ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
25.04.2024Справа № 910/1134/23
Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., за участю секретаря судового засідання Білошицької А.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Центральна збагачувальна фабрика "Селидівська" до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 543 170,30 грн,
за участю представників:
позивача: Царенка Є.П.;
відповідача: Комісарової А.В.;
У січні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Центральна збагачувальна фабрика "Селидівська" (далі - Товариство) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - Залізниця) про стягнення 290 433,50 грн вартості недостачі вугілля.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30 січня 2023 року (суддя Демидов В.О.) позовну заяву залишено без руху та надано позивачеві строк для усунення її недоліків.
3 лютого 2023 року на адресу суду від Товариства надійшли документи для усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 8 лютого 2023 року (суддя Демидов В.О.) вказану позовну заяву повернуто Товариству в зв'язку з неповним усуненням виявлених недоліків позовної заяви.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 11 травня 2023 року № 910/1134/23 ухвалу Господарського суду міста Києва від 8 лютого 2023 року скасовано, матеріали справи № 910/1134/23 передано на розгляд до суду першої інстанції для вирішення питання щодо відкриття провадження у справі.
14 червня 2023 року матеріали вищевказаної справи надійшли до Господарського суду міста Києва. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 910/1134/23 передано на розгляд судді Господарського суду міста Києва Павленку Є.В.
Під час вирішення питання про відкриття провадження у справі за наведеним позовом судом встановлено, що заявником всупереч вимогам статті 91, частини 2 статті 162 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) було додано до позову копії комерційних актів №№ 490602/25, 490602/24, 490602/26, 490602/27, 490602/29, 490602/32, 490602/31, 494209/17, 494209/381, 494209/375, 494209/18, 494209/13, 494209/19, 494209/374, текст яких є нечитабельним через низьку якість копій цих документів.
У зв'язку з цим ухвалою Господарського суду міста Києва від 19 червня 2023 року позовну заяву Товариства на підставі статті 174 ГПК України було залишено без руху. Цією ж ухвалою позивачу надано п'ятиденний строк для усунення вказаних недоліків з дня вручення вказаної ухвали, а також роз'яснено спосіб їх усунення - шляхом подання до Господарського суду міста Києва протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали: належним чином засвідчених читабельних копій комерційних актів: №№ 490602/25, 490602/24, 490602/26, 490602/27, 490602/29, 490602/32, 490602/31, 494209/17, 494209/381, 494209/375, 494209/18, 494209/13, 494209/19, 494209/374, доданих до позовної заяви.
На усунення недоліків позовної заяви, встановлених ухвалою Господарського суду міста Києва від 30 січня 2023 року (суддя Демидов В.О.) 2 червня 2023 року на адресу суду від Товариства надійшла заява від 24 травня 2023 року № 12/23-05. Разом із вказаною заявою позивачем подано клопотання від 24 травня 2023 року № 12/23-06 про витребування у відповідача на підставі статті 81 ГПК України документів - копій комерційних актів: №№ 490602/25, 490602/24, 490602/26, 490602/27, 490602/29, 490602/32, 490602/31, 494209/17, 494209/381, 494209/375, 494209/18, 494209/13, 494209/19, 494209/374.
Вищевказані документи були передані на розгляд судді Павленку Є.В. 4 липня 2023 року, що підтверджується відповідним записом у журналі передач кореспонденції між секторами суду.
11 липня 2023 року на адресу суду від Товариства надійшла заява від 4 липня 2023 року № 14/03-07, в якій останнє зазначило, що не має змоги підвищити якість копій вищевказаних комерційних актів, при цьому оригінали вказаних документів, як зазначає сам позивач, знаходяться у нього, і будуть надані для огляду в засіданні або після відкриття провадження у справі. У вказаній заяві позивач також просив розглянути вищезазначене клопотання про витребування документів та врахувати його під час вирішення питання про відкриття провадження у даній справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17 липня 2023 року (суддя Павленко Є.В.) клопотання Товариства від 24 травня 2023 року № 12/23-06 про витребування документів повернуто заявнику без розгляду, а вказану позовну заяву повернуто Товариству в зв'язку з неповним усуненням виявлених недоліків позовної заяви.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 23 січня 2024 року № 910/1134/23 ухвалу Господарського суду міста Києва від 17 липня 2023 року скасовано, матеріали справи № 910/1134/23 передано на розгляд до суду першої інстанції для вирішення питання щодо відкриття провадження у справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12 лютого 2024 року прийняти вказану позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 7 березня 2024 року.
