Справа № 591/10769/23
Провадження № 2/591/1646/23
01 травня 2024 року Зарічний районний суд м. Суми в складі:
головуючого в особі судді - КЛИМЕНКО А.Я.
при секретарі - Устименко М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1
про стягнення заборгованості за кредитними договорами -
встановив :
Позивач ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулось до суду із позовом про стягнення із відповідача на його користь суму заборгованості за кредитними договорами та судові витрати по справі. У поданій позовній заяві позивач посилається на те, що 06 грудня 2021 року між ТОВ «Кредитна установа «Європейська кредитна група» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 3465012331/755639. Кредитний договір підписано електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора і був надісланий на номер мобільного телефону. 12.08.2022 року між ТОВ «Кредитна установа «Європейська кредитна група» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 12082022, у відповідності до умов якого ТОВ «Кредитна установа «Європейська кредитна група» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Кредитна установа «Європейська кредитна група» права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників від 12.08.2022 року до договору факторингу №12082022 від 12.08.2022 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 27712,50 грн., з яких: 8500 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 17212,50 грн. - сума заборгованості за відсотками.
Також, 22 липня 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено Договір кредитної лінії №701036566 (далі Кредитний договір). Відповідно до реєстру боржників №174 від 22.02.2022 року до договору факторингу №28/1118-01 укладеного між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс», до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 701036566. 20.10.2022 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 20102022, у відповідності до умов якого, ТОВ «Таліон Плюс» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Таліон Плюс» права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрах прав вимоги. Відповідно до Реєстру прав вимоги №2 від 06.03.2023 року до договору факторингу № 20102022 від 20.10.2022 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 77333,80 грн., з яких: 21997,47 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 55336,33 грн. - сума заборгованості за відсотками.
Всупереч умовам кредитних договорів, незважаючи на повідомлення, відповідач не виконав свого зобов'язання за вищевказаними кредитними договорами. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до відповідача, останній здійснив часткові платежі для погашення існуючої заборгованості на рахунки ТОВ «ФК «ЄАПБ». Нарахування відсотків за користування кредитом є абсолютно правомірним, яке підтверджується умовами кредитних договорів та доказами кредитної заборгованості. Крім того, позивач зазначає, що наданий первісним кредитором розрахунок заборгованості жодним чином не суперечить розрахунку, який було додано до позовної заяви на підтвердження розміру заборгованості за договорами, а лише його доповнює та деталізує. Позивач не здійснював жодних додаткових нарахувань і не застосовував жодних штрафних санкцій до відповідачки. Всі нарахування за порушення кредитних зобов'язань здійснювались виключно первісним позикодавцем. Первинні документи, на підставі яких здійснювались розрахунки у ТОВ «ФК «ЄАПБ» відсутні, оскільки залишились у первісного позикодавця. Тому позивач просить стягнути з ОСОБА_1 на його користь суму заборгованості: за кредитним договором № 3465012331/755639 в розмірі 23 712,50 грн.; за кредитним договором № 701036566 в розмірі 75333,80 грн.. Всього стягнути заборгованості за договорами у загальному розмірі: 99046,30 грн. та судові витрати по справі.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, однак подав заяву в якій просить справу розглянути без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Пилипенко С.В. подав заяву в якій просить справу слухати у його відсутності та відсутності відповідача та у задоволенні позову відмовити в повному обсязі. У надісланому на адресу суду відзиві на позовну заяву представник відповідача вказує на те, що сталою та послідовною є практика Верховного Суду, за якою відсотки у передбаченому договором розмірі можна нараховувати лише в межах строку кредитування, а якщо боржник користується кредитними коштами поза строком кредитування, - нараховуються проценти в порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України. У разі порушення позичальником зобов'язання з повернення кредиту настає відповідальність - обов'язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором. З огляду на те, що позивачем не доведено наявності заборгованості за вищевказаними договорами та наявності у позивача права вимоги, тому просить в задоволенні даного позову відмовити повністю.
Ухвалою суду від 28.11.2023 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.
11.01.2024 року відповідачем подано відзив на позовну заяву.
16.01.2024 року представником позивача подано відповідь на відзив.
26.01.2024 року відповідачем подано заперечення на відзив.
Згідно з частиною 3 статті 211 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.
В зв'язку з неявкою сторін в судове засідання, фіксація судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснювалась, що відповідає положенням ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Суд вважає за можливе розглянути справу без участі сторін на підставі наявних доказів.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав:
Судом встановлено, що 22.07.2021 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено Договір кредитної лінії № 701036566 з розміром кредитного ліміту на суму 22000,00 грн..
28.11.2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс» було укладено договір факторингу №28/1118-01 відповідно до якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило ТОВ «Таліон плюс» права вимоги, зазначені у реєстрі боржників №174 від 22.02.2022 року.
20.10.2022 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 20102022, відповідно до умов якого клієнт зобов'язується відступити фактору Права вимоги зазначені у відповідних Реєстрах права вимоги, а Фактор зобов'язувався їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.
Згідно кредитного договору № 3465012331/755639 від 06 грудня 2021 року, укладеного між ТОВ «Кредитна установа «Європейська кредитна група» та ОСОБА_1 , товариство надає клієнту кредит в розмірі 8500,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених договором. Кредит надається строком на 30 днів, тобто до 04.01.2022 року.
12.08.2022 року між ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» та ТОВ «Кредитна установа «Європейська кредитна група» укладено договір факторингу № 12082022, за яким ТОВ «Кредитна установа «Європейська кредитна група» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Кредитна установа «Європейська кредитна група» права вимоги до боржників, в тому числі і до ОСОБА_1 , що стверджується договором факторингу № 12082022 від 12.08.2022 року; актом прийому передачі Реєстру боржників до даного договору та витягом з Реєстру боржників від 12.08.2022 року.
