Справа № 947/13837/24
Провадження № 1-кс/947/5686/24
26.04.2024 року місто Одеса
Слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 підозрюваного ОСОБА_4 , його захисника - адвоката ОСОБА_5 , розглянувши клопотання слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у місті Одесі) ТУ ДБР розташованого у місті Миколаєві ОСОБА_6 погоджене з прокурором Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою,
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Глухів, Сумської області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , який на момент вчинення кримінального правопорушення перебував на посаді начальника кінологічного відділення відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип Б) НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 у званні «старший лейтенант»,
якому повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, -
І. Суть клопотання
26 квітня 2024 року до Київського районного суду м. Одеса надійшло зазначене клопотання, у якому слідчий просив застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з можливістю внесення застави у розмірі 242240грн..
Клопотання обґрунтоване тим, другим слідчим відділом (з дислокацією у м. Одесі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Миколаєві, проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42024164110000036, відомості по якому внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22.04.2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України.
Процесуальне керівництво у кримінальному провадженні здійснюється групою прокурорів Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону.
На переконання слідчого, у теперішній час існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які виправдовують обрання підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а саме:
- переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
- знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.
- незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних по вказаному кримінальному провадженню;
- перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
- вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
На думку слідчого застосування більш м'яких запобіжних заходів не забезпечить виконання ОСОБА_7 процесуальних обов'язків.
ІІ. Позиція учасників судового засідання
2.1. Прокурор підтримав клопотання з наведених у ньому мотивів.
2.2. Захисник підозрюваного ОСОБА_7 частково заперечив проти задоволення та просив застосувати заставу в меншому розмірі.
2.3. Підозрюваний ОСОБА_7 підтримала позицію свого захисника.
ІІІ. Мотиви слідчого судді
3.1. Дослідивши клопотання, надані сторонами матеріали, заслухавши думку учасників, висловлену у судовому засіданні, слідчий суддя дійшла таких висновків.
3.2. Норми кримінального процесуального закону, якими керується слідчий суддя
Відповідно до ст. 131 КПК України, з метою досягнення дієвості кримінального провадження застосовуються заходи його забезпечення, до яких віднесені, зокрема і запобіжні заходи.
Згідно з ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
3.3. Оцінка обґрунтованості підозри
Зміст повідомлення про підозру
25.04.2024 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбачених ч.3 ст.369-2 КК України.
Згідно з повідомленням про підозру кримінальні правопорушення були вчинені за таких обставин.
В ході досудового розслідування встановлено, що відповідно до наказу начальника 26 Прикордонного загону, Південного регіонального управління ДПС України № 516-ос від 14.09.2024, ОСОБА_4 , призначено на посаду начальника кінологічного відділення відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип Б) НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Під час проходження військової служби, у відповідності до ст. ст. 9, 11, 12, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, ОСОБА_4 , був зобов'язаний свято і непорушно додержуватися вимог Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати свій військовий обов'язок, не допускати негідних вчинків.
Відповідно до п.п. «г» п. 1 ч. 1 ст. 3 «Закону України про запобігання корупції» ОСОБА_4 , перебуваючи на посаді начальника кінологічного відділення відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип Б) НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 є суб'єктом відповідальності за злочини, вчинені у сфері службової діяльності та правопорушення, пов'язані з корупцією.
Згідно вимог ст. ст. 3, 22, 24 Закону України «Про запобігання корупції», військовим посадовим особам військових формувань забороняється використовувати свої службові повноваження або своє становище та пов'язані з цим можливості з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб, а у разі надходження пропозиції щодо неправомірної вигоди або подарунка, незважаючи на приватні інтереси, зобов'язані невідкладно вжити таких заходів: відмовитися від пропозиції; за можливості ідентифікувати особу, яка зробила пропозицію; залучити свідків, якщо це можливо, у тому числі з числа співробітників; письмово повідомити про пропозицію безпосереднього керівника (за наявності) або керівника відповідного органу, підприємства, установи, організації, спеціально уповноважених суб'єктів у сфері протидії корупції.
Згідно п.3-7 «Положення про медико - соціальну експертизу», яке затверджено постановою Кабінету Міністрів України №1317 від 03.12.2009 року, медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.