27 лютого 2024 року через систему "Електронний суд" від Залізниці надійшов відзив на позовну заяву від 26 лютого 2024 року, в якому остання проти позовних вимог заперечувала та вказала на недоведеність права позивача на пред'явлення позову з огляду на відсутність на відповідних залізничних накладних переуступних підписів уповноважених осіб вантажоодержувачів спірного вантажу. Крім того, на думку Залізниці, позивачем не надано належних та допустимих доказів вартості втраченого вантажу. Також з контррозрахунку Залізниці щодо вартості втраченого вантажу вбачається, що, на думку останньої, обґрунтований розмір збитків позивача становить 114 598,90 грн.
7 березня 2024 року через систему "Електронний суд" від позивача надійшла заява від 6 березня 2024 року № 012/23-09 про збільшення розміру позовних вимог, у якій Товариство просило стягнути із Залізниці вартість недостачі вугілля у загальному розмірі 543 170,30 грн.
У судовому засіданні цього ж дня судом оголошено перерву до 13 березня 2024 року.
8 березня 2024 року через систему "Електронний суд" від Товариства надійшло клопотання від 7 березня 2024 року про доручення доказів сплати судового збору за подачу заяви про збільшення розміру позовних вимог.
11 березня 2024 року через систему "Електронний суд" від Товариства надійшло клопотання від 8 березня 2024 року про продовження та поновлення строку на подання відповіді на відзив до 13 березня 2024 року.
13 березня 2024 року через систему "Електронний суд" від Залізниці надійшли: заява від 12 березня 2024 року про залучення до участі у даній справі третіх осіб без самостійних вимог щодо предмета спору, а також заперечення на заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог; заява від 12 березня 2024 року про застосування наслідків пропуску строків позовної давності до спірних правовідносин та заява про доручення доказів від вказаної дати.
У судовому засіданні цього ж дня суд без виходу до нарадчої кімнати постановив протокольні ухвали: про прийняття до розгляду заяви Товариства про збільшення розміру позовних вимог, про відмову в задоволенні клопотання Товариства про продовження та поновлення строку на подання відповіді на відзив, про залишення без розгляду заяви Залізниці про залучення до участі у справі третіх осіб без самостійних вимог щодо предмета спору та про оголошення перерви в судовому засіданні до 4 квітня 2024 року.
13 березня 2024 року (після судового засідання) через систему "Електронний суд" від Товариства надійшла відповідь на відзив від 12 березня 2024 року, в якій позивач вказав, що він отримав необхідний обсяг прав на пред'явлення вимог до Залізниці у передбаченому законодавством порядку. Крім того, оскільки Товариство не є власником втраченого вантажу, надана Державним підприємством "Укрвугілля" (далі - ДП "Укрвугілля"), як власником цього вантажу, довідка про його вартість є належним та допустимим доказом розміру понесених позивачем збитків. У свою чергу, позивач зазначив, що при здійсненні розрахунків заявлених до стягнення із Залізниці збитків Товариством використовувалася вартість вугілля без включення до неї суми податку на додану вартість.
28 березня 2024 року через систему "Електронний суд" від Товариства надійшли заперечення на заяву відповідача про застосування строків позовної давності від 27 березня 2024 року.
2 квітня 2024 року через систему "Електронний суд" від Залізниці надійшли додаткові пояснення по справі від 1 квітня 2024 року, у яких остання вказала, що втрата спірного вантажу за окремими вагонами була зумовлена їх технічною несправністю, тож відповідальність за таку втрату має нести вантажовідправник. Крім того, за контррозрахунком Залізниці, загальна сума втраченого вантажу (з урахуванням заяви позивача про збільшення розміру позовних вимог) становить 255 891,78 грн.
3 квітня 2024 року через систему "Електронний суд" від Товариства надійшло клопотання від 2 квітня 2024 року про відкладення розгляду справи.
4 квітня 2024 року суд без виходу до нарадчої кімнати постановив протокольну ухвалу про відкладення судового засідання на 18 квітня 2024 року.
10 квітня 2024 року через систему "Електронний суд" від позивача надійшли заперечення від цієї ж дати на додаткові пояснення Залізниці.
У судовому засіданні 18 квітня 2024 року судом оголошено перерву до 25 квітня 2024 року.
24 квітня 2024 року через систему "Електронний суд" від Залізниці надішли додаткові пояснення у справі.
