ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
30.04.2024Справа № 910/1422/24
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України";
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Газпромбудмонтаж";
про стягнення 2 148 794,86 грн.
Суддя Мандриченко О. В.
Секретар судового засідання Рябий І. П.
Представники:
Від позивача: Колток О. М., уповноважена особа;
Від відповідача: не з'явилися.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом, в якому просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Газпромбудмонтаж" 2 148 794,86 грн, з яких: 1 781 945,73 грн - пеня; 366 849,13 грн - штраф.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем строків виконання робіт згідно умов договору № 2110000110 від 13.10.2021, з огляду на що позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення штрафних санкцій.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.02.2024 вирішено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, справу розглядати за правилами загального позовного провадження, а підготовче засідання призначити на 12.03.2024.
29.04.2024 до господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Газпромбудмонтаж" надійшла заява про відвід судді, яка обґрунтована тим, що ухвалами Господарського суду міста Києва від 11.04.2024, 25.04.2024 у справі № 910/1422/24 у задоволенні заяв Товариства з обмеженою відповідальністю "Газпромбудмонтаж" про розгляд справи в режимі відеоконференції відмовлено повністю, чим, на думку заявника, було порушено права відповідача, як учасника судового процесу.
За змістом ч. 3 ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, чкщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 32 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід. Якщо заява про відвід судді надійшла до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.
Суд зазначає, що заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Газпромбудмонтаж" надійшла до господарського суду 29.04.2024, тобто за 1 робочий день до судового засідання, призначеного ухвалою суду від 16.04.2024 на 30.04.2024.
А відтак, вказана заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.
Суд вказує, що запровадження законодавцем інституту відводу судді, унормованого в положеннях статтями 35-40 Господарського процесуального кодексу України, мало на меті в першу чергу уникнення будь-яких ризиків можливості порушення основних засад (принципів) господарського судочинства, якими є: верховенство права; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; обов'язковість судового рішення; забезпечення права на апеляційний перегляд справи; забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках; розумність строків розгляду справи судом; неприпустимість зловживання процесуальними правами; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, та забезпечення гарантії дотримання декларованих Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року прав на судовий захист при зверненні особи до суду з метою їх реалізації.
У зв'язку з чим було визначено перелік випадків, за наявності яких може виникати можливість порушення наведених принципів та гарантій, які було визначено в статті 35 Господарського процесуального кодексу України, а саме: суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:
1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання, або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;
3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;
4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;
5) є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 36 цього Кодексу. До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім'ї, родичами між собою чи родичами подружжя.
Разом з тим, статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини закріплено основні процесуальні гарантії, якими може скористатися особа при розгляді її позову в національному суді і до яких належить розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Як зазначає Європейський суд з прав людини, найголовніше - це довіра, яку в демократичному суспільстві повинні мати суди у громадськості. Наявність безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначається за допомогою суб'єктивного критерію, тобто оцінювання особистого переконання конкретного судді у конкретній справі, а також за допомогою об'єктивного критерію, тобто з'ясування того, чи надав цей суддя достатні гарантії для виключення будь-якого законного сумніву з цього приводу (рішення від 24.05.1989 у справі №11/1987/134/188 "Hauschildt v. Denmark", пункт 48).
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, наявність безсторонності, відповідно до пункту першого статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі.
У контексті об'єктивного критерію окремо від поведінки суддів слід визначити, чи існували переконливі факти, які могли б викликати сумніви щодо їхньої безсторонності. Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезстороннім, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими (рішення у справі "Ветштайн проти Швейцарії", рішення у справі "Ферантелі та Сантанжело проти Італії").
З огляду на це, навіть зовнішні прояви можуть мати певну важливість або, іншими словами, "правосуддя повинно не тільки чинитися, повинно бути також видно, що воно чиниться" (рішення у справі "Де Куббер проти Бельгії").
Оскільки йдеться про необхідність забезпечення довіри, яку суди в демократичному суспільстві повинні вселяти у громадськість (рішення ЄСПЛ у справах "Мироненко і Мартенко проти України", "Олександр Волков проти України").
