номер провадження справи 33/38/24
01.05.2024 Справа № 908/521/24
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Мірошниченка М.В.,
розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) сторін матеріали справи № 908/521/24
за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» (вул. І.Федорова, 32-А, м. Київ, 03038, ідентифікаційний код 30859524)
до відповідача: Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «КРЕДО» (просп. Моторобудівників, буд. 34, м. Запоріжжя, 69068, ідентифікаційний код 13622789)
про стягнення 7189,95 грн.
До Господарського суду Запорізької області звернулося Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «УСГ» з позовом до відповідача Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «КРЕДО» про стягнення 7189,95 грн., з яких: 5662,37 грн. - пеня, 560,95 грн. - 3% річних, 966,63 грн. - інфляційне збільшення, а також витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн. та витрат на оплату судового збору в розмірі 3028,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «УСГ» (страховик) та ОСОБА_1 (страхувальником) укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів №29-2301-23-00060, предметом якого є страхування транспортного засобу «Toyota Corolla», державний реєстраційний № НОМЕР_1 (далі - забезпечений транспортний засіб). 20.07.2023 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю забезпеченого транспортного засобу та транспортного засобу «Volkswagen Caddy», державний реєстраційний № НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 . Постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 18.08.2023 у справі № 755/11056/23 визнано винним у скоєнні ДТП ОСОБА_2 . Цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу «Volkswagen Caddy», державний реєстраційний № НОМЕР_2 , станом на 20.07.2023 була застрахована у відповідача згідно з полісом № ЕР-211549063. 28.07.2023 позивач на підставі рахунку № СР00-047231 від 26.07.2023, страхового акту № ДККА-83983, розрахунку суми страхового відшкодування здійснив виплату страхового відшкодування в розмірі 90152,76 грн. Рішенням Господарського суду Запорізької області від 05.02.2024 позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» про стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «КРЕДО» суми 87652,76 грн. страхового відшкодування в порядку суброгації задоволено. Стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «КРЕДО» на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» 87652,76 грн. страхового відшкодування. 29.08.2023 позивач звернувся до відповідача із заявою на виплату (страхового) відшкодування № 49070, яка була отримана останнім 04.09.2023 та залишена без задоволення. 20.02.2023 Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «КРЕДО» сплачено позивачу страхове відшкодування в розмірі 87652,76 грн. За період прострочення оплати з 04.12.2023 по 19.02.2024 позивачем нараховано пеню в розмірі 5662,37 грн., 3% річних в розмірі 560,95 грн. та інфляційні втрати в розмірі 966,63 грн., які пред'явлено до стягнення в даному позові.
Позов заявлено на підставі ст. ст. 237, 526, 530, 536, 610, 625, 627, 992 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст. 20 Закону України «Про страхування», п. п. 36.2., 36.5 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.03.2024 позовну заяву передано на розгляд судді Мірошниченку М.В.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 06.03.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/521/24 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами без проведення судового засідання, присвоєно справі номер провадження 33/38/24. Встановлено відповідачу строк для надання суду обґрунтованого письмового відзиву на позовну заяву з доказами направлення відзиву позивачу - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі; для надання заперечень на відповідь на відзив з доказами направлення заперечень позивачу - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив. Встановлено позивачу строк для надання суду відповіді на відзив на позов, а також доказів направлення відповіді на відзив відповідачу - протягом 5 днів з дня отримання відзиву на позов. Повідомлено сторін, що додаткові письмові докази, клопотання, заяви, пояснення, необхідно подати у строк до 05.04.2024.
Позивач отримав копію ухвали суду в електронному кабінеті 07.03.2024, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа від 07.03.2024.
Відповідач отримав копію ухвали суду в електронному кабінеті 07.03.2024, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа від 07.03.2024.
18.03.2024 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач визнав позовні вимоги та просить повернути позивачу 50% сплаченого судового збору на підставі ст. 130 ГПК України. Також у відзиві викладено клопотання зменшити витрати на правову допомогу адвоката до суми 1000,00 грн., розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без участі представника відповідача.
Суд прийняв відзив до розгляду.