У судовому засіданні 25 квітня 2024 року представник Товариства підтримав вимоги, викладені у позовній заяві (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог), відповіді на відзив, письмових поясненнях, та наполягав на їх задоволенні.
Представник Залізниці у цьому судовому засіданні проти задоволення позову заперечив з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву, запереченнях, письмових поясненнях та заяві про застосування наслідків спливу строків позовної давності.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
У жовтні 2021 року - лютому 2022 року позивачем, як вантажовідправником на адресу вантажоодержувачів: Вуглегірської теплової електричної станції Публічного акціонерного товариства "Центренерго" (далі - ПАТ "Центренерго"), Зміївської теплової електричної станції ПАТ "Центренерго" та Слов'янської теплової електричної станції Публічного акціонерного товариства "Донбасенерго" (далі - ПАТ "Донбасенерго"), зі станції відправлення Новогродівка Донецької залізниці були відправлені залізничні вагони: №№ 67607242, 61778361, 60404431, 62997622, 65301087, 60224847, 65490120, 67851220, 67670976, 64321268, 67681346, 60251683, 61542023, 65287039, 60495736, 65762130, 60273885, 68481902, 60237187, 63283675, 60422177, 62235924, 63397350, 60048451, 60514510, 66041278, 67663344, 68730761, 65882789, 60236403, 60493509, 67676932, 60273711, 63195127, 63380422, 61820023, 63834659, 65253767, 62235411, 67912451, 65947137, 67611137, 65367757, 63523179, 55113112, 56108681, 65286247, 63691067, 63893622, 61463808, 65767808, 67882605, 61517728, 67892752, 60251907, 63616486, 58583568, 62251434, 67885435, 66012170, 67900639, 61560249, 68516178, 61859740, 59952499, 67610816, 67672683, 65867808, 66169533, 61671871, 61516746, 63064067, 62915079, 63400261, 66936816, 63156582, 55635049, 63619308, 63893622, 61840922, 61810842, 62990288, 62924436, 65282980, 68367549, 67189480, 67885608, 57576175, 57575730, 57578205, 63065056, 55159388, 65368757, - з вугіллям кам'яним, загальною вагою 6 321,97 т.
Вказані обставини підтверджуються наявними у матеріалах справи залізничними накладними: №№ 51172252, 52108479, 51353530, 51353548, 51371359, 51371656, 51339992, 51440048, 51443471, 51714822, 51698652, 52337433, 52268695, 52198124, 52538138, 52642972, 52666302, 52744083, 52743184, 52222205, 52829488, 52837127 (досильна 52847522), 52905460, 52917481, 52929403, 53039301, 51832343, 51847143, 51844959, 51868511, 51863090, 52130721, 52211380 (досильна 52217999), 51862639 (досильна 51863876), 52108495 (досильна 52111010), 51844959, 49490394, 49755275, 49694177, 49768039, 51044717, 51006906, 53594347, 53594347 (досильна 53193579), 53801585, 53869251, 53802104, 50853761, 50572106, 50448034, 51234367 (досилка 51241602), 51553105, 51728970, 51844942 (досильна 51707560), 52761954, 52770302, 52770302 (досильна 52802006), 52817251, 53002846, 52999935, 53002838, 53068250, 53070173, 53138616, 53152203, 53230702, 53238895, 53238895, 53235776, 53235784, 53296083, 53309233, 53310645, 53327912, 53386660, 51844959, - згідно з якими вантаж був прийнятий до перевезення відповідачем.
