Справа № 127/612/24
Провадження № 22-ц/801/1015/2024
Категорія: 77
Головуючий у суді 1-ї інстанції Бойко В. М.
Доповідач:Матківська М. В.
01 травня 2024 рокуСправа № 127/612/24м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі:
Головуючого: Матківської М. В.
Суддів: Міхасішина І. В., Стадника І. М.
Секретар: Кобенда Ю. О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 29 лютого 2024 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Вінницяобленерго» про поновлення на роботі,
Рішення ухвалив суддя Бойко В. М.
Рішення ухвалено об 11:39 год у м. Вінниці
Повне судове рішення складено 04 березня 2024 року,
встановив:
У січні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до АТ «Вінницяобленерго» про поновлення на роботі, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідно до наказу АТ «Вінницяобленерго» № 1026-к від 26 грудня 2023 року його звільнено 31 грудня 2023 року з посади директора структурної одиниці «Жмеринські електричні мережі» по закінченню строку трудового договору, згідно п. 2 ст. 36 КЗпП України. Наказ вважає протиправним і таким, що порушує його права. Його трудові відносини з АТ «Вінницяобленерго» розпочалися відповідно до трудового договору № 105 від 20 жовтня 2014 року, згідно якого він прийнятий на посаду директора структурної одиниці «Шаргородські електричні мережі».
Починаючи з 2014 року він виконує посадові обов'язки, визначені договором та внутрішнім трудовим розпорядком підприємства. В момент підписання трудового договору одразу було обумовлено, що він прийнятий на посаду безстроково, про що свідчить запис у трудовій книжці № НОМЕР_1 від 21 жовтня 2014 року (переведений на посаду директора СО «Шаргородські електричні мережі»). У відділі кадрів його повідомили, що фактично він прийнятий на посаду згідно звичайного трудового договору та безстроково, однак за необхідності підприємства, йому можуть надаватися або додаткові угоди на переукладення первинного договору або нові договори. У зв'язку з чим може бути така необхідність він не цікавився.
Станом на момент видачі наказу про звільнення він працював на посаді на підставі безстрокового трудового договору. Тільки 30 листопада 2018 року додатковою угодою № 19 були внесені зміни до первинного трудового договору в частині оплати праці.
Після 2018 року керівництво АТ «Вінницяобленерго» повідомило його про необхідність переукладення первинного договору, однак із запевненням, що це не вплине жодним чином на продовження його трудової діяльності на займаній посаді. Так були укладені відповідні договори з 2019 по 2022 рік.
Відносно інформації, яка зазначалася у кожному із таких щорічних договорів, він не приймався наново на посаду, а лише було зазначено зобов'язання виконувати роботу на посаді. У нього були всі підстави вважати, що він прийнятий на посаду безстроково, оскільки у його трудовій книжці були відсутні будь-які додаткові записи по факту укладання щорічних договорів. Трудовий договір з ним переукладався 5 разів. Згідно діючого законодавства трудовий договір на посаді директора СО «Жмеринські електричні мережі» не визначає обов'язкового укладення контракту. Таким чином він вважає, що починаючи з 2014 року з ним було укладено безстроковий трудовий договір, та як наслідок, він був прийнятий на посаду безстроково. Тому просив скасувати наказ № 1026-к від 26 грудня 2023 року та поновити його на посаді директора структурної одиниці «Жмеринські електричні мережі».
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 29 лютого 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до АТ «Вінницяобленерго» про поновлення на роботі, відмовлено. Судові витрати віднесені на рахунок держави.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду та прийняти нове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити.
Зазначив, що рішення суду вважає не вмотивованим, не обґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню, оскільки суд формально підійшов до вирішення цієї справи в цілому, неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, а висновки, які викладені у рішенні суду, не відповідають обставинам справи.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що висновки суду не відповідають вимогам статті 39-1 КЗпП України. Також трудові відносини, переукладені один чи декілька разів (за винятком випадків укладення на визначений строк, установлений за погодженням сторін), вважаються укладеними на невизначений строк.
