01.05.24
22-ц/812/629/24
Провадження № 22-ц/812/629/24 Головуючий суду першої інстанції Сухаревич З.М.
Суддя-доповідач апеляційного суду Царюк Л.М.
30 квітня 2024 року м. Миколаїв Справа № 487/6151/23
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
головуючого - Царюк Л.М.,
суддів - Базовкіної Т.М., Коломієць В.В.,
при секретарі судового засідання - Голощаповій А.О.,
за участю представника відповідача за первісним позовом та позивача за зустрічним позовом - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , в інтересах якої діяв її представник - ОСОБА_3 , на ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 14 березня 2024 року, постановлену під головуванням судді Сухаревич З.М., в залі судового засідання в м. Миколаїв, повний текст якої складено 14 березня 2024 року, за заявою ОСОБА_4 про забезпечення позову за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про визнання права спільної сумісної власності подружжя на майно, припинення права спільної сумісної власності та стягнення компенсації та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про визнання частки спільного сумісного майна подружжя,
12 вересня 2023 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4 про визнання права спільної сумісної власності подружжя на майно, припинення права спільної сумісної власності та стягнення компенсації.
23 лютого 2024 року ОСОБА_4 звернувся до суду з аналогічним зустрічним позовом до ОСОБА_2 про визнання частки спільного сумісного майна подружжя,
Ухвалою суду від 29 лютого 2024 року зустрічний позов прийнято до спільного розгляду з первісним позовом та вимоги за зустрічним позовом об'єднано в одне провадження з первісним позовом.
Вимоги зустрічного позову мотивовані тим, що з 21 липня 2006 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано за рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 22 вересня 2023 року.
За період сімейного життя за рахунок заробітної плати подружжя та винагород, державних стипендії та доплат за особисті заслуги ОСОБА_4 , за час перебування у шлюбі сторони набули у власність наступне майно:
-трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 ;
-однокімнатну квартиру АДРЕСА_2 ;
-транспортний засіб марки Toyota модель Corolla, реєстраційний номер НОМЕР_1 ;
-грошові кошти готівкою у сумі 10 000 євро та 30 000 дол. США, що за курсом НБУ становить 1 534 590 грн.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_4 просив суд визнати за ним право особистої приватної власності на:
-2221/5000 частки у праві власності на квартиру АДРЕСА_1 ;
-2221/5000 частки у праві власності на квартиру АДРЕСА_2 ;
-2221/5000 частки у праві власності на транспортний засіб марки Toyota модель Corolla, 2014 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 ;
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 грошові кошти у сумі
4 442 євро та 13 326 дол. США, що є особистою приватною власністю ОСОБА_4 .
Поділити спільне сумісне майно колишнього подружжя ОСОБА_4 та ОСОБА_2 та в порядку його поділу:
Визнати за ОСОБА_4 право власності на -
-2 779/10 000 частки у праві власності на квартиру АДРЕСА_1 ;
-2 779/10 000 частки у праві власності на квартиру АДРЕСА_2 ;
-2 779/5 000 частки у праві власності на транспортний засіб марки Toyota модель Corolla, 2014 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1 ;
Визнати за ОСОБА_2 право власності на :
-2 779/ 10 000 частки у праві власності на квартиру АДРЕСА_1 ;
-2 779/ 10 000 частки у праві власності на квартиру АДРЕСА_2 ;
Залишити у власності ОСОБА_5 грошові кошти у сумі 2 779 євро та 8 227 дол. США;
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 2 779 євро та 6 023.80 дол. США.
11 березня 2024 року через систему «Електронний суд» ОСОБА_4 , в інтересах якого діяла його представник ОСОБА_1 , звернувся до суду з заявою про забезпечення позову.
Заява мотивована тим, що на теперішній час існує обґрунтована небезпечність, що ОСОБА_2 здійснить відчуження спірного нерухомого майна, так як є титульним власником нерухомого майна, що зробить неможливим виконання рішення суду.
Метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів ОСОБА_4 , а також можливість реального виконання рішення суду у випадку задоволення позову.
Вжитих судом ухвалою від 29 лютого 2024 року засобів забезпечення позову не достатньо для забезпечення зустрічних позовних вимог в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 грошових коштів у сумі 7 221 євро та 19 349,80 доларів США.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_4 просив суд постановити ухвалу, де вжити заходи забезпечення зустрічного позову, накласти арешт на належні ОСОБА_2 : однокімнатну квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_3 ; та двокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_4 .
Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 14 березня 2024 року заяву задоволено.
Вжито заходів забезпечення позову ОСОБА_4 до ОСОБА_6 , про визнання частини майна об'єктами особистої приватної власності, стягнення коштів та поділ спільного сумісного майна подружжя, а саме:
Накладено арешт на належні ОСОБА_6 :
однокімнатну квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 770471248101;
двокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2010858648101.
