Справа № 743/316/24
Провадження № 2-а/743/4/24
01 травня 2024 року смт Ріпки
Ріпкинський районний суд Чернігівської області у складі:
головуючого судді: Кравчук М. В.
за участю секретаря: Марченко А. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі міського типу Ріпкисправу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про скасування постанови, -
27.02.2024 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про скасування постанови серії ББА № 558330 від 17.02.2024 р. про застосування адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Позовна заява мотивована тим, що 17.02.2024 р. відповідачем було складено оскаржувану постанову та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 510, 00 грн у зв'язку з порушенням правил користування ременями безпеки. Натомість, позивач зауважує, що під час керування він був пристібнутий ременем безпеки, однак розстібнув його безпосередньо перед блокпостом, перебуваючи у черзі автомобілів (періодично рухаючись та зупиняючись), з метою відшукання документів у "бардачку".
На думку позивача, швидкість руху його автомобіля становила не більше 5 км/год. Під час розгляду справи він просив надати йому захисника, але поліцейський не забезпечив його права на захист, а розгляд справи відбувався у його відсутність. Також позивач вважає, що під час розгляду справи про адміністративне правопорушення не велась безперервна відеофіксація, а правила перебування на території блокпосту регламентуються іншим законодавством, відмінним від ПДР.
З огляду на вказане, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Ухвалою Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 04.03.2024 р. відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду на 13.03.2024 р.
Ухвалою Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 13.02.2024 р., постановленою без виходу до нарадчої кімнати, розгляд справи було відкладено на 27.03.2024 р.
25.03.2024 р. до суду надійшов відзив, у якому відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує, зазначаючи, що поліцейський належним чином представився та повідомив причину зупинки транспортоног засобу, роз'яснив права і ознайомив з наявними доказами порушення п. п. 2.3 (в) ПДР. Відповідач зауважує, що доказом правопорушення є відеозапис з нагрудного відеореєстратора інспектора, долучений до відзиву.
26.03.2024 р. від позивача надійшло клопотання, зареєстроване за вх. № 1107/24, про відклення судового засідання.
Ухвалою Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 27.03.2024 р., постановленою без виходу до нарадчої кімнати, клопотання позивача задоволено, розгляд справи відкладено на 09.04.2024 р.
05.04.2024 р. від позивача надійшла відповідь на відзив, зареєстрована за вх. № 1280/24, в якій він зазначив, що відзив подано з пропуском встановленого судом строку.
09.04.2024 р. справу знято з розгляду у зв'язку з перебуванням судді у відпустці.
Позивач у судове засідання не з'явився, повідомлений належним чином про дату, час та місце розгляду справи. 01.05.2024 р. подав до суду клопотання, зареєстроване за вх. № ЕП №-322/24, про розгляд справи за його відсутності.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, у відзиві заявив клопотання про розгляд справи за відсутності його представника.
За положеннями ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши докази у справі, судом встановлено наступне.
Як вбачається з оскаржуваної постанови серії ББА № 558330 від 17.02.2024 р., ОСОБА_1 о 12 годині 20 хвилин у Чернігівському районі на автодорозі Київ - Чернігів - Н. Яриловичі 130 км. поблизу с. Ягідне керував т/з Chevrolet Niva, д.н.з. НОМЕР_1 , та не був пристебнутий ременем безпеки, чим порушив п.п. 2.3в ПДР.
Вказаною постановою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 510, 00 грн.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зважає на таке.
В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно статті 14 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 р. № 3353-XII (далі - Закон № 3353), учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів. До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, велосипедисти, погоничі тварин. Учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Статтею 53 Закону № 3353 передбачено, що юридичні та фізичні особи, винні в порушенні законодавства про дорожній рух, відповідних правил, нормативів і стандартів, несуть відповідальність згідно з законодавством України.
Порядок початку руху, зміни руху за напрямком, розташування транспортних засобів і пішоходів, вибору швидкості руху та дистанції, обгону та стоянки, проїзду перехресть, пішохідних переходів і залізничних переїздів, зупинок транспортних засобів загального користування, користування зовнішніми світловими приладами, правила пересування пішоходів, проїзд велосипедистів, а також питання організації руху та його безпеки на території України відповідно до статті 41 Закону № 3353 регулюються Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 р. № 1306 (далі - ПДР).
Згідно п. п. «в» п. 2.3 ПДР для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголовники, ремені безпеки), користуватися ними і не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки. Дозволяється не пристібатися в населених пунктах водіям і пасажирам з інвалідністю, фізіологічні особливості яких унеможливлюють користування ременями безпеки, водіям і пасажирам оперативних та спеціальних транспортних засобів.
Частиною п'ятою статті 121 КУпАП встановлено, що порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами тягне за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Так з відеозаписів, наявних в матеріалах справи, вбачається, що автомобіль позивача дійсно повільно рухається, під'їжджаючи до блокпосту, при цьому позивач не пристебнутий паском безпеки. Дій позивача з відстібування ременя безпеки безпосередньо перед зупинкою транспортного засобу не вбачається.
Суд зауважує, що в розумінні статті 14 Закону № 3353 позивач вважається учасником дорожнього руху за ознаками: 1) руху (перебування у русі) по автомобільній дорозі, 2) керування (є водієм) транспортним засобом.
