ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
29.04.2024Справа № 910/14554/23
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кіровоградська обласна енергопостачальна компанія"
до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго"
про стягнення 2 248 344,57 грн
Суддя О.В. Гумега
секретар судового засідання
Патрікеєва Т.В.
Представники:
від позивача - Лисенко С.В.
від відповідача - Буркова О.М.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Кіровоградська обласна енергопостачальна компанія" (далі - позивач, ТОВ "КІРОВОГРАДСЬКА ОБЛАСНА ЕК") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі - відповідач, НЕК "УКРЕНЕРГО") про стягнення 2 248 344,57 грн, з яких: 1 056 591,41 грн 3% річних та 1 191 753,16 грн інфляційних втрат.
Позов мотивовано тим, що відповідач прострочив оплату вартості наданих протягом червня, серпня 2021 року, лютого - вересня, листопада, грудня 2022 року, лютого, квітня - липня 2023 року послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії за Договором про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел №0206-09021 від 01.07.2019, що стало підставою для нарахування 3% річних та інфляційних втрат.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.09.2023 (суддя ОСОБА_1) прийнято позовну заяву ТОВ "КІРОВОГРАДСЬКА ОБЛАСНА ЕК" до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/14554/23, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 08.11.2023.
05.10.2023 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач просив суд відмовити повністю у задоволенні позовних вимог.
17.10.2023 через електронну пошту суду від позивача надійшло клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.
20.10.2023 через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої позивач просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
24.10.2023 представником відповідача сформовано в системі "Електронний суд" заперечення на відповідь на відзив.
31.10.2023 представником відповідача сформовано в системі "Електронний суд" клопотання про зменшення штрафних санкцій, відповідно до якого відповідач на підставі ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу, ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України просить суд зменшити розмір 3% річних та інфляційних втрат на 95%.
31.10.2023 представником відповідача сформовано в системі "Електронний суд" клопотання про відстрочення виконання рішення, відповідно до якого відповідач на підставі ст. 331 ГПК України просить суд відстрочити виконання рішення Господарського суду міста Києва у справі № 910/14554/23 на 1 (один) рік з дня прийняття відповідного рішення.
08.11.2023 через відділ автоматизованого документообігу суду від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення судового засідання.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.11.2023 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, відкладено підготовче засідання у даній справі на 20.12.2023 об 11:20 год.
Судове засідання, призначене на 20.12.2023, не відбулось у зв'язку з перебуванням судді ОСОБА_1 на лікарняному.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.12.2023 призначено розгляд справи на 31.01.2024 о 13:20 год.
Судове засідання, призначене на 31.01.2024, не відбулось у зв'язку із звільненням судді ОСОБА_1 .
Відповідно до розпорядження керівника апарату Господарського суду міста Києва № 01.3-16/355/24 від 26.01.2024 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 910/14554/23 у зв'язку із звільненням судді ОСОБА_1 .
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.01.2024 справу № 910/14554/23 передано на розгляд судді Гумезі О.В.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.02.2024 прийнято справу №910/14554/23 до свого провадження, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого провадження, призначено розгляд справи на 04.03.2024 о 10:00 год.
08.02.2024 в системі "Електронний суд" представником позивача сформована та зареєстрована в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду" заява про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції.
19.02.2024 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла заява про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.02.2024 заяву позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено, постановлено проведення судових засідань у справі 910/14554/23 здійснювати за участю представника позивача в режимі відеоконференції.
У підготовче засідання, призначене на 04.03.2024, з'явився представник позивача. Представник відповідача не з'явився.
У підготовчому засіданні 04.03.2024 судом оголошено перерву до 25.03.2024 о 14:40 год.
19.03.2024 через відділ діловодства суду від позивача надійшли заперечення на клопотання про відстрочення виконання рішення та заперечення на клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій.
У підготовче засідання, призначене на 25.03.2024, з'явились представники позивача та відповідача.
Суд долучив до матеріалів справи, подані представником позивача через відділ діловодства суду заяви з процесуальних питань.
У підготовчому засіданні, призначеному на 25.03.2024, суд вчинив дії, визначені частиною другою статті 182 ГПК України, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.03.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 29.04.2024 о 14:50 год.
26.03.2024 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла заява про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.
У судове засідання, призначене на 29.04.2024, з'явилися представники позивача та відповідача.
У судовому засіданні 29.04.2024 здійснювався розгляд справи по суті.
Відповідно до ст. 194 ГПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд і вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.
