Справа № 953/6746/23
Провадження № 2/953/644/24
30 квітня 2024 року м. Харків
Київський районний суд міста Харкова у складі:
головуючого судді - Бобко Т.В.,
секретар судового засідання Узденова М.Р.,
учасники справи:
позивач ОСОБА_1 ,
представник позивача - ОСОБА_2 ,
відповідач - ОСОБА_3 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення суми боргу за договором позики,
Короткий зміст позовних вимог.
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , в якому просив стягнути з останнього на його користь суму боргу за договором позики у розмірі 56000 гривень та три проценти річних у розмірі 419 гривень, а всього 56419 гривень, вирішити питання щодо розподілу судових витрат.
В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що 14 грудня 2022 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 був укладений письмовий договір позики, відповідно до якого останній зобов'язався відшкодувати суму збитків за пошкоджений ним автотранспортний засіб марки HYUNDAI реєстраційний номер НОМЕР_1 , який він брав у позивача у тимчасове користування і під час експлуатації транспортного засобу здійснив виїзд у кювет, пошкодивши передній та задній бампер автомобіля. Сума відновлювального ремонту приблизно склала 16000 гривень, яку відповідач зобов'язався надати позивачу до 25 грудня 2022 року. Крім того, 23 серпня 2022 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 був укладений письмовий договір позики, відповідно до якого останній зобов'язався відшкодувати суму збитків за пошкоджений ним автотранспортний засіб марки Volkswagen Passat реєстраційний номер НОМЕР_2 , який він брав у позивача у тимчасове користування і під час експлуатації транспортного засобу скоїв наїзд на перешкоду та пошкодив передню частину автомобіля. Сума відновлювального ремонту приблизно склала 40000 гривень, яку відповідач зобов'язався надати позивачу до грудня 2022 року. Укладення вказаних договорів позики підтверджуються відповідними розписками. 31 березня 2023 року позивач на адресу відповідача направив претензію з вимогою щодо повернення грошових коштів, однак вказаний лист повернувся без вручення. Більш того, позивач декілька разів телефонував відповідачу з вимогою повернути кошти, однак на сьогоднішній день жодних дій щодо повернення коштів відповідачем не здійсненою
Аргументи учасників справи.
Відповідач відзиву на позов не надав, з будь-якими заявами до суду не звертався.
Рух справи.
Ухвалою Київського районного суду міста Харкова від 10 серпня 2023 року позовну заяву залишено без руху, позивачу наданий строк для усунення зазначених в ухвалі суду недоліків - 10 днів з дня вручення копії ухвали. У встановлений судом строк позивач усунув недоліки, надавши відповідну заяву.
Ухвалою Київського районного суду міста Харкова від 18 вересня 2023 року провадження у справі відкрито, розгляд справи ухвалено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження та призначено проведення судового засідання.
Участь у справі сторін та інших учасників справи.
Представник позивача ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилась, надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності та відсутності позивача, просила позовні вимоги задовольнити.
Відповідач у судове засідання повторно не з'явився, про день та час слухання справи був повідомлений своєчасно і належним чином шляхом направлення судових повісток за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання, про причини неявки суду не повідомив.
Враховуючи, що в судове засідання не з'явились всі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
У зв'язку з повторною неявкою в судове засідання належним чином повідомленого про дату, час та місце судового засідання відповідача, який не повідомив про причини неявки та не подав відзив, суд вважає за можливе проводити розгляд справи за відсутності відповідача.
Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин
14 грудня 2022 року складена розписка, відповідно до якої ОСОБА_4 зобов'язався відшкодувати шкоду (деталями) за пошкоджений ним автомобіль марки HYUNDAI SONATA реєстраційний номер НОМЕР_1 , який він брав у тимчасове користування у ОСОБА_5 , при цьому здійснив виїзд в кювет, пошкодивши передній та задній бампери, сума шкоди складає приблизно 16000 гривень, які він зобов'язується повернути до 25 грудня 2022 року.
23 серпня 2022 року складена розписка, відповідно до якої ОСОБА_4 зобов'язався відшкодувати шкоду (деталями) за пошкоджений ним автомобіль марки Volkswagen Passat реєстраційний номер НОМЕР_2 , який він брав у тимчасове користування у ОСОБА_5 , при цьому здійснив наїзд на перешкоду, пошкодивши передню частину автомобіля, сума шкоди складає приблизно 40000 гривень, які він зобов'язується повернути до грудня 2022 року.
31 березня 2023 року на адресу відповідача позивачем направлені дві претензії з вимогою щодо повернення боргу за вказаними вище розписками.
Мотиви, з яких виходив суд, застосовані норми права та висновки суду
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори. (п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України)
За змістом статей 626, 628, 629 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до ст. 629 ЦК договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною першою статті 638 Цивільного кодексу України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Статтею 1047 Цивільного кодексу України встановлено, що на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Відповідно до ч. 1 ст. 1047 Цивільного кодексу України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.
Відповідно до ч. 2 ст. 1047 Цивільного кодексу України, на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Під формою правочину розуміється спосіб вираження волі сторін та/або його фіксація. Правочин оформлюється шляхом фіксації волі сторони (сторін) та його змісту. Така фіксація здійснюється різними способами. Першим і найпоширенішим з них є складання одного або кількох документів, які текстуально відтворюють волю сторін. Зазвичай правочин фіксується в одному документі. Це стосується як односторонніх правочинів (наприклад, складення заповіту), так і договорів (дво- і багатосторонніх правочинів). Домовленість сторін дво або багатостороннього правочину, якої вони досягли, фіксується в його тексті, який має бути ідентичним у всіх сторін правочину (постанова Верховного Суду від 23 травня 2022 року у справі № 393/126/20.