Заборонено вчиняти будь-які реєстраційні дії (записи) державним реєстраторам у Державному реєстрі речових прав щодо нерухомого майна щодо належних на праві власності ОСОБА_6 : двокімнатну квартиру, загальною площею 44,3 кв.м, за адресою: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2010858648101.
Ухвала суду мотивована тим, що Між ОСОБА_4 та ОСОБА_6 виник спір щодо поділу вказаного майна, наявні обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути істотні перешкоди виконання судового рішення.
Також ОСОБА_6 має у власності квартиру за адресою: АДРЕСА_4 .
Застосовуючи такі заходи забезпечення позову суд враховує, що арешт та заборона вчинення реєстраційних дій зобов'язують державного реєстратора утриматися від вчинення реєстраційних дій щодо об'єкта нерухомого майна. Однак арешт майна є обтяженням прав на нерухоме майно та перш за все обмежує права власника та (або) користувача об'єкта нерухомого майна. Водночас, частина 4 статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачені випадки, коли наявність зареєстрованих обтяжень не є підставою для відмови у державній реєстрації прав.
Разом з тим, наявність зареєстрованої заборони вчинення реєстраційних дій є безумовною підставою для зупинення державної реєстрації прав.
Враховуючи викладене, застосування цих заходів забезпечення позову забезпечить виконання можливого рішення суду про задоволення зустрічних позовних вимог.
Не погодившись з ухвалою суду в частині накладення арешту на квартиру за адресою: АДРЕСА_4 . ОСОБА_2 , в інтересах якої діяв її представник - ОСОБА_3 , подала апеляційну скаргу, де посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила скасувати оскаржувану ухвалу в зазначеній частині.
Апеляційна скарга мотивована тим, що квартира за адресою: АДРЕСА_4 придбана після розірвання шлюбу та не є об'єктом спору по даній цивільній справі. Накладення арешту на квартиру безпідставно та суттєво омежує право позивача користуватись та розпоряджатись своїм майном, яке не є предметом позовних вимог та не належить до спільної сумісної власності. Позивач не вчиняла ніяких дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги та подання позову до суду.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.
Зазначених вимог, суд приймаючи рішення про накладення арешту на квартиру за адресою: АДРЕСА_4 , не дотримався.
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтовувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Таких обґрунтувань, позивач за зустрічним позовом не надав.
Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами, проте суд першої інстанції вжив заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно враховуючи лише суми заявлені позивачем для стягнення та проігнорував інші суттєві обставини.
ОСОБА_4 надав відзив на апеляційну скаргу.
В своєму відзиві ОСОБА_4 зазначав, що вважає апеляційну скаргу необґрунтованою та такою, що не має підстав для задоволення, а оскаржувану ухвалу суду законною та такою, що не підлягає скасуванню.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, які брали участь у розгляді справи, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
За приписами частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом першої інстанції та матеріалами справи встановлено, що предметом первісного та зустрічного позовів є квартири за адресою: АДРЕСА_5 ; АДРЕСА_3 ; автомобіль марки Toyota модель Corolla, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 2014 року випуску; предметом зустрічного позову є також грошові кошти у загальній сумі 10 000 євро та 30 000 доларів США (1 534 590,00 грн), з яких ОСОБА_4 просить стягнути з ОСОБА_2 4442,00 євро та 13326,00 доларів США, що є особистою приватною власність ОСОБА_4 , а також стягнути в порядку поділу майна 2779,00 євро та 6023,80 доларів США.
Власником квартири за адресою: АДРЕСА_3 є ОСОБА_2 .
Між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 виник спір щодо поділу вказаного майна; наявні обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути істотні перешкоди виконання судового рішення.
Шлюб між сторонами розірвано за рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 22 вересня 2023 року, яке набрало законної сили 23 жовтня 2023 року.
Також ОСОБА_2 має у власності квартиру за адресою: АДРЕСА_4 , що придбана нею 13 листопада 2023 року за договором купівлі-продажу.
Ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва від 29 лютого 2024 року заяву ОСОБА_4 задоволено частково. Вжито заходів забезпечення зустрічного позову шляхом заборони державним реєстраторам, іншим особам вчиняти будь-які реєстраційні дії у Держаному реєстрі речових прав щодо нерухомого майна, а саме квартири АДРЕСА_2 , яка належить ОСОБА_2 до набрання судовим рішенням законної сили.
Перевіривши доводи апеляційної скарги апеляційний суд звертає увагу на таке.
Частинами 1, 2 статті 149 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 150 ЦПК України позов забезпечується встановленням обов'язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин.
Частиною 10 статті 150 ЦПК України у вказаній редакції встановлена заборона вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Таким чином, забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують реальне виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17).
Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.
Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (частини 3 статті 12 ЦПК України).
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення зустрічного позову накладення арешту на квартиру за адресою: АДРЕСА_4 , ОСОБА_4 посилався на те, що обтяження зазначеної квартири повинно гарантувати виконання в майбутньому рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 грошових коштів у сумі 7 221 євро та 19 340.80 дол.