В судовому засіданні 29.04.2024 судом заслухане вступне слово представників позивача та відповідача.
Представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача проти позову заперечував у повному обсязі, водночас заявив клопотання про зменшення розміру 3% річних та інфляційних втрат на 95% та клопотання про відстрочення виконання рішення суду на 1 (один) рік з дня прийняття відповідного рішення суду.
У судовому засіданні 29.04.2024 судом здійснювалось з'ясування обставин справи та дослідження доказів, після чого суд перейшов до судових дебатів, в яких представники позивача та відповідача виступили з промовами (заключним словом).
Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 29.04.2024 було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 ГПК України.
Заслухавши учасників справи, з'ясувавши обставини справи, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, та дослідивши в судовому засіданні докази, якими сторони обґрунтовували відповідні обставини, суд
01.07.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Кіровоградська обласна енергопостачальна компанія" (постачальник послуг, позивач) та Державним підприємством "Національна енергетична компанія "Укренерго", правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" (замовник, відповідач) укладено Договір про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел № 0206-09021 (далі - Договір або Договір № 0206-09021 від 01.07.2021).
Відповідно до п. 1.1, 1.2 Договору, для забезпечення покриття економічно обґрунтованих витрат постачальник послуг на виконання спеціальних обов'язків із закупівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом надає замовнику послугу із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії (далі - послуга) в обсязі та на умовах, визначених цим договором. Замовник сплачує постачальнику послуг вартість наданих послуг відповідно до умов цього договору.
Згідно з п. 2.1 Договору вартість та порядок оплати послуги визначаються відповідно до вимог Порядку купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 за № 641 (далі - Порядок), у розрахунковому періоді та відповідно до фактичних обсягів купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом постачальником послуг.
За умовами п. 3.1 Договору постачальник послуг зобов'язаний, зокрема:
1) здійснювати розрахунок вартості послуги виходячи із фактичних обсягів купівлі виробленої електричної енергії за "зеленим" тарифом відповідно до Порядку;
2) затверджувати вартість послуги у Регулятора відповідно до глав 11 та 12 Порядку;
5) повідомляти замовника про обставини, що зумовлюють проведення перерахунку вартості послуги, передбаченого п. 2.1 глави 2 цього Договору;
6) повідомляти про вартість послуги, визначену в розрахунковому періоді;
7) надавати послугу.
За умовами п. 3.3 Договору (з урахуванням змін, внесених Додатковою угодою від 11.03.2020 до Договору) замовник зобов'язаний, зокрема:
1) приймати послугу, яку надає постачальник;
4) у повному обсязі здійснювати оплату послуги, розрахованої постачальником послуг та затвердженої Регулятором;
5) повертати підписаними та належним чином оформленими акти приймання-передачі послуг (що є додатком 1 до цього Договору) та акти коригування до акту приймання-передачі наданих послуг (додаток 2 до цього Договору) протягом 2 днів з дня їх отримання;
6) проводити оплату вартості послуги виключно у грошовій формі.
Згідно з п. 4.1 Договору сторони цього Договору несуть відповідальність за невиконання чи неналежне виконання своїх зобов'язань за цим Договором відповідно до чинного законодавства.
Відповідно до п. 6.1 Договору, під час виконання умов цього Договору, а також вирішення питань, що не обумовлені цим Договором, сторони керуються чинним законодавством України, зокрема Законом України "Про ринок електричної енергії".
Відповідно до п. 6.6 Договору, сторони здійснюють обмін інформацією в рамках цього Договору з використанням електронного документообігу та з метою контролю цілісності і достовірності інформації, яка передається в електронному вигляді, а також для підтвердження її авторства, сторони забезпечують наявність кваліфікованого електронного цифрового підпису. Для цього сторонами шляхом переговорів обираються шляхи та інструменти з вибору відповідних інтерфейсів.
Згідно з п. 7.1 Договору (з урахуванням змін, внесених Додатковою угодою № 6 від 27.12.2022 до Договору) цей Договір набирає чинності з 01.07.2019 та діє до 31.12.2023.
Відповідно до ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Спір між сторонами виник у зв'язку тим, що відповідачем здійснювалися платежі за укладеним з позивачем Договором із простроченням, у зв'язку із чим позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 1 056 591,41 грн 3% річних та 1 191 753,16 грн інфляційних втрат за прострочення оплати вартості послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданих протягом червня, серпня 2021 року, лютого - вересня, листопада, грудня 2022 року, лютого, квітня - липня 2023 року (далі - спірний період).
