29.04.24
22-ц/812/517/24
Провадження №22-ц/812/517/24
Іменем України
29 квітня 2024 року м. Миколаїв
справа № 484/8/24
Миколаївський апеляційний суд у складі:
головуючого Коломієць В.В.
суддів Самчишиної Н.В., Серебрякової Т.В.,
переглянувши у письмовому провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 , про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником - адвокатом Шалару Олексієм Іллічем, на рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області, ухвалене 15 лютого 2024 року під головуванням судді Максютенко О.А., повний текст судового рішення складений цього ж дня,
У січні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначала, що перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем, який було розірвано рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 18 квітня 2017 року. Від шлюбу мають сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 який залишився проживати з нею та на сьогоднішній день досягнув повноліття. Як вказала позивач, відповідач частково ухиляється від утримання дитини та надання матеріальної допомоги. Між тим, син з 01 вересня 2021 року навчається у Відокремленому структурному підрозділі «Первомайський фаховий коледж Національного університету кораблебудування імені адмірала Макарова за спеціальністю Автомобільний транспорт на контрактній основі денної форми здобуття освіти, який має закінчити 30 червня 2025 року. Стипендію син не отримує, інших джерел доходу не має, а тому потребує матеріальної допомоги. Окрім витрат на навчання син потребує і певних витрат на проїзд, підручники, харчування одяг, взуття, необхідну техніку, а вона самостійно не в змозі утримувати сина, відповідач є здоровим та працездатним чоловіком та має можливість брати участь в утриманні та матеріальному забезпеченні та сплачувати аліменти у розмірі 5000 грн щомісячно.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просила стягнути з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 у вищевказаному розмірі, починаючи з часу звернення до суду з позовом та до 30 червня 2025 року, але не більше ніж до досягнення сином 23 річного віку. Також просила стягнути 9000 грн витрат на правову допомогу.
Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 15 лютого 2024 року у задоволенні позову відмовлено. Рішення мотивовано тим, що згідно ч. 3 ст. 199 СК України право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів на навчання повнолітньої дитини має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання. Оскільки ОСОБА_1 у позовній заяві не зазначала місця проживання сина разом із нею та не надала доказів їх спільного проживання, суд першої інстанції дійшов висновку, що у неї відсутнє право на звернення до суду з даним позовом
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на порушенням судом норм матеріального права, просила скасувати рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги. Апелянт не погоджується з висновком суду про відсутність у неї права на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів на утримання повнолітнього сина, який продовжує навчання. Вказує, що до позовної заяви нею було додано рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 18 квітня 2017 року у справі № 484/1007/17 про розірвання шлюбу з ОСОБА_2 , в описовій частині якого встановлено, що син ОСОБА_3 проживає разом з нею. Також апелянт зазначає, що відповідно до довідки № 10 від 19 лютого 2024 року управляючою компанією ТОВ «Будівельна компанія «Авійбуд» засвідчено, що син ОСОБА_3 проживає разом з нею. Крім того, Первомайським міськрайонним судом Миколаївської області у справі № 484/5961/23 було видано судовий наказ про стягнення з відповідача аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 .
Відзив на апеляційну скаргу від ОСОБА_2 не надходив.
Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК справа розглядається апеляційним судом без виклику учасників справи.
Згідно ч. 13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив із недоведеності позивачкою факту її проживання разом із сином - ОСОБА_3 , а тому і відсутності у неї права на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів на повнолітнього сина, який продовжує навчання.
Проте колегія суддів не може погодитись з таким висновком.
Так, відповідно до частини третьої статті 199 СК України право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.
Судом встановлено і підтверджується матеріалами справи, що сторони є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 18).
Рішенням Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 18 квітня 2017 року у справі № 484/1007/17 шлюб сторін був розірваний (а.с. 19). Вказаним рішенням зокрема було встановлено, що сторони проживають окремо, син ОСОБА_4 проживає разом із матір'ю.
16 листопада 2023 року Первомайським міськрайонним судом Миколаївської області у справі № 484/5961/23 було видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 в розмірі 1/4 частини з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку і до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 30.10.2023року (а.с. 68).
Відповідно до довідки навчального закладу за № 106 від 20.12.2023 року ОСОБА_3 з 01 вересня 2021 року є студентом ВСП "Первомайський фаховий коледж НУК ім. адмірала Макарова», в якому зараз навчається на 3-му курсі денної форми здобуття освіти і не знаходиться на повному державному забезпеченні. Термін закінчення навчання - 30 червня 2025 року (а.с. 26).
Навчання ОСОБА_3 на денній формі позбавляє його можливості працевлаштуватися та одержувати певний дохід. Отже, оскільки повнолітній ОСОБА_3 продовжує навчання, у зв'язку з цим він потребує матеріальної допомоги.
Відповідно до Договору про надання освітніх послуг закладом фахової перед вищої освіти від 01.09.2021 року вартість одного року навчання у ВСП "Первомайський фаховий коледж НУК ім. адмірала Макарова» становить 15 400 грн (без урахування інфляції) (а.с. 21-25).
