Справа № 953/23390/21
н/п 1-кп/953/299/24
"30" квітня 2024 р. м. Харків
Київський районний суд м. Харкова в складі:
головуючої судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судових засідань - ОСОБА_2 ,
прокурорів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
захисника - адвоката ОСОБА_5 ,
обвинуваченого - ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Київського суду в м. Харкова клопотання прокурора Київської окружної прокуратури міста Харкова ОСОБА_3 про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою по об"єднаному кримінальному провадженні №12021221130001782 від 29.10.2021, №12021221190000942 від 18.10.2021, №12021221220000868 від 27.10.2021за обвинуваченням:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , засуджений 25.03.2021 Красноградським районним судом за ч.2 ст.185, ч.3 ст.185, ч.1 ст.357 КК України до 3 років 3 місяців позбавлення волі,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.186, ч.2 ст.263, ч.3 ст.357 ,ч.2 ст.185 КК України,,
В провадженні Київського районного суду м. Харкова перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.186, ч.2 ст.263, ч.3 ст.357 ,ч.2 ст.185 КК України.
30.04.2024 в судовому засіданні прокурором Київської окружної прокуратури м. Харкова ОСОБА_3 подано клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.
В обґрунтування клопотання сторона обвинувачення посилалася на продовження існування ризиків, передбачених пунктами 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК, а також на те, що ОСОБА_6 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.186, ч.2 ст.263 КК, ч.2 ст.185, ч.3 ст.357 КК України, які є нетяжким та тяжким злочинами, за які законом передбачено покарання: за ч.2 ст.186 КК України - у вигляді позбавлення волі на строк від чотирьох до шести років; за ч.2 ст.263 КК України - у вигляді позбавлення волі на строк до трьох років; ч.2 ст.185 КК України- до п"яти років позбавлення волі; ч.2. ст.357 КК України - до трьох років позбавленя волі.
Сторона захисту проти задоволення клопотання сторони обвинувачення не заперечувала.
Заслухавши позицію сторони обвинувачення та сторони захисту, дослідивши клопотання та матеріали кримінального провадження, суд приходить до наступних висновків.
Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 06.03.2024 продовжено ОСОБА_6 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в ДУ «Харківський слідчий ізолятор» до 04 травня 2024 року включно, без визначення розміру застави.
Дія запобіжного заходу, застосованого до обвинуваченого ОСОБА_6 закінчується 04.05.2024, що стало підставою звернення сторони обвинувачення до суду з клопотанням про продовження строку тримання під вартою.
Відповідно до вимог ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Під час розгляду клопотання про продовження строків застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про, зокрема, наявність достатніх підстав вважати, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою (п.1 ч.3 ст.199 КПК України).
Згідно ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.
Суд вважає встановленим продовження існування ризиків, передбачених ст.177 КПК України, а саме можливість запобігання спробам обвинуваченого: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що військова агресія проти України, є обставиною (ризиком), яка суттєво обмежує можливості виконання органами влади своїх повноважень на певних територіях та якісно погіршує криміногенну обстановку.
Враховуючи те, що положення кримінального процесуального законодавства не розкриває зміст ризику втечі, передбачений ч.1 ст.177 КПК України, суд, відповідно до ч.5 ст.9 КПК України, при оцінці вказаного ризику враховує практику ЄСПЛ, яка розкриває зміст такого ризику.
Так, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Суворість покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти або повторного вчинення злочинів («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).
Очікування можливого суворого покарання має значення під час оцінки ризику переховуватися від суду. Зазначена обставина може бути мотивом та підставою для обвинуваченого переховуватися від суду. При цьому, ризик втечі повинен оцінюватися й у світлі інших факторів, а тому суд, вирішуючи питання щодо продовження застосування запобіжного заходу, враховує тяжкість злочинів, в яких обвинувачується ОСОБА_6 у сукупності з іншими обставинами.
Також достатньо обґрунтованим є ризик вчинення іншого кримінального правопорушення ОСОБА_6 , оскільки він раніше був судимий за корислові злочини проти власності, має не зняту та не погашену у встановленому законом порядку судимість.
Крім того, суд враховує, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, які відповідно до ст. 12 КК України є нетяжким та тяжким злочинами, за які законом передбачено покарання: за ч.2 ст.186 КК України - у вигляді позбавлення волі на строк від чотирьох до шести років; за ч.2 ст.263 КК України - у вигляді позбавлення волі на строк до трьох років; ч.2 ст.185 КК України- до п"яти років позбавлення волі; ч.2. ст.357 КК України - до трьох років позбавленя волі., а також данні щодо його особи, який засуджений 25.03.2021 Красноградським районним судом за ч.2 ст.185, ч.3 ст.185, ч.2 ст.357 КК України до 3 років 3 місяців позбавлення волі, має не зняту та не погашену у встановленому законом порядку судимість, не одружений, офіційно ніде не працює, тобто не має стійких соціальних зав'язків та виявляє підвищену соціальну небезпеку.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.
Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
Розглядаючи можливість альтернативних запобіжних заходів, з урахуванням вищенаведених ознак, суд вважає їх такими, що не здатні забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого.
При цьому суд зазначає, що при оцінці можливості застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, враховуючи, що така оцінка стосується перспективних фактів, суд використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м'які запобіжні заходи, в тому числі застава, домашній арешт, не зможуть запобігти встановленим ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього.
Отже, враховуючи існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а також оцінюючи сукупність обставин передбачених ст. 178, ч.4 ст.183 КПК України, застосування більш м'яких запобіжних заходів є неможливим, за таких обставин клопотання про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави, є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 182, 183, 199, 331 КПК України, суд, -
Клопотання прокурора Київської окружної прокуратури міста Харкова ОСОБА_3 про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.186, ч.2 ст.263, ч.3 ст.357 ,ч.2 ст.185 КК Ураїни, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у Державній установі «Харківський слідчий ізолятор» строком на 60 (шістдесят) днів, тобто до 28 червня 2024 року включно, без визначення розміру застави.
Встановити строк дії ухвали до 28.06.2024 включно.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п'яти днів з дня її проголошення, а обвинуваченим ОСОБА_6 - в той же строк, але з моменту отримання копії ухвали суду.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Суддя - ОСОБА_1