Номер провадження: 22-ц/813/1277/24
Справа № 502/1500/19
Головуючий у першій інстанції Манжос Н. В.
Доповідач Коновалова В. А.
Іменем України
29.04.2024 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Коновалової В.А.,
суддів: Карташова О.Ю., Назарової М.В.,
з участю секретаря судового засідання Булацевської Я.В.,
заявник - ОСОБА_1 ,
заінтересована особа - ОСОБА_2 ,
скаржник - ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження справу за
апеляційною скаргою ОСОБА_3
на рішення Кілійського районного суду Одеської області від 12 серпня 2019 року, ухвалене судом у складі судді Манжос Н.В. в м. Кілія,
за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, заінтересована особа - ОСОБА_2
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся із заявою про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу, в обґрунтування якої зазначив, що з 2004 року проживає з ОСОБА_2 однією сім'єю без реєстрації шлюбу, проводили разом відпочинок, вели спільне господарство, відчували себе як чоловік та дружина. За час спільного проживання придбали побутову техніку та ювелірні вироби.
Заявник зазначив, що встановлення зазначеного факту необхідне для поділу спільного майна.
ОСОБА_1 просив суд встановити факт проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_2 однією сім'єю без реєстрації шлюбу понад п'ять років, з 2004 року до липня 2019 року.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Кілійського районного суду Одеської області від 12 серпня 2019 року, заяву задоволено. Встановлено факт спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 однією сім'єю без реєстрації шлюбу з 2004 року до липня 2019 року.
Задовольняючи заяву ОСОБА_1 , суд першої інстанції вважав доведеним факт його проживання однією сім'єю з ОСОБА_2 без реєстрації шлюбу понад п'ять років, а саме з 2004 року до липень 2019 року.
Постановою Одеського апеляційного суду від 19 січня 2021 року рішення Кілійського районного суду Одеської області від 12 серпня 2019 року за апеляційною скаргою ОСОБА_3 скасовано, заяву залишено без розгляду.
Залишаючи заяву без розгляду, апеляційний суд вказував на те, що подана заява не підлягає розгляду у порядку окремого провадження, оскільки вбачається спір про право.
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду постановою від 01.02.2023 року касаційну скаргу ОСОБА_1 , задоволено частково. Постанову Одеського апеляційного суду від 19 січня 2021 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду направляючи справу на новий розгляд до апеляційного суду зазначив, що справу розглянуто за відсутності ОСОБА_1 , належним чином не повідомленого про дату, час і місце судового засідання, і заявник обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою. Зауважив, що інші доводи касаційної скарги підлягають перевірці про новому перегляді справи.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі особа, яка не брала участі у справі ОСОБА_3 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви відмовити, посилаючись на неповне з'ясування обставин справи, що мають значення для справи, порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
(1) Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 з якою звернувся 26.02.2020 року зазначає, що на розгляді в Приморському районному суді м. Одеси перебуває справа за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з 2004 року по жовтень 2016 року та визнання права власності на частину набутого майна.
ОСОБА_3 , посилається на те, що оскаржуване рішення впливає на його право встановлення факту спільного проживання з ОСОБА_2 та встановлення права власності на частину спільно набутого майна.
(2) Позиція інших учасників справи
Протоколом автоматизованого розподілу справи між суддями від 07.04.2023 року після повернення справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції головуючим у справі визначено суддю Цюру Т.В., суддями: Сєвєрову Є.С., Комлєву О.С.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 11.04.2023 року справу після повернення справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції призначено до розгляду.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу від 14.08.2023 року головуючим у справі визначено суддю Коновалову В.А., у зв'язку з звільненням за рішенням ВРП № 763/0/15-23 від 01.08.2023 року з посади судді ОСОБА_4 на підставі поданої заяви про відставку.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просила апеляційне провадження закрити, посилаючись на те, оскаржуваним рішенням права скаржника не порушуються.
Учасники справи в судове засідання не з'явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином і в установленому законом порядку.
ОСОБА_1 судову повістку отримав 26.03.2024 року в особистому кабінеті Електронного суду, що підтверджується довідкою.
ОСОБА_3 про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, відповідно до ч. 5 ст. 130 ЦПК України.
Представник ОСОБА_3 - ОСОБА_5 судову повістку отримав 26.03.2024 року в особистому кабінеті Електронного суду, що підтверджується довідкою.