Відповідач у відзиві на позовну заяву та запереченнях на відповідь на відзив заперечив позовні вимоги повністю, з огляду на таке.
Відповідач є оператором системи передачі, тобто юридичною особою, відповідальною за експлуатацію, диспетчеризацію, забезпечення технічного обслуговування, розвиток системи передачі та міждержавних ліній електропередачі, а також за забезпечення довгострокової спроможності системи передачі щодо задоволення обґрунтованого попиту на передачу електричної енергії.
Витрати оператора системи передачі, що здійснюються ним у разі покладення на нього спеціальних обов'язків для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, включені законодавцем до тарифу на послуги з передачі електричної енергії як окрема складова.
На виконання умов договорів про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, відповідач поніс передбачені структурою тарифу витрати повністю. Грошові кошти, що передбачені структурою тарифу у 2022 році, були перераховані відповідачем постачальникам універсальних послуг відповідно до вимог чинного законодавства.
Встановлення витрат на виконання спеціальних обов'язків в іншому розмірі, аніж це передбачено структурою тарифу на передачу електричної енергії, Законом України "Про ринок електричної енергії" не передбачено.
Покриття витрат оператора системи передачі на виконання спеціальних обов'язків з інших джерел, аніж з тарифу на послуги з передачі електричної енергії та поза розміром, ніж це встановлено у затвердженому НКРЕКП тарифі, Законом України "Про ринок електричної енергії" не передбачено.
Використання коштів на цілі або у розмірах, не передбачених встановленою структурою тарифу, є нецільовим використанням коштів.
Заборгованість за Договором виникла у відповідача, зокрема, через несплату позивачем отриманих послуг з передачі електричної енергії. Затримка в оплаті була наявна у відповідача виключно внаслідок недостатності коштів на рахунку передачі. Спрямовувати на оплату послуг кошти, отримані від надання інших послуг, відповідач не може.
Відповідач вважає, що оскільки він не користується коштами, належними до сплати позивачу, його вина відсутня у затримці оплати послуг, отже відповідальність за порушення зобов'язання не настає, відтак відсутні підстави для задоволення позовних вимог про стягнення інфляційних втрат та 3% річних..
Крім того, позивач стверджував, що станом на 06.09.2023 відповідачем не сплачені послуги за липень, серпень, вересень 2022 року та квітень 2023 року, але послуги за ці періоди оплачені відповідачем 12.09.2023, 21.09.2023, 03.10.2023 та 26.09.2023, що підтверджується доданою до відзиву на позовну заяву довідкою АТ "Ощадбанк" від 25.09.2023 № 16/2-09/60574/2023.
Позивач у відповіді на відзив заперечив доводи відповідача в частині затвердження тарифів, відсутності коштів в тарифі, відсутності інших джерел для покриття витрат оператора системи передачі на виконання спеціальних обов'язків, неможливості користуватися коштами на рахунку зі спеціальним режимом використання, оскільки такі доводи жодним чином не спростовують позовні вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат за прострочення виконання відповідачем власних зобов'язань за Договором.
Позивач зазначив, що недодержання контрагентами своїх зобов'язань по відношенню до відповідача не є підставою для звільнення відповідача від відповідальності за порушені зобов'язання.
Позивач наголосив, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.
Будь-яких доказів на підтвердження вжиття всіх залежних від відповідача заходів щодо належного виконання зобов'язання за Договором, останнім не надано.
Отже, на твердження позивача, він має право на стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно зі ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 78, 79 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За приписами статей 11, 509 ЦК України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.
Згідно з ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем Договору № 0206-09021 від 01.07.2021, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором про надання послуг, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання глави 63 ЦК України.
Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно статей 173, 174, 175 Господарського кодексу України (далі - ГК України), статей 11, 202, 509, 901, 903 ЦК України, і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно з ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Згідно Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 429 від 14.06.2018 (далі - НКРЕКП), Товариству з обмеженою відповідальністю "Кіровоградська обласна енергопостачальна компанія" (позивачу) видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії споживачу.
Відповідно до абз. 4 п. 13 розділу XVII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ринок електричної енергії", позивач, який отримав ліцензію на провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії, виконує функції постачальника універсальних послуг (далі - ПУП) на закріпленій території.
Закон України "Про ринок електричної енергії" визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище.
