Березівський районний суд Одеської області
01.05.2024
Справа № 504/628/24
Провадження № 2/494/257/24
01 травня 2024 року м. Березівка
Березівський районний суд Одеської області
у складі: головуючого судді Панчишина А.Ю.,
при секретарі Твердун Т.В.,
за участю представника відповідача - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні Березівського районного суду Одеської області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання дитини, -
12 березня 2024 року з Комінтернівського районного суду Одеської області до Березівського районного суду Одеської області надійшла позовна заява ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання дитини.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.03.2024 року, вказана справа передана до розгляду судді Березівського районного суду Одеської області Панчишина А.Ю.
ОСОБА_2 , звернувшись з цим позовом до суду, посилалась на те, що 12 березня 2021 року Амур-Нижньодніпровським районним у місті Дніпрі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) між нею та відповідачем зареєстрований шлюб. Від спільного проживання у сторін є дитина: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Одруження виявилось невдалим, через несумісність характерів виникали сварки, проживши так, через деякий час позивачка та відповідач втратили повагу один до одного. На сьогоднішній день дитина проживає разом з ОСОБА_2 та знаходиться на її утриманні. Підставою для звернення до суду із відповідним позовом послугувало те, що ОСОБА_3 вихованням дитини не займається та належної матеріальної допомоги на утримання дитини не надає. На підставі вищевикладеного, ОСОБА_2 просить стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі всіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи стягнення з дня подачі позовної заяви до суду і до досягнення дитиною повноліття.
Ухвалою суду від 13.03.2024 року відкрито провадження та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.
В судове засідання позивачка не з'явилася, були належним чином повідомлена про судовий розгляд, 01.05.2024 року до суду надійшла заява від представника ОСОБА_2 - ОСОБА_5 про розгляд справи за їх відсутності, на позовних вимогах наполягають та просять їх задовольнити у повному обсязі.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Представник відповідача - ОСОБА_1 проти задоволення позовних вимог позивачки ОСОБА_2 заперечував та з приводу заявлених вимог пояснив наступне. Вважає, що позовна заява не відповідає вимогам ст. 175- 177 ЦПК України. Так, на думку представника відповідача позивачка не долучила до позовної заяви докази на обгрунтування такої, зокрема в частині тих обставин, що дитина проживає разом з нею. Окрім того, на думку представника відповідача, позивач не надала докази про матеріальне становище відповідача і про можливість надання ним матеріальної допомоги на утримання дитини. На даний час відповідач не працює, проживає в Одесі у квартирі, яку йому придбали батьки. Враховуючи наведене, просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню із наступних підстав.
Згідно до ч. 1. 2 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. ст. 76-80 ЦПК України,доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Докази повинні відповідати ознакам належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - достатності.
Як встановлено судом та доведено матеріалами справи, 12 березня 2021 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 був укладений шлюб, зареєстрований Амур-Нижньодніпровським районним у місті Дніпрі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), актовий запис №135. Після реєстрації шлюбу дружині було присвоєно прізвище чоловіка - « ОСОБА_7 ». Від шлюбу сторони мають малолітню дитину - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
У теперішній час в провадженні Березівського районного суду Одеської області перебуває справа про розірвання шлюбу між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 Дитина проживає разом з матір'ю.
Домовленості між батьками щодо способу утримання їх спільної дитини та порядку сплати аліментів в позасудовому порядку не досягнуто.
Відповідно до ч. 1.2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 р., яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789-XII від 27 лютого 1991 р. та набула чинності для України 27 вересня 1991 р., держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно до ст. 180 Сімейного кодексу України (надалі СК України), батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Враховуючи положення ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, частин 7,8 ст. 7 СК України, при вирішенні будь-яких питань щодо дітей, суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дитини.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Згідно до ст. 150 СК України, батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Батьки зобов'язані поважати дитину. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї.
Таким чином, системний аналіз норм законодавства, дає підстави стверджувати, що як матір, так і батько зобов'язані неухильно дотримуватися свого обов'язку щодо утримання та виховання дитини.
Згідно з ч.3 ст.181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Стягуючи аліменти та визначаючи їх розмір, суд враховує стан здоров'я дитини, відповідача, який є молодою працездатною особою без розумових та фізичних вад, спроможний виконувати свої батьківські обов'язки, зокрема надавати матеріальну допомогу дитині.
Підстав для звільнення відповідача від обов'язку утримання малолітньої дочки судом не встановлено.
Будь-яких доказів на спростування вимог позивачки, зокрема неможливості надання матеріальної допомоги за станом здоров'я чи з інших поважних причин, наявність інших утриманців, відповідач суду не надав.
Таким чином суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог про стягнення аліментів на утриманнянеповнолітньої дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частки від усіх видів заробітку (доходів) щомісяця, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня пред'явлення позову до суду та до досягнення нею повноліття.
Нормами ч. 1 ст. 191 Сімейного кодексу України передбачено, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Позивачка звернулась до суду з позовом про стягнення аліментів на її користь на утримання дитини 12 лютого 2024 року, що підтверджується штемпелем Комінтернівського районного суду Одеської області на зазначеній позовній заяві, тому із зазначеного дня підлягають відрахуванню аліменти з відповідача на користь позивачки на утримання їх дитини.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно до вимог ст.141 ЦПК України, судовий збір в розмірі 1211 грн. 20 коп. від сплати якого позивачка при подачі позову була звільнена, підлягає стягненню з відповідача на користь держави.
Відповідно до ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.
Керуючись ст. 10, 12. 13, 81, 89, 141, 258, 263-265, 268, 274, 275, 279, 430 ЦПК України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на утримання дитини, - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , українця, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , українки, громадянки України, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП - НОМЕР_2 , аліменти на утримання малолітньої дочки - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частки від усіх видів заробітку (доходів), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше 10 прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи стягнення з 12.02.2024 року та до досягнення нею повноліття, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.
Стягнути зОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , українця, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , судовий збір на користь держави в розмірі 1211 грн. 20 коп.
Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , українка, громадянка України, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідач - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , українець, громадянин України, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Суддя Панчишин А.Ю.