Справа № 953/12035/23
Провадження № 1-кп/953/583/24
01 травня 2024 року м. Харків
Київський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1
секретар судового засідання - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Харкові кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022221130001951 від 18.09.2022 відносно:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, із вищою освітою, неодруженого, не працевлаштованого, зареєстрованого та фактично проживаючого: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
10.11.2022 Жовтневим районним судом м. Харкова за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки, із застосуванням ст. 75 КК України на 2 (два) роки;
21.07.2023 Дзержинським районним судом м. Харкова за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік, із застосуванням ст. 75 КК України на 1 (один) рік;
ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 25.01.2024, відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 70 КК України призначено остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки, із застосуванням ст. 75 КК України на 2 (два) роки,
за обвинуваченням у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України,
сторони кримінального провадження та інші учасники судового провадження:
прокурор - ОСОБА_4
обвинувачений - ОСОБА_3
1. Формулювання обвинувачення, визнане судом доведеним.
1.1. 16.09.2022 ОСОБА_3 перебував вдома за адресою: АДРЕСА_1 коли у нього виник намір, направлений на незаконне придбання та зберігання психотропних речовин - «амфетамін», «PVP», для власного вживання, без мети збуту.
Реалізуючи свій намір, 16.09.2022 ОСОБА_3 за допомогою всесвітньої мережі Інтернет, а саме крос-платформного месенджера «Телеграм», у інтернет-магазині через свій мобільний телефон марки «Redmi» моделі «Note 7» замовив психотропні речовини - «амфетамін», «PVP», сплативши за це грошові кошти приблизно 1000 гривень, за допомогою веб-сайту «EasyPay», надавши недостовірні дані для отримання посилки у відділенні Нової Пошти № НОМЕР_1 , розташованої за адресою: м. Харків, вул. Сумська, 124. Після чого, 17.09.2022 від невстановленої в ході досудового розслідування особи, отримав повідомлення у додатку «Нової Пошти», а саме № НОМЕР_2 з упакованими психотропними речовинами - «амфетамін», «PVP». Прослідкувавши до відділення ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 забрав посилку, помістивши до рюкзаку, що був при ньому, та з цього моменту почав незаконно зберігати психотропні речовини - «амфетамін», «PVP» при собі для подальшого власного вживання, без мети збуту.
17.09.2022 близько 13:52 години ОСОБА_3 перебував біля будівлі, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , де був виявлений працівниками поліції та у подальшому, по прибуттю СОГ ХРУП № 1 ГУНП в Харківській області, в ході проведення огляду місця події добровільно видав із рюкзака, одягненого на ньому, коробку ТМ Нової пошти, в середині якої знаходився згорток ізоляційної стрічки, в середині якого пакет з прозорого безбарвного полімерного матеріалу, з «пазовим замком», в якому знаходиться пакет з прозорого безбарвного полімерного матеріалу, з «пазовим замком», в якому міститься збита в грудки порошкоподібна речовина рожевого кольору; пакет з прозорого безбарвного полімерного матеріалу, з «пазовим замком», в якому міститься кристалічна речовина білого кольору.
Згідно висновку експерта Державного НДЕКЦ МВС № СЕ-19-22/35797-НЗПРАП від 23.03.2023 у наданій на експертизу збитій в грудки порошкоподібній речовині рожевого кольору виявлено кофеїн, який не відноситься до наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів, а також психотропну речовину, обіг якої обмежено - амфетамін. Маса амфетаміну становить 0,1718 г.; у наданій на експертизу кристалічній речовині білого кольору виявлено особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP. Маса PVP становить 0,3108 г.
Таким чином, ОСОБА_3 всупереч Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними» та Закону України «Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів», незаконно придбав та зберігав, без мети збуту, особливо небезпечну психотропну речовину - «РУР» та психотропну речовину - «амфетамін», що віднесена до психотропних речовин, що знаходиться у незаконному обігу, згідно «Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 770 від 06.05.2000.
1.2. Указаними діями ОСОБА_3 вчинив кримінальний проступок, передбачений ч. 1 ст. 309 КК України, тобто незаконне придбання та зберігання психотропних речовин, без мети збуту.
2. Підстави доведеності винуватості поза розумним сумнівом.
2.1. Позиції сторони обвинувачення та захисту.