Вантаж прибув на станції Світлодарське, Електрична та Лиман Донецької залізниці, де було проведено переважування зазначеного товару та встановлено недостачу вугілля кам'яного у вагонах: №№ 67607242 - 5,75 т, 61778361 - 4,35 т, 60404431 - 1,35 т, 62997622 - 2,60 т, 65301087 - 2,20 т, 60224847 - 4,05 т, 65490120 - 1,60 т, 67851220 - 1,55 т, 67670976 - 1,40 т, 64321268 - 2,00 т, 67681346 - 4,10 т, 60251683 - 1,30 т, 61542023 - 1,45 т, 65287039 - 3,85 т, 60495736 - 3,81 т, 65762130 - 5,12 т, 60273885 - 1,94 т, 68481902 - 1,39 т, 60237187 - 1,63 т, 63283675 - 1,59 т, 60422177 - 2,99 т, 62235924 - 1,65 т, 63397350 - 1,41 т, 60048451 - 2,17 т, 60514510 - 1,65 т, 66041278 - 1,20 т, 67663344 - 4,70 т, 68730761 - 2,50 т, 65882789 - 2,02 т, 60236403 - 1,08 т, 60493509 - 1,08 т, 67676932 - 1,28 т, 60273711 - 1,50 т, 63195127 - 1,55 т, 63380422 - 2,05 т, 61820023 - 1,65 т, 63834659 - 1,55 т, 65253767 - 2,25 т, 62235411 - 2,52 т, 67912451 - 2,80 т, 65947137 - 1,45 т, 67611137 - 1,85 т, 65367757 - 1,50 т, 63523179 - 1,30 т, 55113112 - 1,63 т, 56108681 - 3,31 т, 65286247 - 2,32 т, 63691067 - 3,75 т, 63893622 - 2,39 т, 61463808 - 2,02 т, 65767808 - 1,14 т, 67882605 - 4,41 т, 61517728 - 0,94 т, 67892752 - 1,49 т, 60251907 - 2,80 т, 63616486 - 2,15 т, 58583568 - 3,36 т, 62251434 - 1,53 т, 67885435 - 1,65 т, 66012170 - 1,60 т, 67900639 - 3,80 т, 61560249 - 3,86 т, 68516178 - 1,78 т, 61859740 - 2,64 т, 59952499 - 2,68 т, 67610816 - 1,22 т, 67672683 - 1,76 т, 65867808 - 2,72 т, 66169533 - 1,40 т, 61671871 - 1,43 т, 61516746 - 2,10 т, 63064067 - 1,42 т, 62915079 - 1,37 т, 63400261 - 3,77 т, 66936816 - 3,44 т, 63156582 - 3,38 т, 55635049 - 1,33 т, 63619308 - 1,12 т, 63893622 - 1,08 т, 61840922 - 1,48 т, 61810842 - 1,50 т, 62990288 - 4,57 т, 62924436 - 2,13 т, 65282980 - 1,20 т, 68367549 - 1,68 т, 67189480 - 2,54 т, 67885608 - 1,46 т, 57576175 - 1,94 т, 57575730 - 1,97 т, 57578205 - 1,74 т, 63065056 - 1,52 т, 55159388 - 1,74 т, 65368757 - 1,50 т, а загалом - 2 029,90 т, що перевищує встановлену законодавством нормативну норму природних втрат (2% від маси вантажу).
Зазначені обставини підтверджується наявними в матеріалах справи комерційними актами: від 18 жовтня 2021 року: № 490000/208/347 та № 490000/207/346, від 8 грудня 2021 року № 490000/243/373, від 27 жовтня 2021 року № 490602/25 та № 490602/24, від 30 жовтня 2021 року № 490602/26 та № 490602/27, від 1 листопада 2021 року № 490602/29, від 2 листопада 2021 року № 490602/32 та № 490602/31, від 15 листопада 2021 року № 490000/225/399 та № 490000/226/400, від 16 листопада 2021 року № 494209/354, від 21 грудня 2021 року № 494209/381, від 24 листопада 2021 року: № 490000/231/362, № 490000/232/363, № 490000/233/364, № 490000/234/365, № 490000/235/27 та № 490000/235/366, від 25 листопада 2021 року: № 490000/240/368, № 490000/241/369 та № 490000/242/370, від 10 грудня 2021 року № 494209/372, від 19 грудня 2021 року № 494209/380, від 16 грудня 2021 року: № 494209/375, № 490000/245/376 та № 490000/246/377, від 3 січня 2022 року № 494209/1, від 8 січня 2022 року №494209/3, від 9 січня 2022 року № 494209/5, від 15 січня 2022 року № 494209/7 та № 494209/8, від 18 січня 2022 року № 494209/13, від 22 січня 2022 року № 494209/17, від 23 січня 2022 року № 494209/18, від 24 січня 2022 року № 494209/19 та № 494209/20, від 31 січня 2022 року № 494209/29, від 12 грудня 2021 року № 494209/374, від 19 липня 2021 року № 494209/249, від 4 серпня 2021 року № 494209/265, від 1 серпня 2021 року № 494209/263, від 5 серпня 2021 року № 424209/270, від 9 жовтня 2021 року № 454201/126/34, від 8 жовтня 2021 року № 494209/341, № 494209/341, від 26 березня 2021 року № 494209/46, від 27 березня 2021 року № 494209/48, від 9 квітня 2021 року № 494209/96, від 10 квітня 2021 року № 444002/36, від 11 квітня 2021 року № 444002/37, від 30 вересня 2021 року № 492006/134/337, від 16 вересня 2021 року № 494209/314, від 11 вересня 2021 року № 494209/304, від 21 жовтня 2021 року № 490000/211/210, від 8 листопада 2021 року № 490000/222/398, від 17 листопада 2021 року № 490000/230/359, від 26 листопада 2021 року № 494209/367, від 16 січня 2022 року: № 494209/9, № 494209/10, № 494201/11 та № 494209/12, від 29 січня 2022 року: № 494209/26, № 494209/27, № 494209/28 та № 494209/28, від 2 лютого 2022 року № 494209/32 та № 494209/33, від 7 лютого 2022 року № 494209/41 та № 494209/42, від 11 лютого 2022 року № 494209/43, від 13 лютого 2022 року № 494209/44, № 494209/45 та № 494209/46, від 15 лютого 2022 року № 494209/47, від 17 лютого 2022 року № 494209/48 та № 494209/49, від 19 лютого 2022 року № 494209/50 та від 23 лютого 2022 року № 494209/51.
