Березівський районний суд Одеської області
01.05.2024
Справа № 494/2011/23
Провадження № 2/494/68/24
01.05.2024 року м. Березівка
Березівський районний суд Одеської області у складі:
Головуючого - судді Панчишина А.Ю.,
за участю секретаря - Твердун Т.В.,
представника відповідача:
Доброславської окружної прокуратури - Гасанової О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Березівка в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 до Держави Україна в особі Державної казначейської служби України, Доброславської окружної прокуратури про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування та прокуратури,
ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 звернувся до Березівського районного суду Одеської області з позовною заявою, предметом якої є: стягнення з Держави Україна за рахунок Державного бюджету України коштів в сумі 328300 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.
В обґрунтування вимог зазначив, що 23.09.2016 року ОСОБА_2 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 368 КК України. 21 листопада 2016 року прокурором Комінтернівської місцевої прокуратури Одеської області юристом 3 класу ОСОБА_3 складено обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 42016161330000039 від 19.09.2016 року відносно ОСОБА_2 , який обвинувачувався у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 368 КК України.
За результатами розгляду кримінального провадження №42016161330000039 від 19.09.2016 року Березівським районним судом Одеської області вироком від 08 жовтня 2020 року ОСОБА_2 визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення та виправдано за відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 368 КК України.
Не погодившись з даним вироком прокурор Комінтернівської місцевої прокуратури Одеської області подала апеляційну скаргу на вирок Березівського районного суду Одеської області від 08.10.2018 року. 19.05.2020 року ухвалою Одеського апеляційного суду апеляційну скаргу прокурора Комінтернівської місцевої прокуратури Одеської області було залишено без задоволення, вирок Березівського районного суду Одеської області від 08.10.2018 року залишено без змін.
07.08.2020 року прокурором Комінтернівської місцевої прокуратури Одеської області була подана касаційна скарга на ухвалу Одеського апеляційного суду від 19.05.2020 року. Постановою Верховного Суду від 21.10.2020 року ухвалу Одеського апеляційного суду від 19.05.2020 року щодо ОСОБА_2 залишено без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
Таким чином, представник позивача зазначає, що ОСОБА_2 перебував під слідством та судом 49 місяців з 23.09.2016 року по 21.10.2020 року, що загалом становить 49 місяців.
Під час кримінального переслідування, після оголошення підозри, ОСОБА_2 зазнав втручання у своє особисте і сімейне життя. Орган досудового розслідування почав збір інформації, що характеризувала позивача. Позивач постійно був зайнятий захистом своїх прав від незаконного обвинувачення. Позивач був вимушений недостатньо часу приділяти сім'ї, дитині та друзям, що викликало у нього соціальний дискомфорт. Позивач був обмежений у прагненнях подорожувати, оскільки наявність довідки із зазначенням про розпочате відносно нього переслідування унеможливлювало оформлення віз, що принижувало його гідність. Кожне із засідань (яких було десятки), призводило до безсонних ночей та нервового виснаження позивача.
Представник позивача вважає, що виходячи із загального часу перебування позивача під слідством і судом та розміру мінімальної заробітної плати за кожен місяць, гарантований Законом «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» мінімальний розмір моральної шкоди становить 49 (повних місяців перебування під слідством та судом) х 6700 (розмір мінімальної заробітної плати у 2023 році) = 328300 гривень. Кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов'язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин.
Враховуючи наведене, просить стягнути з Держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 відшкодування моральної шкоди завданої незаконними діями органів досудового розслідування та прокуратури в розмірі 328300 грн.
Державна казначейська служба України позов не визнала та надала суду відзив, в якому просила відмовити в задоволенні позовних вимог. У відзиві представник відповідача зазначив наступне. Представник позивача ОСОБА_4 помилково отожнює Казначейство з Державою Україна та Державним бюджетом України. Положеннями статті 43 Бюджетного кодексу України визначено, що Казначейство та його територіальні органи здійснюють казначейське обслуговування Державного бюджету України, а не уособлюють державу. Кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов'язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна, як учасник цивільних відносин. Відповідно до ч.1 ст. 170 ЦПК України держава набуває і здійснює права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.