Договір позики є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов'язки за ним, у тому числі повернення предмета позики або визначеної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.
Реальним (від латинського res - річ) вважається договір, що є укладеним з моменту передачі речі або вчинення іншої дії. Для укладення реального договору необхідна наявність двох юридичних фактів: а) домовленість між його сторонами стосовно істотних умов договору; б) передача речі однією стороною іншій стороні або вчинення іншої дії (постанова Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі №355/385/17).
Таким чином, по своїй юридичній сутності договір позики грошових коштів є реальним договором, і для його укладення необхідна наявність двох юридичних фактів: а) домовленість між сторонами стосовно істотних умов договору; б) передача (сплата) коштів позикодавцем позичальнику.
Розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видає боржник (позичальник) кредитору (позикодавцю) за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання від кредитора певної грошової суми. Розписка не є формою договору, а може лише підтверджувати укладення договору позики.
Як неодноразово зазначав Верховний Суд у своїй постановах, за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми. Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти їх справжню правову природу, незалежно від найменування документа, незважаючи на найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки. Розписка як документ, що підтверджує боргове зобов'язання, має містити умови отримання позичальником в борг із зобов'язанням її повернення та дати отримання коштів. Тому у справах про стягнення боргу за договором позики позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов'язання, а суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року в справі № 464/3790/16-ц, постанова Верховного Суду від 08 жовтня 2020 року в справі № 194/1126/18).
Отже, за своїми правовими ознаками договір позики є реальною, односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, і може не співпадати з датою складання розписки, яка посвідчує цей факт, однак у будь-якому разі складанню розписки має передувати факт передачі коштів у борг.
Таким чином, у разі пред'явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов'язання. Для цього, з метою правильного застосування статей 1046, 1047 Цивільного кодексу України, суд повинен установити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.
Розписка як документ, що підтверджує боргове зобов'язання, має містити умови отримання позичальником в борг із зобов'язанням її повернення та дати отримання коштів. Розписка може бути підставою для стягнення грошей лише за умови, якщо між сторонами виникли правовідносини позики і кошти реально передавались боржнику.
При цьому факт отримання коштів у борг підтверджує не будь-яка розписка, а саме розписка про отримання коштів, зі змісту якої можливо установити, що відбулася передача певної суми коштів від позичальника до позикодавця.
Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 25 березня 2020 року у справі № 569/1646/14-ц, від 14 квітня 2020 року у справі № 628/3909/15, від 21 липня 2021 року у справі № 758/2418/17.
Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (частина перша стаття 1049 Цивільного кодексу України).
Підставою виникнення у відповідача грошового зобов'язання за договором щодо повернення коштів позивач вважає розписки від 14 грудня 2022 року та 23 серпня 2022 року щодо зобов'язання ОСОБА_6 відшкодувати шкоду за пошкоджені автомобілі відповідно на суму 16000 гривень та 40000 гривень.
Разом з тим, виходячи з правової природи договору позики, вказані розписки не можуть слугувати підставою виникнення між сторонами договірних відносин саме за договором позики, оскільки зі змісту вказаних розписок не вбачається ані факту отримання позичальником у борг певної суми грошових коштів або інших речей, які визначені родовими ознаками, ані зобов'язання позичальника повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості у визначені строки та у визначеному порядку, і взагалі того, що такі грошові кошти були передані саме в борг на умовах договору позики. Зміст наданих позивачем розписок від 14 грудня 2022 року та від 23 серпня 2022 року не підтверджують в розумінні положень статтей 1046, 1047, 1049 Цивільного кодексу України існування укладеного у письмовій формі між сторонами саме договору позики, а свідчать про існування між сторонами деліктних правовідносин, які виникли у зв'язку із заподіянням відповідачем позивачу шкоди в результаті дорожньо-транспортної пригоди, та по своєї суті є позадоговірними.
За наведених обставин, суд приходить до висновку, що позивач не підтвердив свого права вимагати від відповідача виконання боргового зобов'язання, позивачем не надано письмового договору, який би беззаперечно засвідчував правову природу укладеного договору позики та підтвердження факту укладання договору, зобов'язання сторін щодо порядку виконання умов та строків їх дотримання.
З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову у зв'язку з недоведеністю позовних вимог з урахуванням обраного позивачем способу захисту.
Основною засадою (принципом) цивільного судочинства є, зокрема, змагальність сторін та диспозитивність (пункти 4 та 5 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина перша, третя статті 13 ЦПК України).
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частини перша, третя статті 12, частини перша, п'ята, шоста статті 81 ЦПК України).
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц).
Щодо судових витрат
Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, а саме судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог, понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору за подання позову покладаються на позивача.
На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 247, 263-265, 274-279 ЦПК України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення суми боргу за договором позики - відмовити.
Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач - ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування): АДРЕСА_1 .
Відповідач - ОСОБА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання відповідача : АДРЕСА_2 .
Суддя Т.В. Бобко