25.03.2024 від позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до якого позивач зазначив, що договором про надання правничої допомоги визначений гонорар у фіксованому розмірі, який є співмірним та не становить надмірний тягар для відповідача, судові витрати у разі задоволення позову покладаються на відповідача, норми ст. 7 Закону України та ст. 130 ГПК не зобов'язують суд повернути 50% витрат на оплату судового збору.
Суд дійшов висновку, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті.
Оскільки розгляд справи здійснювався без виклику представників сторін, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України не проводилося.
Розглянувши матеріали справи, суд
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 05.02.2024 у справі №908/3579/23 позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» про стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «КРЕДО» суми 87652,76 грн. страхового відшкодування в порядку суброгації задоволено. Стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «КРЕДО» на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» 87652,76 грн. страхового відшкодування.
Рішенням суду встановлено, що 07.07.2023 між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «УСГ» та ОСОБА_1 був укладений Договір добровільного страхування наземних транспортних засобів № 29-2301-23-00060 з наступними змінами, предметом якого є страхування транспортного засобу «Toyota Corolla Cross», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 (з урахуванням Додаткового договору № 4 від 21.07.2023).
20.07.2023 о 09 год. 45 хв. в м. Києві по проспекту Соборності, 34 відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Toyota Corolla Cross», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , та транспортного засобу «VOLKSWAGEN CADDY», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_2 .
Відповідно до схеми місця ДТП та постанови Дніпровського районного суду м. Києва від 18.08.2023 по справі №755/11056/23, вищевказана дорожньо-транспортна пригода сталась внаслідок порушення водієм ОСОБА_2 п.п. 2.3 «б», 12.1, 13.1 Правил дорожнього руху.
Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «УСГ» складено страховий Акт № ДККА-83983 від 28.07.2023, згідно з яким вищезазначену ДТП, що сталася 20.07.2023, визнано страховим випадком та прийнято рішення про виплату страхового відшкодування в розмірі 90152,76 грн., а також розрахунок суми страхового відшкодування.
Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «УСГ» здійснило виплату страхового відшкодування в розмірі 90152,76 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №69617 від 28.07.2023.
Цивільно-правова відповідальність за заподіяну шкоду майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу «VOLKSWAGEN CADDY», реєстраційний номер НОМЕР_2 , застрахована полісом серії ЕР № 211549063 (діючим станом на 20.07.2023) Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «КРЕДО», франшиза згідно з цим полісом - 2500,00 грн., ліміт за шкоду майну - 160000,00 грн.
Враховуючи викладене, з відповідача на користь позивача вказаним судовим рішенням стягнуто страхове відшкодування в розмірі 87652,76 грн. (90152,76 грн. - 2500,00 грн. (франшиза) = 87652,76 грн.).
За приписами ч. 4 ст. 75 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
За приписами пункту 36.2 статті 36 Закону України від 01.07.2004 № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. У разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).
У постанові Великої палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 910/7449/17 викладено правовий висновок про те, що згідно з положеннями статті 11 Цивільного кодексу України заподіяння внаслідок ДТП шкоди зумовлює виникнення правовідносин, у яких право потерпілого на отримання відшкодування завданої шкоди кореспондується з обов'язком винуватця відшкодувати таку шкоду, а за наявності у винуватця договору (полісу) ОСЦПВВНТЗ, яким застраховано його цивільно-правову відповідальність за завдання шкоди майну третіх осіб внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу, такий обов'язок покладається також і на страховика у визначених законодавством межах його відповідальності, адже між винуватцем та його страховиком у такому випадку існують договірні відносини, в яких останній узяв на себе зобов'язання відшкодувати у визначених межах за винуватця завдану потерпілому шкоду з настанням обумовлених страхових випадків.
Право кредитора (потерпілого) на отримання відшкодування завданої йому шкоди шляхом виконання страховиком за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ узятих на себе зобов'язань не є безумовним, а пов'язується з поданням до такого страховика заяви про здійснення страхової виплати (відшкодування), що у свою чергу законодавець обмежує річним строком з моменту скоєння відповідної ДТП.