Таким чином, держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган наділений повноваженнями саме у спірних правовідносинах, зокрема і представляти державу в суді, зазвичай орган діями якого завдану шкоду. З огляду на вищевказане, належним відповідачем по справі №494/2011/23 є Комінтернівська місцева прокуратура Одеської області - орган, діями/бездіяльністю якого, на думку позивача, завдано йому моральної шкоди, а не Казначейство. Разом із тим залучення або ж незалучення у таких категоріях спорів Казначейства чи його територіальних органів не впливає на правильність визначення належного відповідача у справі, оскільки відповідачем є держава, а не Казначейство чи його територіальний орган.
Те, що на органи Казначейства покладено повноваження щодо безспірного списання коштів державного та місцевих бюджетів на підставі рішення суду не свідчить, що такі органи мають бути учасниками по кожній судовій справі, де однією з вимог є стягнення коштів з Державного бюджету України. Таку правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 по справі №242/4741/16.
Так, на думку представника відповідача Держаної казначейської служби, нехтуючи нормами чинного законодавства та практикою Верховного Суду представником позивача ОСОБА_4 не було залучено належного відповідача по справі Доброславську окружну прокуратуру Одеської області, при цьому, не вирішення судом питання щодо залучення до участі в справі вищевказаного органу, може призвести до неповного з'ясування обставин справи.
Крім того, представник відповідача наголошує, що позовній заяві представник позивача вказує, що позивач перебував під слідством та судом з 23.09.2016 - з моменту пред'явлення ОСОБА_2 обвинувачення по 21.10.2020 - до винесення Верховним Судом постанови про залишення без змін ухвали Одеського апеляційного суду від 19.05.2020 та вироку Березівського районного суду Одеської області від 08.10.2018 без змін, тобто строк перебування під слідством та судом становить 49 місяців. Однак, казначейство вважає такі доводи представника позивача хибними з огляду на наступне. Так Верховний Суд у постанові від 14.04.2021 у справі №520/14448/18 дійшов до висновку: «...особа перебуває під слідством чи судом до набрання законної сили виправдувальним вироком або судовим рішенням, яким закрито провадження, а не до завершення його перегляду судом касаційної інстанції». Враховуючи вищевказані висновки Верховного Суду, представником позивача помилково визначено строк перебування ОСОБА_2 під слідством та судом з 23.09.2016 по 21.10.2020, оскільки у період з 19.05.2020 по 21.10.2020 ОСОБА_2 не перебував під слідством та судом, оскільки виправдувальний вирок щодо нього набрав законної сили 19.05.2020. Таким чином, строк перебування позивача під слідством та судом становить 43 місяці, а не 49 місяців як зазначено в позовній заяві. Також відповідач стверджує, що позивач не надав доказів для обгрунтування вказаної у позовній заяві суми моральної шкоди та на власний розсуд визначає розмір моральної шкоди, яка, на його думку, підлягає відшкодуванню у досить значному розмірі - 328 300,00 грн.
Враховуючи вищевикладене та у разі якщо суд дійде висновку про доцільність задоволення позовних вимог, відповідач Державна казначейська служба України вважає, що розмір моральної шкоди, що може бути відшкодована на користь ОСОБА_2 становить 43 місяці (строк перебування позивача під слідством та судом) * 6 700,00 грн. (розмір мінімальної заробітної плати встановленої Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік») = 288 100,00 грн.
Отже, Казначейство вважає, що вимоги позивача щодо стягнення на його користь моральної шкоди у розмірі 328 300,00 грн не мають належного обгрунтування та не підлягають задоволенню.
Постановою Верховної Ради України від 14 липня 2016 року № 1465-VIII «Про перейменування деяких населених пунктів Миколаївської, Одеської, Харківської областей та Комінтернівського району Одеської області» перейменовано деякі населені пункти та райони, а саме: селище міського типу Комінтернівське Комінтернівського району Одеської області на селище міського типу Доброслав.
Відповідно до наказу Офісу Генерального прокурора України 17.02.2021 № 39 «Про окремі питання забезпечення початку роботи окружних прокуратур» на виконання вимог Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" від 19.09.2019 № 113-ІХ, керуючись статтями 7, 9, 12 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 № 1697-VII, затверджено перелік і територіальну юрисдикцію окружних прокуратур, зокрема Доброславської окружної прокуратури Одеської області (з місцем розташування у селищі міського типу Доброславі).
Таким чином, ухвалою Березівського районного суду Одеської області від 28.12.2023 року залучено до участі у розгляді справи в якості відповідача Доброславську окружну прокуратуру. Відзив на позову на позовну заяву прокуратура не подала.