Медико-соціальну експертизу проводять медико-соціальні експертні комісії (далі - комісії), з яких утворюються в установленому порядку центри (бюро), що належать до закладів охорони здоров'я при Міністерстві охорони здоров'я Автономної Республіки Крим, управліннях охорони здоров'я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій.
Центр (бюро) очолює головний лікар, який призначається Міністром охорони здоров'я Автономної Республіки Крим, керівником управління охорони здоров'я обласної (міської) держадміністрації.
Комісії перебувають у віданні МОЗ і утворюються за таким територіальним принципом: Кримська республіканська; обласні; центральні міські у мм. Києві та Севастополі (далі - центральні міські); міські, міжрайонні, районні.
Міські та районні комісії утворюються з розрахунку одна комісія на 100 тис. чоловік віком 18 років і старше, міжрайонні - у районах і містах з кількістю населення менш як 100 тис. чоловік.
МОЗ утворює Центральну медико-соціальну експертну комісію МОЗ, яку очолює головний лікар.
Утворення, реорганізація та ліквідація Центральної медико-соціальної експертної комісії МОЗ, Кримської республіканської, обласних, центральних міських, міських, міжрайонних, районних медико-соціальних експертних комісій та призначення і звільнення їх керівників визначається Положенням про Центральну медико-соціальну експертну комісію МОЗ та Положенням про Кримський республіканський, обласний, Київський та Севастопольський міський центр (бюро) медико-соціальної експертизи, які затверджуються МОЗ.
Комісії у своїй роботі керуються Конституцією і законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, нормативно-правовими актами відповідних державних замовників, інших центральних органів виконавчої влади, що регулюють відносини державних замовників, інших центральних органів виконавчої влади, що регулюють відносини у зазначеній сфері, та цим Положенням, іншими нормативно-правовими актами з питань медико-соціальної експертизи.
Висновки комісії, реабілітаційні заходи, визначені в індивідуальній програмі реабілітації особи з інвалідністю, обов'язкові для виконання органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, реабілітаційними підприємствами, установами та організаціями, в яких працює або перебуває особа з інвалідністю, незалежно від їх відомчої підпорядкованості, типу і форми власності.
Штатні нормативи чисельності працівників комісій встановлюються МОЗ за погодженням з Мінсоцполітики. Видатки з утримання комісій здійснюються за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів.
У своїй діяльності Установа керується чинним законодавством, наказами Міністерства України, рішеннями Одеської обласної ради, розпорядженнями її голови, розпорядженнями голови облдержадміністрації, наказами органу управління та іншими нормативно - правовими актами, а також цим Статутом і погодженими планами роботи.
Установа є неприбутковою та фінансується з бюджету.
Установа створена з метою визначення ступеня обмеження життєдіяльності людини, причини, час настання, групи інвалідності, сприяння проведення ефективних заходів щодо профілактики інвалідності, реабілітації інвалідів, пристосування їх до суспільного життя.
Основним завданням Установи є огляд громадян, які частково чи повністю втратили здоров'я внаслідок захворювання, травм та уроджених дефектів, що обмежують їх життєдіяльність, а також у тих випадках, якщо законодавство пов'язує з встановленням інвалідності надання прав на соціальну допомогу чи вивільнення від виконання відповідних обов'язків, та в інших випадках, що передбаченні чинним законодавством.
Разом з тим, незважаючи на вищевказані норми діючого законодавства та будучи достеменно з ними обізнаним, ОСОБА_4 діючи умисно, із корисливих мотивів з метою особистого збагачення, розуміючи протиправний характер своїх дій, усвідомлюючи суспільно небезпечні наслідки своїх дій та бажаючи їх настання, одержав неправомірну вигоду для себе за обіцянку здійснити вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави.
Так, ОСОБА_4 , що у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 20.04.2024, дізнавшись серед кола знайомих про те, що у військовослужбовця військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_8 є хвора матір ОСОБА_9 , яка планує отримати групу інвалідності, ОСОБА_4 з метою особистого незаконного збагачення, усвідомлюючи суспільно-небезпечний і протиправний характер своїх дій, передбачаючи шкідливі наслідки і свідомо бажаючи їх настання 20.04.2024 зателефонував до ОСОБА_8 за допомогою месенджера «Signal» з номером телефону НОМЕР_3 , де в ході телефонної розмови повідомив, що йому відомо про стан здоров'я його матері та при зустрічі повідомить, яким чином можна прискорити отримання останньою групи інвалідності.