2.1.1. Прокурор у судовому засіданні зазначив, що під час судового розгляду достеменно встановлено, що інкриміноване протиправне діяння вчинене обвинуваченим, тому просить суд визнати ОСОБА_3 винуватим та призначити йому покарання за ч. 1 ст. 309 КК України у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік, а вироки Жовтневого районного суду м. Харкова від 10.11.2022 та Дзержинського районного суду м. Харкова від 21.07.2023 виконувати самостійно.
2.1.2. У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою винуватість у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, визнав повністю, у вчиненому щиро покаявся, підтвердивши обставини, а саме: час, місце та спосіб вчинення інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального проступку, підтвердивши та пояснивши про обставини, викладені в обвинувальному акті. Просив призначити покарання у виді штрафу.
2.2. Підстави, за яких суд не досліджує докази сторони обвинувачення та захисту, а також вважає доведеною винуватість поза розумним сумнівом.
2.2.1. У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 у повному обсязі визнав свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального проступку при обставинах, викладених у обвинувальному акті. Тож, беручи до уваги, що прокурор не оспорював фактичні обставини провадження, і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений ОСОБА_3 правильно розуміє зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності його позиції. При цьому, суд роз'яснив обвинуваченому положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку він буде позбавлений права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку.
Вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження у порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.
Суд також пересвідчився в добровільності позиції обвинуваченого та не знайшов підстави вважати, що останній себе оговорює або в інший спосіб викривлює визнані ним у судовому засіданні обставини, чи визнає під примусом.
Це узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яким суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.
2.2.2. Враховуючи викладене, суд, допитавши обвинуваченого, дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особистість обвинуваченого, дійшов висновку, щодо доведеності винуватості ОСОБА_3 поза розумним сумнівом у вчиненні інкримінованого кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, а саме: незаконному придбанні та зберіганні психотропних речовин, без мети збуту.
3. Обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання.
3.1. Пом'якшуючі обставини - це встановлені судом різні відомості, що свідчать про менший ступінь небезпечності особи винного та вчиненого ним кримінального правопорушення й дають підстави для застосування до нього менш суворого покарання.
Відповідно до ст. 66 КК України до обставин, які пом'якшують покарання належать як зазначені, так і не зазначені в законі, але встановлені судом за конкретною справою об'єктивні та суб'єктивні чинники, що не є ознаками конкретного складу кримінального правопорушення і не впливають на його кваліфікацію, проте свідчать про занижений ступінь суспільної небезпеки вчиненого діяння і (або) особи винного і тим самим надають суду право для пом'якшення покарання.
3.1.1. Щире каяття - це певний психічний стан особи винного, коли він засуджує свою поведінку, прагне усунути заподіяну шкоду та приймає рішення більше не вчиняти кримінальних правопорушень, і це об'єктивно підтверджується визнанням особою своєї вини, розкриттям усіх обставин справи, вчиненням дій, спрямованих на сприяння розкриттю кримінального правопорушення або відшкодуванню завданих збитків чи усуненню заподіяної шкоди.
За правовим висновком Верховного Суду, що викладений у постанові від 23.01.2024 у справі № 283/2169/19 (провадження № 51-5093км23) розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення кримінального правопорушення, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому кримінальному правопорушенні, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані кримінальним правопорушенням збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого та готовність нести покарання. Щире каяття - це не формальна вказівка на визнання свої вини, а відповідне ставлення до скоєного, яке передбачає належну критичну оцінку винним своєї протиправної поведінки, її осуд та бажання залагодити провину, що має підтверджуватися конкретними діями, спрямованими на виправлення зумовленої кримінальним правопорушенням ситуації. Факт щирого каяття особи у вчиненні кримінального правопорушення повинен знайти своє відображення у матеріалах кримінального провадження.
Про щирість каяття особи свідчить і поведінка засудженого після вчинення кримінального проступку. Якщо особа сприяє розкриттю вчиненого нею кримінального правопорушення (викриває співучасників, видає знаряддя та засоби вчинення кримінального правопорушення, видає або допомагає у розшуку майна здобутого злочинним шляхом, надає інші докази тощо), добровільно відшкодовує завдані збитки або усуває завдану шкоду, такі дії об'єктивно підтверджують щире каяття особи.
