Справа № 404/10522/23
Номер провадження 2/404/2638/23
заочне
01 травня 2024 року Кіровський районний суд м. Кіровограда в складі:
головуючого судді - Іванової Н.Ю.
при секретарі - Коцюбі Т.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором
У грудні 2023 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення на користь товариства заборгованості в розмірі 51118,50 грн., та стягнути понесені позивачем судові витрати, а саме 2 147,20 грн. сплаченого судового збору та 10 000 грн. витрати на правову допомогу.
В обґрунтування позову посилалось на те, що 23 лютого 2022 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи було укладено електронний договір № 5587124 про надання споживчого кредиту.
ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» свої зобов'язання перед відповідачем за кредитним договором виконало та надало їй кредит в сумі 15 000 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача № НОМЕР_1 . Кредитний договір було укладено відповідно до Правил надання коштів у позику на умовах фінансового кредиту, затверджених наказом №193-ОД від 05.01.2022 року, розміщених на їх сайті https://creditplus.ua/ru/documents. Строк кредиту складав 30 днів. Дата повернення 21.02.2023 року.
Кредитор за умовами договору свої зобов'язання виконав, однак відповідач ухилилась від виконання взятих на себе кредитним договором зобов'язань, сплачувала лише проценти за користування кредитними коштами, що відповідно до п. 4.3 Кредитного договору давало їй можливість, пролонгувати дію договору.
29 травня 2023 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» було укладено договір факторингу № 29-05/2023-Ф, згідно з умовами якого клієнт відступив фактору права грошової вимоги за кредитним договором.
Неналежне виконання відповідачем договору призвело до її заборгованості перед фінансовою установою. Так її заборгованість складається із суми заборгованості в розмірі 51118,50 грн., яка складається із: 15 000 грн. - тіло кредиту; 36118,50 грн. - сума процентів за користування кредитом.
Разом з тим позивач просив стягнути з відповідача суму судового збору у розмірі 2 147,20 грн. та 10 000 грн. витрати на правничу допомогу.
Ухвалою судді Кіровського районного суду м. Кіровограда від 28 грудня 2023 року відкрито провадження у справі, призначено розгляд справи за правилами спрощеного провадження в судовому засіданні з викликом сторін.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, надав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності. Позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Проти заочного розгляду справи та ухваленням судом заочного рішення не заперечував.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки не повідомив, з заявою до суду про неможливість розгляду справи у його відсутність не звертався, відзив на позов не подавав.
Згідно до положення ч. 3 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.
Відповідно до ч.4 ст.223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
З огляду на викладене, враховуючи, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, доказів про поважність неявки до суду не надав, також не подавав відзив на позовну заяву, тому у відповідності з вимогами ст. 280 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності відповідача, постановивши по справі заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Дослідивши надані докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 23 лютого 2022р. між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 , за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Авентус Україна» було укладено електронний договір № 5587124 про надання споживчого кредиту.
Для безпосереднього оформлення кредиту ОСОБА_1 необхідно було в ІТС обрати бажану суму кредиту та строк кредитування; ознайомитися з текстом примірного кредитного договору, що пропонувався для укладення, інформацією зазначеною в частині 2 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та іншою необхідною інформацією, шляхом перенаправлення (відсилання) до них/неї, що повністю відповідає ч.5 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію».
Після прийняття позитивного рішення щодо надання кредиту відповідачу ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» зробив йому пропозицію в особистому кабінеті укласти електронний кредитний договір, який містив усі істотні умови, і з якими відповідач ознайомився до моменту укладання.
Згідно умов кредитного договору: сума кредиту (загальний розмір) складає 15 000 грн. (п.1.3. Кредитного договору); строк кредиту 30 днів. Дата повернення кредиту (21.02.2023) вказується в таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що є додатком №1 до цього договору. Строк кредиту може бути продовжено у порядку та на умовах визначених в Розділі 4 цього Договору (п.1.4. Кредитного договору).
Після прийняття відповідачем умов кредитного договору з ним було укладено електронний кредитний договір, який був підписаний відповідачем у відповідності до вимог ч.ч. 6, 8 ст. 11 та ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», а саме за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «А825745», після чого відповідач отримав кредит в сумі 15 000 гривень на свою платіжну карту, що підтверджується довідкою.
Так, ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» свої зобов'язання перед відповідачем ОСОБА_1 за кредитним договором виконало та надало йому кредит в сумі 15 000 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку відповідача.
Відповідно до п.1.5.2. кредитного договору, знижена процентна ставка 1,393% в день та застосовується відповідно до умов передбачених укладеним кредитним договором.