З виконанням страховиком на підставі договору добровільного майнового страхування свого обов'язку з відшкодування на користь потерпілого завданої йому внаслідок ДТП шкоди відповідно до приписів статті 512 Цивільного кодексу України відбувається фактична заміна кредитора у таких зобов'язаннях: у деліктному зобов'язанні винуватця; у зобов'язанні страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ здійснити відшкодування завданої шкоди, адже відповідні права потерпілого як кредитора переходять до страховика за договором добровільного майнового страхування.
Велика Палата Верховного Суду зазначає, що в такому випадку перехід прав кредитора від потерпілого до страховика за договором добровільного майнового страхування не зумовлює виникнення нових зобов'язань винуватця та страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ, а відбувається виключно заміна кредитора як сторони у вже існуючих правовідносинах (в існуючих зобов'язаннях з відшкодування завданої шкоди: деліктному зобов'язанні винуватця; зобов'язанні страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ).
Відтак, у силу приписів статі 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора (потерпілого) у відповідному зобов'язанні саме на тих умовах, які існували в останнього, що в цьому випадку полягає в набутті права отримати відшкодування завданої шкоди шляхом виконання страховиком за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ узятих на себе зобов'язань виключно за умови подання йому у визначений законодавством строк заяви про здійснення страхової виплати (відшкодування) та пов'язаного з цим ризику, який полягає у можливості реалізації страховиком наданого йому положеннями підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» права на відмову у виплаті страхового відшкодування в разі неподання заяви про страхове відшкодування впродовж установлених строків.
При цьому, закріплюючи в положеннях указаної норми відповідні правові наслідки, законодавець не ставив їх настання в залежність від суб'єкта звернення із заявою до страховика за договором (полісом) ОСЦПВВНТЗ про здійснення страхового відшкодування, а навпаки, презюмував те, що з відповідною заявою має звернутися потерпілий або інша особа, яка має право на отримання відшкодування, що закріплено в положеннях статті 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Виходячи з викладених висновків Великої палати Верховного Суду та приписів законодавства, суд дійшов висновку, що порядок виплати страхового відшкодування, встановлений Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», поширюється не тільки на страхувальника, але й на іншу особу, яка має право на виплату страхового відшкодування, в даному випадку - на позивача, у тому числі щодо строків виплати страхового відшкодування та відповідальності за їх порушення.
Позивач звернувся до відповідача із заявою на виплату (страхового) відшкодування вих. № 49070 від 29.08.2023 в сумі 90152,76 грн., яка була отримана останнім 04.09.2023, що підтверджується копіями заяви на виплату (страхового) відшкодування та рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.
Згідно з ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Відповідно до ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Отже, відповідач не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування, тобто з 05.09.2023 (наступний день після отримання заяви на виплату (страхового) відшкодування) по 04.12.2023 (наступний робочий день після вихідного, на який припав останній день строку відповідно до положень ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України), повинен був на підставі пункту 36.2 статті 36 Закону України від 01.07.2004 № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його, а у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).
Страхове відшкодування в розмірі 87652,76 грн. Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «КРЕДО» було сплачено 20.02.2023 після ухвалення рішення Господарського суду Запорізької області від 05.02.2024 у справі № 908/3579/23, що підтверджується копією квитанції № 6115_00000/edbatf287-526b-4709-8365-e2db8b3ee0d3 від 20.02.2024.
Згідно з ч. 1 ст. 610, п. 1 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
За приписами ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Здійснюючи нарахування 5662,37 грн. пені, 560,95 грн. 3% річних та 966,63 грн. інфляційних втрат за період з 04.12.2023 по 19.02.2024, позивач не звернув уваги на те, що кінець визначеного пунктом 36.2 статті 36 Закону України від 01.07.2004 № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» дев'яностоденного строку припав на вихідний день (03.12.2023), а тому з урахуванням вимог ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України вказаний строк закінчився 04.12.2023 (понеділок), тобто на наступний робочий день.
Таким чином, датою виникнення заборгованості є 05.12.2023, тобто наступний день після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок, - закінчення визначеного пунктом 36.2 статті 36 Закону України від 01.07.2004 № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» дев'яностоденного строку.
