Справа №521/3583/24
Номер провадження 3/521/3629/24
24 квітня 2024 року м. Одеса
Суддя Малиновського районного суду м.Одеси Федоренко Т.І., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, які надійшли з ВП №1 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , працюючої вихователем у ДНЗ № НОМЕР_1 , зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП,
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення від 12.02.2024 року серії ВАД №300836 12.02.2024 року о 21:11 годин за адресою АДРЕСА_1 між матір'ю ОСОБА_1 та малолітньою донькою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , виник конфлікт в ході якого дитина прявила агресію , розкидала вдома речі, кидалась у бійку до матері, тим самим гр. ОСОБА_1 не в повному обсязі виконує батьківськи обов'язки згідно ст.150 СК України.
В судовому засіданні ОСОБА_1 зазначила, що з протоколом не згодна, 12.02.2024 року між нею та її донькою дійсно виник конфлікт на побутовому ґрунті та з приводу виховання, в ході якого донька кидалась до неї в бійку, розкидала речі по квартирі, внаслідок чого, під сильним душевним хвилюванням вона викликала поліцію. З ними працівниками поліції була проведена профілактична бесіда. Вона сама є вихователем, працює, контролює та виховує свою дитину, але у зв'язку із воєнним станом та тим, що батько дитини був поранений під час служби у ЗСУ, зараз перебуває на реабілітації за кордоном, тому ці обставини вплинули на стан дитини та її поведінку. Після конфлікту вона звернулась до Центру соціальних служб Одеської міської ради за допомогою психолога для неї та доньки. Разом з донькою отримали допомогу у психолога у кількості 5 сеансів. Також зазначила, що вона працює вихователем, розуміється на процесі виховання дитини. На сьогодні вони з донькою примирились, конфлікт вичерпано, знайшли порозуміння одна з одною.
Дослідивши матеріали справи, суддя приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч.1 ст.9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом (ст.7 КУпАП).
За положеннями ст.245 КУпАП завданнями провадження у зазначених справах є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до ст.251 Кодексу України про адміністративне правопорушення доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до вимог ст.280 КУпАП, суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч.1-3 ст.150 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
Згідно ч.1 ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Частиною першою статті 184 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, полягає в ухиленні батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей, а саме: залишення впродовж тривалого строку дитини без будь-якого нагляду, ухилення від виховання дітей, незабезпечення безпечних умов перебування за місцем проживання чи в іншому місці, невжиття заходів щодо їх лікування, безпідставне обмеження в харчуванні, одязі, інших предметах першої необхідності, штучне створення незадовільних побутових умов, тощо.
Неналежне виконання обов'язків щодо виховання дітей являє собою бездіяльність, внаслідок якої обов'язки по вихованню виконуються неякісно та не в повному обсязі.
Таке ухилення може полягати у різних формах бездіяльності, пов'язаної з не забезпеченням необхідних умов життя, належного виховання, навчання неповнолітніх дітей.
Суб'єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу або необережності.
Вказана норма є бланкетною, тобто у ній закріплюється лише загальні ознаки правила поведінки, тому обов'язковим є зазначення норми закону, яка визначає обов'язки щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей, яку порушено суб'єктом обов'язків означеного вище правопорушення щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.
Таким чином, ухилення від виконання батьківських обов'язків не повинна вважатися будь-яка дія, а саме, невиконання обов'язків чітко передбачених законодавством.
Із матеріалів справи слідує, що між матір'ю ОСОБА_1 та малолітньою донькою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , виник конфлікт, що на думку уповноваженої особи, що склала протокол, свідчить про ухилення його мати від виконання батьківських обов'язків.
Однак, в протоколі про адміністративне правопорушення, не вказано, в чому саме проявилося неналежне виконання ОСОБА_1 своїх батьківських обов'язків.
Будь-які дані про ухилення чи невиконання покладених на ОСОБА_1 обов'язків щодо забезпечення необхідних умов життя, виховання та навчання дитини в матеріалах справи відсутні. Суд враховує встановлені обставини у справі, особу стосовно якої складено протокол, яка працює, позитивно характеризується за місцем роботи, обставини поранення батька, які вплинули на емоційний стан дитини, тому розцінює поведінку ОСОБА_1 щодо виклику поліції, як намір допомоги своїй дитині.
Відповідно до вимог КУпАП суд не наділений повноваженнями самостійно визначати кваліфікацію адміністративного правопорушення та збирати докази, а судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
У відповідності до практики ЄСПЛ, суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка є викладом обставин складу адміністративного правопорушення, що ставиться у вину особі, винуватість якої у скоєнні правопорушення має доводитися в суді; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки суд, діючи таким чином, порушує вимоги ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, перебираючи на себе функції прокурора та позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколу про адміністративне правопорушення, визначених ст. 255 КУпАП.
Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у випадку відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Таким чином, враховуючи наведене, суд приходить до висновку про недоведеність вини у вчинені ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП, оскільки суду не надано доказів на її підтвердження, тому за таких обставин справа про адміністративне правопорушення підлягає закриттю.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 62 Конституції України, ст. , ст.245, п 1 ч.1 ст.247, 251, 283, 285 КУпАП, суддя -
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст.184 КУпАП закрити, у зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя Т.І. Федоренко