Справа № 947/3494/24
Провадження № 2-з/947/359/24
01.05.2024 року Київський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого - судді Огренич І.В.
за участю секретаря - Маценко В.В.,
розглянувши у судовому засіданні заяву представника позивача - адвоката Димовчі М.І. про забезпечення позову, подану по цивільній справіза позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) про стягнення заборгованості, -
В провадженні Київського районного суду м. Одеси знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
Представник позивача - адвокат Димовчі М.І. надав до суду заяву про забезпечення позову та просить суд накласти арешт на квартиру АДРЕСА_3 загальною площею 49,9 кв.м., з яких житлова площа 26,3 кв.м., що належить відповідачу ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) до набрання законної сили рішенням суду у даній справі. При цьому представник позивача посилається на те, що 30.12.2021 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 був укладений попередній договір купівлі-продажу № Д-12-18/2 (далі - спірний договір), за умовами якого, сторони прийняли на себе зобов'язання у майбутньому, в строк до 30.01.2024, укласти договір купівлі-продажу об'єкту нерухомості у нотаріальній формі і на умовах, визначених цим договором. Сторонами спірного договору було засвідчено, шляхом підписання Актів підтвердження взаєморозрахунків, факт передачі позивачем відповідачу авансу на загальну суму 340 046,78 грн., відповідно до умов попереднього договору купівлі-продажу. Предметом спірного попереднього договору було укладення в майбутньому договору купівлі-продажу об'єкту нерухомості у нотаріальній формі, що має будівельний ідентифікатор Д-12-18, що свідчить про те, що під час укладання спірного договору, об'єкт нерухомості перебував на стадії незавершеного будівництва. При цьому, під об'єктом нерухомості розуміється частка будинку за адресою: АДРЕСА_4 , загальною площею 49,9 кв.м., графічно відображена у плані квартири в цьому будинку. Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта № 363061064, сформованої станом на 24.01.2024, у власності відповідача ОСОБА_2 відсутня квартира загальною площею 49,9 кв.м., по АДРЕСА_4 , що була предметом спірного попереднього договору купівлі-продажу від 30.12.2021 № Д-12-18/2, що свідчить про те, що відповідач не мав наміру у майбутньому укладати з позивачем договір купівлі-продажу цієї квартири, і навмисно ухилився від нотаріального оформлення попереднього договору купівлі-продажу, з метою ухилення від зобов'язань. Проте, після відкриття провадження по даній справі відповідач 16.02.2024 зареєстрував за собою право власності на квартиру АДРЕСА_3 , площею 49,9 кв.м.. Представник позивача зазначив, що з огляду на зазначені обставини, можливо дійти висновку про те, що 30.12.2021 сторонами був укладений нікчемний попередній договір купівлі-продажу об'єкту незавершеного будівництва, правовими наслідками якого є обов'язок відповідача повернути позивачу всі внесені платежі в сумі 464 725,51 грн., що еквівалентно сумі 12 408,53 доларів США, згідно офіційного курсу продажу валюти Національного банку України, встановленого станом на 23.01.2024, з врахуванням 3% річних за два календарних роки заборгованості, в розмірі 27 883,54 грн., що в загальній сумі складає - 492 609,05 грн., які підлягають стягненню з відповідача у судовому порядку. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення, а тому вони вимушені звернутись до суду з даною заявою.
Вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Згідно ч.ч.1, 2 ст.149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року № 9 розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Особа, яка подала заяву про забезпечення, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів із врахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної заяви, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірність утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Заходи забезпечення позову повинні відповідати і бути співмірними заявленим вимогам, а також мають бути безпосередньо пов'язані з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення.
В даному випадкусуд вважає, що наданих представником позивача доказів недостатньо для розгляду даної заяви, також не наведено достатнього обґрунтування необхідності забезпечення позову. Крім того, зважаючи на те, що представник позивача у своїй заяві зазначив, що у нього не має пропозицій щодо зустрічного забезпечення, суд приходить до висновку про недотриманням заявником вимог процесуального законодавства і неврахування необхідності забезпечення розумного балансу інтересів сторін.
При таких обставинах, надавши оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів із врахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог щодо забезпечення позову та,враховуючи положення ч. 3 ст.150 ЦПК України, згідно якої заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими вимогами, суд вважає, що заява підлягає розгляду у судовому засіданні з викликом сторін.
Відповідно до ч. 4 ст. 153 ЦПК України у виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з викликом сторін.
Керуючись ст. 149, 150, 153 ЦПК України, суд, -
Заяву представника позивача - адвоката Димовчі М.І. про забезпечення позову призначити до розгляду в судовому засіданні на 09 травня 2024 року об 11 годині 00 хвилин.
В судове засідання викликати учасників судового розгляду.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Огренич І. В.