Надалі, 20.04.2024 ОСОБА_4 за допомогою месенджера «Whatsapp» надіслав ОСОБА_8 географічні координати місця зустрічі, повідомивши, що очікуватиме останнього в обумовленому місці близько 18:00 години.
Після цього, 20.04.2024 зустрівшись на зупинці громадського транспорту «Дельта Вільмар» за адресою: с. Нові Біляри, Одеського району Одеської області ОСОБА_4 , переслідуючи корисливі мотиви, з метою особистого незаконного збагачення, усвідомлюючи суспільно-небезпечний і протиправний характер своїх дій, передбачаючи шкідливі наслідки і свідомо бажаючи їх настання, діючи з прямим умислом повідомив, що має впливових знайомих серед медичних співробітників, які вирішують питання щодо отримання статусу інваліда, а також те, що з його допомогою ОСОБА_8 зможе припинити військову службу в зв'язку з доглядом матері - інваліда.
При цьому ОСОБА_4 висловив вимогу ОСОБА_8 , що за неправомірну вигоду в розмірі 9000 доларів США зможе вплинути на знайомих медичних працівників та посадових осіб медико - соціальної експертизи Одеської області, уповноважених на виконання функцій держави, з метою вирішення питання щодо отримання групи інвалідності його матір'ю, що в свою чергу дасть підставу для відстрочки від мобілізації та розірванням контракту з військовою частиною, в якій проходить службу ОСОБА_8 .
На вказану пропозицію ОСОБА_8 погодився, при цьому розуміючи протиправність дій ОСОБА_4 , та 22.04.2024 звернувся до правоохоронних органів із заявою про вчинюваний злочин та у подальшому діяв під контролем на викриття злочинної діяльності.
В подальшому, реалізуючи свій злочинний умисел 24.04.2024, близько
18:50 год. ОСОБА_4 , переслідуючи корисливі мотиви, з метою особистого незаконного збагачення, усвідомлюючи суспільно-небезпечний і протиправний характер своїх дій, передбачаючи шкідливі наслідки і свідомо бажаючи їх настання, діючи з прямим умислом, прибув на автомобілі марки TOYOTA модель CAMRY, д.н.з. НОМЕР_4 на територію парковки торгово-розважального центру « ІНФОРМАЦІЯ_5 », по АДРЕСА_3 де зустрівся із ОСОБА_8 , після чого на виконання попередньо виказаної вимоги одержав від останнього неправомірну вигоду у розмірі 9000 доларів США, що (станом на 24.04.2024, згідно офіційного курсу НБУ, становило 356274 грн) за здійснення впливу на знайомих медичних працівників та посадових осіб медико - соціальної експертизи Одеської області, уповноважених на виконання функцій держави, рішення щодо визнання матері ОСОБА_8 - ОСОБА_9 . інвалідом другої групи, що дасть в подальшому змогу ОСОБА_8 отримати відстрочку та звільнитись з військової служби.
Безпосередньо після отримання зазначеної неправомірної вигоди, злочинні дії ОСОБА_4 було викрито та припинено співробітниками правоохоронних органів, після чого останнього затримано в порядку ст. 208 КПК України.
Щодо обґрунтованості підозри
Оцінюючи обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінальних правопорушень за наведених у повідомленні про підозру обставин, слідчий суддя керується стандартом доказування «обґрунтована підозра». Цей стандарт є менш суворим у порівнянні зі стандартом доказування «поза розумним сумнівом», який застосовується під час розгляду висунутого особі обвинувачення по суті, та не передбачає оцінку доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні злочину.
Як зазначав Європейський Суд з прав людини у рішеннях «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук та Йонкало проти України» під обґрунтованою підозрою Європейський суд розуміє існуючі факти або інформацію, яка може переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити кримінальне правопорушення. Отже, факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення особі, але вони мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування та застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
На підставі оцінки сукупності отриманих фактів та обставин суд лише визначає, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї запобіжного заходу.