Зазначені обставини щодо обсягів виявленої недостачі не заперечувались представниками сторін у судовому засіданні.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, Товариство посилалося на те, що відповідач, як перевізник, належним чином не виконав зобов'язань щодо збереження та забезпечення схоронності вантажу, зокрема, вугілля кам'яного, у загальній кількості 198,94 т (з урахуванням норми природних втрат) на загальну суму 543 170,30 грн.
Згідно з частиною 1 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
За приписами статті 908 ЦК України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення; загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Статтею 307 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом, встановлюється Статутом залізниць України. Вказаним актом також регламентується порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.
Згідно зі статтею 5 Статуту нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту, безпеки руху, охорони праці, громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті, є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.
Статтею 6 Статуту визначено, що накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів, і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи-одержувача і супроводжує вантаж до місця призначення.
Наявними в матеріалах справи залізничними накладними підтверджується факт прийняття Залізницею та здійснення перевезення вищезазначеного вантажу.
Статтею 110 Статуту передбачено, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.
Згідно із статтею 113 Статуту за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.
Залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, зокрема, за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі (статті 114 Статуту).
Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (частина 1 статті 22, стаття 611, частина 1 статті 623 ЦК України). Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.
Залізниця, заперечуючи проти позовних вимог, зазначала, що вагони №№: 67900639, 67912451, 67385435, 652887039, 61542023, 63691067, 55113112, - що відправлені за залізничними накладними №№: 51728970 (досильна №51705481), 52211380, 51234367, 49755275 (досильна 49780984), 51698652, 51714822, 51044717, - були технічно несправні, зокрема, причиною втрати вантажу було нещільне прилягання кришок люків до армованих листів шкворневих балок та до армованих листів проміжних балок. На думку відповідача, зазначене свідчить, що причиною втрати вантажу стала саме технічна (комерційна) несправність вказаних вагонів, у зв'язку з чим відповідальність за втрату вантажу в цих вагонах покладається на вантажовідправника - позивача, який повинен був перевірити справність поданого рухомого складу.
У пункті 28 Правил приймання вантажів до перевезення, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 року № 644 (далі - Правила), передбачено, що вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т.ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.
З матеріалів справи вбачається, що під час приймання вантажу до перевезення будь-яких несправностей чи пошкоджень спірних вагонів Залізницею не виявлено та було прийнято такі вагони до перевезення.
Суд також звертає увагу на те, що у відповідних комерційних актах: від 17 листопада 2021 року № 490000/230/359, від 16 грудня 2021 року № 490000/246/377, від 4 серпня 2021 року № 494209/265, від 9 жовтня 2021 року № 454201/126/344, від 15 листопада 2021 року № 490000/225/399, - було також зазначено про відсутність течі вантажу на відповідних станціях призначення (прибуття) вантажу.
Жодних інших доказів на підтвердження обставин технічної (комерційної) несправності вказаних вагонів відповідачем надано не було. Такі докази відсутні й у матеріалах справи.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що в спірному випадку, який стосується заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача збитків у зв'язку з незбереженням вантажу при перевезенні, позивачем належними і допустимими доказами доведено наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення для застосування до відповідача такої міри відповідальності, як стягнення збитків. У порушення приписів статті 119 Статуту Залізниця не довела, що втрата вказаного вантажу виникла з незалежних від неї причин.
Відповідно до статті 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
За частиною 1 статті 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.