Пунктом 55 частини першої статті 1 Закону України "Про ринок електричної енергії" визначено, що оператор системи передачі - юридична особа, відповідальна за експлуатацію, диспетчеризацію, забезпечення технічного обслуговування, розвиток системи передачі та міждержавних ліній електропередачі, а також за забезпечення довгострокової спроможності системи передачі щодо задоволення обґрунтованого попиту на передачу електричної енергії.
Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" (відповідач) є оператором системи передачі (далі - ОСП).
Відповідно до п. 23 ч. 1 ст. 33 Закону України "Про ринок електричної енергії" (тут і далі - в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) оператор системи передачі виконує покладені на нього спеціальні обов'язки для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії.
Оператор системи передачі відповідно до цього Закону виконує функції, пов'язані з покладенням на нього спеціальних обов'язків для забезпечення загальносуспільного інтересу із збільшення частки виробництва енергії з альтернативних джерел, підвищення ефективності комбінованого виробництва електричної та теплової енергії, інших спеціальних обов'язків (ч. 8 ст. 33 Закону України "Про ринок електричної енергії").
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 62 Закону України "Про ринок електричної енергії" передбачено, що з метою забезпечення загального економічного інтересу в електроенергетичній галузі України, необхідного для задоволення інтересів громадян, суспільства і держави, та забезпечення сталого довгострокового розвитку електроенергетичної галузі і конкурентоспроможності національної економіки України на учасників ринку відповідно до цієї статті можуть бути покладені спеціальні обов'язки для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії.
До спеціальних обов'язків, що покладаються на учасників ринку електричної енергії відповідно до цього Закону для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, належать, зокрема, забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії.
Спеціальні обов'язки із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії покладаються, зокрема, на постачальників універсальних послуг, оператора системи передачі, на строк дії підтримки виробників електричної енергії з альтернативних джерел енергії, які за результатами аукціону набули право на підтримку.
Згідно з абзацем 3 частини 6 статті 63 Закону України "Про ринок електричної енергії" визначено, що вартість послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії визначається у відповідні розрахункові періоди як різниця між вартістю електричної енергії, купленої ним за "зеленим" тарифом, та її вартістю, розрахованою за цінами ринку "на добу наперед". Розрахунок вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії здійснюється постачальником універсальних послуг відповідно до порядку купівлі електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, з урахуванням доходу постачальника універсальних послуг від продажу гарантій походження електричної енергії, виробленої з відновлюваних джерел енергії. Вартість послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії затверджується Регулятором (НКРЕКП).
Отже, згідно положень статей 33, 62 ,63 Закону України "Про ринок електричної енергії" на відповідача, який є оператором системи передачі об'єднаної енергетичної системи України, та позивача, який виконує функції постачальника універсальних послуг, Законом покладено спеціальні обов'язки для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, зокрема: спеціальні обов'язки із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел.
Постановою НКРЕКП від 26.04.2019 за № 641 (із змінами) затверджено Порядок купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел (далі - Порядок), який поширюється на виробників електричної енергії за "зеленим" тарифом, кандидатів у такі виробники, переможців аукціону, гарантованого покупця, постачальників електричної енергії, що виконують функцію постачальника універсальних послуг (далі - ПУП), оператора системи передачі (далі - ОСП) та адміністратора комерційного обліку (пункт 1.2 глави 1 Порядку).
Відповідно до пункту 3.1 глави 3 Порядку (тут і далі - в редакції, чинній у спірний період), на гарантованого покупця, ПУП та ОСП на строк, визначений законодавством, покладаються спеціальні обов'язки із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії.
Відповідно до пункту 3.2 глави 3 Порядку, для надання послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел гарантований покупець або ПУП укладають з ОСП договір про надання послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел відповідно до типової форми, затвердженої постановою НКРЕКП від 26 квітня 2019 року № 641.
Як встановлено судом, між сторонами склались правовідносини, пов'язані із наданням послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, на підставі Договору № 0206-09021 від 01.07.2019.
Пунктом 2.1 Договору визначено, що вартість та порядок оплати послуги визначаються відповідно до вимог Порядку у розрахунковому періоді та відповідно до фактичних обсягів купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом постачальником послуг.
Відповідно до п. 13.2 - 13.5 глави 13 Порядку (в редакції, яка була чинна у спірний період):
13.2. Протягом перших семи робочих днів місяця, наступного за розрахунковим, ПУП направляє ОСП акт приймання-передачі та відповідний розрахунок вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ПУП. ОСП, протягом трьох робочих днів з дати отримання повертає акт приймання-передачі ПУП, підписаний зі своєї сторони.