Згідно наданих позивачкою квитанцій за навчання ОСОБА_3 на 2-му курсі ВСП "Первомайський фаховий коледж НУК ім. адмірала Макарова» 15 вересня 2022 року та 14 лютого 2023 року ОСОБА_1 було перераховано 17 000 грн (8 500 грн. + 8 500 грн.) (а.с. 46, 47).
Заперечень щодо зазначених позивачкою обставин стосовно місця проживання сина, від відповідача не надходило. Відсутні заперечення ОСОБА_3 і стосовно наданих позивачкою доказів на утримання сина ОСОБА_4 .
За таких обставин апеляційним судом встановлено, що повнолітній син сторін - ОСОБА_3 перебуває на утриманні матері ОСОБА_1 .
Зважаючи на наведене, а також враховуючи, що позов подано в інтересах сина - про стягнення аліментів на його утримання, ОСОБА_1 є належним позивачем у справі.
Викладене узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 05.12.2018 року у справі №м 701/699/16-ц, від 26.12.2018 року у справі № 172/1423/15-ц.
Правовідносини щодо утримання батьками повнолітніх дочки, сина регулюються главою 16 СК України, яка, зокрема, передбачає обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, у спосіб сплати аліментів (статті 199, 200, 201 СК України).
За правилами частини першої статті 199 СК України якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення 23 років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.
Згідно зі статтею 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. При визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином.
Відповідно до пункту 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів", обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: 1) досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; 2) продовження ними навчання; 3) потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі; 4) наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину).
Доказів того, що майновий стан відповідача або стан його здоров'я свідчить про неможливість надання ним матеріальної допомоги, про яку просить позивачка, не надано.
За такого, виходячи з положень ст. ст. 199, 200 СК України апеляційний суд дійшов висновку, що відповідач може надавати матеріальну допомогу, а тому існують підстави для стягнення з нього аліментів на утримання повнолітнього сина у зв'язку з продовженням навчання.
Визначаючи розмір аліментів на утримання ОСОБА_3 , виходячи з вимог ст. 182, 200 СК України, колегія суддів приймає до уваги принцип рівності прав та обов'язків батьків щодо участі у матеріальних витратах на повнолітню дитину, яка продовжує навчання, зокрема у витратах на навчання, придбання одягу, засобів гігієни тощо, харчування, оплати проїзду тощо.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що розмір аліментів на утримання ОСОБА_3 необхідно встановити в розмірі 4 000 грн. щомісячно до закінчення ним навчання, але не більше ніж до досягнення 23 років.
З огляду на викладене, відповідно до п.1 ч. 1 ст. 376 ЦПК України рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення - про часткове задоволення позову ОСОБА_1 .
Таким чином, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 376 ЦПК України рішення суду першої інстанції в частині розміру аліментів підлягає зміні.
Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Обґрунтовуючи викладену у позовній заяві вимогу про відшкодування витрат на правову допомогу в розмірі 9 000 грн. ОСОБА_1 посилалась на те, що нею з ТОВ «Центр правової допомоги у м. Київ» був укладений договір про надання юридичних послуг/ правової допомоги та відповідно до акту приймання - передачі наданих послуг щодо правового аналізу справи, проекту позовної заяви вартість послуг складала 9 000 грн.
Проте у матеріалах справи відсутні жодні документи на підтвердження доводів ОСОБА_1 щодо укладання нею договору про надання правничої допомоги та понесення нею витрат на ці послуги при розгляді справи в суді першої інстанції, позовна заява підписана особисто позивачкою.
За таких обставин колегія суддів не вбачає підстав для стягнення заявлених позивачем витрат на правничу допомогу.
Відповідно до ч. 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, враховуючи, часткове задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 , яка на підставі п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнена від сплати судового збору, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір за розгляд справи у суді першої та апеляційної інстанції в загальному розмірі 2 422 грн 45 коп. (969 грн 00 коп. + 1 453 грн 45 коп.).
Керуючись ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником -адвокатом Шалару Олексієм Іллічем, задовольнити частково.
Рішення Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 15 лютого 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (паспорт серія НОМЕР_1 , виданий Первомайським МВ УМВС в Миколаївській області 19 січня 1998 року) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП НОМЕР_2 ) аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв'язку з продовженням навчання в розмірі 4000 (чотири тисячі) гривень щомісячно, починаючи з 04 січня 2024 року до закінчення навчання, тобто до 30 червня 2025 року, але не більше ніж до досягнення дитиною 23 років в разі продовження навчання.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 2422 грн 45 коп. (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні сорок п'ять копійок) судового збору за розгляд справи у суді першої та апеляційної інстанції
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення у випадках та з підстав, передбачених ст.389 ЦПК України.
Головуючий В.В. Коломієць
Судді: Н.В. Самчишина
Т.В. Серебрякова
Повний текст судового рішення складено 01 травня 2024 року