Згідно з частиною 2 статті 623 ЦК України розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
Суд відхиляє аргументи Залізниці щодо відсутності, на її думку, у матеріалах справи належних і допустимих доказів вартості втраченого вантажу, з огляду на таке.
Відповідно до статті 115 Статуту вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.
На підтвердження вартості втраченого вантажу позивачем надано листи ДП "Укрвугілля" від 22 лютого 2022 року № 0356/06 та від 12 грудня 2022 року № 1132/06, зі змісту яких вбачається, що вартість вугільної продукції: за договором поставки вугілля від 12 листопада 2021 року № 111/23, укладеного між ДП "Укрвугілля" та ПАТ "Центренерго", становить 3 500,00 грн без ПДВ; за договором поставки вугілля від 3 березня 2021 року № 111/6, укладеного між ДП "Укрвугілля" та ПАТ "Центренерго", становить 2 150,00 грн без ПДВ; за договором поставки вугілля від 12 листопада 2021 року № 2021-22/10, укладеного між ДП "Укрвугілля" та ПАТ "Донбасенерго", становить 2 600,00 грн без ПДВ. Вказані листи підписані від імені власника втраченого вантажу в.о. директора ДП "Укрвугілля" Волошиним Михайлом та скріплені печаткою зазначеного підприємства. Крім того, вартість вугілля також підтверджена умовами вищевказаних договорів, копії яких також наявні в матеріалах даної справи.
Враховуючи те, що чинним законодавством не встановленого вичерпного переліку документів, якими підтверджуються вартість та кількість прийнятого до перевезення Залізницею вантажу, і положеннями статей 115, 130, 133 Статуту не передбачено обов'язку надання доказів сплати вартості вантажу, суд вважає, що у даному випадку подані позивачем документи є такими, що узгоджуються з приписами статті 115 Статуту.
Згідно зі статтею 133 Статуту передача права на пред'явлення претензій та позовів відправником одержувачу або одержувачем відправнику, а також відправником або одержувачем вищій організації засвідчується переуступним написом на відповідному документі (накладній, квитанції про приймання вантажу до перевезення, багажній квитанції). Переуступний напис засвідчується підписами керівника і головного (старшого) бухгалтера та печаткою підприємства.
Пунктом 2 Правил заявлення та розгляду претензій (статті 130- 137 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28 травня 2002 року № 334, встановлено зміст переуступного напису, а саме: "Право на пред'явлення претензії та позову передано _______". Переуступний напис засвідчується підписами керівника і головного (старшого) бухгалтера та печаткою підприємства.
Відповідно до пункту 1.1. Правил оформлення перевізних документів (далі - Правила оформлення перевізних документів), затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 року № 644, на кожне відправлення вантажу, порожніх власних, орендованих вагонів та контейнерів відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну) за формою, наведеною у додатку 1 до цих Правил, що заповнюється згідно з поясненнями, наведеними у додатку 3 до цих Правил. У разі пред'явлення до перевезення вантажу груповою відправкою або маршрутом, відправник додає до накладної відомість вагонів (додаток 2 до цих Правил) або відомість вагонів і контейнерів, що перевозяться маршрутом (групою) за накладною (додаток 4 до Правил перевезення вантажів в універсальних контейнерах, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 20 серпня 2001 року № 542).
Пунктом 2 Правил приймання вантажів до перевезення визначено, що групова відправка - це партія вантажу за однією накладною, для перевезення якої надається не менше двох вагонів, але менше маршруту.
За приписами пункту 6.6 Правил оформлення перевізних документів, заповнення накладної на маршрут або групу вагонів здійснюється згідно з додатком 3 до цих Правил з урахуванням таких особливостей: у графі 19 "Номер вагона" зазначаються загальна кількість вагонів у відправці та напис "Дивись відомість"; у графах 24 "Маса вантажу, визначена відправником" та 25 "Маса вантажу, визначена залізницею" зазначається загальна маса вантажу, у графі 30 "Тарифні відмітки" - загальна сума платежів.
Згідно з пунктом 6.7 Правил оформлення перевізних документів, номери вагонів, їх рід, число осей, маса тари, вантажопідйомність, маса вантажу, пломби (запірно-пломбувальних пристроїв (далі - ЗПГЕ)), сума платежів для кожного вагона зазначаються у відомості вагонів (додаток 2), яка додається до накладної та є її невід'ємною частиною. У верхній частині відомості зазначаються номер відправки (накладної), дата приймання вантажу до перевезення, коди станцій відправлення та призначення. У кінці відомості зазначаються загальна маса вантажу і загальна сума платежів. Про відомість вагонів зазначається у графі 9 "Документи, що додані відправником".