ОСОБА_6 повідомлена про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, відповідно до ч. 5 ст. 130 ЦПК України.
Представник ОСОБА_6 - ОСОБА_7 судову повістку отримала на електронну пошту з якої здійснювалось спілкування з Одеським апеляційним судом та яка зазначалась у заявах по суті справи, зокрема відзиві на апеляційну скаргу.
У відповідності до ч. 2 ст. 372 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розгляду справи.
29.04.2024 року на електронну пошту від представника ОСОБА_3 - адвоката Серек-Басан Ю.В. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, призначеної на 29.04.2024 року, обґрунтоване зайнятістю у іншій справі.
Одеський апеляційний суд ухвалою від 29.04.2024 року, яка занесена до протоколу судового засідання, клопотання представника ОСОБА_3 - адвоката Серек-Басан Ю.В. про відкладення розгляду справи залишив без задоволення, з огляду на таке.
Як вже зазначалось ухвалою Одеського апеляційного суду від 11.04.2023 року справу після повернення справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції призначено до розгляду.
Розгляд справи неодноразово призначався на 15.08.2023 року, 20.11.2023 року, 18.12.2023 року, 22.01.2024 року, 25.03.2024 року
20.11.2023 року від ОСОБА_3 надійшла заява про відкладення розгляду справи, розгляд справи відкладено на 22.01.2024 року.
25.03.2024 року від ОСОБА_3 та від представника ОСОБА_5 надійшли заяви про відкладення розгляду справи у зв'язку з необхідністю представника, який не приймав участь у справі ознайомитись з матеріалами справи. Розгляд справи відкладено на 29.04.2024 року.
Колегія суддів зазначає, що відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про дату, час і місце розгляду справи.
Про дату, час та місце розгляду справи повідомляються учасники справи, якщо справа відповідно до цього Кодексу розглядається з їх повідомленням (абзац другий статті 366 ЦПК України).
Як вже зазначалось, представник ОСОБА_3 - ОСОБА_5 про судове засідання призначене на 29.04.2024 року повідомлений належним чином.
Положеннями частини другої статті 372 ЦПК України передбачено, що неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція), кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення ЄСПЛ у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року).
У справі «Беллет проти Франції» ЄСПЛ зазначив, що «стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».
Пунктом 1 статті 6 Конвенції визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»).
Апеляційний суд зауважує, що станом на 29.04.2024 року апеляційна скарга перебуває на розгляді у суді апеляційної інстанції з урахуванням перегляду постанови Одеського апеляційного суду касаційним судом, більше чотирьох років.
Враховуючи наявність в матеріалах справи достатньої кількості доказів для встановлення фактичних обставин справи, у межах апеляційного провадження не приймалось рішення про виклик осіб, які беруть участь у справі, для надання пояснень у справі, заявником не наведено у клопотанні обставин, які б перешкоджали розглянути справу за його відсутності, а також не мотивовано необхідність безпосередньої явки представника до суду, клопотання про відкладення розгляду справи колегія суддів вважала таким, що задоволенню не підлягає.
Окрім зазначеного, апеляційний суд зазначає, що клопотання про відкладення розгляду справи подане адвокатом, шляхом направлення на електронну пошту Одеського апеляційного суду, а отже не у спосіб визначений положеннями ст. 14 ЦПК України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає, що провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 , підлягає закриттю, з урахуванням наступного.
Як убачається з матеріалів справи, у липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся із заявою про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу, в обґрунтування якої зазначив, що з 2004 року проживає з ОСОБА_2 однією сім'єю без реєстрації шлюбу, проводили разом відпочинок, вели спільне господарство, відчували себе як чоловік та дружина. За час спільного проживання придбали побутову техніку та ювелірні вироби.
Задовольняючи заяву ОСОБА_1 , суд першої інстанції вважав доведеним факт його проживання однією сім'єю з ОСОБА_2 без реєстрації шлюбу понад п'ять років, а саме з 2004 року до липень 2019 року.
Згідно з пунктом 8 частини першої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Право на оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій є складовою конституційного права особи на судовий захист. Воно гарантується визначеними Конституцією України основними засадами судочинства, які є обов'язковими для всіх форм судочинства та всіх судових інстанцій, зокрема, забезпеченням апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.
Реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення ставиться у залежність від положень процесуального закону.
Відповідно до частини першої статті 17 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Обов'язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси (стаття 18 ЦПК України).
За змістом частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Конструкція статті 352 ЦПК України у системному тлумаченні з частиною першою статті 17 ЦПК України, з врахуванням принципу верховенства права, складовою якого є доступ до суду, дає підстави дійти висновку, що особи, які не брали участі у справі, мають право на апеляційний перегляд справи виключно у випадку, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19) зазначено, що аналіз частини першої статті 352 ЦПК України дозволяє зробити висновок, що ця норма визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов'язків.
У контексті зазначеного, за приписами процесуального законодавства особа, яка не брала участі у справі, може подати апеляційну скаргу, якщо оскаржуваним рішенням суду безпосередньо вирішено питання про її права, свободи або про її обов'язки, тобто безпосередньо встановлено, змінено або припинено права або обов'язки цієї осіб.
В ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 07 квітня 2020 року в справі № 504/2457/15-ц (провадження № 14-726цс19) зроблено висновок, що питання про те, чи вирішено судовим рішенням питання щодо прав, свобод, інтересів та (або) обов'язків особи, яка не брала участі у справі, має вирішуватись виходячи з конкретних обставин справи та з урахуванням змісту судового рішення.
У постанові від 27 листопада 2019 року у справі № 2-4392/09, постанові від 16 жовтня 2019 року у справі № 638/21181/15-ц, постанові від 11 вересня 2019 року у справі № 705/2-1281/2010 Верховний Суд дійшов висновку, що особи, які не брали участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку лише ті судові рішення, які безпосередньо встановлюють, змінюють або припиняють права і обов'язки цих осіб. При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасниками справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв'язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності таких критеріїв: вирішення судом питання про її право, інтерес, обов'язок, причому такий зв'язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.
У постанові Верховного Суду від 11 грудня 2019 року у справі № 1715/2798/12 також зазначається, що в залежності від того, чи вирішувалось судовим рішенням питання про права та обов'язки особи, яка його оскаржує, визначається право на оскарження такого рішення. Судове рішення, що оскаржується особою, яка не залучалась до розгляду справи, повинно безпосередньо впливати на обсяг прав та обов'язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є заявник, або містити судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах.
Суд апеляційної інстанції має першочергово з'ясувати, чи стосується оскаржуване судове рішення безпосередньо прав та обов'язків скаржника, та лише після встановлення таких обставин вирішити питання про скасування судового рішення, а у випадку встановлення, що права заявника оскаржуваним судовим рішенням не порушені та питання про її права і обов'язки стосовно сторін у справі судом першої інстанції не вирішувалися, - закрити апеляційне провадження, оскільки в останньому випадку така особа не має права на апеляційне оскарження рішення суду.
Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14 серпня 2019 року у справі № 62/12 та від 16 січня 2020 року у справі № 925/1600/16, а також у постанові об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 17 лютого 2020 року у справі № 668/17285/13 (провадження № 61-41547сво18).
Апеляційний суд, розглядаючи подану ОСОБА_3 , апеляційну скаргу на рішення Кілійського районного суду Одеської області від 12 серпня 2019 року, з'ясовує питання чи було безпосередньо встановлено, змінено, обмежено або припинено права та обов'язки скаржника.
Звертаючись із апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції ОСОБА_3 вказав, що оскаржуване рішення впливає на його право встановлення факту спільного проживання з ОСОБА_2 та встановлення права власності на частину спільно набутого майна, пославшись на розгляд справи № 522/11412/17.
Спірні відносини у цій справі виникли з приводу встановлення факту проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 20 січня 2020 року у справі № 2-1426/08, у постанові від 30 січня 2020 року у справі № 646/6461/17, особи, які не брали участі у справі мають право оскаржити в апеляційному порядку ті судові рішення, які безпосередньо встановлюють, змінюють, обмежують або припиняють права або обов'язки цих осіб. Судове рішення слід вважати таким, яким вирішено питання про права та обов'язки осіб, яких не було залучено до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки або судження суду про права та обов'язки цих осіб або в резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов'язки цих осіб. Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не є підставою для висновку про вирішення судом питань про права та обов'язки цієї особи.