Крім того, системний аналіз кримінального закону свідчить про те, що щире каяття особи можливе на будь-якій стадії кримінального процесу, як до внесення відомостей до ЄРКП (наприклад, при з'явленні із зізнанням), так і після їх внесення, на досудовому розслідуванні або під час розгляду справи у суді. Для визнання щирого каяття обставиною, яка пом'якшує покарання, не має значення, на якій стадії воно відбулося, головне встановити фактори, які б свідчили про справжність, щирість каяття.
3.1.2. Під активним сприянням розкриттю кримінального правопорушення слід розуміти дії винної особи, спрямовані на те, щоб надати допомогу органам дізнання, досудового слідства і суду у встановленні істини у справі, з'ясуванні фактичних обставин, які мають істотне значення для розкриття кримінального правопорушення. Це може полягати зокрема у: повідомленні про всі відомі епізоди й обставини вчинення кримінального правопорушення; викритті інших співучасників; визначенні ролі кожного з них у вчиненні кримінального правопорушення; повідомленні про їхнє місцезнаходження; поданні допомоги в їх затриманні; видачі знарядь і засобів вчинення кримінального правопорушення, майна, здобутого злочинним шляхом.
3.1.3. Тож, при встановленні обставин, що пом'якшують покарання ОСОБА_3 , суд враховує, що у судовому засіданні останній свою винуватість у вчиненні інкримінованого кримінального проступку визнав повністю, у вчиненому кається, засудив свою протиправну поведінку, протягом усього строку досудового розслідування також визнавав свою винуватість, а також активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення, що виразилося у повній співпраці з органом досудового розслідування.
На думку суду, такі дії обвинуваченого не пов'язані із бажанням отримати мінімальне покарання, а також наявності беззаперечних доказів вчинення ним кримінального проступку. Аналогічну позицію висловлено прокурором у судовому засіданні.
З огляду на обставини кримінального провадження та поведінку обвинуваченого ОСОБА_3 під час судового розгляду та на стадії досудового розслідування, суд визнає обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого, згідно п. 1) ч. 1 ст. 66 КК України, - щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
3.2. При цьому, судом не встановлено обставин, які б обтяжували покарання ОСОБА_3 , відповідно до ст. 67 КК України.
4. Мотиви призначення покарання.
4.1. Суд, призначаючи обвинуваченому ОСОБА_3 покарання, враховує, що покарання, як захід державного реагування на осіб, котрі вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації. Застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені ч. 1 ст. 368 КПК України, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила. Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винуватою у вчиненні кримінального правопорушення.
За змістом статей 50, 65 КК України, особі, яка скоїла кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових кримінальних правопорушень. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання. Суд повинен ураховувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його скоєння, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення особи до своїх дій, інші особливості справи, які мають значення для забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості кримінального правопорушення. Індивідуалізація покарання ґрунтується на прогностичній діяльності суду. Оптимальним орієнтиром якої є визначення покарання в тому обсязі, який був би достатнім для досягнення найближчої мети покарання - виправлення засудженого.
4.2. Отже, обираючи вид та строк покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд відповідно до ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, який відповідно до ст. 12 КК України класифікується, як кримінальний проступок, особу обвинуваченого, який має вищу освіту, неодружений, на обліках у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, має зареєстроване та фактичне місце проживання, раніше судимий, наявність обставин, що пом'якшують та відсутність обставин, що обтяжують покарання.
4.3. У судовому засіданні при дослідженні особистості обвинуваченого відповідно до положень ст. 50 КК України, підстав для призначення покарання в порядку, передбаченому статтею 69 КК України, не встановлено.
4.4. Разом із цим, відповідно до вимог ст. 69-1 КК України, за наявності обставин, що пом'якшують покарання, передбачених пунктами 1 та 2 частини першої статті 66 цього Кодексу, відсутності обставин, що обтяжують покарання, а також при визнанні обвинуваченим своєї вини, строк або розмір покарання не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого відповідною санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу.
Ці приписи закону є імперативними і підлягають обов'язковому виконанню.