Отже, при оформлені групової відправки до перевезення вагони необхідно зазначати у відомості вагонів, яка є продовженням накладної та додається до неї як невід'ємна частина.
У свою чергу, форма накладної не містить окремої графи для внесення переуступного напису, засвідченого підписом керівника і головного (старшого) бухгалтера та печаткою підприємства, а пояснення до заповнення накладної не передбачають внесення до форми накладної напису про передачу права на пред'явлення позову вантажоодержувачем вантажовідправнику, так само як і не містять обмежень щодо здійснення такого надпису повторно, у разі зміни уповноважених осіб вантажоодержувача.
З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку про те, що уповноваженими особами вантажоодержувачів - структурними підрозділами ПАТ "Центренерго" та ПАТ "Донбасенерго", було передано вантажовідправнику - Товариству, право на пред'явлення претензій та позову до Залізниці шляхом здійснення переуступного напису, який засвідчено належним чином, на лицевій або зворотній сторонах відповідних накладних або на відомостях вагонів, які є невід'ємними частинами накладної при перевезенні вантажу груповою відправкою.
Таким чином, накладні, які додано до позову, є належними та допустимими доказами наявності у позивача права на звернення до суду з даним позовом.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що Товариством належними й допустимими доказами доведено наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення для застосування до відповідача такої міри відповідальності, як стягнення збитків.
Відповідач не надав суду доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували його заперечення проти задоволення позовних вимог.
У той же час, за розрахунком суду, розмір збитків (включаючи заяву про збільшення розміру позовних вимог), спричинених внаслідок нестачі вантажу (з урахуванням норми природних втрат по кожному спірному вагону), складає 255 354,78 грн. У зв'язку з цим дана вимога є обґрунтованою лише в частині вказаної суми. Враховуючи викладене, у задоволенні позову щодо стягнення 287 815,52 грн основного боргу слід відмовити в зв'язку з її недоведеністю.
Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Щодо заяви відповідача про застосування наслідків спливу строку позовної давності суд зазначає таке.
Згідно зі статтею 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлена тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Статтею 267 ЦК України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Згідно з частиною 1 статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Приписами частини 1 статті 258 ЦК України встановлено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.
Що стосується перевезення вантажів залізницею, то відповідно до пункту 136 Статуту позови до залізниць можуть бути пред'явлені у шестимісячний термін, що обчислюється відповідно до вимог статті 134 цього Статуту, яким передбачено також і 6-місячний строк для пред'явлення претензії, з визначенням певних умов, обставин, підстав та строку його обчислення.
За приписами пункту 134 Статуту претензії до залізниць можуть бути заявлені протягом шести місяців. Зокрема, згідно з пунктом "а" частини 2 цієї статті, зазначені терміни обчислюються з дня видачі вантажу, багажу або вантажобагажу - для претензій про відшкодування за псування, пошкодження або недостачу вантажу, багажу та вантажобагажу.
Частиною 5 статті 307 ГК України встановлено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів за цими перевезеннями визначаються транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Отже, пункти 134, 136 Статуту є спеціальними нормами, які регулюють питання перебігу строку позовної давності за позовами про відшкодування збитків внаслідок недостачі вантажобагажу.
До пред'явлення перевізникові позову, що випливає з договору перевезення вантажу, можливим є пред'явлення йому претензії. Претензії можуть пред'являтися протягом шести місяців, а претензії щодо сплати штрафів і премій - протягом сорока п'яти днів. Перевізник розглядає заявлену претензію і повідомляє заявника про задоволення чи відхилення її протягом трьох місяців, а щодо претензії з перевезення у прямому змішаному сполученні - протягом шести місяців. Претензії щодо сплати штрафу або премії розглядаються протягом сорока п'яти днів. Якщо претензію відхилено або відповідь на неї не одержано в строк, зазначений у частині третій цієї статті, заявник має право звернутися до суду протягом шести місяців з дня одержання відповіді або закінчення строку, встановленого для відповіді (частини 1-4 статті 315 ГК України).