13.3. Протягом двох робочих днів після отримання від ОСП підписаного акта приймання-передачі ПУП надає Регулятору розрахунок вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії та копію акта приймання-передачі для затвердження.
13.4. ОСП здійснює 100 % оплату ПУП вартості наданої послуги відповідно до акта приймання-передачі протягом трьох робочих днів з дати затвердження Регулятором розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ПУП у розрахунковому місяці.
13.5. У разі надходження оновлених даних від учасників ринку після проведення розрахунків обсягів врегулювання сторони корегують акти приймання-передачі наданих послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел. Після підписання ОСП акта корегування ПУП надає Регулятору корегований розрахунок вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел та копію акта корегування для затвердження.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Умовами укладеного сторонами Договору встановлений обов'язок замовника у повному обсязі здійснювати оплату послуги, розрахованої постачальником послуг та затвердженої Регулятором (пп 4 п. 3.3 Договору).
Отже, з урахуванням положень ст. 530 ЦК України, п. 2.1, 3.3 Договору та наведених положень Порядку, відповідач зобов'язаний був оплатити послуги протягом трьох робочих днів з дати затвердження Регулятором вартості послуги.
З матеріалів справи вбачається та не заперечується сторонами, що у період червня, серпня 2021 року, лютого - вересня, листопада, грудня 2022 року, лютого, квітня - липня 2023 року позивачем надано відповідачу послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел на підставі Договору № 0206-09021 від 01.07.2019, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі наданих послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії до Договору, актами коригування до відповідних актів приймання-передачі наданих послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії до Договору, підписаними сторонами, постановами НКРЕКП про затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданими у місяцях спірного періоду. Разом з цим, оплата послуг за наведеними актами здійснювалась відповідачем з простроченням строку, встановленого умовами Договору та Порядку, що фактично не заперечувалось відповідачем та підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними інструкціями, довідкою АТ "Ощадбанк" від 25.09.2023 № 16/2-09/60574/2023 та доданою до неї інформацією про перерахування коштів з рахунків НЕК "УКРЕНЕРГО" за період з 01.06.2021 по 22.09.2023.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Згідно з статтями 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Порушенням зобов'язання, відповідно до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання (ч. 1). Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч. 2).
Отже, частиною другою статті 625 ЦК України визначено обов'язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та трьох процентів річних від простроченої суми за користування коштами.
Дії відповідача, які полягають в порушенні зобов'язання щодо своєчасної оплати за надані послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, є порушенням умов Договору № 0206-09021 від 01.07.2019, що є підставою для захисту майнових прав та інтересів позивача відповідно до норм статті 625 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч. 1 ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно з ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.
Здійснивши за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" перевірку наведеного у позовній заяві розрахунку 3% річних, судом встановлено, що позивач здійснив нарахування 3 % річних відповідно до вимог чинного законодавства України та встановлених обставин справи. Відтак, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 1 056 591,41 грн 3 % річних є обгрунтованими.
Здійснивши за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" перевірку наведеного у позовній заяві розрахунку інфляційних втрат, судом встановлено, що позивач здійснив нарахування інфляційних втрат відповідно до вимог чинного законодавства України та встановлених обставин справи. З огляду на наведене, враховуючи приписи ч. 1 ст. 14, ч. 2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 1 191 753,16 грн інфляційних втрат є обгрунтованими.
Судом враховано, що у відзиві на позовну заяву відповідач не заперечив щодо здійснених позивачем розрахунків сум 3% річних, інфляційних втрат та доказів, на яких ці розрахунки грунтуються, контррозрахунок сум 3% річних та інфляційних втрат відповідачем суду не надано.
Долучені відповідачем до матеріалів справи докази оплати ним 12.09.2023, 21.09.2023, 26.09.2023 та 03.10.2023 за послуги, надані відповідачу за Договором у липні, серпні, вересні 2022 року та квітні 2023 року, жодним чином не спростовують повідомлені позивачем у позовній заяві обставини та здійснені позивачем розрахунки сум 3 % річних та інфляційних втрат станом на 06.09.2023.