Згідно з роз'ясненнями, які містяться у п. 6-2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», покарання не повинно перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого відповідною санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини КК. Однак визначення покарання з дотриманням правил цієї норми закону можливе лише за наявності обставин, передбачених пунктами 1 та 2 ч. 1 ст. 66 КК (з'явлення із зізнанням, щире каяття або активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення; добровільне відшкодування або усунення заподіяної шкоди), а також при визнанні підсудним своєї вини та відсутності обставин, що обтяжують покарання. Водночас добровільне відшкодування завданого збитку або усунення заподіяної шкоди не враховується тоді, коли такі збитки або шкоду не заподіяно.
З урахуванням наявності обставин, що пом'якшують покарання ОСОБА_3 згідно п. 1) ч. 1 ст. 66 КК України, - щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, а також відсутності збитків та/або шкоди і обставин, що обтяжують покарання, суд зазначає про наявність правових підстав для призначення обвинуваченому покарання в порядку передбаченому статтею 69-1 КК України.
4.5. З урахуванням викладених вище обставин у кримінальному провадженні, суд вважає, що виправлення та перевиховання ОСОБА_3 неможливо без ізоляції від суспільства шляхом призначення обвинуваченому покарання за ч. 1 ст. 309 КК України у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік.
4.6. Таке покарання, на переконання суду, відповідає положенням статей 65-68 КК України та буде необхідним для виправлення обвинуваченого, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, відповідатиме особистості обвинуваченого та є достатнім для досягнення, відповідно до ст. 50 КК України, мети покарання.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Стівен Вілкокс та Скотт Херфорд проти Сполученого Королівства, заяви № 43759/10 та 43771/12», зазначає, що хоча, в принципі, питання належної практики з призначення покарань в значній мірі виходить за рамки Конвенції, Суд допускає, що грубо непропорційний вирок (діяння та покарання) може кваліфікуватися, як жорстоке поводження, що суперечить статті 3 Конвенції, в момент його винесення.
Дане ж покарання, на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи) (справи «Бакланов проти Росії» від 09.06.2005, «Фрізен проти Росії» від 24.03.2005, «Ісмайлова проти Росії» від 29.11.2007).
4.7. Також, суд приймає до уваги, що обвинуваченим ОСОБА_3 не відбуте покарання, призначене вироками Жовтневого районного суду м. Харкова від 10.11.2022 у справі № 639/3408/22 та Дзержинського районного суду м. Харкова від 21.07.2023 у справі № 638/7127/23, якими, з урахуванням ухвали Київського районного суду м. Харкова від 25.01.2024 у справі № 953/9501/23, останній засуджений за ч. 1 ст. 309 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень до покарання у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки, із застосуванням ст. 75 КК України на 2 (два) роки.
Згідно з частиною 4 статті 70 КК України за правилами, передбаченими в частинах першій - третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановления вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановления попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу.
За правовим висновком об'єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 15.02.2021 у справі № 760/26543/17, якщо до особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, вироком застосовано звільнення від відбування покарання з випробуванням, а надалі встановлено, що вона винна у вчинені інших кримінальних правопорушень, які вчинено до постановлення цього вироку, у таких випадках питання про відповідальність особи за сукупністю вчинених нею кримінальних правопорушень має вирішуватись залежно від того, чи залишається незмінним попередній вирок, за яким особа звільнена на підставі статті 75 КК України, на час ухвалення нового вироку і яке рішення приймає суд під час ухвалення нового вироку щодо покарання за кримінальні правопорушення, вчинені до постановлення попереднього вироку.
У разі, коли попередній вирок залишився незмінним і прийняте в ньому рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням зберігає свою закону силу, а новим вироком особі призначається покарання, яке вона має відбувати реально, положення частини 4 статті 70 КК України щодо призначення остаточного покарання особі з урахуванням попереднього вироку не застосовується, а кожний вирок - попередній, за яким особа звільнена від відбування покарання з випробуванням, та новий вирок за яким їй призначено покарання, що належить відбувати реально, виконуються самостійно (пункт 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання»).
5. Підстави для задоволення цивільного позову або відмови у ньому, залишення його без розгляду.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.
6. Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.
6.1. Речові докази.
Питання щодо речових доказів суд вирішує відповідно до вимог ст. 100 КПК України.
6.2. Процесуальні витрати.