Відповідно до пункту 2.5. Бангалорських принципів поведінки суддів від 18.05.2006, схвалених Резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН №2006/23 від 27.07.2006, суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об'єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.
Тобто, заявлений учасником відвід складу суду від розгляду справи має ґрунтуватися не на особистих переконаннях заявника щодо обставин спірних правовідносин, а саме на оцінці особистих переконань конкретного судді у конкретній справі та його фактичної поведінки (вчиненні певних (процесуальних) дій, які б свідчили про його упередженість) при вирішенні такої справи.
Частиною 4 ст.35 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Суд відзначає, що прийняті судом процесуальні рішення не можуть бути критерієм оцінки особистих переконань судді чи його дій, оскільки у випадку незгоди з процесуальними діями (судовими рішеннями) суду для учасників справи передбачено спеціальний порядок їх оскарження - шляхом подання апеляційної скарги на судові рішення, прийняті за наслідками розгляду спору, в тому числі шляхом включення заперечень на ухвалу суду, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, до апеляційної скарги на рішення суду.
Натомість, для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, необхідно довести наявність зазначених суб'єктивних та об'єктивних критеріїв (зокрема, особисті переконання та поведінку конкретного судді, які вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах вирішення даної справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав та свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі, тощо).
Обґрунтовуючи заяву про відвід судді Мандриченка О. В. від розгляду справи №910/1422/24, Товариство з обмеженою відповідальністю "Газпромбудмонтаж" вказує, що необґрунтована відмова у можливості представника заявника брати участь у справі в режимі відеоконференції, призвела до порушення прав відповідача на належний правовий захист та права користуватися правовою допомогою що в свою чергу викликає сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
Також заявник вказує, що в судовому засіданні 16.04.2024, в якому представник заявника участі не брав, було закрито підготовче провадження, у зв'язку з чим, відповідача було позбавлено можливості реалізувати свої права в підготовчому провадженні, якими можна скористатися лише в підготовчому провадженню.
При цьому заявник не вказує, які саме права останнім мало бути реалізовано на стадії підготовчого засідання.
14.03.2024 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Газпромбудмонтаж" надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Ухвалою суду від 21.03.2024 відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Газпромбудмонтаж" у задоволенні клопотання про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції.
08.04.2024 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Газпромбудмонтаж" надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Ухвалою суду від 11.04.2024 відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Газпромбудмонтаж" у задоволенні клопотання про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції.
24.04.2024 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Газпромбудмонтаж" надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Ухвалою суду від 25.04.2024 відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Газпромбудмонтаж" у задоволенні клопотання про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції.
Тобто, з наведеного вбачається, що заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Газпромбудмонтаж" про відвід судді Мандриченка О. В. від розгляду справи №910/1422/24 зводиться до незгоди з процесуальними рішеннями, а саме ухвалами суду від 21.03.2024, 11.04.2024 та від 25.04.2024, яким суд відмовив заявникові у задоволенні клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Отже, з наведеного вбачається, що обставини, наведені Товариством з обмеженою відповідальністю "Газпромбудмонтаж" у заяві про відвід судді Мандриченка О. В. від розгляду справи №910/1422/24, не є належними та достатніми у розумінні статті 35 Господарського процесуального кодексу України, оскільки незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, не може бути підставою для відводу, а тому суд доходить висновку про необґрунтованість поданої заяви про відвід.
Будь-яких належних доказів, які б підтверджували пряму чи опосередковану заінтересованість судді Мандриченка О. В. в результаті розгляду цієї справи або наявність обставин, які викликають сумнів у її неупередженості при розгляді даної справи, з матеріалів справи та доводів заяви про відвід судді не вбачається.
За таких обставин, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Газпромбудмонтаж" про відвід судді Мандриченка О. В. від розгляду справи №910/1422/24.
Керуючись ст. 38, 39, 233, 234 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,
У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Газпромбудмонтаж" про відвід судді Мандриченка О.В. від розгляду справи № 910/1422/24 відмовити повністю.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали складено та підписано 01.05.2024.
Суддя О. В. Мандриченко