Обґрунтованість повідомленої ОСОБА_4 підозри підтверджується наданими слідчим матеріалами, зокрема: заявою ОСОБА_8 про вчинення кримінального правопорушення, протоколами допиту свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 протоколом ідентифікації (огляду) та вручення грошових коштів, протоколом затримання ОСОБА_4 в порядку ст. 208 КПК України, протоколом обшуку автомобіля TOYOTA модель CAMRY, д.н.з. НОМЕР_4 , матеріалами виконаного доручення другого оперативного відділу ТУ ДБР в м. Миколаєві, та іншими зібраними у кримінальному провадженні доказами у своїй сукупності.
Відомості, які містяться у наведених матеріалах, узгоджуються з обставинами, зазначеними у повідомленні про підозру, підтверджують їх та у своїй сукупності дають вагомі підстави для висновку про обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.369-2 КК України.
Слід наголосити, що стандарт доказування «обґрунтована підозра» обмежує міру, до якої слідчий суддя може оцінювати обставини, відомості про які надані сторонами. В межах оцінки питань, обумовлених розглядом клопотання, слідчий суддя не констатує та не має права констатувати винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення.
3.4. Щодо наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.
Обґрунтовуючи клопотання, слідчий послався на існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, отже слідчий суддя має оцінити їх наявність, зокрема ризиків:
- переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
- знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.
- незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних по вказаному кримінальному провадженню;
- перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
- вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
3.5. Щодо ризику переховуватись від органів досудового розслідування та суду
Слідчий суддя вважає обґрунтованими доводи прокурора про те, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, які згідно класифікації, передбаченої ст. 12 КК України, належать до тяжких ч.3 ст.369-2 КК України.
На переконання слідчого судді, очікування можливого суворого покарання саме по собі може бути реальним мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини, який зазначав, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування (п. 80 рішення у справі «Ілійков проти Болгарії»).
Разом з тим, сама лише тяжкість кримінального правопорушення та суворість можливого покарання без врахування інших факторів не є достатньою підставою для висновку про наявність такого ризику.
Слідчий суддя погоджується з доводами слідчого про те, що з огляду на військову агресію проти України в уповноважених органів ускладнене здійснення належного контролю за перетином особами державного кордону України. Зазначена обставина свідчить про можливість його перетину, у тому числі поза офіційними пунктами пропуску. А тому існуючі законодавчі обмеження для виїзду громадян України за кордон, на що звертала увагу сторона захисту, не виключають такої можливості.
Наведені обставини у своїй сукупності свідчать про те, що ОСОБА_4 усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання, не маючи стримуючих факторів у вигляді міцних соціальних зв'язків та маючи значні матеріальні ресурси для тривалого перебування за кордоном, чому буде надано оцінку далі, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності.
Викладене переконує слідчого суддю в обґрунтованості доводів слідчого щодо наявності цього ризику.
3.6. Щодо ризику знищення, ховання або спотворення знищення речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення
Доводи сторони обвинувачення про наявність цього ризику обумовлені стадією кримінального провадження, зокрема, наразі досудове розслідування триває і процес збирання доказів не завершений.
Також слідчий суддя враховує обставини кримінального правопорушення, зокрема ОСОБА_4 в порушення вищевказаних норм, будучи військовослужбовцем ІНФОРМАЦІЯ_3 дає змогу останньому знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, так як кримінальне правопорушення, оскільки не всі речові докази, на даний момент органом досудового розслідування встановлені, він безпосередньо або через інших осіб може знищити їх або змінити на свою користь
За таких обставин, наявні підстави вважати існування зазначеного ризику доведеним.
3.7. Щодо ризику незаконно впливати на свідків, інших підозрюваних, експертів у кримінальному провадженні
Під час оцінки цього ризику слідчий суддя виходить з того, що:
- по-перше, показання свідків, як тих, що вже допитані в ході досудового розслідування, так і тих, які можуть бути допитані у подальшому, є процесуальними джерелами доказів (ч. 2 ст. 84 КПК України) та можуть мати важливе значення в контексті предмету доказування у цьому кримінальному провадженні;
- по-друге, встановлена кримінальним процесуальним законом процедура отримання показань свідків передбачає безпосереднє сприйняття їх судом у судовому засіданні (ст. 23, 224 КПК України). Отже, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Наведені обставини свідчать про обґрунтованість доводів прокурора в частині наявності ризику незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні з метою підбурення їх до зміни наданих раніше показань у кримінальному провадженні, надання неправдивих показань чи відмови від дачі показань на користь підозрюваної.