Як визначено частинами третьою та четвертою статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 83 ЦПК України сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.
Відповідно до пункту 6 частини другої статті 356 ЦПК України в апеляційній скарзі мають бути зазначені нові обставини, що підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці, обґрунтування поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції, заперечення проти доказів, використаних судом першої інстанції.
Відповідно до частин п'ятої-сьомої статті 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Частиною першою статті 84 ЦПК України передбачено, що учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 зазначає, що звертався до суду з позовом до ОСОБА_2 в якому просив встановити факт спільного проживання з ОСОБА_2 однією сім'єю без реєстрації шлюбу з 2001 року по 2016 рік та визнати за ним право власності на частину квартир за адресою: АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_2 ; АДРЕСА_3 .
З відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 02 липня 2020 року у справі № 522/11412/17 у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про встановлення факту шлюбних відносин, розподіл спільного майна відмовлено у повному обсязі.
Постановою Одеського апеляційного суду від 30.03.2022 року вказане рішення залишено без змін. Ухвалюючи вказану постанову апеляційний суд виходив з того, що докази надані позивачем не підтверджують наявність у нього відповідних доходів та участь у придбанні спірного майна внаслідок спільної праці та внаслідок проживання однією сім'єю.
Вказане рішення Приморського районного суду м. Одеси від 02 липня 2020 року у касаційному порядку вказане рішення не оскаржувалось, отже набрало законної сили.
Тому на час звернення до суду з апеляційною скаргою на рішення Кілійського районного суду Одеської області від 12 серпня 2019 року, факт шлюбних відносин між ОСОБА_3 до ОСОБА_2 у судовому порядку встановлено не встановлено.
В оскаржуваному рішенні суду, як в мотивувальній частині рішення відсутні висновки або судження суду про права ОСОБА_3 , так і в резолютивній частині рішення відсутні висновки суду про його права.
Зазначені обставини свідчать про те, що право скаржника оскаржуваним судовим рішенням не порушено, та оскаржуваним судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки ОСОБА_3 , не вирішувалося.
У пункті 3 частини першої статті 362 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося.
Отже якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов'язки, буде встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося, апеляційний суд своєю ухвалою закриває апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України, оскільки у такому випадку немає правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі, а отже немає і суб'єкта апеляційного оскарження.
Оскільки за результатами здійснення апеляційного провадження у цій справі колегією суддів встановлено, що на підтвердження доводів апеляційної скарги скаржником не надано належних та допустимих доказів, що він є учасником спірних правовідносин, тому підстав для звернення до суду з апеляційною скаргою ОСОБА_3 не має.
Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не надано доказів на підтвердження факту спільного ведення господарства, наявності спільного побуту та бюджету, взаємних прав та обов'язків подружжя, набуття майна не заслуговують на увагу, оскільки вирішення питання, чи стосується рішення суду першої інстанції прав та інтересів особи, яка не була залучена до участі справі, є першорядним завданням для апеляційного суду та виключно у разі встановлення, що рішення суду першої інстанції порушує права та інтереси особи, яка подала апеляційну скаргу, апеляційний суд наділений повноваженнями здійснювати перегляд по суті рішення суду першої інстанції у апеляційному порядку, у тому числі надавати оцінку доказам наданим заявником.
Оскільки оскаржуване рішення суду першої інстанції не порушує прав та інтересів ОСОБА_3 , який звернувся із апеляційною скаргою, та апеляційне провадження підлягає закриттю, тому питання обґрунтованості заяви ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім'єю з ОСОБА_2 не підлягає з'ясуванню апеляційним судом.
За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що оскаржуваним рішенням права, свободи, інтереси та (або) обов'язки ОСОБА_3 не порушуються, а тому апеляційне провадження за його апеляційною скаргою на рішення Кілійського районного суду Одеської області від 12 серпня 2019 року підлягає закриттю на підставі пункту 3 частини 1 статті 362 ЦПК України.
Керуючись ст. 260, п. 3 ч. 1, ч. 2 ст. 362, 381 ЦПК України
Апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Кілійського районного суду Одеської області від 12 серпня 2019 року за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, заінтересована особа - ОСОБА_2 закрити.
Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Головуючий В.А. Коновалова
Судді О.Ю. Карташов
М.В. Назарова