Справа № 671/748/24
Провадження № 3/671/377/2024
01 травня 2024 року м. Волочиськ
Суддя Волочиського районного суду Хмельницької області Никифоров Є. О., розглянувши матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП невідомо, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,
11 квітня 2024 року о 14 год. 35 хвилин в. м. Волочиськ по вул. Незалежності, 41, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом Volkswagen Golf д.н.з. НОМЕР_1 з ознаками наркотичного сп'яніння, а саме: тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покриву. Від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння водій відмовився у встановленому законом порядку. Своїми діями ОСОБА_1 порушив п. 2.5. Правил дорожнього руху.
Таким чином, ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП - відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснив, що від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння він дійсно відмовився, але йому не роз'яснили, що наслідком такої відмови буде складення протоколу за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Також ОСОБА_1 пояснив, що він має на утриманні батька ОСОБА_2 , який є інвалідом ІІ групи по зору. ОСОБА_2 потребує постійної сторонньої допомоги в побутових питаннях, і цю допомогу надає він щоденно. Брат ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , не може доглядати батька, оскільки зайнятий на роботі, а мати - постійно перебуває за кордоном. В зв'язку із постійним доглядом за батьком в ОСОБА_1 є постійна необхідність користуватися власним автомобілем, оскільки він проживає в с. Користова, а батько проживає в м. Волочиськ. Вказані обставини, підтвердив в судовому засіданні свідок ОСОБА_3 . З врахуванням цього просив, в разі визнання його винуватим не позбавляти права керування транспортними засобами.
Захисник Ліщук О. І. надала клопотання про визначення мінімального штрафу, який передбачено в санкції ч.1 ст. 130 КУпАП, без позбавлення права керування транспортними засобами, зазначаючи, що позбавлення ОСОБА_1 права керування транспортними засобами позбавить останнього можливості здійснювати догляд за батьком.
Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, повністю підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 100263 від 11.04.2024, відеозаписом процедури огляду, що доданий до протоколу, довідкою Волочиського ВП, відповідно до якої ОСОБА_1 , отримував посвідчення водія, поясненнями ОСОБА_1 , що надані ним під час розгляду справи.
Та обставина, що ОСОБА_1 не було роз'яснено наслідки відмови від проходження огляду не виключає його вину, оскільки незнання законів не звільняє від відповідальності.
Відповідно до вимог п. 2.5 ПДР водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. За відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, настає відповідальність, що передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Щодо клопотання про призначення адміністративного стягнення без застосування обов'язкового додаткового покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами суд дійшов таких висновків.
За вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, передбачено стягнення у виді штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік і на інших осіб - накладення штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ст. 24 КУпАП, стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України.
Відповідно до ст. 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
На підставі ст. 33 КУпАП, при накладенні стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа правопорушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність
Отже, відповідно до ст. 34 КУпАП обставиною, що пом'якшує відповідальність ОСОБА_1 визнається щире розкаяння.
Відповідно до ст. 35 КУпАП обставин, що обтяжують відповідальність ОСОБА_1 , судом не встановлено.
Так, адміністративне стягнення має на меті покарання порушника, запобігання скоєнню нових правопорушень. Проте покарання не є самоціллю, воно виступає необхідним засобом виховання правопорушника і запобігання правопорушенням.
У відповідності з положеннями ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Згідно ст. 9 Конституції України, а також ст. 17 Закону України "Про міжнародні договори" від 22.12.1993 року, міжнародні договори, згода на обов'язковість яких дана Верховною Радою України, є часткою національного законодавства України.
Також передбачається, що якщо міжнародним договором встановлені інші права, ніж ті, які передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору України. Тобто в такому випадку міжнародно-правові норми мають пріоритетне значення.
17 липня 1997 Україна ратифікувала Європейську Конвенцію "Про захист прав людини і основоположних свобод", а також Протоколи 1, 2, 4, 7, 11, які є невід'ємною частиною Конвенції, чим визнала її дію в національній правовій системі, а також обов'язковість рішень Європейського Суду з прав людини по всім питанням, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції.
Європейський суд з прав людини поширює стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, на провадження у справах про адміністративні правопорушення (справа "Надточій проти України" від 15 травня 2008 року). ЄСПЛ зазначив, що український уряд визнав кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Європейський Суд з прав людини у рішенні "Шмауцер (Schmautzer) проти Австрії" від 23.10.1995 року зазначив, що дорожньо-транспортні правопорушення, за які може бути накладено стягнення у виді штрафу чи обмеження у користуванні водійськими правами, підпадають під визначення "кримінального обвинувачення". Позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом кримінально-правовою санкцією, оскільки "право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності" (рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Маліге проти Франції" від 23 вересня 1998 року).
