Кіровоградської області
"20" листопада 2007 р.
Справа № 17/337
Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Таран С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні 20.11.2007 року об 11:50 год. при секретарі Патлаченко А.Л. матеріали адміністративної справи справи №17/337
за позовом: Контрольно-ревізійного управління в Кіровоградській області, м.Кіровоград
до відповідача: Новомиргородського районного протитуберкульозного диспансера, м. Новомиргород Кіровоградської області
про зобов'язання вчинити певні дії
від позивача - Зайцева Л.А., довіреність № 51 від 10.01.07р., представник;
від позивача - Глова С.В., довіреність № 551 від 06.02.07р., представник;
від позивача - Амеліна Л.В., довіреність № 25-17/5300 від 12.11.07р., представник;
від відповідача - Гаврилюк М.Я., головний лікар на підставі виписки з протоколу № 45 від 26.11.97 р.;
від відповідача - Яушев В.В., довіреність б/н від 09.07.07р., представник.
Контрольно-ревізійним управлінням в Кіровоградській області подано позов про зобов'язання відповідача - Новомиргородського районного протитуберкульозного диспансера виконати законні вимоги позивача, а саме: забезпечити відшкодування до державного бюджету 21998,04 грн. збитків, завданих інтересам держави неправомірними діями відповідача.
Відповідач позов заперечив, посилаючись на те, що фінансування тубдиспансеру здійснювалось за рахунок коштів обласного бюджету, який є самостійним і не включається до Державного бюджету України, а тому вимоги позивача забезпечити відшкодування до державного бюджету 21998,04 грн. збитків вважає незаконними. При цьому відповідач звертає увагу суду на той факт, що дана справа не може бути розглянута в порядку адміністративного судочинства та просить закрити провадження у справі, оскільки ні позивач, ні відповідач не є суб'єктами владних повноважень (а.с.70-74).
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, оцінивши наявні в матеріалах справи докази, господарський суд встановив наступне.
Предметом позову в даній справі є зобов'язання відповідача виконати вимоги органу Державної контрольно-ревізійної служби України щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства вчинених відповідачем у справі.
Відповідно до статті 2 Закону України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні", головним завданням державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах виконавчої влади, в державних фондах, у бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), виконанням місцевих бюджетів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому.
Відповідно до статті 10 вищезазначеного Закону, органи державної контрольно-ревізійної служби мають право:
- пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів (п. 7 ст. 10);
- у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, одержані підконтрольними установами, за незаконними угодами, без встановлених законом підстав та з порушенням чинного законодавства (п. 8 ст.10);
- накладати у випадках, передбачених законодавчими актами, на керівників та інших службових осіб підконтрольних установ, адміністративні стягнення (п. 9 ст. 10);
- звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів (п.10 ст.10).
Аналіз наведених норм та матеріалів справи свідчить про те, що позивачем є орган державної контрольно-ревізійної служби в Україні, який у спірних правовідносинах виступає як суб'єкт владних повноважень.
Виходячи з положень пункту 1 статті 3, пункту 4 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, справа за позовом суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом є справою адміністративної юрисдикції (адміністративною справою).
Таким чином, спір в даній справі виник у зв'язку з адміністративними, а не господарськими відносинами, а тому на правовідносини сторін у справі поширюється дія Кодексу адміністративного судочинства України, за правилами якого і належить вирішувати цей спір. За таких обставин, твердження відповідача щодо неможливості розгляду даної справи в порядку адміністративного судочинства є безпідставним, відтак його клопотання щодо закриття провадження у справі з цих підстав задоволенню не підлягає.
Контрольно-ревізійним відділом в Новомиргородському районі Кіровоградської області проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Новомиргородського районного протитуберкульозного диспансеру за 2005-2006 р.р. та завершений звітний період 2007 р., за результатами якої складено акт №13-10/4 від 16.02.2007 р.
В даному акті зафіксовано, що в результаті ревізії встановлено незаконне використання бюджетних коштів на міжміські переговори в особистих цілях на суму 21,43 грн.; незаконні витрати підзвітних коштів в сумі 18 грн.; лишки продуктів харчування на суму 2,17 грн.; нестачу медикаментів на суму 2,82 грн.; нестачу продуктів харчування на суму 41,92 грн.; незаконно виплачено заробітну плату в сумі 1598,83 грн., незаконно сплачено до фондів 578,78 грн.; незаконно списано вугілля на суму 15763,21 грн. та понаднормово списано ПММ на суму 4636 грн.