Твердження відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, стосовно того, що встановлення витрат на виконання спеціальних обов'язків в іншому розмірі, аніж це передбачено структурою тарифу на передачу електричної енергії, Законом України "Про ринок електричної енергії" не передбачено; покриття витрат оператора системи передачі на виконання спеціальних обов'язків з інших джерел, аніж з тарифу на послуги з передачі електричної енергії та поза розміром, ніж це встановлено у затвердженому НКРЕКП тарифі, Законом України "Про ринок електричної енергії" не передбачено; використання коштів на цілі або у розмірах, не передбачених встановленою структурою тарифу, є нецільовим використанням коштів; несплата позивачем послуг, отриманих за договором про надання послуг з передачі електричної енергії; недостатність коштів на рахунку передачі, - судом відхиляються з огляду на наступне.
Вказані твердження спростовуються фактичним виконанням відповідачем обов'язку з оплати наданих послуг у спірний період, здійсненим у повному обсязі, однак із простроченням строку (за виключенням послуг, наданих у травні, червні, липні 2023 року, докази оплати яких в матеріалах справи відсутні станом на час розгляду справи по суті).
Крім того, суд зазначає, що відсутність належного обсягу витрат на оплату послуг із забезпечення збільшення частки виробництва з альтернативних джерел в структурі тарифу на послуги з передачі електричної енергії не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
Частинами 1, 2 статті 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Статтею 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
Тотожні приписи містяться в ст. 617 ЦК України.
Разом з цим ч. 2 ст. 625 ЦК України визначає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата 3% річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 12.02.2018 у справі № 922/4544/16, від 26.04.2018 у справі № 910/11857/17, від 16.10.2018 у справі № 910/19094/17, від 06.11.2018 у справі № 910/9947/15, від 29.01.2019 у справі № 910/11249/17, від 19.02.2019 у справі № 910/7086/17, від 10.09.2019 у справі № 920/792/18.
Нарахування, передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України, не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов'язання. Подібний за змістом правовий висновок викладений в постановах об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18, Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19, Верховного Суду від 23.03.2023 у справі № 920/505/22.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми (подібні правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18, від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, від 19.07.2023 у справі № 910/16820/21).
Отже стаття 625 ЦК України є імперативною, а її застосування не передбачає жодних винятків незалежно від причини прострочення виконання грошового зобов'язання.
З огляду на наведене, враховуючи, що відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання за Договором № 0206-09021 від 01.07.2019 за спірний період, позивач правомірно нарахував та заявив до стягнення з відповідача 3% річних та інфляційні втрати на підставі статті 625 ЦК України.
Щодо клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій, відповідно до якого відповідач просив зменшити розміру 3% річних та інфляційних втрат на 95%.
В обгрунтування наведеного клопотання відповідач послався, зокрема, на специфіку відносин, які існують на ринку електричної енергії в Україні, здійснення відповідачем оплат за допоміжні послуги згідно із вимогами Закону України "Про ринок електричної енергії" на щоденній недискримінаційній пропорційній основі у межах доступної суми на поточному рахунку, відсутність підтверджених завданих позивачу матеріальних збитків внаслідок порушення відповідачем грошового зобов'язання.
Позивач заперечив клопотання відповідача про зменшення розміру 3% річних та інфляційних втрат як безпідставне.
Норми ГК України та ЦК України прямо не містять норм про можливість зменшення нарахування інфляційних втрат та 3% річних.
Відповідно до ч. 1 ст. 8 ЦК України якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).
Статтею 233 ГК України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Частиною 1 статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч. 1 ст. 549 ЦК України).
Із положень статей 230, 233 ГК України та статей 549, 551 ЦК України вбачається, що ними передбачено право суду на зменшення штрафних санкцій (штрафу, пені), в той час як стягнення 3% річних не є штрафними санкціями, зокрема неустойкою, а є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 31.07.2019 у справі №910/3692/18, 27.04.2018 у справі №908/1394/17 та від 22.01.2019 у справі №905/305/18.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, на яку посилався відповідач у клопотанні про зменшення розміру штрафних санкцій, викладена правова позиція, щодо права суду зменшувати розмір процентів річних нарахованих відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України. Так, у постанові зазначено, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.
Проте, у вказаній постанові судом було надано оцінку правовідносин, в яких сторонами в договорі було збільшено розмір відсотків річних за ст. 625 Цивільного кодексу України. В той же час як у даній справі, сторонами у Договорі не збільшувався розмір відсотків річних, порівняно з визначеним законом у ст. 625 ЦК України.
У спірному випадку застосування позивачем відповідальності за порушення грошового зобов'язання відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України здійснено з урахуванням 3% річних, що відповідає чинному законодавству України та такий розмір не є надмірним.
