завданої ОСОБА_7 моральної шкоди, що полягає у сильному фізичному болю (недомагання, головні болі через ЗЧМТ, порушення сну через головні болі та тілесні ушкодження), стурбованості і тривозі через те, що ситуація триває довго - кримінальне провадження розслідувалося тривалий час і існувала невизначеність та глибоке відчуття несправедливості, викликане тривалим слідством і тривалим не встановленням підозрюваних, які вчинили злочин.
Ураховуючи наведене суд, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, що відповідає вимогам п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», дійшов висновку про стягнення з обвинувачених на користь потерпілого компенсації завданої моральної шкоди у сумі 50000 грн.
В іншій частині позовних вимог щодо відшкодування завданої моральної шкоди потерпілому, на думку суду, слід відмовити.
Процесуальні витрати та речові докази у кримінальному провадженню відсутні, про них не зазначив і прокурор в ході судового розгляду.
Відносно обвинувачених на досудовому розслідуванні, як і під час судового розгляду, запобіжний захід не обирався, підстави для його обрання відсутні.
На підставі викладеного та ст. 12, 49, 50, 65-67, ч. 5 ст. 74, ч. 1 ст. 125, ч.2 ст. 296 КК України, керуючись ст. 318, 322, 337, 342-353, 358-359, 364-368, ч. 1 ст. 369, ст. 370, ч. 1, ч. 2 ст. 371, ст. 374, 376 КПК України, суд, -
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчинені кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, та призначити покарання у виді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) грн. 00 коп.
На підставі ч. 5 ст. 74 КК України звільнити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від призначеного покарання, у зв'язку з закінченням строків давності, передбачених ст. 49 КК України.
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , визнати винним у вчинені кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, та призначити покарання у виді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п'ятдесят) грн. 00 коп.
На підставі ч. 5 ст. 74 КК України звільнити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , від призначеного покарання, у зв'язку з закінченням строків давності, передбачених ст. 49 КК України.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_7 задовольнити частково.
Стягнути солідарно з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 ) та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_3 (сім тисяч шістсот сімдесят три) грн. 00 коп. завданих матеріальних збитків та 50000 (п'ятдесят тисяч) грн. 00 коп. на відшкодування моральної шкоди, а всього 57 673 (п'ятдесят сім тисяч шістсот сімдесят три) грн. 00 коп.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Вирок суду може бути оскаржений до Київського апеляційного суду на протязі 30 днів з дня його проголошення через Бориспільський міськрайонний суд Київської області шляхом подачі апеляційної скарги.
Вирок суду набирає законної сили по завершенню строку на його апеляційне оскарження, а у разі оскарження вироку в апеляційному порядку - після постановлення судом апеляційної інстанції рішення за наслідками перегляду такого вироку суду.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, його захиснику, прокурору, потерпілому та його представнику.
Суддя ОСОБА_1