Отже, період, за який підлягають нарахуванню штрафні санкції у вигляді пені, 3% річних та інфляційних втрат, становить з 05.12.2023 по 19.02.2024.
У ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України визначено штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Згідно з п. 36.5 Закону України від 01.07.2004 № 1961-IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.
Розрахунок суми пені здійснюється наступним чином:
1) за період з 05.12.2023 по 14.12.2023 облікова ставка НБУ становила 16% річних, таким чином, пеня за цей період дорівнює 768,46 грн. (87652,76 грн. (сума боргу) * (2 * 16 / 365) * 10 днів прострочення /100);
2) за період з 15.12.2023 по 31.12.2023 облікова ставка НБУ становила 15% річних, таким чином, пеня за цей період дорівнює 1224,74 грн. (87652,76 грн. (сума боргу) * (2 * 15 / 365) * 17 днів прострочення /100);
1) за період з 01.01.2024 по 19.02.2024 облікова ставка НБУ становила 15% річних, таким чином, пеня за цей період дорівнює 3592,33 грн. (87652,76 грн. (сума боргу) * (2 * 15 / 365) * 50 днів прострочення /100).
Загальна сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 5585,53 грн.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Розрахунок суми 3% річних здійснюється наступним чином:
1) за період з 05.12.2023 по 31.12.2023 3% річних за цей період дорівнює 194,52 грн. (87652,76 грн. (сума боргу) * 3% * 27 днів прострочення / 365 /100);
1) за період з 01.01.2024 по 19.02.2024 3% річних за цей період дорівнює 359,23 грн. (87652,76 грн. (сума боргу) * 3% * 50 днів прострочення / 366 /100).
Загальна сума 3% річних, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 553,75 грн.
За прострочення виплати страхового відшкодування позивач на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України нарахував на суму боргу 87652,76 грн. інфляційні втрати за грудень 2023 року (та січень 2024 року (індекс інфляції за вказаний період становить 101,1028) в сумі 966,63 грн., які просить стягнути з відповідача.
Інфляційні втрати в сумі 966,63 грн. нараховані позивачем обґрунтовано, тому суд задовольняє вимогу про їх стягнення.
За таких обставин, суд визнає частково обґрунтованими позовні вимоги, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 7105,91 грн., з яких: 5585,53 грн. - пеня, 553,75 грн. - 3% річних, 966,63 грн. - інфляційне збільшення, в частині позовних вимог про стягнення 84,04 грн., з яких: пеня - 76,84 грн., 3% річних - 7,20 грн., належить відмовити.
Відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судовий збір за розгляд позовних вимог у даній справі складає 3028,00 грн., який сплачений позивачем платіжною інструкцією №5427 від 26.02.2024 на суму 3028,00 грн. та зараховано до Державного бюджету.
Згідно з ч. 1 ст. 130 ГПК України у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову. Аналогічна норма міститься в ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір».
Суд не приймає до уваги доводи позивача про те, що норми ст. 7 Закону України та ст. 130 ГПК не зобов'язують суд повернути 50% витрат на оплату судового збору, оскільки конструкція вказаних норм не передбачає вирішення вказаного питання на розсуд суду, а містить перелік конкретних дій суду у випадку визнання позову відповідачем.
Отже, позивачу підлягає поверненню з Державного бюджету 50% сплаченого судового збору в розмірі 1514,00 грн. після набрання судовим рішенням законної сили.
Решта 50% сплаченого судового збору в розмірі 1514,00 грн. покладається на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог: на відповідача - в сумі 1496,30 грн., на позивача в сумі 17,70 грн.
В позовній заяві позивачем заявлені до стягнення витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн.
Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правової допомоги.
Згідно з ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Згідно з ч. ч 4 - 6 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивач надав суду договір про надання правничої допомоги №2-12/2023-Ю від 08.12.2023, укладений позивачем із Адвокатським бюро «Гедз». Відповідно до п. 1.3 цього договору для надання правової допомоги позивачу призначено адвоката Гедз Ю.В., якій позивачем видано довіреність на представництво №0124-13 від 05.01.2024. Повноваження Гедз Ю.В. як адвоката підтверджуються свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС№10423/10 від 20.12.2021.
