ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
22.04.2024Справа № 910/1578/24
Господарський суд міста Києва у складі судді Ковтуна С.А., секретар судового засідання Мамонтова О.О., розглянувши матеріали справи
за позовом ОСОБА_1
до ОСОБА_2
акціонерного товариства «Комерційний банк «Глобус»
про визнання недійсним правочину,
Представники:
від акціонерного товариства «Комерційний банк «Глобус» Верхогляд М.Л.
До суду звернулася ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 (відповідача-1) та акціонерного товариства «Комерційний банк «Глобус» (відповідача-2) про визнання недійсним договору поруки № 13354/ЮПОР від 15.04.2019.
Суд своєю ухвалою від 20.02.2024 відкрив провадження у справі № 910/1578/24, постановив розглядати справу в порядку загального позовного провадження.
Позивач подала заяву про залишення позову без розгляду в порядку п. 5 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України.
Акціонерне товариство «Комерційний банк «Глобус» подало заяву про розподіл 24925,98 грн (еквівалент 600 Євро) витрат на професійну правничу допомогу.
ОСОБА_1 заперечила проти покладення на неї витрат на професійну правничу допомогу, оскільки заявлені позивачем витрати не відповідають принципу розумності, є необґрунтованими та явно завищеними.
Розглянувши вище вказану заяву відповідача суд дійшов висновку про її часткове задоволення з огляду на таке.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 ГПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Частиною 2 статті 226 ГПК України передбачено, що про залишення позову без розгляду постановляється ухвала, в якій вирішуються питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення судового збору з бюджету.
Відповідно до частини 5 статті 130 ГПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
Процедура розгляду заяви про розподіл судових витрат у випадку залишення позовної заяви без розгляду має здійснюватися з урахуванням особливостей, визначених частиною 5 статті 130 ГПК України, та з урахуванням загальної чи спрощеної процедури позовного провадження, яка застосовувалася щодо розгляду позовної заяви в конкретній справі. У такому випадку процесуальним законом відповідачу надається право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, яким він може скористатись або не скористатись.
Задоволення заяви про компенсацію здійснених витрат відповідача відповідно до частини 5 статті 130 ГПК України не є усуненням судом неповноти судового рішення, а залежить виключно від волевиявлення самого відповідача, не передбачає дискреційних повноважень та власної ініціативи суду щодо розгляду вказаного питання, на противагу приписам статті 244 ГПК України.
Ухвала суду про компенсацію судових витрат після закриття провадження у справі чи залишення позову без розгляду є судовим рішенням про розподіл судових витрат, яке приймається за наслідком розгляду відповідного клопотання відповідача з урахуванням принципів диспозитивності та змагальності сторін.
Такий правовий висновок висловлено Великою Палатою Верховного Суду у пунктах 7.37 - 7.39 постанови від 05.07.2023 у справі № 911/3312/21.
Тому з урахуванням наведеної правової позиції Великої Палати Верховного Суду питання щодо компенсації здійсненних відповідачем витрат, пов'язаних з розглядом справи, при залишенні позову без розгляду вирішується судом виключно на підставі відповідної заяви відповідача, та у порядку передбаченому частинами 5, 6 статті 130 ГПК України.
Згідно з частиною 6 статті 130 ГПК України у випадках, встановлених частинами третьою - п'ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв'язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини восьмої статті 129 цього Кодексу.
Положеннями абзацу 1 частини 8 статті 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
На підтвердження понесених витрат відповідач до відзиву додав такі належні та допустимі докази:
- копію договору № 251021 про надання професійної правничої (правової допомоги від 25.10.2021;
- копію додаткової угоди № 89 від 01.03.2024;
- копію акту № 89 прийому-передачі послуг від 05.03.2024;
- копію довіреності, виданої Гаврищук Наталії Євгеніївні ;
- копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю;
- копію платіжної інструкції від 05.03.2024 на суму 24925,98 грн (еквівалентно 600 Євро).
Згідно з актом № 89 прийому-передачі послуг від 05.03.2024 адвокат надав такі послуги: проведення зустрічі з клієнтом, ознайомлення з наданими клієнтом документами, в т.ч. позовною заявою, ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.02.2024 у справі № 910/1578/24, надання консультації в рамках зустрічі щодо вирішення цієї справи (150 Євро); складання відзиву на позовну заяву у справі № 910/1578/24, направлення відзиву на позовну заяву усім учасникам справи (450 Євро).
Відповідно до статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно з абзацом другим частини 2 статті 126 ГПК України для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2022 у справі № 910/12876/19 наведений правовий висновок про те, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.
Разом з тим, чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Так, частиною 5 статті 129 ГПК України передбачено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Згідно з частиною 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Водночас, відповідно до частини 5 статті 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Суд вважає, що така послуга як «проведення зустрічі з клієнтом, ознайомлення з наданими клієнтом документами, в т.ч. позовною заявою, ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.02.2024 у справі № 910/1578/24, надання консультації в рамках зустрічі щодо вирішення цієї справи (150 Євро)» є складовою підготовки відзиву на позовну заяву, а тому вартість цих дій не підлягає окремому розподілу.
Отже, розподілу підлягають витрати на професійну правничу допомогу щодо складання відзиву на позовну заяву у справі № 910/1578/24, направлення відзиву на позовну заяву усім учасникам справи (450 Євро).
На переконання суду, оцінка необґрунтованості дій позивача в розумінні положень частини 5 статті 130 ГПК України через призму застосування такого елементу принципу змагальності як те, що кожен повинен довести обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (в контексті покладення обов'язку на відповідача доведення необґрунтованості дій позивача) може мати місце виключно у випадку, коли закриття провадження у справі чи залишення позову без розгляду перебувало в полі правової волі відповідача, а в іншому ж випадку слід застосовувати такий елемент змагальності як те, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
На підставі викладеного, керуючись статтями 130, 226, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд
Залишити позов без розгляду.
Стягнути ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер НОМЕР_1 ) на користь акціонерного товариства «Комерційний банк «Глобус» (Куренівський провулок, 19/5, м. Київ, 04073, код 35591059) 18700 (вісімнадцять тисяч сімсот) грн витрат на професійну правничу допомогу.
Ухвала набрала законної сили 22.04.2024.
Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана до Північного апеляційного господарського суду.
Повний текст ухвали складено 01.05.2024.
Суддя С. А. Ковтун