Справа № 350/204/24
Номер провадження 2/350/173/2024
29 квітня 2024 року Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області
в складі: головуючого судді Сокирко Л.М., секретаря судових засідань Видойник І.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Рожнятів Івано-Франківської області в залі судових засідань № 2 Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: орган опіки та піклування Дубівської сільської ради Калуського району Івано-Франківської області про позбавлення батьківських прав,
ОСОБА_1 30 січня 2024 року звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 та просила позбавити останнього батьківських прав відносно неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що з 24 листопада 2009 року вона з відповідачем перебувала в зареєстрованому шлюбі, в період якого у них ІНФОРМАЦІЯ_2 народився син ОСОБА_3 . Рішенням Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 20 вересня 2017 року шлюб було розірвано; рішенням цього ж суду від 12 травня 2020 року з відповідача на її користь стягнуто аліменти на утримання сина в твердій грошовій сумі в розмірі по 2 500 грн щомісячно до досягнення дитиною повноліття.
Відповідач з сином не спілкується, уникає зустрічей та ухиляється від надання будь-якої матеріальної допомоги на утримання дитини; рішення суду про стягнення аліментів не виконує, аліментів не сплачує, з сином не зустрічається, не відвідує його, ухиляється від піклування та виховання дитини, від надання будь-якої матеріальної допомоги на утримання дитини, не проявляє до дитини щонайменшої батьківської турботи, не спілкується з сином.
Вказані обставини на її думку є підставою для позбавлення відповідача батьківських прав.
Ухвалою суду від 9 лютого 2024 року було відкрито провадження у вказаній справі в порядку загального позовного провадження із призначенням підготовчого судового засідання.
Ухвалою суду від 9 квітня 2024 року року підготовче провадження закрито, справу призначено до судового розгляду.
Позивачка в судове засідання не прибула, однак від її представника - адвоката Родікова І.С. надійшла заява, у якій просив розгляд справи здійснювати без його участі, позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві; не заперечував проти ухвалення рішення в заочному порядку.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - органу опіки та піклування Дубівської сільської ради Калуського району Івано-Франківської області Лоп'янецька Н.Б. у судове засідання не прибула, однак подала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності з урахуванням наданого органом висновку.
Відповідач у судове засідання не прибув, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, у зв'язку з чим суд вважає можливим розглянути справу на підставі наявних доказів, відповідно до статті 280 Цивільного процесуального кодексу України.
Зважаючи на неявку в судове засідання всіх учасників справи, відповідно до частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши досліджені в судовому засіданні докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається та встановлено судом, що сторони - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 24 листопада 2009 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 20 вересня 2017 року (справа № 350/858/17) було розірвано.
У період шлюбу у сторін ІНФОРМАЦІЯ_2 народився син ОСОБА_3 .
Рішенням Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області від 12 травня 2020 року (справа № 350/286/20) з відповідача на користь позивачки стягнуто аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у твердій грошовій сумі у розмірі 2 500 грн щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 18 лютого 2020 року і до досягнення ним повноліття.
Згідно Акту обстеження матеріально-побутових умов від 30 січня 2024 року складеного уповноваженою на те комісією, ОСОБА_1 разом із сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає в АДРЕСА_1 , пільгами не користується, перебуває у важкому матеріальному стані.
Суд вважає зазначені позивачкою підстави позбавлення відповідача батьківських прав обгрунтованими виходячи з наступного.
Відповідно до частини восьмої статті 7 Сімейного кодексу України, регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Згідно з частинами другою та четвертою статті 155 Сімейного кодексу України, батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Відповідно до частини першої статті 161 Сімейного кодексу України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо, зокрема, ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.
Відповідно до статтей 18, 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка набрала чинності для України 27 вересня 1991 року Держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини.
Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Згідно статті 12 Закону України «Про охорону дитинства», батьки, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об'єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.
При розгляді справ про позбавлення батьківських прав, Верховний Суд неодноразово вказував, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
Згідно висновку щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , затвердженого рішенням виконавчого комітету Дубівської сільської ради Калуського району Івано-Франківської області від 12 березня 2024 року за № 25, служба у справах дітей вважає за доцільне позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно сина ОСОБА_3 .
У своєму висновку щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , комісія з прав дитини встановила, що сімейне життя подружжя не склалося через негативну поведінку чоловіка, зловживання ним спиртними напоями та захопленням азартними іграми, що призвело до витрат та появи боргів. Після розлучення батьків дитина проживає разом з матір'ю, яка його утримує та займається його вихованням. Батько про дитину не піклується, матеріально не допомагає, з сином не спілкується, харчуванням та іншими речами не забезпечує. З адміністрацією закладу освіти, де навчається дитина, батько не спілкується, батьківські збори не відвідував, участі у навчально-виховному процесі не брав, в ліцей до сина не приходив.
Суд приймає до уваги як доказ висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав, оскільки він ґрунтується на вимогах закону, є обґрунтованим, вмотивованим, переконливим та не викликає сумнівів у суду щодо викладених у ньому обставин.
Відповідно до статті 141 Сімейного кодексу України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини. Здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини, як це передбачається вимогами статті 155 Сімейного кодексу України.