При цьому, п. п. «в» п. 2.3 ПДР встановлює виключення, за яких допускається невиконання обов'язку з користування ременем безпеки водієм: 1) фізіологічні особливості; 2) керування оперативними та спеціальними транспортними засобами.
Однак, позивачем не обґрунтовуються доводи позовної заяви наявністю підстав для застосування до нього вказаних виключень.
Посилаючись на порядок здійснення заходів під час запровадження комендантської години та встановлення спеціального режиму світломаскування в окремих місцевостях, де введено воєнний стан, затвердженого постановою КМ України від 08.07.2020 р. № 573 (далі - Порядок № 573), та зауважуючи, що блокпост є окремою територією, на яку не розповсюджуються правила ПДР, позивач, між тим, залишив поза увагою положення ст. 41 Закону № 3353, за якими питання організації руху та його безпеки регулюються ПДР.
Крім того, стаття 14 Закону № 3353 розповсюджує правила дорожнього руху також на будь-які місця, призначені для пересування за допомогою транспортних засобів, що за будь-яких умов спростовує твердження позивача про втрату відповідного статусу у автомобільної дороги за умови розміщення на ній блокпосту.
Екстраполюючи положення даної норми на Порядок № 573, суд приходить до висновку, що наведене у ньому визначення блокпосту не суперечить вимогам ПДР та не встановлює спеціальної процедури користування ременем безпеки за місцем його розташування.
Вказане також підтверджується положеннями п. 10 Порядку перевірки документів в осіб, огляду речей, транспортних засобів, багажу та вантажів, службових приміщень та житла громадян при забезпеченні заходів правового режиму воєнного стану, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2021 № 1456, відповідно до якого уповноважена особа має право зупиняти транспортні засоби у разі порушення водієм Правил дорожнього руху; проїзду транспортних засобів через блокпости та контрольні пункти в'їзду-виїзду.
З огляду на наведене, доводи позивача в частині відсутності підстав для застосування до нього ПДР під час події, зафіксованої у оскаржуваній постанові, спростовуються вищепроцитованими положеннями чинного законодавства.
Щодо доводів позивача про те, що поліцейський не забезпечив йому права на захист, суд зауважує, що до обов'язків поліцейського не належить надання позивачу юридичних консультацій чи забезпечення послугами адвоката. Вказана позиція висловлена Шостим ААС у справі № 743/84/23 (постанова від 19.06.2023 р.), позивачем у якій був також ОСОБА_1 .
З відеозапису вбачається, що поліцейським роз'яснювалось позивачу право на захист, а також було задоволено клопотання про участь захисника у даній справі, однак, позивач цим правом не скористався. Відтак суд вважає дані доводи позивача формальними, спрямованими на уникнення адміністративної відповідальності.
Зважаючи на те, що факт керування позивачем транспортним засобом, приведеним у рух з допомогою двигуна, підтвержується наявними у матеріалах справи відеозаписами, швидкість руху транспортного засобу для правильної кваліфікації значення не має, а тому доводи позивача про рух транспортного засобу зі швидкістю, що становить менше 5 км/год, не виключають його винуватості у вчиненому правопорушенні.
Щодо доводів позивача про розгляд справи про адміністративне правопорушення за його відсутності, суд зауважує, що з наявних відеозаписів вбачається як фіксація факту вчинення позивачем правопорушення, так і фіксація його присутності під час розгляду справи.
Заповнення бланку постанови про притягнення до адміністративної відповідальності не в межах візуальної досяжності позивача не може саме по собі вважатися порушенням процедури розгляду справи. Зокрема з відеозаписів вбачається, що позивач мав об'єктивну можливість, за умови його волевиявлення, перебувати поряд з поліцейським та спостерігати за заповненням ним бланку постанови, втім такою можливістю не скористався.
Крім того, згідно ст. 279 КУпАП розгляд справи розпочинається з оголошення складу колегіального органу або представлення посадової особи, яка розглядає дану справу. Головуючий на засіданні колегіального органу або посадова особа, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення. На засіданні заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання.
Вказані вимоги поліцейским дотримані, відтак доводи позивача в цій частині суд відхиляє за необґрунтованістю.
Аналогічно, суд відхиляє доводи позивача щодо переривання відеофіксації, позаяк з відеозаписів вбачається безперервність відеозйомки як під час фіксації правопорушення, так і під час розгляду справи у присутності позивача.
Підсумовуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Згідно ст. 271 КАС України у справах, визначених статтями 273-277, 280-289 цього Кодексу, суд проголошує повне судове рішення.
Копії судових рішень у справах, визначених цією статтею, невідкладно видаються учасникам справи або надсилаються їм, якщо вони не були присутні під час його проголошення.
На виконання ч. 4 ст. 250 КАС України у зв'язку з неявкою всіх учасників справи у судове засідання суд підписує рішення без його проголошення.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст. ст. 72, 77, 78, 139, 229, 246, 250, 271, 286, 295 КАС України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про скасування постанови залишити без задоволення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційну скаргу на рішення може бути подано протягом десяти днів з моменту проголошення до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Суддя М. В. Кравчук