З метою усунення виявлених ревізією порушень, керуючись статтями 10, 15 Закону України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні", контрольно-ревізійним відділом в Новомиргородському районі направлено відповідачеві листи-вимоги №13-14/158 від.27.02.2007 р. та №13-14/253 від 30.03.2007 р. (том І а.с. 50-53).
Між тим Новомиргородський районний протитуберкульозний диспансер не погодився з висновками, викладеними в акті ревізії та вимог позивача не виконав. Таким чином, позивач, на підставі статей 17, 104 Кодексу адміністративного судочинства України", в порядку, передбаченому п. 10 ст. 10 Закону України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні", звернувся з вимогою про усунення відповідачем виявлених ревізією порушень.
В силу частини другої статті 15 Закону України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" законні вимоги службових осіб державної контрольно-ревізійної служби є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що ревізуються.
Вимоги контрольно-ревізійного управління в Кіровоградській області, законність яких не визнається відповідачем, ґрунтуються на наступних обставинах.
В результаті ревізії було встановлено, що протягом опалювальних періодів 2005-2006 р.р. відповідачем було безпідставно використано вугілля в кількості 29,77 тонн марки Ам та Дгк; понаднормово списано ПММ на суму 4636 грн. та незаконно виплачено водію протитуберкульозного диспансеру заробітну плату в загальній сумі 1598,83 грн. Вказаними діями відповідача, вважає позивач, завдано шкоду державному бюджету на загальну суму 21998,04 грн., оскільки фінансування тубдиспансеру в 2005-2006 рр.. здійснювалось за рахунок коштів державного бюджету, а тому контрольно-ревізійне управління в Кіровоградській області просить зобов'язати відповідача забезпечити відшкодування до державного бюджету вказаної суми.
Господарський суд вважає обґрунтованими заперечення відповідача щодо законності вимог позивача з огляду на наступне.
Новомиргородський районний протитуберкульозний диспансер згідно пунктів 1, 4.1 його статуту (том І а.с.64- 69) є організаційно-методичним і консультативним центром по організації і проведенню всього комплексу протитуберкульозних заходів в районі, є юридичною особою, має самостійний баланс, основні фонди і оборотні кошти, печатки, належить до комунальної власності; економічна діяльність диспансеру базується на бюджетних асигнуваннях на господарську та соціальну діяльність медичного закладу.
Згідно витягу з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, наданого Головним управлінням статистики у Кіровоградській області на вимогу суду №15-3346 від 06.06.2007 р. (вх.№02-05/20244 від 12.06.2007 р.), організаційно-правовою формою господарювання установи відповідача є комунальна форма (том І а.с.56).
На підставі рішення Кіровоградської обласної ради №305 від 25.12.2001р. Новомиргородський районний протитуберкульозний диспансер передано до спільної власності територіальних громад сіл, селищ і міст області в управління обласної державної адміністрації (том І а.с.84).
Пунктом 4 статті 18 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" визначено, що до повноважень в галузі бюджету та фінансів місцевих адміністрацій належить здійснення фінансування підприємств, установ та організацій освіти, культури, науки, охорони здоров'я, фізичної культури і спорту, соціального захисту населення, переданих у встановленому законом порядку в управління місцевій державній адміністрації вищими органами державної та виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад
Отже, в судовому засіданні встановлено та матеріалами справи підтверджено, що фінансування тубдиспансеру протягом ревізійного періоду здійснювалось за рахунок коштів обласного бюджету. Аналогічний висновок містить акт ревізії №13-10/4 від 16.02.2007 р. (том І а.с.9).
Статтею 5 Бюджетного кодексу України визначено структуру бюджетної системи України.
Згідно вказаної статті бюджетна система України складається з державного бюджету та місцевих бюджетів. Місцевими бюджетами визнаються бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні бюджети, бюджети районів у містах та бюджети місцевого самоврядування.
Відповідно до пункту 6 статті 16 Закону України "Про місцеве самоврядування" місцеві бюджети є самостійними, вони не включаються до Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим та інших місцевих бюджетів.
За таких обставин, вимоги позивача щодо зобов'язання відповідача забезпечити відшкодування саме до державного бюджету 21998,04 грн. збитків є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.
Заява відповідача щодо допиту свідків (том І а.с.118-119) господарським судом не розглядається в зв'язку з її відкликанням (том ІІ а.с.47).
Керуючись статтями 160, 162, 163, 167, 254, пунктом 6 Прикінцевих та Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд
В задоволенні позовних вимог відмовити.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через господарський суд Кіровоградської області. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, і копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Повний текст постанови виготовлено 23.11.2007р.
Суддя
С.В. Таран