Процесуальні витрати, понесені на залучення експерта при проведенні судової експертизи дослідження матеріалів, речовин та виробів НДЕКЦ № СЕ-19-22/95797-НЗПРАП від 23.03.2023 у сумі 1887,80 грн, відповідно до положень ч. 2 ст. 124 КПК України, слід стягнути з обвинуваченого на користь держави.
6.3. Заходи забезпечення кримінального провадження.
6.3.1. Арешт майна.
Питання про скасування арешту майна, накладеного у межах кримінального провадження ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 20.09.2022, суд вирішує відповідно до вимог ч. 4 ст. 174 КПК України.
6.3.2. Запобіжний захід.
Захід забезпечення кримінального провадження у виді запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_3 у кримінальному провадженні не застосовувався.
Ураховуючи те, що під час підготовчого судового засідання та судового розгляду кримінального провадження клопотань про застосування запобіжного заходу від прокурора на розгляд суду не надходило, підстав, передбачених ст. 177 КПК України, для застосування до обвинуваченого запобіжного заходу до набрання вироком законної сили суд не вбачає.
Керуючись ст.ст. 7, 100, 124, 349, 368-370, 373, 374, 376, 394, 395 КПК України, суд -
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, та призначити йому покарання у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік.
Строк відбування покарання ОСОБА_3 обчислювати з моменту його фактичного затримання в порядку виконання вироку.
Запобіжний захід ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили, - не застосовувати.
Відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, призначене ОСОБА_3 вироками Жовтневого районного суду м. Харкова від 10.11.2022 у справі № 639/3408/22 та Дзержинського районного суду м. Харкова від 21.07.2023 у справі № 638/7127/23, якими, з урахуванням ухвали Київського районного суду м. Харкова від 25.01.2024 у справі № 953/9501/23, останній засуджений за ч. 1 ст. 309 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень до покарання у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки, із застосуванням ст. 75 КК України на 2 (два) роки, - виконувати самостійно.
Речові докази:
картонну коробку з наліпкою оператора поштових відправлень «Нова Пошта» із зазначенням ім'я отримувача та відправника, передана на зберігання до камери речових доказів ХРУП № 1 ГУНП Харківській області згідно квитанції про отримання на зберігання речових доказів, вилучених (отриманих) стороною обвинувачення під час здійснення кримінального провадження № 12022221130001951 від 01.12.2023 № 2164, - після набрання вироком законної сили знищити;
кофеїн, який не відносить до наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів; психотропну речовину, обіг якої обмежено, - амфетамін, масою 0,1718 грам; особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено, - PVP, масою 0,3108 грам, передані на зберігання до камери речових доказів ХРУП № 1 ГУНП Харківській області згідно квитанції про отримання наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, вилучених з незаконного обігу під час здійснення кримінального провадження № 12022221130001951 № 1017, - після набрання вироком законної сили знищити;
мобільний телефон марки «Redmi» моделі «Note 7», з ІМЕІ-1: НОМЕР_3 , ІМЕІ-2: НОМЕР_4 , переданий на зберігання до камери речових доказів ХРУП № 1 ГУНП Харківській області згідно квитанції про отримання на зберігання речових доказів, вилучених (отриманих) стороною обвинувачення під час здійснення кримінального провадження № 12022221130001951 № 2163, - після набрання вироком законної сили повернути власнику ОСОБА_3 .
Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 20.09.2022 на майно, вилучене під час проведення 17.09.2022 огляду місця події за адресою: АДРЕСА_2 , а саме: мобільний телефон марки «Redmi» моделі «Note 7», з ІМЕІ-1: НОМЕР_3 , ІМЕІ-2: НОМЕР_4 ; картонну коробку з наліпкою оператора поштових відправлень «Нова Пошта» із зазначенням ім'я отримувача та відправника.
Процесуальні витрати, понесені на залучення експерта при проведенні судової експертизи дослідження матеріалів, речовин та виробів НДЕКЦ № СЕ-19-22/95797-НЗПРАП від 23.03.2023 у сумі 1887,80 грн стягнути з ОСОБА_3 на користь держави.
Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Київський районний суд міста Харкова протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.
Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.
Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч. 2 ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору в порядку, визначеному ст. 376 КПК України.
Суддя - ОСОБА_1