Задовольняючи вимоги заявника щодо арешту на квартиру АДРЕСА_6 суд першої інстанції виходив із вимог зустрічного позову, вартості майна та суми грошових коштів, заявлених ОСОБА_4 до стягнення з колишньої дружини.
Апеляційний суд не може повністю погодитись з висновками суду першої інстанції з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та пояснень представника позивача, між сторонами існує спір з приводу поділу спільного майна подружжя.
Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом (частина 3 статті 368 ЦК України).
Майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу) (частина 1 статті 60 СК України). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя (частина 2 статті 60 СК України).
Об'єктом права спільної сумісної власності може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Об'єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя (частини1 та 2 статті 61 СК України).
Отже, наведеними нормами права передбачено презумпцію віднесення придбаного під час шлюбу майна до спільної сумісної власності подружжя. Це означає, що ні дружина, ні чоловік не зобов'язані доводити наявність права спільної сумісної власності на майно, набуте у шлюбі, оскільки воно вважається таким, що належить подружжю.
Одна із сторін спору може довести, що майно придбане нею у шлюбі, але за її особисті кошти. У цьому разі презумпція права спільної сумісної власності на це майно буде спростована.
Якщо ж заява, одного з подружжя, про те, що річ була куплена на її особисті кошти не буде належним чином підтверджена, презумпція права спільної сумісної власності подружжя залишиться непохитною.
Отже, тягар доказування у справах цієї категорії покладено на того із подружжя, хто заперечує проти визнання майна об'єктом спільної сумісної власності подружжя.
З доводів, викладених у позовній заяві та пояснень представника ОСОБА_4 в суді апеляційної інстанції встановлено, що грошові кошти, щодо яких заявлені вимоги зустрічного позову про їх стягнення з ОСОБА_2 в наявності не існують. Зазначені кошти за час спільного життя подружжя були акумульовані та перебували у спільному розпорядженні подружжя. За твердженнями ОСОБА_4 колишня дружина витратила їх на придбання квартири АДРЕСА_6 після розірвання шлюбу, яка між тим не включена до переліку спільного майна.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Між тим позивачем не доведено, що невжиття заходів забезпечення позову у спосіб накладення арешту квартири АДРЕСА_6 може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення його порушених чи оспорюваних прав або інтересів, за захистом яких він звернувся до суду.
Суд першої інстанції не встановив наявність прямого зв'язку між запропонованими позивачем заходами забезпечення позову і предметом позову.
Крім того, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків від заборони відповідачу/ іншим особам здійснювати певні дії.
Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову (аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 18 лютого 2022 року у справі № 910/12404/21).
Як встановлено суд першої інстанції застосував заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту, як на спірну квартиру так і на інше нерухоме майно, а також вжив заходів забезпечення позову у спосіб заборони вчиняти будь-які реєстраційні дії державним реєстраторам у Державному реєстрі речових прав щодо нерухомого майна, зокрема й квартири АДРЕСА_6
Однак накладення арешту на спірну квартиру та інше нерухоме майно, а також заборона вчиняти будь-які дії з цим нерухомим майном, причому окремо на те, і на інше, матиме наслідком, на думку колегії суддів, подвійне забезпечення позовних вимог, що також суперечить наведеним вимогам закону стосовно співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позовними вимогами.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про вжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на квартиру АДРЕСА_6 .
Відповідно до частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Апеляційний суд вважає, що висновки суду першої інстанції в частині накладення арешту на квартиру АДРЕСА_6 не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми процесуального права, що призвело до постановлення в цій частині вимог помилкової ухвали, тому ухвала в частині накладення арешту на квартиру АДРЕСА_6 підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні цих вимог.
Враховуючи, що ухвала суду першої інстанції оскаржується лише в частині забезпечення зустрічного позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_6 , тому апеляційний суд переглядає оскаржуване судове рішення в апеляційному порядку на предмет законності і обґрунтованості саме у цій частині та в межах доводів, наведених заявником в апеляційній скарзі.
В іншій частині судове рішення сторонами не оскаржується, тому апеляційний суд не вдається до оцінки і аналізу їх законності і обґрунтованості у неоскарженій частині.
Судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подачу апеляційної скарги підлягають розподілу при вирішення спору по суті заявлених позовних вимог.
Керуючись статтями 376, 382 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в інтересах якої діяв її представник - ОСОБА_3 , задовольнити.
Ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 14 березня 2024 року в частині забезпечення зустрічного позову накладанням арешту на двокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_4 скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення.
В задоволенні заяви ОСОБА_4 , в інтересах якого діяла його представник ОСОБА_1 , про забезпечення зустрічного позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про визнання права спільної сумісної власності подружжя на майно та поділ майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про визнання частки спільного сумісного майна подружжя в частині накладання арешту на двокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_4 , відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий Л.М. Царюк
Судді: Т.М. Базовкіна
В.В. Коломієць
Повний текст постанови складено 01 травня 2024 року.