Позивач та представник позивача в судове засідання не з'явились, були належним чином повідомлені про судовий розгляд. Представник позивача подав до суду заяву, в якій просив розглянути справу у його відсутності. Наполягав на задоволенні позовних вимог.
Представник Державної казначейської служби України в судове засідання не з'явився, був належним чином повідомлений про судовий розгляд, надав заяву про розгляд справи без його участі, просив відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених у відзиві.
Представник Доброславської окружної прокуратури Гасанова О.М. в судовому засіданні 01.05.2024 року заявлені позовні вимоги заперечила. Зазначила, що позивачем не надано доказів заподіяння йому моральної шкоди, сума заявлених позовних вимог не обгрунтована, так як, позивач перебував під слідством не 49 місяців, а 44 місяці, а саме з 23.09.2016 року по 19.05.2020 року, тобто до моменту набрання виправдувальним вироком суду законної сили. Сам факт винесення виправдувального вироку суду не є підставою для відшкодування позивачу моральної шкоди, оскільки повинно бути три складових елементи для відшкодування такої, а саме неправомірні дії органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між діями і заподіяною шкодою. Будь-яких доказів визнання протиправними дій органів прокуратури, на думку представника відповідача, позивачем не надано. Розмір шкоди не відповідає обставинам справи, її не підтверджено. Якими діями заподіяно шкоду, позивач також не зазначає. Представник відповідача стверджує, що недоліки органів досудового розслідування на стадії досудового розслідування може усунути суд під час судового розгляду кримінального провадження. Окрім того, Доброславська окружна прокуратура не є юридичною особою, а відтак не може бути відповідачем по справі. Враховуючи наведене, представник відповідача просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Дослідивши долучені до матеріалів справи докази, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що 23.09.2016 року ОСОБА_2 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 368 КК України.
21 листопада 2016 року прокурором Комінтернівської місцевої прокуратури Одеської області юристом 3 класу ОСОБА_3 складено обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 42016161330000039 від 19.09.2016 року відносно ОСОБА_2 , який обвинувачувався у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 368 КК України.
26.09.2016 року першим заступником прокурора Комінтернівської місцевої прокуратури юристом 1 класу ОСОБА_5 було подано декілька клопотань по кримінальному провадженню №42016161330000039 від 19.09.2016 року, а саме: клопотання про арешт майна ОСОБА_2 та обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.
29.09.2016 року слідчим суддею Комінтернівського районного суду Одеської області було задоволено клопотання про відсторонення від посади головного лісничого ДП «Березівське лісове господарство» та виконуючого обов'язки директора ДП «Березівське лісове господарство» з терміном на два місяці, ухвалою суду був накладений арешт на все майно ОСОБА_2 . У задоволені клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту було відмовлено, однак застосований запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.
Вироком Березівського районного суду Одеської області від 08 жовтня 2018 року ОСОБА_2 визнано невинуватим у вчиненні кримінальних правопорушення та виправдано за відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 368 КК України.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 19.05.2020 року апеляційну скаргу прокурора Комінтернівської місцевої прокуратури Одеської області на вирок Березівського районного суду Одеської області від 08.10.2020 року було залишено без задоволення. Вирок Березівського районного суду Одеської області від 08.10.2018 року залишено без змін та такий набрав законної сили.
Постановою Верховного Суду від 21.10.2020 року ухвалу Одеського апеляційного суду від 19.05.2020 року щодо ОСОБА_2 залишено без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
Вказані обставини сторонами не оспорюються, а тому, відповідно до частини 1 статті 82 ЦПК України, не підлягають доказуванню.
У статтях 55, 56 Конституції України закріплено гарантії права на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, яка з огляду на приписи частини 1 статті 9 Конституції України, статті 10 ЦК України є частиною національного законодавства, визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
За змістом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту особистих немайнових або майнових прав та інтересів, з якими особа має право звернутися до суду, зокрема, є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
За положеннями статті 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, крім іншого, якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності.
Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб'єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.
Частинами 1, 2 та 7 статті 1176 ЦК України встановлено, що шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.
Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» визначено, що відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові, зокрема, внаслідок, незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.
У випадках, зазначених у частині 1 цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду (частина друга статті першої Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»).
Статтею 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» визначено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає, зокрема, у випадку постановлення виправдувального вироку суду.
Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 3 цього ж Закону у наведених у статті 1 цього Закону випадках громадянинові підлягає відшкодуванню моральна шкода.
Положеннями статті 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» встановлено, що відшкодування моральної шкоди, провадиться за рахунок коштів державного бюджету. Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.
Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, установлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом (стаття 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»).
Тобто чинним законодавством чітко визначено порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, у тому числі й відшкодування моральної шкоди, і право на таке відшкодування виникає в силу прямої вказівки закону, а саме статті 1176 ЦК України та Закону.
Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії чи бездіяльності цього органу, наявність шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди.
Відповідно до частини другої статті 23 ЦК України моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку зі знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Згідно ч.1 ст. 167 ЦК України держава діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.
Відповідно до ч.1 ст. 170 ЦК України держава набуває і здійснює права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.
Згідно до Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2015 №215, Казначейство є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України, входить до системи органів виконавчої влади та утворена для реалізації державної політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, є юридичною особою публічного права, самостійно несе відповідальність по своїм зобов'язанням.
Кримінальне провадження - досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв'язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (пункт 10 частини першої статті 3 КПК України).
Згідно пунктом 14 частини 1 статті 3 КПК України притягнення до кримінальної відповідальності - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.
В позовній заяві представник позивача вказує, що позивач перебував під слідством та судом з 23.09.2016 - з моменту пред'явлення ОСОБА_2 обвинувачення по 21.10.2020 - до винесення Верховним Судом постанови про залишення без змін ухвали Одеського апеляційного суду від 19.05.2020 та вироку Березівського районного суду Одеської області від 08.10.2018 без змін, тобто строк перебування під слідством та судом, на думку представника, становить 49 місяців.
У пунктах 1.1 та 1.2 Рішення Конституційного Суду України від 27.10.1999 у справі №1-15/99 зазначено, що кримінальна відповідальність настає з моменту набрання законної сили обвинувальним вироком суду. Притягнення до кримінальної відповідальності як стадія кримінального переслідування починається з моменту пред'явлення особі обвинувачення у вчиненні злочину.
Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.09.2018 по справі №686/23731/15-ц (провадження №14-298цс18), у подальшому застосованого Верховним Судом у постанові від 11.08.2021 у справі №761/20935/19, розмір моральної шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, необхідно визначати виходячи з мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством і судом, починаючи з часу пред'явлення обвинувачення до набрання законної сили виправдувальним вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження. Крім того, як зазначив Верховний Суд у постанові від 13.08.2020 у справі №607/10144/18, притягнення до кримінальної відповідальності - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.
Згідно з частиною 1 статті 43 Кримінального процесуального кодексу України виправданим у кримінальному провадженні є обвинувачений, виправдувальний вирок суду щодо якого набрав законної сили.
Відповідно до частин 1-4 статті 532 КПК України вирок або ухвала суду першої інстанції, ухвала слідчого судді, якщо інше не передбачено цим кодексом набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок чи ухвала суду, ухвала слідчого судді не набрала законної сили. Судові рішення суду апеляційної та касаційної інстанцій набирають законної сили з моменту їх проголошення.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 14.04.2021 у справі №520/14448/18 дійшов до висновку: «...особа перебуває під слідством чи судом до набрання законної сили виправдувальним вироком або судовим рішенням, яким закрито провадження, а не до завершення його перегляду судом касаційної інстанції».
Враховуючи обставини справи, а також вищевказані висновки Верховного Суду, представником позивача помилково визначено строк перебування ОСОБА_2 під слідством та судом з 23.09.2016 по 21.10.2020, оскільки у період з 19.05.2020 по 21.10.2020 ОСОБА_2 не перебував під слідством та судом, оскільки виправдувальний вирок суду апеляційної інстанції щодо нього набрав законної сили саме 19.05.2020 року. Таким чином строк перебування позивача під слідством та судом становить 43 місяці, а не 49 місяців як зазначено в позовній заяві.
У статті 42 КПК України міститься широке коло прав, одним з яких є право вимагати відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, в порядку, визначеному законом, а також відновлення репутації, якщо підозра, обвинувачення не підтвердилися.
Отже, внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, що підтверджується виправдувальним вироком суду відносно ОСОБА_2 , що набрав законної сили, позивач має право на відшкодування моральної шкоди, і право на таке відшкодування виникає в силу прямої вказівки закону, а саме: статті 1176 ЦК України, Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», КПК України.