Згідно з п. 5.1 цього договору за надання правової (правничої) допомоги Адвокатським бюро у справах, де клієнт виступає в якості позивача, клієнт перераховує на розрахунковий рахунок Адвокатського бюро гонорар, розмір якого встановлюється залежно від ціни позову, а саме: у справах, де ціна позову (первинна) не перевищує або дорівнює 10000,00 грн., гонорар становить 3000,00 грн. за кожну справу незалежно від переліку наданих послуг та часу, витраченого на них.
Відповідно до акту від 26.02.2024 виконаних робіт до договору про надання правничої допомоги №2-12/2023-Ю від 08.12.2023 на загальну суму 29000,00 грн. адвокатом проведено консультацію з клієнтом, проведено підготовчі дії та підготовлено позовну заяву для подачі до суду в даній справі на суму 3000,00 грн.
Згідно з платіжною інструкцією № 5426 від 26.02.2024 позивачем сплачено на рахунок Адвокатського бюро 29000,00 грн.
Відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру витрат на правову допомогу до суми 1000,00 грн.
Відповідач вказує, що вказана справа є малозначною і підготовка позовної заяви не вимагала значного обсягу юридичної та технічної роботи, зокрема, аналізу великої кількості нормативних актів, а така послуга як копіювання та зшивання додатків до позовної заяви не вимагає професійних навичок.
Суд зазначає, що в цій справі розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу, витраченого представником позивача, а отже є визначеним.
Витрати позивача на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн. є підтвердженими та фактично понесені позивачем.
Розмір цих витрат не є завищеним, відповідає обсягу виконаної адвокатом роботи (наданих послуг).
Суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача про зменшення цих витрат до 1000,00 грн. з огляду на поведінку відповідача, який у встановлений законодавством строк не виплатив страхове відшкодування згідно із заявою позивача, строк оплати по якій настав ще 04.12.2023, а виплатив страхове відшкодування тільки 20.02.2023 після ухвалення рішення Господарського суду Запорізької області від 05.02.2024 у справі №908/3579/23. При цьому у справі № 908/3579/23 відповідач визнав позов. Отже, тривала затримка у виплаті страхового відшкодування та збільшення періоду прострочення виплати страхового відшкодування були зумовлені неправомірними діями відповідача, які змусили позивача звернутися до адвоката за отриманням правової допомоги з метою подачі позову до суду про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат за час прострочення виплати страхового відшкодування.
За приписами ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи викладене, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог 2964,93 грн.
Керуючись ст.ст. 126, 129, 130, 232, 233, 236, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «КРЕДО» (просп. Моторобудівників, буд. 34, м. Запоріжжя, 69068, ідентифікаційний код 13622789) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» (вул. І.Федорова, 32-А, м. Київ, 03038, ідентифікаційний код 30859524) 7105,91 грн. (сім тисяч сто п'ять грн. 91 коп.), з яких: пеня в сумі 5585,53 грн. (п'ять тисяч п'ятсот вісімдесят п'ять грн. 53 коп.), 3% річних в сумі 553,75 грн. (п'ятсот п'ятдесят три грн. 75 коп.), інфляційні втрати в сумі 966,63 грн. (дев'ятсот шістдесят шість грн. 63 коп.).
Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «КРЕДО» (просп. Моторобудівників, буд. 34, м. Запоріжжя, 69068, ідентифікаційний код 13622789) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» (вул. І.Федорова, 32-А, м. Київ, 03038, ідентифікаційний код 30859524) витрати за сплату судового збору в розмірі 1496,30 грн. (одна тисяча чотириста дев'яносто шість грн. 30 коп.) та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2964,93 грн. (дві тисячі дев'ятсот шістдесят чотири грн. 93 коп.).
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Повернути позивачу з Державного бюджету судовий збір у розмірі 1514,00 грн. (одна тисяча п'ятсот чотирнадцять грн. 00 коп.) ухвалою суду після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 01.05.2024.
Суддя М.В. Мірошниченко