3.8. Щодо ризику перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Враховуючи довготривалий час перебування на військовій службі, враховуючи досвід отриманий за час перебування на різних посадах, , а також те, що ОСОБА_4 на даний час працює посаді начальника кінологічного відділення відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » (тип Б) НОМЕР_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 у званні «старший лейтенант» дає можливість останньому перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, наприклад залучати сторонніх осіб як самостійно та і через своїх родичів, які будуть чинити тиск на свідків, підозрюваних та спотворювати обставини вчинення кримінального правопорушення, вживати заході для уникнення відповідальності іншими особами, які на даний час встановлюються в ході проведення досудового розслідування;
3.9. Щодо ризику вчинення іншого кримінального правопорушення
Слідчий не навів конкретних доводів на обґрунтування цього ризику, а його аргументи, які мають теоретичний та абстрактний характер, не переконують слідчого суддю в наявність підстав констатувати цей ризик.
3.10. Щодо наявності підстав для застосування запобіжного заходу
З урахуванням обґрунтованої підозри та встановлених ризиків кримінального провадження, на цьому етапі кримінального провадження застосування запобіжного заходу є об'єктивно необхідним з метою досягнення дієвості відповідного кримінального провадження і забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваної.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
Також ч. 2 ст. 183 КПК України визначає виключний перелік осіб, до яких може бути застосований цей запобіжний захід. ОСОБА_4 належить до цього переліку як особа, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років (п. 4 ч. 2 цієї статті).
Більш м'якими запобіжними заходами, у порівнянні з триманням під вартою, є: домашній арешт, застава, особиста порука, особисте зобов'язання. Втім, на переконання слідчого судді, жоден з цих запобіжних заходів не здатний запобігти встановленим ризикам.
Окрім обґрунтованості підозри та встановлених ризиків, слідчий суддя враховує також інші обставини, передбачені ч. 1 ст. 178 КПК України, зокрема, вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваною кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує їй у разі визнання винуватою у кримінальному правопорушенні, вік та стан здоров'я підозрюваної, майновий стан, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються ці обставини.
Оцінивши наведені обставини у сукупності, слідчий суддя дійшла висновку, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є пропорційним для запобігання ризикам, наведеним у клопотанні детектива, а застосування підозрюваній іншого більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не забезпечить досягнення мети запобіжного заходу та належне виконання підозрюваною процесуальних обов'язків.
Слідчий суддя вважає обґрунтованими доводи слідчого щодо необхідності застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, визначеній ч. 1 ст. 197 КПК України для цього запобіжного заходу. Необхідність визначення саме такого строку обумовлена тим, що досудове розслідування у кримінальному провадженні не завершене, а підстави вважати, що наведені ризики можуть зникнути чи зменшитися раніше цього строку, відсутні. Водночас, строк дії запобіжного заходу не може перевищувати строк досудового розслідування у цьому кримінальному провадженні.
3.11. Щодо можливого застосування іншого запобіжного заходу
При вирішенні питання щодо обрання запобіжного заходу підозрюваному необхідно врахувати, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти зазначеним ризикам.
При вирішенні питання щодо обрання запобіжного заходу підозрюваному необхідно врахувати, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти зазначеним ризикам.
Так, особисте зобов'язання не може бути застосовано, у зв'язку з тим, що це найбільш м'який запобіжний захід і він не відповідає тяжкості вчиненого злочину. Особиста порука не може бути застосована в силу того, що не встановлено осіб, які заслуговують на довіру та можуть поручитися за виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України і зобов'язуються за необхідності доставити його до органу досудового розслідування чи в суд на першу вимогу.