Статтею 150 Сімейного кодексу України передбачено, що батьки зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний та моральний розвиток.
Відповідно до статті 164 Сімейного кодексу Україн, мати та батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявили щодо неї батьківського піклування, ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини, є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені до вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини; жорстоко поводяться з дитиною.
Пленум Верховного Суду України у пунктах 15, 16 Постанови «Про практику застосування законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» № 3 від 30 березня 2007 року роз'яснив судам, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини від інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
При ухвалені рішення суд враховує рішення Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України», де встановлено, що вирішуючи справи про позбавлення батьківських прав, суд зобов'язаний дотримуватися вимог статті 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод у частині права заявників на повагу до сімейного життя, зокрема, судове рішення має бути побудоване на з'ясованих обставинах: чи були мотиви для позбавлення батьківських прав доречними і достатніми, чи здатне рішення про позбавлення батьківських прав забезпечити належний захист дитини, чи було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини, чи ґрунтується висновок органу опіки на достатній доказовій базі, чи мали батьки достатні можливості брати участь у вирішенні такого питання (п. 48).
Необхідно зазначити, що ухилення від виконання юридичного обов'язку - виконання батьківських обов'язків по вихованню дитини - це завжди акт свідомої поведінки, оскільки особа має реальну можливість виконати його, але не вчиняє відповідних дій.
Із матеріалів справи вбачається, що відповідач життям дитини не цікавиться, втратив з ним зв'язок, не виконує покладені на нього обов'язки по піклуванню про його здоров'я, фізичний та духовний розвиток, матеріально сина не забезпечує, жодного інтересу до його життя не проявляє, дитина повністю знаходиться на забезпеченні матері, яка його виховує та дбає про його розвиток.
При цьому, суд вважає, що відповідач свідомо нехтує своїми батьківськими обов'язками, проявляє повну байдужість до подальшої долі та життя своєї дитини, що можна кваліфікувати як свідомо обрану ним винну поведінки у формі бездіяльності, внаслідок якої він повністю самоусунувся від виконання таких обов'язків, покладених на нього законом та нормами суспільної моралі.
Доказів наявності будь-яких поважних причин, які б унеможливлювали виконання ним свого батьківського обв'язку по відношенню до дитини відповідач не надав, матеріали справи таких доказів не містять.
У постанові Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 553/2563/15-ц зроблено висновок по застосуванню пункту 2 частини першої статті 164 Сімейного кодексу України і вказано, що «ухилення від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками».
Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 23 січня 2020 року в справі № 755/3644/19, від 23 червня 2021 року в справі № 953/17837/19.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про наявність достатніх правових підстав для задоволення позову, що в даному випадку сприятиме забезпеченню найкращих інтересів дитини та не порушуватиме баланс між її правами та інтересами та правами відповідача як батька.
Одночасно слід зазначити, що при перегляді судових рішень про задоволення позову про позбавлення батьківських прав по справі № 459/3411/18 Верховний Суд роз'яснив, що позбавлення батьківських прав не тягне невідворотних наслідків, оскільки не позбавляє особу, яка позбавлена батьківських прав, на спілкування з дитиною і побачення з нею, а також права на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.
З урахуванням викладеного суд вважає за необхідне роз'яснити відповідачу, що відповідно до статті 169 Сімейного кодексу України, мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав. При цьому суд перевіряє, наскільки змінилася поведінка особи, позбавленої батьківських прав, та обставини, що були підставою для позбавлення батьківських прав, і постановляє рішення відповідно до інтересів дитини.
Згідно частини першої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При зверненні до суду з позовом позивачка сплатила судовий збір у розмірі 1 211 грн 20 коп., що підтверджується платіжною інструкцією № 0.0.3441201195.1 від 29 січня 2024 року.
Судовий збір, сплачений позивачкою підлягає стягненню з відповідача на її користь у зв'язку з обґрунтованістю позовних вимог.
Керуючись статтями 12, 13, 56-57, 76 - 81, 141, 258, 259, 264 - 265, 268, 280-289, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, статями 141, 150, 164, 169 Сімейного кодексу України, статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства»,
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: орган опіки та піклування Дубівської сільської ради Калуського району Івано-Франківської області про позбавлення батьківських прав - задовольнити.
Позбавити ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платник податків НОМЕР_1 ) батьківських прав по відношенню до неповнолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платник податків НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платник податків НОМЕР_2 ) судові витрати, які складаються із судового збору в розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.
Роз'яснити ОСОБА_2 право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав після зміни його поведінки та обставин, що були підставою для позбавлення його батьківських прав.
Відповідно до приписів частини шостої статті 164 Сімейного кодексу України рішення суду про позбавлення батьківських прав після набрання ним законної сили суд надсилає органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем реєстрації народження дитини.
За заявою відповідача, поданою до суду у тридцятиденний строк з часу отримання його копії, заочне рішення може бути переглянуте судом, який його ухвалив. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Івано-Франківського апеляційного суду учасниками процесу шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення, а учасниками справи, які не були присутні при оголошенні рішення в той же строк і в тому ж порядку з моменту вручення їм копії рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не були вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Судове рішення складено 29 квітня 2024 року.
Суддя: Сокирко Л.М.