Таким чином, під час вирішення спору у даній справі суд не враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, оскільки обставини даної справи № 910/14554/23 є відмінними від обставин у справі № 902/417/18.
Посилання відповідача на відповідні рішення у справах № 910/10475/21, № 910/15787/21 щодо зменшення інфляційних втрат та 3% річних, судом відхиляються, оскільки зазначені рішення прийнято за інших предмета і підстав позову, іншого суб'єктного складу учасників судового процесу, інших фактичних обставин та зібраних доказів, ніж у даній справі № 910/14554/23.
Водночас, відповідачем не доведено належними та допустимими доказами у розумінні статей 76, 77 ГПК України наявності обставин, за яких можливе зменшення загального розміру відсотків річних та інфляційних втрат у спірному випадку. Суд звертає увагу, що до клопотання про зменшення розміру суми штрафних санкцій відповідачем взагалі не зазначено та не додано жодних доказів.
Суд відзначає, що наявність чи відсутність збитків, обставини відсутності вини відповідача у несвоєчасній оплаті послуг, а також сплата заборгованості добровільно не можуть слугувати підставою для зменшення нарахувань 3% річних та інфляційних втрат, оскільки вимога їх сплати є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.
З огляду наведене, у суду відсутні підстави для зменшення розміру нарахованих позивачем 3% річних та інфляційних втрат. Відтак, клопотання відповідача про зменшення розміру суми штрафних санкцій не підлягає задоволенню.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, повно і всебічно з'ясувавши обставини, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позивачем позовних вимог, у зв'язку з чим позовні вимоги про стягнення з відповідача 1 056 591,41 грн 3% річних та 1 191 753,16 грн інфляційних втрат підлягають задоволенню повністю.
Щодо клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення суду на 1 (один) рік з дня прийняття відповідного рішення .
В обґрунтування клопотання відповідач посилається на такі обставини, які унеможливлюють невідкладне виконання рішення, а саме:
- кошти на сплату 3% річних, інфляційних втрат взагалі не передбачені структурою тарифу на послуги НЕК "УКРЕНЕРГО";
- НЕК "УКРЕНЕРГО" не може спрямувати на виконання рішення у справі № 910/14554/23 кошти, для яких Регулятор у структурі тарифу визначив інші напрямки витрат, більше того, передбачені структурою тарифу кошти одночасно не перебувають у розпорядженні НЕК "УКРЕНЕРГО", а мають бути отримані і витрачені за визначеними напрямками протягом 12 місяців, за умови 100% оплати послуг користувачами послуг-учасниками ринку електроенергії;
- невідкладне стягнення з НЕК "УКРЕНЕРГО" витрат, джерела покриття яких не передбачені, дестабілізує його фінансовий стан, поставить під загрозу його розрахунки з контрагентами і негативно впливає на роботу енергетично інфраструктури України;
- численні пошкодження об'єктів об'єднаної енергетичної системи України внаслідок бойових дій та терористичних актів держави-агресора вимагають додаткових витрат НЕК "УКРЕНЕРГО" для аварійних ремонтних робіт і відновлення енергопостачання, що є критично важливим для недопущення гуманітарної катастрофи всеукраїнського масштабу;
- дії агресора мають критичний негативний вплив на господарську діяльність відповідача;
- невідкладне виконання рішення суду ставить під загрозу безперебійне постачання електричної енергії споживачам, створює ризики надзвичайних ситуацій на ринку електричної енергії.
Відповідач просив суд врахувати, що спір виник незалежно від дій відповідача і за відсутності його вини.
Позивач заперечив щодо заяви відповідача про відстрочення виконання рішення, оскільки відповідачем не доведено належними та допустимими доказами наявності обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Позивач зазначив, що не має фінансової можливості відстрочити виконання зобов'язань своїх контрагентів. Позивач зауважив, що з 04.03.2022 крім виконання функцій постачальника універсальних послуг на території Кіровоградської області, позивач частково виконує функцію постачальника останньої надії, що суттєво збільшило навантаження на фінансові ресурси позивача та обмежило їх обсяги, кредиторська заборгованість позивача суттєво збільшилась. Позивач вважає, що відстрочення відповідачу сплати 3% річних, інфляційних втрат за прострочення ним грошового зобов'язання за Договором порушить передбачений статтею 3 ЦК України принцип справедливості та поставить позивача у нерівне із відповідачем становище та не сприятиме оптимальному балансу інтересів сторін.