Відповідно до реєстру боржників від 12.08.2022 року до Договору факторингу 12082022 від 12.08.2022 року, ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 в сумі 25712,50 грн..
Згідно розрахунків заборгованості наданих ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс» визначено розмір заборгованості ОСОБА_1 по кредитному договору №701036566 від 22.07.2021 в розмірі 77333,80 грн..
Із копії інформаційної довідки № 3919/10 від 26.10.2023 року вбачається, що ТОВ «Платежі онлайн» як технологічний оператор платіжних послуг повідомив, що на сайті Торговця через платіжний сервіс «Platon» була проведена успішна трансакція на суму 8500,00 грн..
У відповідності до ст. ст. 12,81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У статті 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).
За нормами статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор (частина перша статті 510 ЦК України). Зміст зобов'язання складають права та обов'язки його суб'єктів. Суб'єктивне право, що має управомочена сторона у зобов'язанні, називається правом вимоги, а суб'єктивний обов'язок зобов'язаної сторони є боргом.
Відповідно до положень статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Статтею 512 ЦК України визначено підстави заміни кредитора у зобов'язанні, зокрема пунктом 1 частини першої цієї статті передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
За приписами частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (ч. 1 ст. 519 ЦК України).
Таким чином, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. В справах про визнання недійсними договорів про відступлення права вимоги судам необхідно з'ясовувати обсяг та зміст прав, які переходять до нового кредитора та чи існують ці права на момент переходу.
Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 752/8842/14-ц.
Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора є істотними умовами цього договору.
Позивачем не доведено факту переходу права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №701036566 від 22.07.2021 від первісного кредитора до ТОВ «Таліон Плюс».
Так, з матеріалів справи вбачається, що кредитний договір № 701036566 був укладений між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 22 липня 2021 року, натомість договір факторингу №28/1118-01, за яким ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило право вимоги ТОВ «Таліон Плюс», був укладений 28 листопада 2018 року зі змінами внесеними Додатковою угодою №26 від 31.12.2020 року, тобто, на момент укладення договору факторингу ще не виникло зобов'язання між первісним кредитором та відповідачем, відтак у первісного кредитора не виникло право вимоги за зобов'язанням, яке він міг би передати ТОВ «Таліон Плюс» на підставі договору факторингу від 28 листопада 2018 року.
Оскільки ТОВ «Таліон Плюс» право вимоги відносно ОСОБА_1 , як боржника у зобов'язанні, не набуло, таке право не було передане цим товариством на підставі договору факторингу №20102022 від 20 жовтня 2022 року ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів».
Таким чином, ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» є неналежним позивачем, оскільки не має права вимагати від ОСОБА_1 сплати заборгованості за кредитним договором, укладеним 22 липня 2021 року між ним та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».
Крім того, на підтвердження наявності у відповідача заборгованості за кредитним договором № 701036566 від 22.07.2021 року в розмірі 75333,80 грн. та за кредитним договором № 3465012331/755639 від 06.12.2021 року в розмірі 23712,50 грн., позивачем надано копії кредитних договорів, договорів факторингу, витяги з реєстру боржників, а також розрахунки заборгованості за укладеними кредитними договорами.
Разом з тим, вказані документи не підтверджують факт отримання відповідачем коштів на підставі укладених договорів та наявність у відповідача заборгованості перед позивачем у розмірі, який зазначає позивач.
Розрахунки заборгованості, на які посилається позивач, не є первинними документами, які підтверджують отримання кредиту, користування ним, укладення договорів на умовах, які вказані позивачем в позовній заяві, а, отже, не є належними доказами наявності заборгованості. Зазначені розрахунки з зазначенням конкретного розміру заборгованості, є документами, що створені самим позивачем, а, відтак, інформація зазначена в них, за умови відсутності первинних документів, на підставі яких вони були складені, не можуть бути доказами наявності заборгованості, на яких наполягає позивач.
Суд враховує, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Разом з тим, відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75 виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.
Разом з тим, позивачем не було надано жодного первинного документу, який би засвідчив, що відповідачу по вищевказаним кредитним договорам були перераховані грошові кошти у розмірах, які зазначені позивачем.
Надані позивачем на підтвердження надання кредиту за договором №701036566 від 22.07.2021 року копії платіжних доручень на загальну суму 22000,00 грн., в яких зазначено отримувачем ОСОБА_1 , номер картки НОМЕР_2 не є доказом перерахування коштів останньому, оскільки вказані платіжні доручення не містять відмітки про час їх прийняття та виконання банком, не містять повного номера картки, з чого можна було б встановити факт перерахування коштів на картковий рахунок саме відповідача. Крім того, не є доказом перерахування грошових коштів відповідачу за кредитним договором № 3465012331/755639 від 06.12.2021 року довідка ТОВ "Платежі Онлайн» №3919/10 від 26.10.2023 року, оскільки вона не містить інформації ні про призначення платежу, а ні про його контрагентів.
Також, в матеріалах справи відсутні докази, з яких можна було б установити, що ОСОБА_1 пройшов ідентифікацію у інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Кредитна установа «Європейська кредитна група» при вході в особистий кабінет, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», через номер телефону НОМЕР_1 та його належність позичальнику.
Відтак, жодних належних доказів тих обставин, про які заявляє позивач у позовній заяві щодо вказаних кредитних договорів матеріали справи не містять.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити за недоведеністю.
На підставі п.2 ч.2 ст. 141 ЦПК України у разі відмови в позові судові витрати покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 512, 514, 1077, 1078 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 76-81, 141, 247, 263-265, 280-284 ЦПК України, суд -
В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1
про стягнення заборгованості за кредитними договорами - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено Сумського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
СУДДЯ А.Я. КЛИМЕНКО