Європейський суд з прав людини у справі "Скоппола проти Італії" від 17 вересня 2009 року зазначив, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним. При цьому ЄСПЛ вважає, що будь-яке втручання у право власності обов'язково повинне відповідати принципу пропорційності. "Справедливий баланс" має бути дотриманий між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа, про яку йдеться, несе "індивідуальний надмірний тягар" (рішення у справі від 02 листопада 2004 року "Трегубенко проти України").
Частина 2 ст. 61 Конституції України передбачає, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Системний аналіз та юридичний зміст положень ч. 2 ст. 61 Конституції України свідчить про те, що в основу притягнення до юридичної відповідальності має бути покладений конкретний склад правопорушення, яке скоїла особа. Відмінність у складі правопорушення (як в цілому, так і в конкретних його елементах) дає підстави для притягнення особи до різних видів юридичної відповідальності. Також, юридична відповідальність встановлюється за скоєння конкретного правопорушення конкретною особою, тобто вона має індивідуальний характер і характеризується, зокрема, наявністю системи покарань та стягнень, можливістю призначення більш м'якого покарання та звільнення від нього тощо. Цей принцип забезпечується можливістю застосування виду юридичної відповідальності в залежності від ступеня суспільної небезпечності скоєного правопорушення. При цьому, принцип індивідуалізації відповідальності знаходить також свій вираз в тому, що при призначенні покарання (стягнення) мають враховуватися всі особливості та обставини справи, характер правопорушення, ступінь здійснення винною особою протиправного наміру, ступінь вини, властиві їй індивідуальні риси, спосіб життя, мотиви скоєння правопорушення і інше.
Суд враховує, що у КУпАП відсутня стаття, яка б передбачала можливість призначення більш м'якого стягнення, ніж передбачено законом. Проте, діючий Кримінальний кодекс України має відповідну статтю про призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом. При розгляді даних матеріалів про притягнення до адміністративної відповідальності слід застосувати аналогію права.
Отже, з урахуванням особи винного суддя, вмотивувавши своє рішення, може призначити основне стягнення, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, не призначати обов'язков додаткове стягнення, разом з тим, суд не вбачає підстав для призначення ОСОБА_1 стягнення нижче від найнижчаї межі або без призначення обов'язкового додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, оскільки встановлено лише одну обставину, що пом'якшує покарання, ця обставина істотно не знижує ступінь тяжкості вчиненого правопорушення. Суд враховує, що відсутність права керування транспортними засобами, відповідно, відсутність можливості користуватися власним автомобілем, істотно не вплине на можливості ОСОБА_1 здійснювати догляд за батьком, оскільки с. Користова де проживає ОСОБА_1 територіально знаходиться поблизу м. Волочиськ. Отже, суд визнає доводи клопотання захисника необґрунтованими.
Враховуючи вищевикладене, тяжкість вчиненого правопорушення, перше притягнення до адміністративної відповідальності, безальтернативність адміністративного стягнення, вважаю за необхідне призначити адміністративне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами.
Керуючись ст.ст. 33, 40-1, ч. 1 ст. 130, 283, 284 КУпАП, суддя
ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.
Відповідно до положень ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження або внесення на неї подання прокурора такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги або подання без задоволення.
Штраф, накладений за вчинення адміністративного правопорушення, вноситься порушником в установу банку України. Документ, що підтверджує сплату штрафу, або його копія не пізніше трьох робочих днів після закінчення строку, передбаченого частиною першою статті 307 КУпАП, надсилається правопорушником до Волочиського районного суду Хмельницької області.
Платiжнi реквiзити для сплати адміністративних штрафів та інших санкцій (Волочиська МТГ):
Отримувач коштів ГУК у Хмел.обл/Волочиська мтг/21081100
Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37971775
Банк отримувача Казначейство України
Код банку отримувача 899998
Рахунок отримувача UA568999980313040106000022653
Призначення платежу: адміністративні штрафи та інші санкції.
Стягувачем в частині сплати адміністративного штрафу є Відділ поліції №2 Хмельницького районного управління поліції Головного управління національної поліції в Хмельницькій області, що знаходиться за адресою: 31200, Хмельницька область м. Волочиськ, вул. Слави, 12, код ЄДРПОУ 40108824.
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в дохід держави у розмірі 605,60 гривень.
Платiжнi реквiзити для сплати судового збору:
Банк отримувача - Казначейство України (ЕАП)
Отримувач - ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106
Код банку отримувача - 37993783
Рахунок отримувача - UA908999980313111256000026001.
Призначення платежу - судовий збір за постановою про накладення адміністративного стягнення.
Стягувачем в частині сплати судового збору є Державна судова адміністрація України за адресою: 01601, м. Київ, вул. Липська, 18/5, код ЄДРПОУ 26255795.
У разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 КУпАП, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу та витрати на облік зазначених правопорушень.
Строк пред'явлення постанови до виконання в частині стягнення штрафу та судового збору становить 3 місяці.
Постанова може бути оскаржена до Хмельницького апеляційного суду через Волочиський районний суд протягом десяти днів з дня її винесення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя Є. О. Никифоров