Відповідно до п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України, обов'язковість рішень суду відноситься до основних засад судочинства.
Згідно з ч. 1 ст. 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Згідно з частинами 1, 3, 4, 5 статті 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:
1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;
2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан;
3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.
Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
При розгляді заяв щодо відстрочення виконання судового рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об'єктивної необхідності надання саме таких строків відтермінування виконання рішення в цілому. Наявність підстав для відтермінування має бути доведена боржником. Строки відтермінування знаходяться у прямій залежності від обставин, що викликають необхідність надання додаткового строку для повного виконання рішення суду. Надання такого не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для боржника, натомість повинне базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувачів і боржників.
Оцінюючи доводи заяв про відстрочення або розстрочення виконання судового рішення, суди повинні враховувати, що ці заходи не повинні створювати боржнику можливість ухилятися від виконання судового рішення. До уваги повинні братися не лише реальний майновий стан боржника, але й його наміри, що свідчать про бажання виконати рішення.
Отже, відстрочення виконання рішення суду є таким законодавчо врегульованим механізмом відтермінування поновлення порушеного права стягувача, який ґрунтується на об'єктивних, виняткових обставинах, застосування яких не призводить до шкоди сутності права на суд, гарантованого статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, ратифікованою Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР.
Суд відзначає, що Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.12. Конституційного суду України по справі № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення від 25.04.12. Конституційного суду України по справі № 11-рп/2012). Аналогічну позицію наведено в рішенні від 26.06.13. Конституційного Суду України по справі № 1 7/2013.
Дослідивши клопотання НЕК "УКРЕНЕРГО", суд вважає, що останнім не було доведено наявності обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення у даній справі та, як наслідок, наявність обґрунтованих підстав для надання відстрочки його виконання, з огляду на таке.
НЕК "УКРЕНЕРГО" не надано до заяви про відстрочення виконання судового рішення жодних належних доказів, що доводять неможливість своєчасного виконання судового рішення та підтверджують наявність підстав для відстрочення його виконання.
Суд зазначає, що скрутне фінансове становище боржника чи невиконання контрагентами своїх зобов'язань перед боржником не є безумовними підставами для відстрочення виконання рішення суду.
Разом із тим, згідно з частиною першою статті 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а статтями 525, 526 цього Кодексу і статтею 193 ГК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Більше того, відповідно до частини першої статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливості виконання ним грошового зобов'язання.
НЕК "УКРЕНЕРГО" також не надано жодних доказів на підтвердження погіршення фінансового стану чи призупинення діяльності підприємства внаслідок збройної агресії російської федерації проти України, що істотно ускладнить виконання рішення суду або зробить його неможливим. Тим більше, судом враховано, що не тільки відповідач продовжує працювати в умовах воєнного стану, а й позивач.
Враховуючи сукупність встановлених обставин та фактів і положення статей 76 - 79, 86 ГПК України, суд доходить висновку, що підстави для задоволення клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення суду у даній справі відсутні.
Стосовно розподілу судових витрат.
Відповідно до частин 1, 2 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Позивач у позовній заяві зазначив, що сума його судових витрат становить суму сплаченого судового збору.
Відповідач не подав до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи приписи ст. 129 ГПК України та задоволення позовних вимог повністю, судовий збір в сумі 33 725,17 грн покладається на відповідача.
Керуючись ст. 13, 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 165, 232, 233, 236-238, 240, 241, 327 ГПК України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "НАЦІОНАЛЬНА ЕНЕРГЕТИЧНА КОМПАНІЯ "УКРЕНЕРГО" (Україна, 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 25, ідентифікаційний код 00100227) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "КІРОВОГРАДСЬКА ОБЛАСНА ЕНЕРГОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ" (Україна, 25006, Кіровоградська обл., місто Кропивницький, ВУЛИЦЯ ВЕЛИКА ПЕРСПЕКТИВНА, будинок 78, ідентифікаційний код 42132581) 1 056 591,41 грн (один мільйон п'ятдесят шість тисяч п'ятсот дев'яносто одну гривню 41 коп.) 3% річних, 1 191 753,16 грн (один мільйон сто дев'яносто одну тисячу сімсот п'ятдесят три гривні 16 коп.) інфляційних втрат, 33 725,17 грн (тридцять три тисячі сімсот двадцять п'ять гривень 17 коп.) судового збору.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку, передбаченому ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.
Повне рішення складено 01.05.2024
Суддя Оксана ГУМЕГА