Таким чином, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення на користь позивача моральної шкоди, яку необхідно визначати виходячи з мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством і судом, починаючи з часу пред'явлення обвинувачення.
Розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.
Визначаючи мінімальний розмір моральної шкоди, суд виходить із встановленого законодавством розміру мінімальної заробітної плати на момент розгляду справи судом за кожен місяць перебування під слідством та судом. Цей розмір у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом.
Визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.
На обґрунтування заподіяної моральної шкоди представник позивача зазначає, що після оголошення підозри, ОСОБА_2 зазнав втручання у своє особисте і сімейне життя. Орган досудового розслідування почав збір інформації, що характеризувала позивача. Позивач постійно був зайнятий захистом своїх прав від незаконного обвинувачення, був вимушений недостатньо часу приділяти сім'ї, дитині та друзям, що викликало у нього соціальний дискомфорт, був обмежений у прагненнях подорожувати, оскільки наявність довідки із зазначенням про розпочате відносно його переслідування унеможливлювало оформлення віз, що принижувало його гідність. Кожне із засідань (яких було десятки), призводило до безсонних ночей та нервового виснаження позивача.
Розглядаючи цивільно-правовий спір, суд дійшов висновку, що тривале перебування позивача під слідством та судом, характер пред'явленого обвинувачення, час та зусилля, які необхідно було вжити для відновлення попереднього стану, завдали ОСОБА_2 моральної шкоди, що становить підставу її відшкодування за статтею 1167 ЦК України та нормами Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», з урахуванням обставин справи, характеру та обсягу страждань, яких зазнав позивач.
Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 22.04.2019 у справі №14-4цс19, Верховним Судом у постанові від 16.05.2019 у справі № 61-971Зск 18 сформовано правову позицію, за якою визначений законом розмір відшкодування є тим мінімальним розміром, що гарантований державою, та не може бути зменшеним, а суд, враховуючи обставини конкретної справи, вправі застосувати й більший розмір відшкодування.
У постанові від 21.10.2020 у справі № 754/8730/19 Верховний Суд зазначив, що обмеження щодо граничного розміру можливого відшкодування моральної шкоди у зв'язку із незаконним перебуванням під слідством та судом Законом про порядок відшкодування шкоди не встановлено. Так, оцінка моральної шкоди за своїм характером є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (рішення Європейського суду з прав людини від 12.07.2007 «STANKOV v. BULGARIA», § 62). Поряд з цим, сума відшкодування повинна відповідати принципу поміркованості та розумності.
Також у постанові від 20.09.2018 у справі №686/23731/15-ц Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, про те, що «моральною шкодою визначаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють під час розгляду справи.
Окрім того, Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 15.12.2020 по справі №752/17832/14-ц також зазначила, що розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.
Таким чином, суд керується засадами розумності, виваженості та справедливості й тим, що тривалим безпідставним кримінальним провадженням, негативними наслідками, позивачу завдано моральної шкоди та вважає, що розмір моральної шкоди, що повинна бути відшкодована на користь ОСОБА_2 підлягає до часткового задоволення та 43 місяці (строк перебування позивача під слідством та судом) * 6 700,00 грн. (розмір мінімальної заробітної плати встановленої Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік») = 288 100,00 грн., що відповідає мінімально гарантованому законом розміру із розрахунку мінімальної заробітної плати.
Посилання представника відповідача Державної казначейської служби України та представника Доброславської окружної прокуратури на те, що заподіяння моральної шкоди внаслідок протиправності дій органів досудового слідства та прокуратури під час перебування позивача під слідством не доведено, внаслідок чого правових підстав для відшкодування шкоди у позивача не виникло, є помилковими, оскільки незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, як визначено частиною другою статті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», завдана шкода відшкодовується державою у повному обсязі. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у Постанові від 04.06.2018 року у справі №489/1792/17 та Постанові від 25.07.2018 року у справі № 607/14493/16-ц.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 259, 263-265, 268, 279 ЦПК України,-
Позов ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 до Держави Україна в особі державної казначейської служби України, Доброславської окружної прокуратури про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування та прокуратури - задовольнити частково.
Стягнути з Держави Україна на користь ОСОБА_2 288 100 (двісті вісімдесят вісім тисяч сто) гривень 00 копійок в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування та прокуратури.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Панчишин А.Ю.