Обрати відносно підозрюваного запобіжний захід у вигляді домашнього арешту недоцільно, оскільки такий захід забезпечення кримінального провадження в цілому не зможе гарантовано запобігти ризикам, зазначеним вище, для досягнення завдання кримінального провадження, забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини.
3.12. Щодо визначення розміру застави
Слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених КПК України (ч. 3 ст. 183 КПК України).
Розмір застави визначається слідчим суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та встановлених ризиків, передбачених статтею 177 КПК України. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього (ч. 4 ст. 182 КПК України).
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину, визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
У виключних випадках, якщо слідчий суддя встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно (ч. 5 ст. 182 КПК України).
У рішенні «Мангурас проти Іспанії» (п. 78, 820) ЄСПЛ зазначив, що гарантії, передбачені п. 3 ст. 5 Конвенції, покликані забезпечити не компенсацію втрат, а, зокрема, прибуття обвинуваченого на судове засідання. Таким чином, сума (застави) повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами, які мають забезпечити його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості), при якому перспектива втрати застави, у випадку відсутності на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні. При цьому має бути врахована наявність грошових засобів у обвинуваченого.
Отже, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати стримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов'язки.
Враховуючи встановлені ризики, слідчий суддя дійшов висновку, що застава у визначених законом межах, з урахуванням усіх обставин справи, не здатна забезпечити виконання ОСОБА_4 покладених на нього обов'язків.
Враховуючи те, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого корисливого кримінального злочину, свідчить про підвищену суспільну небезпеку протиправних дій, а також високий ступінь встановлених ризиків, то слідчий суддя приходить до висновку, що лише застава в розмірі 75 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 227 100 грн. зможе забезпечити виконання підозрюваним ОСОБА_4 обов'язків, передбачених цим Кодексом.
3.13. Щодо покладення на підозрюваного обов'язків
У разі внесення застави, з метою мінімізації ризиків, встановлених у судовому засіданні, а також запобігання позапроцесуальній поведінці підозрюваного, наявні підстави для покладення на ОСОБА_4 обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України та необхідність покладення яких була доведена стороною обвинувачення, а саме: не покидати межі м. Одеса без дозволу слідчого або прокурора, прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю - щосереди; не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання або місця роботи; утримуватися від спілкування зі свідками та підозрюваними, іншими особами з приводу обставин вчиненого ним кримінального правопорушення; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт, для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в України.Зазначені обов'язки релевантні встановленим ризикам та здатні їм запобігти у випадку внесення застави.
Строк дії обов'язків слідчий суддя визначає у межах, передбачених ч. 7 ст. 194 КПК України.
За таких обставин клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає задоволенню.
На підставі встановленого, керуючись ст.ст.176-178, 182-184, 193, 194, 196 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання слідчого Другого слідчого відділу ( з дислокацією у місті Одесі) ТУ ДБР розташованого у місті Миколаєві ОСОБА_6 погоджене з прокурором Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_3 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 - задовольнити частково.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 22 червня 2024 року включно.
Визначити розмір застави в розмірі 75 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 227 100 (двісті двадцять сім тисяч сто) за умови внесення якої на призначений для цього депозитний рахунок територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеської області, ОСОБА_4 слід негайно звільнити з - під варти.
Роз'яснити підозрюваному, що він або заставодавець мають право у будь який момент внести заставу на розрахунковий рахунок № НОМЕР_5 , код отримувача (ЄДРПОУ) - 26302945, банк отримувача - ДКСУ м.Київ, отримувач - Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області.
У разі внесення застави підозрюваного звільнити з-під варти негайно та покласти на підозрюваного ОСОБА_4 , обов'язки строком до 22 червня 2024 року включно, передбачені ч.5 ст.194 КПК України: не покидати межі м. Одеса без дозволу слідчого або прокурора, прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю - щосереди; не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання або місця роботи; утримуватися від спілкування зі свідками та підозрюваними, іншими особами з приводу обставин вчиненого ним кримінального правопорушення; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт, для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в України.
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_4 , що відповідно до ч.8, ч.10, ч.11 ст.182 КПК України, у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений не з'явиться за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч.7 ст.194 КПК України. Застава внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Подання апеляційної скарги зупиняє набрання ухвалою законної сили, але не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя ОСОБА_1