Відповідно до п.1.5.1 кредитного договору, стандартна процентна ставка становить 1,99% в день та застосовується: у межах строку кредиту, вказаного в п.1.4 цього Договору; у межах нового строку кредиту, якщо відбулася пролонгація за ініціативою споживача, відповідно до п.4.2 договору; у межах нового строку кредиту, якщо відбулася автопролонгація, відповідно до п.4.3 договору.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Кредитор за умовами договору свої зобов'язання виконав, однак відповідач ухилилась від виконання взятих на себе кредитним договором зобов'язань, сплачувала лише проценти за користування кредитними коштами, що відповідно до п.п.1.4, 4.2, 4.3 кредитного договору давало їй можливість, пролонгувати дію договору.
Так згідно картки обліку договору, відповідач 27.02.2022 року здійснив оплату на рахунок кредитора в розмірі нарахованих процентів за користування кредитом на суму 417,00 грн.
Надалі відповідач оплати за кредитним договором не здійснював.
У зв'язку з введенням воєнного стану та з метою врегулювання кредитних правовідносин з клієнтами, а також зменшення їх фінансового навантаження, ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» було прийнято рішення про призупинення нарахування процентів та надання кредитних канікул за користування кредитними коштами в період з 25.02.2022 р. по 30.04.2022 р. за всіма кредитними договорами.
У період з 01.05.2022 р. по 29.08.2022 р. було здійснено нарахування за стандартною процентною ставкою.
Позивачем нараховано відсотки за 60 календарних днів (30.08.22-28.10.2022) в межах строку договору відповідно до наступного: 15000 грн.*1,99 % = 298,50 грн. *60 календарних днів = 17910 грн.
25 травня 2022 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА», як клієнтом та ТОВ «ФК «Фінтраст Україна», як фактором, було укладено договір факторингу №25-05/2022, згідно з умовами якого клієнт відступив фактору права грошової вимоги за кредитним договором укладеним з ОСОБА_2 , що підтверджується актом прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу №25-05/2022 від 25.05.2022 року та реєстром боржників (витяг).
Згідно ч.1, 2 ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Як вбачається з матеріалів справи, що на виконання умов договору про відступлення прав вимоги, як первісним кредитором ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» так і новим ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» були направлені повідомлення про заміну кредитора у зобов'язанні.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Змістом статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Частиною 2 даної статті визначено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно із частини 1 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші, тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Встановлено, що відповідач у встановлений договором строк не повернув кредит, у зв'язку з чим підлягає стягненню заборгованість по тілу кредиту в сумі 15 000 грн. та проценти за користування позикою в сумі 36118,50 грн.
Згідно ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи вищевикладене з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача підлягає стягненню борг за кредитним договором в сумі кредиту - 15000 грн., сума процентів за користуванням кредитом -36118,50 грн.
Вирішуючи питання про судові витрати, суд звертає увагу на те, що частиною 1 статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Позивач просив суд стягнути з відповідача, понесені ним витрати в сумі 10 000 грн. на професійну правничу (правову) допомогу.
Як вбачається з матеріалів справи, понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу, пов'язані з розглядом даної справи, підтверджуються наданими копіями: договір про надання правової допомоги № 10/07-2023 від 10.07.2023 року; звіт про надання правової допомоги згідно договору № 10/07-2023 від 10.07.2023 року складений 30.11.2023 року, відповідно якого позивачем отримані послуги з правничої (правової) допомоги на загальну суму 10 000 грн.; рахунок на оплату по замовленню № 143/30/11 від 30.11.2023 року; платіжну інструкцію № 1808 від 30.11.2023 року; свідоцтво ОСОБА_3 про право на заняття адвокатською діяльністю.
Пунктом 1 ч.3 ст.133 ЦПК України передбачено, що до витрат пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частин першої - шостої ст. 137 ЦК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Клопотань про зменшення витрат на оплату правничої допомоги від відповідача не надійшло.
Отже враховуючи, що позивачем надано докази витрат на правову допомогу, суд вважає, що з відповідача на користь позивача необхідно стягнути зазначені витрати в сумі 10 000 грн.
Крім того, відповідно до ч. 1, 2 ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 147,20 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265, 280-283 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» за кредитним договором № 5587124 від 23.02.2022 року заборгованість у розмірі 51118,50 грн., яка складається із: 15 000 грн. - тіло кредиту; 36118,50 грн. - сума процентів за користування кредитом.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» 2 147,20 грн. судового збору та витрати на правничу (правову) допомогу в розмірі 10 000 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Відомості про учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» місцезнаходження: вул. Загородня, буд. 15, офіс 118/2 м. Київ, код ЄДРПОУ 44559822.
Відповідач: ОСОБА_1 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , ІПН: НОМЕР_2 .
Повний текст судового рішення складено 01.05.2024 року.
Суддя Кіровського Н. Ю. Іванова
районного суду
м.Кіровограда