Відтак, положення пунктів 134, 136 Статуту слід застосовувати у системному зв'язку з положенням статті 315 ГК України таким чином, що строк позовної давності починає свій перебіг з дня одержання відповіді на претензію позивача або з дня закінчення строку, встановленого частиною 3 статті 315 ГК України для відповіді на претензію. Враховуючи, що дотримання претензійного порядку не є обов'язковим, то у вирішенні питання про початок перебігу позовної давності в розумінні цієї норми ГК України слід виходити з того, що такий перебіг починається після закінчення строку пред'явлення претензії і строку її розгляду (частини 2, 3 статті 315 ГК України) незалежно від того, чи пред'являлася відповідна претензія до перевізника.
При цьому, відсутність відомостей щодо звернення позивача до відповідача з претензією не впливає на порядок обчислення позовної давності, оскільки визначений законом строк, у межах якого особа має право звернутися з позовом до суду, не може поглинатися строком на реалізацію права на досудове врегулювання спору.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду від 10 вересня 2019 року в справі № 905/2303/18.
Таким чином, позов до перевізника у даній справі може бути пред'явлений протягом 6-ти місяців після спливу 6-місячного строку, передбаченого для пред'явлення претензії, та 3-місячного строку, передбаченого для надання відповіді на претензію.
Позивач у даній справі довідався про порушення свого права за первісними позовними вимогами 18 жовтня 2021 року (дати складання комерційний актів № 490000/208/347 та № 490000/207/346) та протягом березня 2021 року - лютого 2022 року (період складання комерційних актів щодо вимог, пред'явлених позивачем у заяві про збільшення розміру позовних вимог від 6 березня 2024 року).
З огляду на викладене, позивач мав право звернутися до суду з даним позовом за комерційними актами № 490000/208/347 та № 490000/207/346 до 19 січня 2023 року, а за вимогами, пред'явленими ним із заявою про збільшення розміру позовних вимог - протягом березня 2022 року - лютого 2023 року (6 місяців після спливу 6-місячного строку, передбаченого для пред'явлення претензії, з урахуванням 3-місячного строку, передбаченого для надання відповіді на претензію).
Днем подання позову слід вважати дату поштового штемпеля підприємства зв'язку, через яке надсилається позовна заява (а в разі подання її безпосередньо до господарського суду - дату реєстрації цієї заяви в канцелярії суду). Якщо позовну заяву було повернуто, перебіг позовної давності переривається з того дня, коли заяву подано до суду з додержанням установленого порядку.
Враховуючи звернення позивача з даним позовом до суду - 20 січня 2023 року, та із заявою про збільшення розміру позовних вимог - 6 березня 2024 року (дата формування цієї заяви в системі "Електронний суд"), строк позовної давності щодо вимог про стягнення з відповідача суми недостачі вантажу за вищезазначеними комерційними актами сплив.
Позивач, у свою чергу, вважає, що строк пред'явлення позову в даній справі ним не пропущено, посилаючись на положення пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, відповідно до яких під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Разом із цим, суд звертає увагу позивача на те, що до даних правовідносин застосовується строк позовної давності, передбачений спеціальною нормою статті 315 ГК України, до порядку застосування якої під час дії карантину та військового стану на території України, законодавець зміни не вносив.
Аналогічна правова позиція щодо порядку застосування строків позовної давності, передбаченого статтею 315 ГК України викладена в постанові Північного апеляційного господарського суду від 23 серпня 2023 року в справі № 910/14335/22.
Інших причин пропуску вказаного строку позивачем наведено не було. Докази поважності пропуску цього строку в матеріалах справи відсутні.
Відповідно до частини 4 статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Крім того, за приписами статті 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткових вимог позивача.
За таких обставин, зважаючи на заявлену Залізницею вимогу про застосування судом строку позовної давності до спірних вимог позивача, а також відсутність належних та допустимих доказів поважності причин пропуску позивачем цього строку, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову Товариства в частині стягнення з Залізниці 189 124,47 грн.
Всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані та такі, що не спростовують висновків суду щодо часткового задоволення позову у вищезазначеному розмірі.
Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За таких обставин, вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 86, 129, 233, 236-238, 240, 241, 247-249, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, місто Київ, вулиця Єжи Ґедройця, будинок 5; ідентифікаційний код 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Центральна збагачувальна фабрика "Селидівська" (85400, Донецька область, Покровський район, місто Селидове, вулиця Миру, будинок 34; ідентифікаційний код 31714629) 98 691(дев'яносто вісім тисяч шістсот дев'яносто одну) грн 05 коп. та 1 330 (одну тисячу триста тридцять) грн 08 коп. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено та підписано 30 квітня 2024 року.
Суддя Є.В. Павленко