Суд першої інстанції не перевірив належним чином чи неодноразове укладення строкового трудового договору відповідає вимогам КЗпП України, хоча повинен був це зробити з наведенням відповідних мотивів, адже згідно частини 2 статті 391 цього Кодексу строкові трудові договори, що були переукладені один чи декілька разів, за винятком випадків, передбачених ч. 2 ст. 23 КЗпП України, вважаються такими, що укладені на невизначений строк. Судом першої інстанції не встановлено, що строковий трудовий договір з позивачем, враховуючи його посаду, укладено у відповідності до вимог статті 23 КЗпП України, а відтак умова трудового договору про строк є незаконною. Йому не запропоновано жодної вакансії. На вимогу особи, якій відмовлено в прийнятті на роботу, власник або уповноважений ним орган, фізична особа, яка використовує найману працю, зобов'язаний письмово повідомити про причину такої відмови, яка має відповідати частині першій статті 22 КЗпП України.
Вимоги щодо віку, рівня освіти, стану здоров'я працівника можуть встановлюватися законодавством. Вислови відповідача у судовому засіданні, яка вказала на його пенсійний вік, що було підставою для відмови у продовженні контракту, є недоречними, оскільки досягнення пенсійного віку не є підставою для звільнення працівника за ініціативою роботодавця і також КЗпП України не визначено особливих умов звільнення працівників, які досягли пенсійного віку.
Судом не враховано, що 26 грудня 2023 року він звернувся із заявою до відповідача, вказавши, що відповідно до статті 39-1 КЗпП України якщо після закінчення строку трудового договору (п. 2, 3, ст. 23) трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не вимагає їх припинення, дія цього договору вважається продовженою на невизначений строк, відтак він просив вважати трудові відносини безстроковими.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 05 квітня 2024 року відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 29 лютого 2024 року. Відповідачу запропоновано подати відзив на апеляційну скаргу.
Відповідач АТ «Вінницяобленерго» надіслав відзив, у якому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 19 квітня 2024 року призначено справу до розгляду на 09:30 год 01 травня 2024 року.
30 квітня 2024 року на адресу суду надійшла заява позивача ОСОБА_1 про відмову від апеляційної скарги, поданої на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 29 лютого 2024 року, у якій зазначив, що наслідки відмови від апеляційної скарги йому роз'яснені та зрозумілі.
В судове засідання позивач ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, не з'явився.
В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 пояснила, що вона не заперечує проти задоволення заяви позивача ОСОБА_1 про відмову від апеляційної скарги із закриттям провадження.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження особа, яка подала апеляційну скаргу, заявила клопотання про відмову від скарги, за винятком випадків, коли є заперечення інших осіб, які приєдналися до апеляційної скарги.
Згідно з частиною 2 цієї статті про закриття апеляційного провадження суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу, яка може бути оскаржена в касаційному порядку.
Відповідно до частини 4 статті 364 ЦПК України особа, яка подала апеляційну скаргу, має право відмовитися від неї. За відмови від апеляційної скарги суд, за відсутності заперечень інших осіб, які приєдналися до апеляційної скарги, постановляє ухвалу про закриття апеляційного провадження.
Відповідно до частини 5 статті 364 ЦПК України у разі закриття апеляційного провадження у зв'язку з відмовою від апеляційної скарги на судове рішення повторне оскарження цього рішення особою, що відмовилася від скарги, не допускається.
До апеляційної скарги позивача ОСОБА_1 інші учасники справи не приєдналися, а представник відповідача не заперечує проти задоволення такої заяви позивача.
За таких обставин апеляційний суд вважає, що заява позивача ОСОБА_1 про відмову від апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції підлягає до задоволення.
Позивач у своїй заяві вказав на те, що наслідки відмови від апеляційної скарги йому роз'яснені та зрозумілі.
Отже, позивачу зрозумілі наслідки закриття апеляційного провадження, передбачені частиною 5 статті 364 ЦПК України, згідно якої у разі закриття апеляційного провадження у зв'язку з відмовою від апеляційної скарги на судове рішення повторне оскарження цього рішення особою, що відмовилася від скарги, не допускається.
На підставі викладеного і керуючись ст. 362, 364 ЦПК України, суд
Ухвалив:
Прийняти відмову позивача ОСОБА_1 від апеляційної скарги на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 29 лютого 2024 року.
Апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 29 лютого 2024 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Вінницяобленерго» про поновлення на роботі, закрити.
Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття.
На ухвалу може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий:М. В. Матківська
Судді:І. В. Міхасішин
І. М. Стадник
Повний текст судового рішення складено 01 травня 2024 року.